Пущенко Сергій Миколайович
Сергій Пущенко: герой «мистецької сотні»

Справжнє мистецтво ніколи не залишалося осторонь від важливих подій, які відбувалися у світі. Тим більше в часи, коли твоя Батьківщина стікає кров'ю у жахливій війні,
неможливо лишатися «нейтральним» спостерігачем. Тому у всі часи є люди, що боронять свій рідний край не лише зброєю, а й засобами культури і мистецтва.

 

Саме так бачив своє призначення Сергій Миколайович Пущенко, графік і живописець, культуролог, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки журналістів України, лауреат журналістських премій, волонтер і ветеран АТО. Митець і громадянин, який віддав своє життя за вільну українську землю.

 

Він наголошував, що навіть під час війни свою патріотичну місію можна виконати за допомогою пензля, поклавши частину праці художника на загальний вівтар перемоги.

 

Головна тема його творчості була пов’язана з українським козацтвом. Це вилилося у серію полотен «Козацькому роду – нема переводу». У його художніх творах народні герої, історія, природа та побут України зображені з любов'ю та захопленням.

 

Загалом художник створив понад 900 картин: пейзажів, портретів, натюрмортів. 

 

Народився Сергій Пущенко в селі Володимирівка Межівського району на Дніпропетровщині. Змалку хлопець багато малював, любив читати, мріяв ілюструвати книжки. Після Володимирівської десятирічки закінчив Дніпропетровське художнє училище (відділення живопису), а згодом – Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова у Львові. Здобув фах художника-графіка, оформлювача книжкової друкованої продукції, художнього редактора, після чого працював у видавництві «Прапор» (м. Харків) художнім редактором, оформлював книжки. Згодом перейшов на творчу роботу, жив і працював у Харкові.

 

З початком російської агресії у 2014 році Сергій Пущенко зайняв чітку й однозначну позицію, вступивши до лав добровольчого батальйону. Отримавши від побратимів військове псевдо «друг Художник», від весни 2015 року він тривалий час перебував у зоні проведення бойових дій, а згодом став активним волонтером, але не полишав творчості.

 

Звитягу українців Сергій Миколайович почав зображувати на полотнах ще від гарячих часів Євромайдану. У картинах, присвячених цим буремним подіям, ми бачимо невимовну гордість автора за людей, які повстали проти беззаконня. Пізніше художник писав портрети вояків 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правого сектора». 

 

Загалом за період з 2015 по 2018 роки художник створив з натури галерею живописних і графічних портретів українських воїнів-добровольців (113 робіт); 106 портретів увійшли до авторської книги-альбому «Портрети добровольців на війні», виданої у квітні 2018 року. Того ж року у травні виставку «Портрети добровольців на війні» презентували у Верховній Раді.

   

Виставка цих портретів мандрувала багатьма містами України, і всюди викликала гарячий інтерес глядачів. Київ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів, Рівне, Черкаси, Харків. Сам автор не очікував такого успіху, бо створював свої роботи не задля слави чи визнання, а заради совісті. Велику частину своїх творів він подарував музеям.

 

Під час експонування картин у Тернополі говорив так: «Як художник, сьогодні я вперше в Тернополі представляю жителям свій творчий доробок, ідея створення якого в мене виникла сама собою. Ці портрети я творив суто із натури – ніхто не малювався з фотографій, тому ця виставка несе безпосередній контакт автора із "живою" особистістю. Малював картини за один прийом, а три-чотири портрети довершував наступного дня. Звичайно, деякі роботи вийшли кращими, інші, можливо, гірше, та над кожним портретом я попрацював сумлінно».

 

Кандидат мистецтвознавства Т.В. Паньок так оцінювала портретні роботи Пущенка: «Завдяки певній деформації облич художник робить акцент на найхарактерніших рисах своїх героїв, досягаючи в такий спосіб психологічної глибини. Очі героїв ніби зазирають вам у душу, не залишають байдужими і спокійними, знову і знову виринаючи із вашої пам'яті. Психологізації образів сприяє й колористична гама: червоний, темно-брунатний та білий кольори. Певною стилізацією образів художник творить свою іконографію, звеличує своїх героїв і канонізує козацькі образи в нашій уяві, доводячи їх майже до стадії святості…». 

 

У 2018 році художника було відзначено Премією імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва. 

