Улькіна Тетяна Андріївна
Тетяна Улькіна: «Час складний, треба багато працювати»

Час минає, а недовірливе ставлення до творчих професій людей мало обізнаних майже не змінюється. Лише зблизька спостерігаючи цю працю, можна оцінити усю складність і багатогранність роботи оперно-балетних артистів. Про одну з таких трудівниць наша розповідь.

О музика, ти їжа для любові!
Грайте ж, любов мою наситьте…

Вільям Шекспір

Виконавиця провідних оперних партій

Напередодні Міжнародного дня театру ХХVIІ фестиваль-конкурс на здобуття вищої театральної нагороди Придніпров’я «Cічеславна-2019» оголосила імена своїх обранців. Серед них оперна солістка Тетяна Улькіна. Її роль – партія Норма – відкривала список переможних акторських робіт сезону в номінації «Надія «Січеславни». 

Візник, який підвозив Федора Шаляпіна додому після тріумфального успіху співака, цікавиться професією сідока. «Я співаю!» – «Співати ми усі можемо, пане. Я про те, яку роботу ти справляєш». 

Та ж сама тема у байці дідуся Крилова: «Ти все пела? Это дело. Так пойди же попляши!»

У Пушкіна й поготів – «Счастливцы праздные!»

У дипломі Тетяни Улькіної, недавньої випускниці Дніпровської консерваторії, зазначені три спеціальності: оперна, концертна співачка, викладач вокалу. Вже студенткою Тетяна була затребувана з кожної з них. Сьомий сезон вона співає у Будинку органної музики, вчить вокалу у музичній школі, в оперному театрі заспівала ряд прем’єр. Загалом робочого стажу набирається досить. Основна її робота, звичайно, в оперному. Хоча анітрохи не менше і тієї, що зветься суміщенням. («Час складний, треба багато працювати!» – Т.У.). Кількість не скасовує постійної турботи про якість. Важливо й те, що при неминаючій зайнятості, до жодної з спеціальностей професійний інтерес артистка не втрачає. «Гарне сопрано (її голос!) має тримати репертуар» (Т.У.). Тримати гідно у дитячих і дорослих проектах органного залу, де у неї вісім концертів на місяць, в оперних казках («тут я розкріпачуюсь»). Не втрачаючи вокальної форми, співати провідні оперні партії у класиці: Ярославну у «Князі Ігорі», Недду у «Паяцах», Джанетту у «Любовному напої», Жрицю в «Аїді», Графиню у «Весіллі Фігаро», Мерседес у «Кармен», Бригітту в «Йоланті», Материнську любов у «Карміні Бурані». Називаю прем’єри сезону минулого. Під його завісу Таня заспіває Норму в однойменній опері Белліні. Зауважимо, репертуар Улькіна не випрошує і себе не піарить. Хоча працювати любить.

При усіх своїх достоїнствах: красивий голос (лірико-драматичне сопрано), музикальність, щирість сценічних переживань, дар гострохарактерної актриси (перелік можна продовжувати), Таня скромна і природня – нині якості рідкісні. Побутова подробиця: мешкає наша Таня в районі 12-го кварталу. Неблизький світ – на одному транспорті не доберешся. 

Досконалість не має меж

До театру прийшла, вже маючи нагородні дипломи «Січеславни» та міжнародних конкурсів вокалістів. Але тут це нічого не важило. Право на своє місце під театральним сонцем треба було підтверджувати. Щастя, що робота – її улюблене заняття. Затямила Тетяна й те, що доля артиста багато в чому залежить від його характеру. До кожного виступу готується ретельно і відповідально: «У артиста опери немає права вибору. Плани визначають дириґенти та обставини. Обов’язок артиста – бути у стані готовності». Невдовзі з’ясувалося, що у Тані Улькиної вже є на рідкість багатий і різноплановий репертуар – концертний, камерний, оперний. Обмежувати себе суворими рамками амплуа вона не поспішає. Діапазон акторських можливостей здається їй важливішим. До того ж, подобається працювати у різних форматах. Ці її властивості не лишаються непоміченими. Вона стає все більш затребуваною театром, глядачем. 

