Селіхова Юлія Миронівна
Юлія Миронівна: життя, як пісня

Юлія Миронівна Селіхова народилась у с. Бузівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Після закінчення середньої школи вступила до Дніпропетровського училища культури на факультет «Бібліотечна справа». У 1972 році розпочала свою роботу бібліотекарем  відділу обслуговування  Новомосковської центральної районної бібліотеки, пройшовши всі ланки бібліотечної справи. З 1982 року – директор Новомосковської централізованої районної бібліотечної системи, однієї з найбільших в області. Під керівництвом Юлії Миронівни було 40 бібліотек: 2 районні та 38 бібліотек-філій. В 1985 році заочно закінчила Харківський Державний інститут культури за спеціальністю «Бібліотекознавство і бібліографія».

У Юлії Миронівни, як і у всіх хороших людей, прожиті літа, як чарівні птахи, зі своїми пружними крилами і своєю висотою. А набиралися вони сили, щоб впевнено злетіти, саме на мальовничій приорільській землі, на якій за час роботи вона розкрила свій талант мудрого керівника і відмінного організатора, відданого бібліотечній справі, виявила весь потенціал своїх фахових здібностей.

Ю.М. Селіхова зарекомендувала себе справжнім лідером колективу, який працює активно і злагоджено. Ініціативна, відповідальна, вимоглива до себе та підлеглих, здатна створити творчу атмосферу, вона постійно оновлює знання, вдосконалює рівень своєї кваліфікації та працює над вихованням кадрів, підвищенням престижу й іміджу бібліотечних закладів у районі та області. Вона керується творчим підходом до вирішення виробничих питань, втіленням інновацій та досвіду кращих бібліотек у практику роботи своїх колег. Юлія Миронівна має свій погляд на сьогодення бібліотеки, матеріально забезпеченої, в якому повинно бути все підпорядковане користувачеві, з високим рівнем обслуговування. На її думку, подальший розвиток закладів культури залежить від постійного вдосконалення та підвищення якості роботи.

Юлія Миронівна багатогранна людина, здібна, має широкий світогляд, наділена хистом до поетичного слова, володіє дизайнерським талантом. І це вона вміло застосовує в інтересах розвитку бібліотек своєї громади. Її цінують за порядність, відвертість, чесність і розсудливість, оригінальність думки, об’єктивність та тверду громадянську позицію. Вона завжди цілеспрямована, вміє досягати поставленої мети. Тільки завдяки цьому Новомосковська районна бібліотека змогла переїхати 29 вересня 2018 року в нове, більш пристосоване для роботи приміщення в районному Будинку культури, який нещодавно було капітально відремонтовано.

На другому поверсі будівлі розмістилися світлі, ошатні, зручні приміщення, пристосовані для покращення обслуговування користувачів, проведення змістовного дозвілля населення, впровадження сучасних форм роботи з книгою та використання новітніх технологій, що сприятиме промоції читання і книги. 

З ініціативи Юлії Миронівні, на базі Новомосковської центральної районної бібліотеки створено етностудію «Мальва», яка розпочала свою роботу історико-краєзнавчою подорожжю «Стежками пам’яті та ріднокраю» мальовничими історичними заповідними місцями напрочуд дивовижного і багатого своєю історією Новомосковського краю.

Великою подією для Юлії Миронівни стала презентація її творчості для жителів м. Перещепине та Новомосковщини. Саме у Всесвітній день поезії відбулося знайомство з багатогранною творчою особистістю, людиною, яка вміє глибоко осягнути слово, поставити свою музу на служіння ідеалам добра, краси, справедливості. За це вона отримала пам’ятний знак голови обласної ради «За особливий внесок у розвиток регіону».

Людина чуйна, щира і безпосередня, вона уміє вислухати, прийти на допомогу кожному у вирішенні особистих і фахових проблем. До розв’язання будь-яких питань вона підходить об’єктивно, відповідально, з прагненням допомоги людям і словом і ділом. Постійно бере участь в роботі громадських організацій міста, активно співпрацює з навчальними закладами, допомагає та підтримує творчо обдарованих дітей.

Творча діяльність

Вірші Юлії Миронівни Селіхової друкувались в обласних літературно-художніх альманахах «Крила» та «Панорама слова», в місцевій пресі. З успіхом проводилися творчі зустрічі з любителями поезії в бібліотеках району. І сьогодні в усіх нас є унікальна можливість познайомитися ближче з багатогранною поезією Юлії Миронівни, з її життєвим і творчим шляхом, відкрити для себе її багатий внутрішній світ.

Часто дивуєшся: як їй вдається одночасно очолювати велику бібліотечну сім’ю всього Новомосковського району, виконувати громадську роботу, бути доброю мамою, турботливою бабусею, гарною господинею і знаходити час для творчості. Вона добре малює, знається на ландшафтному дизайні, любить квіти, вирощує їх у своєму саду. Юлія Миронівна освоює техніку миколаївського розпису. Та найбільше її душу полонила поезія.

