Скіфська пектораль як відображення сфер світобудови. Ч. 2

Верхній фриз, або внутрішній ярус

21 червня 1971 р. поблизу м. Покрова (колишній Орджонікідзе) на Дніпропетровщині при розкопках Товстої Могили Борис Мозолевський, керівник експедиції Інституту археології АН УРСР, знайшов скіфську золоту пектораль – пам’ятку скіфського мистецтва.

Золота пектораль – шедевр античного мистецтва, чи не найвідоміша знахідка XX століття. Археологи, історики, мистецтвознавці найбільше уваги приділили вивченню художніх характеристик скіфської прикраси, знакових функцій, семантики образів. Але пектораль належить до виробів, які наочно демонструють і соціально-побутовий, і символічний плани усіх зображень.

Верхній фриз, або внутрішній ярус символізує акт народження або зачаття. Відображає світ земного життя. Той, хто створював пектораль, хотів показати: верхній ярус насичений життям. І це – ключ до розуміння задуму, який розкривається в кожному елементі. Те, що зображені на верхньому фризі дії відбуваються навесні, художник підкреслив, показавши свійських тварин з дитинчатами (весняний приплід). Тут теж відчувається рух часу. Праворуч і ліворуч від центральної сцени у певному порядку розміщені фігурки коней, корів, кіз.

Чільне місце, звичайно, належало коням: тут зображені кобили з лошатами. Праворуч бачимо лоша, яке щойно народилося, а з іншого боку – воно вже п'є молоко. Так само з телям і козеням.

Значну роль відведено і великій рогатій худобі: бачимо зображення корів – одна з телям, якому минув місяць, а у другої вже тримісячне. Потім менші тварини – кози пухової породи, вівці – «циганської». У козеняти з одного боку лише ріжки з’явилися, а з протилежного – козеня зображено з піднятою ногою, щоб показати, що у нього добре видно статеві органи, воно вже не потребує матері. Все це не відбувається одномоментно. У природі в одному гурті не може бути дитинчат настільки різного віку.

Центральні персонажі – двоє людей у верхньому фризі, що становлять смисловий центр композиції. Хто ж ці двоє чоловіків, які тримають овечу шкіру? При збільшенні видно, що вони різні за віком та зачісками. Художник майстерно зобразив чоловіків: обличчя з бородою та вусами свідчать про поважний вік, а спокійний, пильний погляд – про зосередженість у роботі. Обидва персонажі напівоголені, сидять навколішки, зберігаючи горду поставу. На голові скіфа, зображеного ліворуч, досить широка пов’язка. Плечовий одяг скіфів – куртки – античні художники детально зобразили на різних пам’ятках торевтики: одяг із довгими рукавами, без застібок, із запáхом зправа наліво, невеликим трикутним вирізом коміра, симетрично видовженими полами, які утворили трикутник від середини стегна майже до колін. Розглядаючи персонажів центральної сцени, можемо зауважити особливості їхнього поясного одягу. На скіфах штани з легкої тканини – це підкреслено довільним драпуванням на фігурах.

Привертає увагу взуття скіфів. Із різних джерел відомо, що найбільш популярними серед усіх верств населення були коротенькі шкіряні чобітки. Їх інколи підв’язували навколо гомілки чи поперек стопи вузеньким ремінцем. Взуття, яке ми бачимо на скіфах у центрі верхньої композиції пекторалі, вирізняє така деталь як підошва.

Версій щодо інтерпретацій центральної сцени багато, але вони недостатньо підкріплені науковою базою. Було виявлено аж 23 варіанти визначення центральних персонажів верхнього ярусу – двох напівоголених чоловіків. Зупинимося на більш популярних із них. На думку одних дослідників, у центральній сцені зафіксований момент укладання союзу, передачі влади або суперництва за неї. Інші фахівці вважають, що тут відображений ритуал. На пекторалі чоловіки відклали свої горити – футляри для луків і стріл. І мало кому відомо, що на горитах є мініатюрні зображення. Роздивитися їх можна, тільки збільшивши. Там відтворено сцену двобою з фантастичним звіром, який має верхню частину чоловіка і нижню – змії. Найвірогідніше, такі сцени скіфи сприймали як відтворення одного з головних міфів – про перемогу Героя над Чудовиськом. Скіфи були прославлені воїни. І недаремно на верхньому ярусі зображено горити. Ці футляри для лука і стріл були для ворогів, «як відкрита домовина». Мирне життя – то омріяний світ, який треба захищати.

