Старі Кодаки: мандрівка в історію козацтва

Колиска Кодацької фортеці

Не хотіли пани-ляхи
Попустити й трохи,
Щоб їздили в Січ бурлаки
Та й через пороги, –
Спорудили над Кодаком
Город-кріпосницю
Ще й прислали в Кодак військо
Чужу-чужаницю.
Іде бурлак чи комишник
Порогом-водою,
Його лове чуже військо
Й оддає в неволю.
Зажурились запорожці,
Що нема їм волі
Нi на Дніпрі,
Ні на Росі,
Ні в чистому полі...

народна пісня

Багато хто звик вважати, що по гарні замки та палаци слід їхати до Європи. Однак і в Україні за часів різних правителів побудовані численні палаци та фортеці. Звісно, не всі вони успішно дожили до наших часів, а реставрацію решти почали здійснювати не так вже й давно. Подорожуючи Придніпров’ям, обов’язково треба вшанувати своєю увагою історично значущу та мальовничу Кодацьку фортецю, внесену до переліку об'єктів культурної спадщини України національного значення. На залишках фортеці свого часу було встановлено знак «Пам'ятник історії республіканського значення фортеця Кодак. Знаходиться під охороною держави». Якщо на території Західної України середньовічні фортеці є традиційним елементом міського ландшафту, то в нашому регіоні це абсолютно унікальний та видатний пам'ятник фортифікаційного мистецтва XVII століття.

На високих пагорбах, що височать над затопленим Кодацьким порогом, серед надзвичайної краси пейзажів розташувалося село Старі Кодаки, яке вважається одним із найстаріших на Придніпров'ї. Це історичне місце, де відчувається єднання природи та історії, воно пробуджує у туристів бажання залишитися наодинці з давниною та краще його відчути.

Метою будівництва фортеці Кодак було перешкодити вільному проходженню по Дніпру козацьких човнів. Під керівництвом французького інженера та картографа Гійома Левассера де Боплана у 1635 році фортеця була зведена та зафіксована на всіх європейських картах XVII–XVIII століть.

Ця земля за останні 400 років стала свідком імперських зазіхань Речі Посполитої, визвольної боротьби козаків, безжальної політики правителів Російської та Османської імперій. Не одне століття козаки-лоцмани проводили вздовж цих берегів судна через Дніпровські пороги. Поступово на залишках фортеці Кодак виросло село Старі Кодаки. Цікавим є й походження назви «Койдак» – татарською мовою це означає «поселення на горі». За історичними даними, у середині XVII сторіччя поселення біля фортеці складалося з декількох десятків будинків, у яких мешкали прийшлі люди. На самому березі Дніпра був базар, де продавали ремені й інші дрібниці. У Старих Кодаках займалися хліборобством, бджільництвом, рибальством. У 1736–1737 роках ієромонах Павло побудував тут дві нові дерев'яні церкви. 

Сьогодні фортеця Кодак є популярним історичним об'єктом та приваблює туристів і мандрівників. Адже, перебуваючи тут, і спостерігаючи дніпровську панораму радіусом близько 20 кілометрів, можна на власні очі уявити, яким був наш край в Середньовіччі, коли шуміли дніпровські пороги.

Музей степового краю

У 1996 році з ініціативи керівництва Будинку культури було відкрито музей історії села. За цей час у закладі зібрано до півтисячі експонатів, які зберігають пам'ять про відому земляну фортецю Кодак. Відвідавши краєзнавчий музей, можна дізнатися про багату історію села, буремні часи існування славетної фортеці та Архангело-Михайлівську церкву. Центральне місце музейної експозиції посідає сільськогосподарський інструмент для обробки землі, датований 1720 роком. Доторкнувшись до козацьких підков, є унікальна можливість уявити, як у важких кайданах стогнали упіймані кріпаки-втікачі, яким не вдалося дістатися Запорозької вольниці. У місцевих є прикмета, якщо торкнутися до цих підков і загадати найпотаємніше бажання, воно обов’язково здійсниться.

З зацікавленістю знайомляться гості з творчістю художника-самоука Володимира Панченка, картини якого демонструються у залах музею. Світлини розповідають про ризиковану роботу лоцманів, обличчя на картинах розкривають характер ризикованих і відчайдушних людей. Поруч представлені предмети побуту та одягу родин лоцманів, етнографічні вироби. У стінах музею презентують розроблений місцевими фахівцями герб села Старі Кодаки. Колекція музею систематично поповнюється новими експонатами, зібраними місцевими ентузіастами, знайденими у місцевих мешканцях на горищах. Деякі з речей доводилося купувати та реставрувати, аби вони не зникли в метушні сьогодення. 

