Скіфська пектораль як відображення сфер світобудови. Ч. 1

Дніпропетровська область є дійсно унікальною і багатою на цінні знахідки з минулого, адже свого часу на її теренах жили численні племена, які залишили по собі матеріальні свідчення культури й побуту. Скарби,  виявлені на нашій землі, є справжніми сенсаціями для науковців.

Півсторіччя минуло, як під час археологічних досліджень на Дніпропетровщині біля міста Покров (раніше Орджонікідзе), у скіфському кургані Товста Могила, було знайдено шедевр давнього світового мистецтва – золоту пектораль. Керівником експедиції був видатний український археолог Борис Мозолевський.

Сам курган, висотою 8 і діаметром 60 метрів, не вирізнявся особливо великими розмірами і у порівнянні з царськими курганами на території України, наприклад з Чортомлицьким і Олександропольським, які сягали 20-метрової висоти, мав досить скромний вигляд. На фоні будівель того часу та залізничного депо комбінату він виділявся своєю округлою, «товстенькою», не конусоподібною формою. Саме через форму за ним закріпилася назва Товста Могила. Курган належав скіфському цареві віком 40–50 років та його родині (дружина, дитина, охоронці, слуги). Однак, знахідки свої Товста Могила відкрила не відразу. Лише 21 червня 1971 року, вдень під час розкопок рука археолога зустрілася з чимось гострим – це була золота пектораль. Вона була знайдена за 10 см від місця, де розбійники розворушили більшу частину цінностей в основній похоронній камері, не помітивши того, що було заховано в коридорі. Археологічна знахідка, визнана на рівні ЮНЕСКО, золота скіфська пектораль стала своєрідним обличчям України, її стародавнім символом.

Золота пектораль із Товстої Могили це – нагрудна прикраса (від латинського pektos – груди), культова річ певного призначення із складною технологією виготовлення та багатьма нерозгаданими таємницями. У Товстій Могилі була похована молода цариця. Окрім пекторалі вченим вдалося знайти численні золоті прикраси, поховання дитини, зброю, посуд.

За художніми властивостями, технічною досконалістю та інформативністю пектораль є неперевершеним шедевром античного мистецтва. А це свідчить і про те, що наша місцевість мала стосунок до античності та скіфів, які згодом утворили сумісну державу Велика Скіфія. Склалися греко-скіфські традиції, які проявилися в декорі багатьох витворів мистецтва. На культуру Скіфів також великий вплив мали художні традиції середньоазіатських країн із іранською міфологією. В V ст. до н.е. у канву уявлень скіфів уплелися образи еллінських божеств і міфічних персонажів.

Досконала форма пекторалі, цікаві сюжети, складні ювелірні прийоми. У ній закодовано таємниці скіфського світу. Розгорнутий, глибокий аналіз прийомів її виготовлення, а також антропоморфних і зооморфних образів, орнаментальних мотивів дав можливість і науково обґрунтувати зміст сюжетів на трьох ярусах пекторалі, і зробити висновок, що це – «не довільно орнаментована прикраса, а культова річ певного призначення.

Композиція золотої пекторалі відбиває космогонічні уявлення скіфів, пов’язані з концепцією трьох сфер світобудови. Мистецький твір належать двом світам – матеріальному та духовному. Художні особливості знаменитого «нагрудника» свідчать, що принципи створення композиції на фризах пекторалі відповідають канонам грецького мистецтва. Її образне вирішення можна зіставити з оформленням фронтонів Парфенона – творіння великого Фідія.

Питання про те, хто створив пектораль, досі викликає дискусії. Науковці Музею історичних коштовностей України вважають, що пектораль виготовили грецькі майстри на замовлення скіфів. Центром впливу греків на скіфську культуру була Боспорська держава зі столицею Пантікапеєм, тепер територія сучасної Керчі.

Період створення: ІV століття до нашої ери. Масивна, але витончена прикраса, виготовлена з високопробного золота у вигляді півмісяця діаметром 306 мм та солідною вагою: приблизно 1 кілограм 150 грамів. Подекуди на ній залишилися сліди емалі. Загалом вона містить скульптурні зображення 160 предметів та 49 фігур, у тому числі людей, різних тварин і пташок.

Її місяцеподібне поле поділене на три яруси та чотири кола,  у вигляді скручених джгутів, які є основою для композиції кожного ярусу і водночас об’єднують її в одне ціле. При цьому кожен наступний джгут був закручений у протилежний бік, що, на думку авторів роботи, мав задавати певний ритм маятника та відображати динаміку і драматизм кожної сцени, зображеної на пекторалі. Це чотири джгути каркасу, швелероподібний бордюр, парні обойми, завіси, штифти, плетінки, наконечники, кільця, а також литі фігурки верхнього та нижнього ярусів, рослинний орнамент зі скульптурними зображеннями пташок середнього ярусу. Кінці джгутів у верхній частині пекторалі з’єднані пласкими трапецієподібними обоймами із трьома орнаментальними пасками із квітів лотоса. До них за допомогою штифтів прикріплено наконечники-застібки у вигляді коротких стрічок-ланцюжків складного плетіння, що завершуються лев’ячими головками.

Пектораль складається з трьох фризів, або рівнів, які розділені джгутом і чітко відрізняються за композицією. Вважається, що три фризи, три рівні – це відображення трьох міфологічних світів: верхнього, середнього та нижнього.

Три сфери це – надра землі, астрально-космічна та сфера, населена тваринами і людьми. Кожен ярус пекторалі заповнений різними за сюжетами скульптурними зображеннями. Витвір із кургану Товста Могила не перестає дивувати. Золота пектораль – пам’ятка, яка спонукає нас зануритися у глибину тисячоліть і відчути дихання життя, що вже відійшло.

Цією прикрасою можна милуватися годинами, не відводячи погляду і помічаючи все нові та нові мініатюрні деталі. Краса заворожує і магнетизує. Дуже пишаємося, що ця безцінна пам’ятка культури – твір, який піднесено до рангу «знахідки століття» знайдено на нашій Дніпропетровській землі.

Але потрібно знати, що пектораль цілком могла би стати окрасою Ермітажу і покинути нашу країну, адже до 1963 року Україна не мала спеціалізованої музейної установи, де зберігали би коштовні знахідки. Усі цінні артефакти, знайдені в українській землі, надсилали до Росії. Дуже раді що цього не сталося зі золотою пектораллю, українські вчені виправили ситуацію наприкінці 1960-х. Національна скарбниця, Музей історичних коштовностей України, відкрила свої двері 1969 року на території Києво-Печерського заповідника. Пектораль надійшла до нього у травні 1972 року і знаходиться там і понині.