Слухаючи Таню, пригадую слова видатної співачки Ірини Архипової: «Розквіту таланту сприяють генетика, добра вокальна школа, правильний режим, розумна голова». Про генетику спитати не наважилася. Але решта – школа народної артистки Нонни Андріївни Суржиної, режим, розумна голівка – їй не зраджують. 

Виконувати музику зовсім не так просто, як багато хто думає. Треба вдихнути життя у нотний текст, драматичну дію, надати їм енергії, сенсу, емоції, краси. Те, що музикант робить за допомогою інструменту, співаки мають передати лише своїм голосом. Сопрано, як інструменталісти, зобов’язані упоратися з музикою будь-якого роду. Однак сьогодні й виразного гарного вокалу вже не досить. Потрібні акторський талант і майстерність. У Тетяни є всі ознаки драматичного обдарування, що наочно проявилося в партії Норми. 

Зауважимо, що композитор Белліні писав жіночі партії для великих виконавиць. Мати в репертуарі Норму – подвиг, без перебільшень. Як вокальний, так і акторський. У давнину таких відважних називали «артистка опери». Роль Норми – висока музична драма для сопрано, а ніяк не привід для вокалізацій, навіть фантастично красивих. Тут потрібні масштаб і об’єм сценічного характеру й образу: в опері багато від давньогрецької трагедії. І вистава можлива тільки за наявності у трупі індивідуальності, здатної подолати сходження на вершину. Не скажу, що нинішня Норма Улькіної бездоганна. Але ця робота, як ніяка інша, заявила про невичерпний потенціал співачки-актриси. Її героїню відзначає не тільки драматична переконливість. У виконанні Улькіної відчутна магія Норми. Хоча, повторюся, точно відтворити музику Белліні – випробування для обраних.

Нормою Тетяна закрила минулий сезон і нею ж 14 вересня 2018 року відкрила новий. А через лічені дні в авральному порядку відбувся її дебют в ролі Татьяни у спектаклі «Онєгін. Life» (режисерська редакція опери Чайковського «Євгеній Онєгін» Жанни Чепели. Вона ж і автор постановки «Норми»). Та «Онєгін» Чепели – окрема історія, що заслуговує на особливу розмову. Скажу лише, що і в ролі Татьяни Улькіна художньо переконлива. 

Як жоден інший сценічний жанр, опера – мистецтво умовне. Щаслива особливість Улькіної в тому, що їй подарована рідкісна здатність наповнювати оперу життям, проникливими переживаннями, правдивими емоціями. Її героїням співчуваєш, співпереживаєш, проймаєшся їхніми долями. І водночас відчуваєш задоволення від повнозвучного співу солістів, хору, узгодженого оркестрового звучання. Дніпровська опера помітно омолоджується. Наші співаки стають харизматичнішими й артистичнішими. Але повернімося до Улькіної.

Молода та перспективна оперна співачка, її відданість професії, наполегливість у доланні труднощів, терпіння і невтомність заслуговують визнання професіоналів. «Вона – боєць», – неодноразово чула я схвальну репліку на її адресу від колег. Сама вона ставиться до себе строго. Навіть після вдалої вистави, вдячних глядацьких оплесків, вже вдома, неодмінно відтворить у пам’яті весь спектакль, пригадає не тільки його плюси, а й прикрі дрібнички. У зауваженнях, критичних відгуках намагається знайти корисне для себе. Артист – професія публічна, вона передбачає незгоду смаків і думок.

«Досконалість не має меж», – істина загальновідома. Яка б це не була банальність, але вона незаперечна. Не обходить вона і людей, наділених талантом. Навпаки вони просто зобов’язані розвивати і вдосконалювати своє обдарування. Адже талант, на жаль, величина непостійна. Тетяна Улькіна це добре знає.