Дніпровський «Театр актора і ляльки»: унікальне явище в сфері мистецтва

Історія театру

Дніпровській «Театр актора і ляльки» – театр для всієї родини. В його репертуарі різноманітні за жанрами та формами спектаклі для дітей і дорослих. Критерії незмінні – якісний драматургічний матеріал, високий професійний рівень і театральна культура. Успадкувавши кращі традиції українського театру, дніпровський театр пройшов власний шлях розвитку і придбав неповторне творче обличчя і стиль.

Театр ляльок у Дніпрі має свої традиції. Він був заснований у 1939 році та радував не одне покоління глядачів. Тоді заклад знаходився у центрі міста, на вулиці Московській (нині Володимира Мономаха). Згодом його закрили і заснували молодіжний театр, який показував Тюгівські та лялькові вистави. 

У 2001 році у Дніпрі з’явився новий міський Театр ляльок. А 21 березня 2005 року, на Міжнародний день лялькарів, театр знайшов своє помешкання: з’явилося власне приміщення, зал і сцена. Був він відкритий на житловому масиві Перемога. Здавалося б, чому там, а не в центрі міста? Справа в тому, що на той час у спальних районах Дніпра багато приміщень пустували, дитячі садочки продавалися. Тому було заплановано відкрити 3–5 лялькових майданчиків у різних районах. На жаль, облаштували лише один. Та, як кажуть, – зробили на совість. «З часом ми відтворили справжній європейський театр ляльок на 50 місць. Зі складною сценою, специфічною системою освітлення та серйозними комп’ютерними програмами. Ми досягли бажаного – сьогодні до нашого театру їдуть люди зі всіх куточків Дніпра. І це не може не тішити», – розповідає директор театру Валентин Фетісов.

За довгі роки утворився кістяк театру. Є люди, які приходять і через певний час лишають заклад. А є ті, хто віддані цій справі. Сьогодні у театрі працюють 23 чоловіки, й лише 9 із них – актори. Всіх цих людей можна назвати диваками, адже роблять вони надзвичайно цікаву, а інколи й неможливу справу – їхні ляльки літають, одягаються, сміються і плачуть.

Є тут і унікальна особистість, майстер зі світовим ім’ям – Віктор Миронович Нікітін. Саме він є автором 90% ляльок і декорацій. За словами директора театру, це геній, якому все дозволено. Як він «народжує» ляльку – нікому невідомо. Та й деякі речі для створення декорацій купити неможливо, їх можна тільки знайти.

Сьогодення

Сьогодні репертуар театру нараховує 29 вистав. «Створення однієї вистави триває близько 9 місяців – це як народження дитини. Крім постановки, створюються декорації, ляльки, підбирається освітлення, композитор пише музику… Потім усе це зводиться в єдине ціле, відшліфовується майстерність за 2–3 місяці на репетиціях. Наша робота – фізично складна. Ми виходили на пенсію раніше, адже робота актора лялькового театру – це випалені очі від освітлення, це сколіоз, проблеми з хребтом. Ми не печемо вистави, як пиріжки, не повторюємо сюжети», – продовжує свою розповідь Валентин Васильович.

Репертуар театру підібраний таким чином, щоб постановки були цікаві всій родині, а подання на основі відомих творів і авторських п`єс спрямовані на виховання та розвиток молодших глядачів.

Репертуар різнорідний – народні та літературні казки, класика і сучасна література. Окреме місце посідають спектаклі за авторськими п'єсами, найчастіше заснованим на відомих літературних творах. Всі вистави розраховані для дітей, але є й для дорослої авдиторії. Так, у чинному репертуарі дніпровських лялькарів:

«Ай, да Буратино!», за мотивами казки О. Толстого «Золотий ключик»;
«Волшебное озеро», за мотивами японських народних казок;
«Гулливер», мюзикл для театру ляльок за мотивами творів Дж. Свіфта;
«Злюка, или Переполох в кукольном городе. Очень поучительная история»;
«Карлсон проказничает опять. Шведская сказка»;
«Колыбельная для мышонка», за мотивами казки С. Маршака «Глупый мышонок»;
«Кто похитил Новый Год? Классический новогодний кукольный спектакль»;
«Куклы в цирке. Веселое цирковое представление»;
«Медвежонок Римцимцы. Сказка о верности и дружбе»;
«Новогоднее недоразумение. Новогодняя сказка-шутка»;
«Похищение Чебурашки. Детективная история»;
«Путешествие за звездой. Новогодние космические путешествия»;
«Трёхрублёвая опера», мюзикл-фарс для дорослих у 2 діях;
«Три поросёнка и волк», спектакль за мотивами коміксів В. Діснея;
«Феи скалы Мерлина», за мотивами шотландських народних казок;
«Честное ВЕЛИКАНСКОЕ. Великанская сказка»;
«Чудесная путаница. Кукольная сказка».

Театр бере активну участь в фестивалях ближнього і далекого зарубіжжя

Ляльковий фестиваль у Дніпрі

«Ляльковий фестиваль – це дуже глибоко, інтелектуально, символічно та цікаво. Таких дивовижних видів мистецтва та діяльності немає ніде», – наголошує директор театру Валентин Фетісов. Фестиваль має на меті показати всі тенденції лялькового мистецтва і познайомити глядача з новими та цікавими постановками вітчизняних і зарубіжних театрів ляльок.

Багатогранний Дніпро з кожним роком набуває нових традицій та обростає унікальними масштабними заходами, які залучають не лише місцевих жителів, а й приваблюють гостей з інших міст та, навіть, країн. Так, наприклад, 22–24 жовтня 2018 року, місто поринуло у чарівну атмосферу з нагоди Третього Міжнародного фестивалю театрів ляльок «ДніпроПаппетФест», на який завітали десять колективів з України, Хорватії, Білорусі та Чорногорії.

«ДніпроПаппетФест» проводиться вже третій рік поспіль, ідею впровадження проекту виношували протягом 15 років під час тривалих подорожей і театральних фестивалів, поки нарешті й до дніпровського глядача дійшов феномен фестивалю театрів ляльок. Під час першого «ДніпроПаппетФест» організатори не знали, як відреагує місцевий поціновувач мистецтва, проте серед аудиторії Дніпра це викликало неабиякий живий інтерес, що дало впевнений поштовх для реалізації подальших фестивалів.

Кожний рік вистави в межах події об’єднують однією темою. Минулого року це була «Класика в театрі ляльок», цього разу – «Унікальність вистав театрів ляльок».

На фестиваль із року в рік приїжджають театри з різних міст і країн. Цього року дніпровський глядач ознайомився з 12 виставами від трьох іноземних і семи українських театрів. Кожен колектив підготував спектакль з унікальною подачею та глибокою темою.

Фото з архіву театру