Гарт для майбутніх захисників Вітчизни

Раз-два – голова,
Щоб трималася на в’язах,
Ми тренуємо всі м’язи.
Три-чотири, руки в ділі –
Раз кулак, два кулак –
Бий сильніше, козак.
Щоб триматись на коні,
Треба ноги нам міцні,
Сильні ноги, дужі ноги –
Не злякаються дороги.
Підемо разом вприсядку –
Це найкраща нам зарядка
Козацька розминка

Особливу увагу в селі Старі Кодаки приділяють цікавим і виховним заходам для дітей та молоді. З 1999 року організована Дніпровська регіональна зразкова школа козацького традиційного бойового мистецтва «Спас-Штурм». Навчальний заклад відвідують близько 400 вихованців, які бажають вирости справжніми захисниками рідного краю та козаками – гідними нащадками звитяжних предків. Козацьке бойове мистецтво дає можливість розвивати тіло, дух, ознайомитися з історією та традиціями козацтва. Вивчаючи українську культуру, юні козачата відчувають свою причетність до героїчної козацької історії. Незважаючи на молодий вік, представники старокодацького осередку досягають певних успіхів. Діти беруть участь у показових виступах, творчих змаганнях, міжнародному фестивалі «Дніпровські пороги» та досягають спортивних висот. 

Гордість Старих Кодаків – вихованці козацького патріотично-виховного табору «Старий Кодак». Головна мета козацького осередку – відродження культурної спадщини українського народу та народних традицій. Кожен рік козацький табір збирає юнаків від 10 до 15 років. Підлітки мають можливість більше дізнатися про культуру козацтва, взяти участь у пізнавальних екскурсіях і краєзнавчих походах. Протягом зміни вони вивчають мистецтво бойового гопака, хортинг, фехтування на шаблях, техніку метання спису, стрільбу з лука, а ще їздять на конях, ловлять рибу, варять юшку та куліш. У колі друзів і тренерів хлопчики проходять справжню чоловічу підготовку, навіть «школу виживання», де є все: і виснажливі тренування, і уроки володіння зброєю, і цікаві лекторії в історичне минуле нашого краю. Пам’ятаючи, що козаки завжди були дотепні й веселі люди, тренери навіть найважчі козацькі тренування перетворюють на веселі забави. Саме з гумором і жартами гартується козацьке тіло для майбутніх перемог і виховується вправність та козацька вдача. Молодіжно-козацький осередок – справжній гарт для майбутніх захисників Вітчизни та найяскравішій приклад національно-патріотичного виховання. 

Фольклор – невичерпне джерело духовного багатства

Здавна в Україні на селі на свята гуляли та гостей зустрічали всією громадою. Тож для всіх, хто цікавиться українською минувшиною у селі Старі Кодаки проводяться різноманітні мистецькі та етнічні фестивалі, народні концерти, виступи музичних колективів, різноманітні свята, працює містечко майстрів. Упродовж року тут відбуваються презентації, виставки виробів ужиткового мистецтва, майстер-класи народних майстрів і креативні акції.

Відомо, що на Січі широко практикувалися різні військово-прикладні змагання та ігри: стрільба з луків і вогнепальної зброї, бої на шаблях, джигітування, боротьба тощо. Саме тому у селі традиційно організовується фольклорно-спортивне свято «Витоки». За підтримки соціальних партнерів яскраво проводяться показові виступи шкіл бойових мистецтв і творчих колективів, посвята малюків у козачата, бої «Лава на лаву» для найхоробріших непрофесійних бійців. Це справжні народні гуляння з козацькими розвагами та смачними козацькими стравами для всіх гостей. Власноруч зробити свій унікальний сувенір може кожен, хто відвідає веселі майстер-класи з розпису пряників. На творчих заняттях професійні кулінари розповідають, як правильно користуватися глазур’ю та гарно прикрасити пряник. 

Сьогодні етнічні мотиви набувають неабиякої популярності як в декорі предметів побуту, так і в дизайні одягу та інтер’єру. Родзинкою фольклорних свят є популярні серед громади уроки з петриківського розпису, які ознайомлять з автентичними народними традиціями. Це прекрасна нагода для всієї родини доторкнутися до витоків декоративного мистецтва України та в теплій домашній обстановці розписати деталь кухонного інтер’єру. Талановиті майстрині покажуть головні елементи петриківського розпису та допоможуть поєднати орнаменти в композиції. 