Глибинні поетичні струни душі шукали виходу назовні, складались у поетичні рядки, щоб стати віршами та об’єднатися в поетичну збірку. Саме в переддень ювілею, побачила світ поетична збірка «Автограф» – результат роздумів і сподівань, плід щирої, відвертої, тонкої до сприйняття прекрасного душі.

У своїх поезіях Юлія Миронівна звертається до тем і образів, які близькі та зрозумілі кожній людині. У ній – пошук істини, сенсу життя, повернення до джерел святих і незрадливих – своєї малої батьківщини, що починається з отчого порогу; до любові, яка освячує все суще на цій землі.

Злітають лебедем літа,
Життя вже розчиняється в блакиті,
А думка все в минуле поверта,
У ті літа, що мною вже прожиті.

Пливли літа життя і наповнювалися вони мудрістю, добром, милосердям, любов’ю до рідного краю, до своєї країни, українського народу та його багатої національної спадщини, тож і «не збідніла і не замулилась душа, не зрадила чистого й маленького свого струмка». Своїм життям Юлія Мироніівна доводить відданість Україні. Це переконливо звучить у віршах «Моя Україна», «Осінні сподівання», «Скеля», «Давайте, люди, ми збудуєм мир». 

Давайте, люди, ми збудуєм мир,
З добра, любові та свого довкілля,
Й припиним убивати, нищить кожен двір,
Облишим ненависть, терор, що навпіл із свавіллям.

Тугою, болем та тривогою за долю людей усієї землі пройняті поезії Юлії Миронівни, написані в пам’ять про трагічні сторінки нашої історії, пов’язані з аварією на ЧАЕС. Вона неодноразово брала участь зі своїми віршами в поетичному конкурсі «Зірка полину», що проводився в межах міжнародного фестивалю «Чорнобильські мотиви», стала дипломантом конкурсу. Ці вірші об’єднані в розділі книги «Чорнобиль. Трагедія. Біль. Пам’ять».

Чорнобильська доля… Самотність і сум,
Це чорна скорбота, потік тяжких дум.
Це вибух і смерть, що дивились в обличчя,
Трагедія, жах довжиною в сторіччя.

Юлія Миронівна вважає, що добрі вчинки, справи, завжди повинні бути оторочені ореолом вдячності та пам’яті так само, як і люди, здатні чинити добро. Літературно-біографічний нарис Юлії Миронівни «Пам’ять. Відданість. Любов», що вийшов з друку напередодні святкування Дня міста Перещепине – це прояв глибокої вдячності нашому землякові Петру Сергійовичу Кравченку – заслуженому працівнику транспорту України, полковнику збройних сил у відставці, ветерану ракетно-космічної галузі, почесному громадянину Новомосковського району та м. Перещепине, який зробив все можливе, щоб наше місто стало затишним, кращим, заможнішим. 

Нагороди та відзнаки

За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток бібліотечної справи в Україні, високу професійну майстерність, плідну громадсько-просвітницьку діяльність нагороджена медалями, Почесними Знаками, грамотами та подяками Міністерства культури, обласної державної адміністрації, обласної ради та обласного управління культури.

У 2011 р. нагороджена медаллю обласної держадміністрації «За вагомий внесок в розвиток Дніпропетровської області», а в 2013 році – за тісну співпрацю з Перещепинським професійним ліцеєм у вихованні юнацтва та молоді. Всеукраїнською асоціацією працівників профтехосвіти нагороджена Знаком «За вагомий внесок у розвиток професійної освіти». В 2015 р. до Всеукраїнського Дня бібліотек отримала почесну грамоту Міністерства культури України та Подяку депутата Верховної ради України В.Г. Нестеренка. 

Селіхова Ю.М. бере активну участь у громадському житті міста. Тричі її обирали депутатом міської ради, з 2006 року вона – член виконкому міської ради, більше 20 років була беззмінним редактором і диктором місцевого радіомовлення. У 2007 році рішенням сесії міської ради Юлії Миронівні присвоєно звання «Почесний житель м. Перещепиного» з врученням нагрудного знаку.

Неможливо переоцінити те, наскільки важливим є ланцюжок, по якому передаються знання та досвід від покоління до покоління. Людина повинна знати минуле свого краю, шанувати пращурів, пам’ятати, хто жив раніше, хто створив і зберіг для неї рідний дім. І чим глибше людина осягатиме минуле, тим краще зможе передбачати і створювати майбутнє.

Це наших пращурів земля,
Я берегти її й любити мушу.
Не маю права кривдити її – 
Свій оберіг і свій початок
Моє тут створення сім’ї,
Моє життя й його остаток.

Ці слова Юлії Миронівни звучать як заклик до всіх нас, до нинішніх та прийдешніх поколінь любити і берегти свою землю. «Нехай завжди у вашій душі живе почуття прекрасного, поряд ідуть краса і творчість – це зробить добрішим цей світ».

Нехай за Божим Заповітом
Земля квітує буйним цвітом,
Нехай нам щедро родить жито,
А нам ще жити, жити й жити!»

Юлія Миронівна завжди в постійному пошуку, сповнена оптимізму, нових творчих планів і задумів, активно працює над їх втіленням.