Скіфський курган Товста Могила

Територія сучасної Нікопольщини, барвисто описана Геродотом як земля Геррос, – кладовище скіфських царів з великою кількістю степових пірамід. У Дніпропетровській області розташована велика кількість курганів, у яких поховані як звичайні скіфи, так і представники заможних і навіть царських родин. Найвідомішим є поховання Товста Могила. Розташована вона на правому березі Дніпра, на північно-східній околиці м. Покров (раніше м. Орджонікідзе Нікопольського р-ну) Дніпропетровської області. Належить до курганної групи з 20 насипів, що переривистим ланцюжком тягнуться з півдня на північ майже на 2 км.

Сам курган, висотою 8,6 і діаметром 60 метрів, не вирізняється особливо великими розмірами і у порівнянні з царськими курганами на території України, наприклад з Чортомлицьким і Олександропольським, які сягають 20-метрової висоти, має скромний вигляд. Був пошкоджений під час Другої світової війни та внаслідок активної господарської діяльності. На фоні будівель того часу і залізничного депо комбінату курган виділявся своєю округлою, «товстенькою», не конусоподібною формою. Саме через форму за ним закріпилася назва Товста Могила.

Перед розкопками археологи встановили, що курган належить до IV століття до нашої ери (приблизно 350–320 роки). Тому часу відповідала і загальна схема поховання, і виявлені там знахідки. Створену постійно діючу Орджонікідзевську експедицію очолив Борис Мозолевський.

Розкопки Товстої могили тривали недовго – з 30 березня до 30 липня 1971 року. Курган не потрапляв у зону будівництва Орджонікідзевського гірнчо-збагачувального комбінату, проте на той час виникла потреба в чорноземі для озеленення Індустріального району м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро). Цей чорнозем запропонували взяти з насипу Товстої Могили й везти його до міста залізницею.

Спочатку за допомогою техніки зняли насип кургану понад вісім метрів заввишки. Після, почали розчищати центральну і бокову гробниці, а також могили коней. Водночас розкопували рів, який оточував курган як захисний бар’єр – за скіфськими віруваннями, він мав захистити душі померлих від злих духів.

Скарби свої Товста Могила відкрила не відразу. Центральне поховання, якому передував невеликий коридор, було виявлено на глибині 6 метрів. Похоронна камера, до якої поклали тіло царської особи, була досить просторою – до 4 м довжиною і 2 заввишки. Кімната була перекрита дошками та іншим матеріалом, а зверху був насип, який археологи вивчали з кінця березня до початку травня. Коли повністю розчистили майданчик під насипом, дійшли висновку, що знаходяться на місці центральної, тобто чоловічої, або колективної могили, що від неї йде вхід до бічної гробниці – ймовірно, жіночої. Крім того, з центральною гробницею було пов'язано ще кілька могил – звичайних ям, де були поховані коні та конюхи, які їх супроводжували. Археологи також виявили, що з поверхні кургану до центральної гробниці вів грабіжницький хід, викопаний ще у давнину. Такі ходи були характерними практично для всіх скіфських поховань. Хто і з якою метою грабував гробницю, невідомо. Можливо, це робилося з метою наживи, щоб перепродати десь в Ольвії або Пантікапеї, оскільки самі скіфи награбованим золотом не скористувалися б. А, можливо, в цих грабежах був ритуальний сенс. Зараз про це ми можемо лише здогадуватися.

Колектив експедиції склався дуже дружний. До пошуків скіфських скарбів приєднався фахівець-скіфолог з Інституту археології Євген Черненко, а також лаборанти-музейники і навіть приїхала фахівець з Німеччини Рената Ролле. 3 травня археологи розпочали розчищати Бокову гробницю, яка сягала глибини 6,2 м. Це була складна підземна конструкція, що розпочиналася глибокою вхідною вертикальною шахтою. Роботи тут тривали майже півтора місяця. І, нарешті, в бічній могилі археологи побачили перший результат своїх зусиль. Виявлену ними жіночу могилу з дитячим похованням вони вирізали монолітом і доставили в музей Києва.

Жіноче поховання в Товстій Могилі було унікальним – його знайшли у первозданному вигляді, абсолютно не розграбованим і не пошкодженим природними факторами. Загадкою жіночого поховання для археологів залишилася зігнута в коліні нога кістяка без слідів органіки. Вона лежала на дерев’яному настилі. Під ноги і голову небіжчиці поклали великі «подушки» з морської трави, одягнули в церемоніальне вбрання: золотий високий головний убір з покривалом, сукню, черевички. Там був і косметичний набір – білила та рум’яна, кілька вишуканих скляних чаш. Поряд стояла грецька чорнолакова мисочка та срібний кубок.

