Унікальна пам’ятка книговидавництва

У липні 1921 року, на той час в Катеринославі (нині місто Дніпро), силами молодих літераторів видано літературно-мистецький збірник політпросвіти Катеринославської Губнаросвіти «Вир революції», нині це – унікальна українська культурна пам’ятка писемності першої половини ХХ століття. 

Літературно-мистецька хроніка «Виру», без сумніву, є невичерпним джерелом для краєзнавчих досліджень. Історична пам’ятка пореволюційної доби, представляє собою бібліографічну рідкість, так як надрукована у кількості одна тисяча чотириста сорок примірників у друкарні профшколи поліграфічного виробництва, яка знаходилася на вулиці Стародворянській, 17. Набирали та друкували учні школи під керівництвом Яременка, Ф. Кіріченка, С. Цорна та Ф. Зеликова.

Збірник з’явився в тяжкий для України час, стараннями поета-авангардиста Валер’яна Поліщука (1897–1937), який був головним редактором видання. Валер’ян Поліщук – найвідоміша і найсуперечливіша постать в Українській літературі XX сторіччя, творчість якого починалась у Катеринославі. “Громохкий слід” залишив поет у “майбутті”. Автор понад двадцяти поем та романів у віршах, десятків ліричних томиків та дитячих збірок, багатьох літературно-критичних, теоретичних та публіцистичних виступів.
 

У 1920 р. Валер’ян Поліщук у Києві видав перший збірник літгрупи «Гроно», в якому брали участь Ґео Шкурупій, Михайло Терещенко, Дмитро Загул, Павло Филипович, Юрій Меженко та інші. По суті, «Вир революції» являвся продовженням лінії збірника «Гроно», тобто був другим його виданням, але він  більш глибоко відтворював пошук нових шляхів у мистецтві, що відповідали б духовним запитам революційної доби, обстоювання потреби консолідації літературних сил. 

Помічником у видавництві був професор Петро Єфремова (псевд. і крипт. – П. Є., К. Є., П. Є., Т-ро, Тромов, В. Юноша). Народився в 1883 р. Український літературознавець, критик, перекладач; професор, викладач учбових закладів Катеринослава. Стояв біля витоків національного книговидання: збірників “Січ”, “Вир революції”, періодичного видання “Зоря”; підготував до друку твори А. Кащенка, випуски серії “Українські народні байки і казки” тощо. 1929 р. репресований у справі “СВУ”. Рік і місце смерті невідомі.

Також багато допомагав В. Поліщуку молодий прозаїк, перекладач, «схильний до психольогизму» Валер’ян Підмогильний (1901–1937).

Валер’ян Підмогильний передруковував  на машинці нечитабельні тексти. Петро Єфремов - правив та коректував, критикував. Валер’ян Поліщук – випускав, добував папір, на якому друкувався збірник.

Оформлювали збірник відомі українські художники київської графічної школи: обкладинка роботи В’ячеслава Левандовського (1897–1962) – художника, аніматора, одного із засновників української мультиплікації. Фронтиспис до збірника – Марка Кирнарського (1893–1941).
 

За змістом збірник складався із таких розділів: поезія, красне письменство, робітнича сторінка, мистецька трибуна, бібліографія, мистецька хроніка. 

“Вир революції” відкривався віршем В. Поліщука “Бунтар”. Розділ «Поезія» містив вірші В. Чумака, М. Терещенка, Гео Шкурупія; С. Скляренка, В. Атаманюка, В. Підмогильного; статті, присвячені розвитку революційної поезії та мистецтва («Сучасне мистецтво і малярство» А. Петрицького), та низка поезій В. Поліщука з його провідною статтею «Динамізм у сучасній українській поезії». Конструктивний  динамізм В. Поліщука був у контексті подібних європейських течій. Митець був обізнаний на французькому конструктивізмі Фернана Леже і Ле Корбюзьє, німецькому (Ервін Піскатор, Георг Гросс, Вальтер Гропіус), знайомий із відомим художнім інститутом «Баухауз». Теоретик нового напрямку  в літературі, український Уолт Вітмен розмірковував над архітектонікою віршування та викладав оригінальні думки на шпальтах «Виру».

Розділ «Красне письменство» містив одне з найталановитіших оповідань В. Підмогильного «В епідемічному бараці», а також твори Віри Нечаївської «Літо», Володимира Гадзінського «Він і вора», Георгія Шкурупія «Розмова мерців».

«Робітнича сторінка» - трибуна для початкуючих письменників-робітників таких як: Дмитро Корнійчук (Передмова), Олексій Шевченко (Посуха), Є. Очеретяний (В робітничій сім’ї). Сидора Петренка (Листя, Сила прорветься).

У розділі «Мистецька трибуна», перший поцінювач творчості В. Підмогильного й В. Поліщука під псевдонімами В. Юноша і П. Тромов (професор Петро Єфремов) надрукував у збірнику ґрунтовні розвідки «Поет чарів ночі» та «Від ясної панночки до Уолта Уїтмена», які й досі не втратили своєї актуальності.

У примітках до цього розділу редакція давала пояснення з приводу назви міста Січеслав: «Чому Січеслав, а не Катеринослав? 

З розділу «Мистецька хроніка» дізнаємося, що Петро Єфремов виготував до друку: «Твори А. Кащенка (6 томів), переклад «Короткої історії мови академіка Шахматова, дві праці про Шевченка: «Поема «Марія» і «Слідком за Господом Богом»; працював над темами «Натуралізм в українській літературі» та «Історична повість в українському письменстві»; перекладав історичні романи Г. Сенкевича «Quo vadis?», Мережковського «Юліян Апостат» і «Леонардо да Вінчі»; редагував випуски серії «Українські народні байки і казки».

Український мистець-авангардист Анатоль Петрицький (1895–1964), говорячи про сучасне українське мистецтво на сторінках «Виру», вважав, що головним елементом художньої площини, є ритм ліній, гармонія кольору, взаємовідношення світла та відчування матеріалу.

Літературно-мистецький збірник «Вир революції» був знаковим за своїм змістом і художнім оформленням у культурному просторі України того часу, видання на шпальтах якого вміщено зразки літературознавчої думки, літопис мистецьких подій у Катеринославі 1921 р. та в інших культурних центрах України. А на сьогодні він є одним з небагатьох джерел, за яким нині досліджують модерні течії в українській літературі, малярстві, театрі. 

Збірник «Вир революції» лишається унікальною пам’яткою писемності доби Українського відродження, яке невдовзі зазнає повної руїни, а найкращі представники культурної еліти будуть фізично знищені: серед них – Петро Єфремов, Валер’ян Поліщук, Валер’ян Підмогильний.