Це також можуть бути – бог війни, якого давні іранці називали Веретрагною, а греки – Аресом, а також бог злагоди Митра. Веретрагна – це не просто той, хто розпалює війни, а той, хто дає долю переможцям, якщо вони йому вклоняються. Якщо Арес відповідає за рух, то Митра – за космічну гармонію світу. Хто порушує порядок, стає ворогом бога війни. Разом вони створюють гармонію та борються проти хаосу. На підтвердження цієї теорії працюють дрібно відтворені сцени боротьби з чудовиськом, які є на обох горитах. У них закладена ідея народження майбутнього царя – переможця над хаосом. Дві пташки розташовані симетрично до горитів, ще одна чистить пір’ячко, четверта відпочиває, п’ята п’є нектар. Якщо застосувати маятникову теорію – це одна й та сама пташка, але в різний час. Це лише одна зі здогадок. Інша версія – чотири пташки символізують чотири сторони світу, а п’ята – центральну вісь.

За версією Бориса Мозолевського, у сценах верхнього ярусу йдеться про підготовку до ритуального свята, зокрема, центральна оповідає про лагодження ритуального вбрання. Ймовірно це був ритуал імітування народження першого героя або його символічний шлюб із богинею плодючості, необхідний для отримання родючості, уособлений вступ царя на престол.

Багато дослідників вважають, що чоловіки тримають овече руно, за допомогою якого в золотоносних річках у давнину добували золотий пісок. Існує навіть версія, що це руно (або інший предмет одягу) за обрисами відповідає межам Скіфії – країни, на території якої в майбутньому постала Україна.

Проте, дослідник скіфської доби Юрій Болтрик стверджує: скіфологи майже одностайно вважають, що в центр композиції її автор помістив не руно, а панцир – предмет військового одягу скіфів, схожий на шкіряну сорочку, вкриту залізними пластинками. На пекторалі вона зображена вивернутою назовні, а двоє чоловіків шиють або лагодять її. Можливо, це два царі, що в такий спосіб скріплюють між собою якийсь договір.

Далі розташовані інші персонажі сцени верхнього ярусу. Праворуч зображено юнака, який сидить позаду овечки. Між ним стоїть посудина. Скіф зосереджений на доїнні вівці так званим молдавським способом, як стверджують етнографи. У давнину та за часів середньовіччя це заняття було притаманне саме чоловікам, оскільки вимагало значних фізичних зусиль. Молоко овечок споживали всі верстви населення, хоча найчастіше ці тварини були в отарах бідняків. Роздивляючись зображення цього скіфа, помічаємо, що в його образі різними засобами підкреслено нижчий статус у порівнянні з центральними особами. У юнака простувате обличчя, волосся підстрижене «в кружок»: спереду пасма короткі, а ззаду спускаються до плечей. Одяг цього хлопця також не має ніяких відзнак чи прикрас.

Ліворуч від центральних персонажів вміщено мініатюрну фігурку ще одного юнака. Він сидить, підігнувши ноги, у лівій руці тримає амфору, а в правій – пучок трави, мабуть, для того, щоб закрити посудину. У контексті сюжету «святкування приходу весни», мабуть, йдеться про приготування якогось священного напою. Цей молодий скіф має дуже жіночний вигляд. Таке враження справляє і м’яка усмішка, і деяка округлість форм. Обличчя хлопця таке ж простувате, як і у «дояра».

Юнаки, що сидять біля овець – обабіч від «царів-жерців», – одягнені в куртки з досить цупкої тканини, підперезані вузенькими пасками. Деталі вбрання подано без подробиць. Цей одяг майже без декору, ймовірно, належав простим людям.

Завершується ярус двома пташками, вони замикають земне коло, в якому кожен рік відбувається відтворення життя. Одна з них – качка, інша, як дійшли висновку вчені, – узагальнений образ хижака. Оскільки коло, утворене місяцеподібним фризом, має продовження й умовно замикається, здається, що птахи, розміщені на різних кінцях фриза, злітають і рухаються  назустріч один одному. Їхня майбутня зустріч призведе до зіткнення хижака та його жертви. Це позначення того, як життя переходить в смерть.

Сцени, показані на верхньому ярусі пекторалі, відбили філософське осмислення плину життя в картинах його конкретних проявів. Тож головна тема верхнього фризу – життя в його розвитку.

Надзвичайна художня досконалість, символічність твору, глибина змісту і, разом із тим, значна інформативність щодо різних аспектів буття скіфів – все це робить пектораль із Товстої Могили важливим етнографічним та історичним джерелом.