Приголомшила велика кількість золотих платівок з отворами – через них їх нашивали на одяг жінки. Золоті пластини були нашиті на передню частину вбрання, ними також була прикрашена накидка – рядки пластин тягнулися від голови до пояса. Нашивні пластини також прикрашали взуття. Серед прикрас – намисто сіро-блакитного кольору з непрозорого скла грецького виробництва – дуже цінна на ті часи річ. Ще кілька прикрас за головою жінки були заховані, як то кажуть, «про запас». Виявлені також сережки у вигляді жінки, яка сидить на лев'ячому троні, у вигляді богині звірів, з руками, піднятими у молитовній позі, браслети пластинчасті та складальні у вигляді намистин на руках і зап'ястях, різноманітні підвіски. На кожному пальці жінки було по золотому перстню. Вельможні скіф’янки носили від 6 до 10 перстнів, і тут був повний комплект. Але дивує те, що скіфська мода на ювелірні вироби передбачала велику різноманітність візерунків, зображень звірів і рослинних орнаментів, а перстні на пальцях цієї жінки були простими, без малюнків.

Поруч із покійною знайдено ще один предмет – бронзове дзеркало з ручкою, що розсипалася. Бронзові дзеркала, які почали використовувати ще у Стародавньому Єгипті, були популярними серед скіфів. Вони виконували свою функцію завдяки тому, що бронза після ретельного полірування починала віддзеркалювати. Так само і перстні – вони були зроблені зі скіфського золота найвищої якості, відполіровані та блищали на сонці, як маленькі дзеркальця.

Вірогідно, що жінка, похована в кургані Товста Могила, – дружина видатного воїна, володаря золотої пекторалі. Імовірно, вона була не лише матір’ю спадкоємця, а й жрицею, що служила скіфським богиням. У її молитвах звучала турбота про людей і рідну землю, її дії спрямовувалися на згуртування народу під час випробувань. У такому золотому вбранні вона виходила до людей на сонці в степу в образі сонячної жінки-богині. У цьому був сенс золотих прикрас, тому що золото скіфи сприймали як духовну цінність. Вони, звичайно, розуміли, що золото має і матеріальну цінність, за такий набір треба було віддати кілька табунів коней, десяток отар овець – коштував він дорого. Але самі скіфи цінували золото як щось таке, що об'єднує їх зі світом богів...

Поруч із жінкою в просторому алебастровому саркофагу була похована дитина років чотирьох, найімовірніше, – хлопчик. Його одяг також був розшитий численними маленькими золотими пластинками. Шию прикрашала гривна із золотого дроту, а праву руку – пластинчастий браслет. Археологи не змогли визначити, чи це була її дитина. Високою є ймовірність того, що там похована сім'я, але доказів немає. Під час розкопок вдалося з’ясувати лише, що дитину поховали через деякий час по смерті матері. У жіночій гробниці неподалік, в окремій ямі, було поховано також четверо слуг.

Усі ці знахідки надзвичайно цінні, вони створюють цілісну картину життя скіфів, допомагають зрозуміти рівень розвитку суспільства, побачити багато контекстів. І припустити, ким була ця скіф'янка, яка, попри молодість (за нашими мірками), а було їй до 30 років, заслужила такі високі почесті та повагу одноплемінників.

Під час робіт у бічній гробниці завдяки збереженим контурам коліс воза, на якому відбувався останній шлях покійної, археологам вдалося відновити загальний вигляд самого транспорту. Ще збереглися залізні скоби, які скріплювали частини колеса. На возі по кутах були встановлені довгі жердини, на яких кріпилися навершя. Як уявляли собі скіфи, віз, на якому жінку доправляли до місця поховання, мав повезти її далі – до Країни Мертвих. І ці навершя мали полегшити довгий і важкий шлях. Вони в основі мали залізну кульку, котра при русі воза видавала звуки, що ніби відганяли нечисту силу і демонів, які оточували душу як в земному, так і в потойбічному світі.