 

Неможливо не згадати іще одну значущу роботу митця. У березні 2021-го року в Україні презентували унікальний мистецький проєкт – «Фронтовий кобзар» Тараса Шевченка у 800 сторінок, автором та ініціатором якого став Сергій Пущенко. Підготовлена у співпраці з Інститутом літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, книга вийшла у харківському видавництві «Майдан».

    

На обкладинці зображено українського воїна з автоматом на тлі жовто-синього прапора, на розвороті в кінці – Тарас Шевченко в обладунках сучасного воїна на сучасній війні. Як зазначав автор, робота над «Фронтовим кобзарем» розпочалася ще 2015 року. Крім поетичних творів Шевченка, книжка містить колажі, в яких автор використав фотографії бійців добробатів, воїнів Збройних сил України, фронтових кореспондентів, знімки з власної фотоколекції, зроблені під час Революції гідності та війни на сході України, а також із серії картин художника козацької тематики. «У цих колажах залишилися й ті люди, які віддали життя за свою країну», – говорив Сергій Пущенко.

 

Директорка Національного музею літератури Галина Сорока підкреслювала, що це велика творча удача Сергія Пущенка. У «Фронтовому кобзарі» її вразило, наскільки ця книга органічно поєднана з ілюстраціями – такими незвичайними, сучасними, в них так само стільки емоцій, стільки любові, болю, ніжності, боротьби, всього того, що є суттю Шевченкового «Кобзаря». «Сучасні герої перейшли на сторінки книги й увійшли в історію. І це вже документ історії. Ми маємо унікальне видання, яке є, безперечно, культурним явищем», – наголосила Галина Сорока.

 

Тривалий час художник співпрацюв з ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України», здійснюючи дизайн серії медичних книг із технологій хірургічного лікування (автор і упорядник видань – академік НАМН України В.В. Бойко). До 13 книг серії увійшли понад 1100 авторських малюнків анатомії людини, техніки оперативних втручань і різноманітних схем алгоритмів лікування.

 

Він був повний творчих планів і задумів, любив Україну і прагнув творити заради неї.

 

На сайті «Сектор Правди» так написали про митця: «Сергій Пущенко – людина не тільки слова, а й дії, він наполегливо й спокійно втілював свої проєкти і ніколи не відступав. Ми віримо, що портрети наших бойових побратимів ще помандрують світом, і їх побачать у найдальших куточках, всюди, де чутно українську мову і палають любов’ю душі українців. А згодом вони стануть окрасою музеїв та розповідатимуть прийдешнім поколінням про їхніх звитяжних предків».

 

2 березня 2022 року разом із побратимами з тероборони художник вступив у бій із російськими диверсантами, які хотіли прорватися у шкільний підвал із мирними людьми у місті Василькові Київської області, і ціною власного життя врятував їх.

 

Про героїчну смерть побратима-волонтера і добровольця ДУК ПС і УДА, учасника ВО «Тризуб» повідомив франківець Василь Абрамів: «У бою проти ДРГ окупантів в місті Василькові 2 березня загинув наш побратим Сергій Пущенко, який своїм пензлем та пером вписав звитягу добровольців в історію нашої держави. Спочивай в мирі, Друже! Дуже сумно! Знаю, що твої праці розкажуть наступним поколінням правду про боротьбу українського народу проти російських окупантів».

 

Більшість своїх картин художник просто дарував музеям. Його твори є в Національному музеї літератури України, в Батурині на Чернігівщині – в Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця», а також на Хортиці в Музеї історії запорозького козацтва (5 картин) і в Національному заповіднику «Кам’яна Могила» в Запорізькій області – там ціла галерея з 23 олійних полотен серії «Художник і час»).

 

Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (22.01.2019);

Орден «Козацький хрест з двома мечами» (2003);

Пам'ятний знак «Гвардія революції» (2004);

Медаль «За жертовність і любов до України» (29.09.2016);

Орден «Бойовий волонтер України» (06.03.2017);

Медаль «Сильному духом» (12.09.2017);

Пам'ятний знак «Патріот України» (12.10.2017);

Орден «Лицарський хрест добровольця» (14.02.2017);

Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (2018);

Переможець у творчому конкурсі НСЖУ в номінації «Журналістська акція» (червень 2018);

Пам'ятний знак «Під проводом Архистратига Михаїла» (12.10.2018);

Медаль Гетьмана Івана Мазепи (14.03.2021);

Грамоти Національної спілки журналістів України, громадських організацій і місцевих органів влади.

 

Він воював за Україну зброєю і пензлем і загинув за неї. Ми схиляємо голову у вічній пошані перед світлою пам'яттю Героя.