Лаушкін Сергій Павлович
Сергій Лаушкін: філософський погляд на мистецтво

Кожне століття супроводжується сплеском нових напрямків і нових імен в образотворчому мистецтві. Сучасне мистецтво це – цілий каскад нових авангардних пошуків і рішень. Кожний художник – важлива складова регіональної ідентичності та культурного бренду сучасного міста. Хто ж ці цікаві люди – художники? Вони перебувають серед натовпу, але не є його частиною, ці люди живуть в системі, але система не живе в них. Вони цінують свою свободу та свою унікальність, тому, в першу чергу, прислухаються до себе, а не до чужих думок. Вони бажають показати іншим, що кожна людина здатна на більше і може жити більш повноцінно і гармонійно, допомагати іншим людям відкривати очі та серця, відкривати безмежні можливості, подаровані Природою. Художники творять і радіють своїй вдачі, запрошують усіх своїми роботами порадіти, здивуватись і захоплюватися. Одним із таких художників Придніпров’я є Сергій Лаушкін – відомий живописець, популяризатор мистецтва, яскрава й неординарна особистість культурного життя України.

Сила художника – унікальність

Художник – це не професія, а стиль життя!

Сергій Лаушкін

Цікавим є той факт, що в сім’ї Сергія всі малювали, окрім нього. З часом і він наважився зробити перші спроби пензля. З нього кепкували через те, що малює не так, як усі – нестандартно. Попри це, майбутній митець проявив себе ще в школі: на уроці образотворчого мистецтва Сергій зобразив моркву не одним помаранчевим кольором, а кількома, на що вчителька запропонувала йому записатися в гурток малювання та розвивати свої здібності. Хлопець узяв до уваги пораду вчительки, тож, власне, з того періоду й розпочався його творчий шлях у майбутнє. З дитинства Сергія вабила різьба по дереву та майстрування декоративних виробів, він пишався кожним складним візерунком і орнаментом, зробленим самотужки. Взявши в руки різець, він занурювався у світ казкових фантазій і творчих пригод. У родині завжди поважали книгу та багато читали. Мати Сергія розповідала хлопчикові надихаючі історії про художників, майже щодня приносила йому художні альбоми з класичного живопису, путівники по музеях світу. Тож саме тоді, відчувши поклик своєї душі, Сергій вирішив присвятити своє життя мистецтву. Він вважав, що творча професія дозволить виражати свої почуття та бути щасливою людиною.

Живопис для Сергія Лаушкіна – завжди своєрідна магія дії, де головними цінностями життя стають самé життя, позитивний настрій, любов, почуття щастя. Митець вважає, що головне завдання художника спробувати навчити інших відчувати красу природи навколо себе. Фахову мистецьку освіту Сергій Павлович здобув в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова на факультеті графіки, згодом працював викладачем дитячої художньої школи міста Кам'янське. Ґрунтовна академічна база та багатий досвід самовідданої творчої діяльності мистця стали запорукою його успіху й суспільного визнання. Картини Сергія Лаушкіна неможливо сплутати з картинами інших майстрів, вони індивідуальні, як і його манера малювання. Феномен його творчості у багатстві тематики, ідей, образів і формотворчих засобів, які сукупно творять якісний, неординарний, індивідуальний стиль – зображення філософських міркувань про цінності життя. У пошуках нових виражальних і зображальних засобів, вражень від реалій світу й інспірованих ліній, площин, ритмів, здатних передавати в композиції нематеріальні форми без допомоги ілюзорності. І навіть тоді, коли художник дозволяє собі явно не академічні твори – все вивірено та логічно. Як намалювати Всесвіт? Чи можна зобразити душу або любов? У своїй творчості митець підіймає глобальні питання. Він зображає нематеріальні речі: гармонію, добро, чистоту, світло. Художник прагне передати світову гармонію, ритм, що лежить в основі явищ природи. Глядач, дивлячись на них, відчуває захоплення та зачарування. Це допомагає гармонійному єднанню з безмежним Всесвітом. Ще на початку творчої діяльності для Сергія Петровича були важливі символи, які він зображував в офортах: птах – хранитель небесних таємниць і риба – праматір первісного світу. Ця тема лишається для нього актуальною і сьогодні.