Спеціально для похоронної процесії скіфи створювали прикраси для коней, які перевозили віз із покійним. Це були, наприклад, різні бляшки із зображеннями стилізованих птахів та інших істот, а також фігурками сонячної, тобто, божественної символіки, які, за задумом скіфів, мали допомогти коням подолати перешкоди в дорозі. Таким чином скіфи прирівнювали коней до птахів, здатних піднятися над землею, і навіть до дельфінів, здатних подолати морську безодню.

Загалом у кургані було дві могили коней – в одній знайдені срібні прикраси, в другій – золоті. У цих похованнях також виявлений унікальний широкий шкіряний нагрудник, прикрашений 14-ма бронзовими пластинами у вигляді півмісяця і безліччю дзвіночків, які відганяють демонів. Такий предмет ніде раніше не траплявся.

Особливістю Товстої Могили було те, що найкоштовніші предмети лежали не поруч із тілом чоловіка, а у дромосі – коридорі, який веде до поховальної камери. Усі відкриття, зроблені в бічній могилі, не присипляли передчуття Бориса Мозолевського, що головне відкриття – попереду. Саме ним він керувався, коли повернувся до камери центральної гробниці та відновив там розкопки. Почали розчистку вхідної ями, заглибленої майже до 8 м. На дні ями у північно-західній стінці було облаштовано дві просторі ніші.

У гробниці поховали чоловіка 45–50 років. Його поклали на дерев’яний настил. На ньому був залізний панцир, який розтрощили грабіжники. Зі зброї у похованні виявлено уламки залізних частин списів, залишки двох горитів (футляри для лука та стріл). За головою небіжчика поклали напутню їжу, амфору з вином, залізний ніж з кістяним руків’ям. У ногах чоловіка лежала купка золотих пластинок з головою Медузи – персонажу давньогрецької міфології, а також зі зображенням бика та якимось хижаком. Існує версія, що це залишки урочистого одягу. Але точної відповіді дослідники не мають.

У похованні знайшли залишки зброї: бронзові наконечники стріл, фрагменти проіржавілих залізних списів, золоті пластинки, якими оздоблювали горит. З індивідуальних речей зберігся золотий перстень на 10 витків із зображенням змії роботи античного майстра. Цілком можливо, що там стояв й інший коштовний посуд, який винесли грабіжники. Дослідники припускають, що таке пограбування відбувалося з ритуальною метою, щоб «знешкодити» померлого володаря. Про те, що чоловіче поховання в Товстій Могилі грабували не задля наживи, може свідчити і те, що воно було розтрощене.

І ось 21 червня вдень почали розчищати дромос, де вже виявили велику триручну амфору, що на думку дослідників, походить з острова Фасос – одного з найвідоміших центрів виноробства в античному світі, котра стояла під стінкою. З одного боку від амфори зафіксували залишки залізного гака, а з іншого – залишки горита та стріл із бронзовими наконечниками. І саме тут, майже на переході із дромоса до камери, рука Мозолевського зустрілася з чимось гострим – це була золота пектораль. Вона знайдена за 10 см від місця, де розбійники розворушили більшу частину цінностей в основній похоронній камері, не помітивши того, що було заховано в коридорі. Поруч із пектораллю знайдений ще один предмет царської відзнаки – меч у піхвах, окутих золотом, а також золоту стрічку, що обвивала руків’я батога, і 18 золотих намистин. Біля протилежної стінки дромоса – залишки ще одного горита, колись пофарбованого синіми й червоними смугами.

Чому такі коштовні предмети лежали не в камері, поруч із небіжчиком, а у дромосі та все-таки їх не знайшли грабіжники – залишається загадкою. Археологи припускають, що, ймовірно, зверху на ці предмети впала земля і присипала їх.

Можна припустити, що курган Товста Могила був похованням аристократів. Після смерті царя з ним у подорож в загробний світ вирушали і його жінка, віддані слуги, воїни і тварини. Поховання було ритуальним і почесним, адже сприймалося як перехід в інший вимір буття, і той, хто йшов туди разом з володарем, теж міг долучитися до вищого світу.

Курган Товста Могила унікальним тим, що увібрав у собі фактично усі риси, притаманні Скіфії та її пам'яткам – курганам Солоха, Куль-Оба, Велика Близнниця, Чмирева Могила, Козел, Великої Цимбалки, Олександрополя тощо. Він дає вченим уявлення про скіфський поховальний обряд, звичаї, вірування, матеріальну культуру. Все це висуває Товсту Могилу у першоджерела історії та культури Скіфії.