Завжди викликають захоплення у публіки виступи козацького кінного театру. Породисті коні, яскраві національні костюми, український колорит, середньовічна зброя створюють ілюзію історичної реальності. Театралізована вистава містить захоплюючи трюки на конях,  веселі козацькі ігри та розваги. Після виступу традиційно проводиться старовинний ритуал «Посвячення в козаки», а в усіх охочих є можливість покататися на конях.

Є свята, які об’єднують. Є свята, які залишають по собі хороші незабутні враження. Є свята, які своєю родинною атмосферою та щирістю заслуговують на те, щоб їх називати Святом з великої літери. Саме таким є цікаве та яскраве фольклорне дійство «Січ гуде», яке збирає на Козацькому колі вихованців міських пришкільних оздоровчих таборів, представників місцевих громад і всіх охочих весело провести час. Концертну програму прикрашають виступи народних вокальних ансамблів і хореографічних студій. Кульмінацією чудового свята є організація фестивального конкурсу «Смачна традиція козацтва». З історії відомо, що у східних слов’ян був звичай: під час укладання мирного договору супротивники варили кашу-куліш і їли. З давнини каша стала символом союзу, без неї мирний договір не міг набути сили. У козаків куліш – це степ і воля, зоряний простір і довга пісня, тепло багаття і спорідненість товариства. Секрет приготування справжнього кулішу був відомий лише козакам. «Куліш похідний – «миска пшона, кусок сала…», куліш «багатий» зі свинячими хвостами та почеревиною, куліш із щуки чи сома, пісний куліш на олії з грибами – все це може приготувати досвідчений козак-кашовар, який готує на цілий Кіш – 900 козаків на чайці, в лісі чи в степу. Козацький кашовар – це не тільки кухар, це справжній козак-характерник, знавець трав і костоправ, мистецький воїн і оповідник, людина, яка залагодить будь-яку справу – поважна особа в громаді, з яким радилися і ніхто ніколи не сварився.

Для популяризації козацької страви та плекання українських народних традицій і був організований цей конкурс. Заквітчані віночками дівчата та справжні юні козаки на природі готують традиційний куліш за власними фірмовими рецептами та змагаються за звання найкращих майстрів приготування цієї страви. Справжньою нагородою для них завжди є вдячні гості фестивалю, які з задоволенням частувалися кулішем, пирогами, варениками та узваром. Відвідувачі фольклорного свята надовго запам’ятають народний вислів: «Знає кожен чоловік: все на світі ти облиш – йдемо куштувать куліш!». 

Гучно та весело святкують на Кодаку народні свята. Наприклад, фестиваль «Козацький Спас» об’єднує довкола себе всіх небайдужих до історії та традицій нашого краю. Під час свята творчі колективи різних народів світу виступають з найкращими номерами, радують гостей і українські національні гурти. Вони  співають народні пісні, танцюють та дивують майстерним виконанням традиційного бойового гопака. По закінченню свята всі бажаючі мають можливість поласувати освяченими яблуками з медом. За час проведення цього чарівного заходу відбувається своєрідне духовне й культурне злиття представників різних національностей.

Український народ правдиво вважається одним із найбільш співучих у світі. Для кожного свята, про кожну визначну подію і про кожну видатну людину складено багато пісень. Народні гуляння у Старих Кодаках не минають без ліричних пісень ансамблю «Кодачанка». У регіоні добре знають голоси улюблених співачок. Їхній репертуар складає понад сотні пісень: про любов і про роботу, про щастя і важку долю, козацькі й обрядові пісні.

ГЕЙ, КОЗАЧЕ-КОЗАЧЕНЬКО

Гей, козаче-козаченько,
Тай хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки –
Ворогам для науки!

Як козак засміється –
Ворог з остраху трясеться,
Як козак заспіває –
Вороги чимдуж тікають!

Як козак затанцює –
Увесь світ його чує,
Зелен-дубе розвивайся,
Гей душа, розкриляйся!

А душі тільки й треба –
Степ широкий та небо,
Під сідлом коник чалий,
Побратим нелукавий.

Гей, гуляти-воювати
Знов поїдемо, брате,
Не топтали щоб чужинці
Наші землі українські!

Там чи смерть, чи життя –
Нам не буде забуття!
Якщо голови складемо –
У піснях доживемо!

Яна Яковенко 

Відвідавши Кодацьку фортецю, можна здійснити подорож у минуле українського козацтва, перейнятися духом часів Гетьманщини, поповнити багаж знань з історії краю, усамітнитися з природою, поговорити з Дніпром та зробити гарні світлини.