Коли живописця запросили взяти участь в унікальному проєкті «Кам’яна Могила. Реінкарнація» він погодився і разом зі своїми колегами спробував створити художню реконструкцію духовного простору Кам’яної Могили через особливі енерго-інформаційні потоки та давні знаки й символи у модерному контенті українського мистецтва. Художники-однодумці спочатку побували в заповіднику-музеї «Кам'яна могила» і лише після цього взялися за створення проєкту «передавального духу» цієї пам'ятки стародавньої культури. Підсумком стала дивовижна виставка, яка вийшла не тільки дуже масштабною, а й цільною та магічною. Сергій Лаушкін презентував глядачам свої творчі пошуки не тільки в картинній площині, а й намагався знайти відповідні об’ємні рішення, наповнюючи їх глибоким таємничим змістом. У межах виставки художник представив різьблені дерев’яні вироби «Материнство», «Прариба», «Янгол, що сидить», роботи створені на папері в техніці пастелі «Легенда», «Легенда II», «Легенда III», полотна написані олійними фарбами «Дерево життя», «Червона земля», «Знак», «Перевізник», «Послання богам».

Монограма душі митця

Відмінною рисою творчості Сергія Лаушкіна є дуже тонке відчуття кольору. Практично у всіх його роботах він насичений, але водночас дуже спокійний. М'які переходи від одного тону до іншого, відсутність сильного розмаїття надають картинам глибини й особливого затишку. Також це досягається розмитістю силуетів і контурів. У картинах «Леда», «Осінь» та «Літо» автор вдало використав гротескні форми жіночих тіл і соковиті кольори. А ось у психологічних картинах «Ситуація», «Тривога», «Пізнання» художник досліджує внутрішній стан людини, її емоції. Живописець майстерно передає почуття, акцентує увагу на очах і позі моделі, використовує відповідну колірну палітру. Наприклад, у «Тривозі» присутній прозорий і одночасно в'язкий колір, який плавно переходить від світлого до темного тону. Двоє людей, притулившись, одне до одного завмерли в очікуванні чогось невідомого. Глядач відчуває занепокоєння та невизначеність головних героїв, співпереживає їм і побоюється за їхнє майбутнє. У картині «Пізнання» маленькі, майже непомітні фігурки людей захльостує величезна хвиля вікового знання, ці люди стоять біля величезного дерева пізнання, кожен бачить щось своє, але почуття самотності та беззахисності перед вічністю не залишає глядача.

У полотнах митця все рухається – герої, предмети, а простір затягує погляд у глибини полотна. Досягається це динамікою самої форми, місцями композиційною організацією лінійних і кольорових елементів. Художник майже не створює однорідної площини кольору. Він пише так, ніби «вистилає» полотно напівпрозорими шарами фарби. Разом із фрагментами об’ємної підкладки багатошарова фактура створює відчуття ритмічних коливань мальовничої поверхні, її дихання. Працюючи над історичною серією «Чумацькі народні пісні» світлом фарб художник намагається проникнути у сфери одвічно непроникливі – сон, рай. І це йому по-своєму вдається у картинах «Сон чумака», «Чумацький рай». Він ставить філософське питання: що первинніше – дух чи матерія? Ця овіяна загадками тема вирішується митцем у багатьох його графічних роботах. Характерно, що в картинах художника завжди відсутня категоричність. Недаремно в народі казали, що світ тримається на трьох китах. У Сергія Лаушкіна цей образ значно розширений в образі риби як праматері всього живого. Рибу цю тримає людина, і, власне, не людина, а – тінь. Ця тінь наче уособлення тіней забутих предків, їхніх гріхів і помилок, фігурально, ця тінь схожа на подобу скіфської баби, що замикає в собі цілі покоління з їхніми лихоліттями та тривогами. В іншому естампі, названому «Храм», чорною тінню в людській подобі замкнуто навіть храм і трійцю святих. Ця тінь набуває якогось космічного значення.

У роботах митця криється своєрідний тайнопис, продиктований лише душею, відкритою від космосу. А велич космосу присутня в усьому, що глядач бачить на полотні, навіть у степовій стеблинці трави. Твори Сергія Лаушкіна стверджують велич космосу, вони стають зрозумілими тільки тоді, коли глядач стає вдумливим співучасником картини. Коли дивишся на його картини, поринаєш у медитативне споглядання – митець створив своєрідне послання, і кожен може розшифрувати його особисто для себе. Треба просто зупинитися біля полотна, вдивитися у його глибину і дослухатися до власних образів, які зринають, до почуттів і вражень, що з’являються у серці.

Кожна творча робота майстра – це певна філософія, яка може стати джерелом пізнання та натхнення. Художник грає образами, з властивим йому філософсько-іронічним переосмисленням інтерпретує вже знайомі сюжети. Кожна картина сповнена глибоко особистими асоціаціями та емоціями, відтвореними із властивим автору балансуванням форм. Спроможний на будь-який творчий експеримент, руйнуючи стереотипи та відкидаючи догми, разом із тим залишаючись самим собою, Сергій Петрович сягає у своїй творчості божественної сутності мистецтва, яка відкривається лише талановитим особистостям.

Його живопис і скульптура з дерева природно співзвучні з мотивами Трипілля, де жінка була головним символом і центральною фігурою міфічних сюжетів, прообразом материнства, любові, життєдайної сили. Наприклад, картини «Посмішка давнини», «Зачарована», «Сон» несуть ідею родючості та загального добробуту. Автор малює богинь оголеними з особливими символічними знаками. Накреслена подвійна спіраль є небесним символом, ромб зі злаками уособлює зоране та засіяне поле. Таке поєднання обох символів означає шлюб стихій Неба і Землі. В полотнах «Дарунок неба», «Очікування», «Непорожня», «Спомин про Сарматське море» жінки постають наче Мадонни, що породжують і відроджують життя. Вони пластичні та тендітні, ніжні й натхненні. Головні героїні картин «Запашна кава», «Радіємо Місяцю» привабливі, мінливі та спокусливі. Розкішні жінки радіють життю, вони чуттєві та природні, закохують у себе своєю вмиротвореністю та граційністю. Є у творчому доробку митця і полотна міфологічного жанру. Наприклад, поетична серія картин і скульптур «Мавка», де образ природи постає як супутник людського життя. В казковій істоті художник гармонійно показав духовне багатство лісової істоти, її зовнішню красу. Великі очі, довгі коси та зоряний вінок на голові свідчать про нестримний потяг до прекрасного. Мавка уособлює ідеал людяності, чистоти та духовної рівноваги. Автор показує її як символ весни і радості, символ вірного кохання та прекрасної мрії.

Особливої уваги варті сільські краєвиди художника, які він темпераментно малює, передаючи захоплення неповторною красою рідного краю. Найкрасномовніша прикмета пейзажної творчості Сергія Лаушкіна – здатність відчувати та зображати світ прозорим і осяйним, таким, як у день сотворення його Всевишнім – у ясній гармонії та чистоті. Полотна «Весна», «Мелодія квітучого саду» наповненні особливим настроєм, який робить глядачів душевно щедрішими та людянішими. Художник майстерно показав період, коли природа оживає, пробуджується від зимового сну. Перші птахи повертаються з теплих країв, і все навколо пронизується їхнім щебетом. Від такої краси радіє душа, тішиться око та співає серце. Сад весняної пори зображений рожевими, білими, зеленими барвами. Всі дерева потопають у духмяному ароматі ніжно-рожевих пелюсток. Вишні, яблуні, груші, персики ніби затаїлись у пахучому тумані. Ці твори сповнені яскравих барв і оптимізму.

Сергій Лаушкін відомий циклом робіт «Козак Мамай», який народився разом із культурологічним фестивалем «Мамай FEST». Запалений ідеєю відкриття музею козака Мамая, митець досліджував міфологізовану постать народного героя, воїна-охоронця України. «Це один із психотипів, який виявляє себе у найскладніші для нації часи. І поки він не розмитий часом, обставинами, спокусами, є сенс говорити про українське відродження», – вважає художник. Мамай для художника – ціла містерія, феномен, де земне тісно переплітається із космічним, набуваючи вселенської вагомості. Мамай, як і всесвіт, – самодостатній: у ньому втілено два світових начала (чоловіче – святий-батько, козак-лицар та жіноче – земля-мати, душа-пісня). Він слугує живим камертоном, який налаштовує на гармонійний лад, виступає кодом етнічного ідеалу. На картинах майстра козак показаний як народний герой, символ невмирущості, нескореності та військової доблесті. На картинах перед глядачем постає духовний ідеал українства, уособлення миролюбця та самобутності.

У своїх картинах художник є виразним українцем – імпровізує з національними героями, орнаментикою, фольклором, міфологією. Знайомство з творчим доробком Сергія Лаушкіна дає підстави стверджувати, що джерелом енергії цієї талановитої людини є незгасна сила і любов до мистецької діяльності, людська щирість і безмежна любов до рідної землі. Художник є активним учасником багатьох міжнародних і всеукраїнських виставок. Його роботи зберігаються в музеях Канади, Сербії, Австрії та приватних колекціях Європи і Північної Америки. Він розписує храми в західних областях Україні та в Сербії, займається оформленням і розписом великих артоб'єктів у східній Європі.

Сергій Петрович впевнений, що у сучасному розумінні мистецтво – це вміння висловити себе у якомусь матеріалі за ознаками естетичних цінностей. Тож митець творить нові художні форми, у яких розкривається його світосприйняття, глибина його думок. Тому і сама цінність мистецтва залежить від філософських поглядів художника.