Старостін Валентин Сергійович
Валентин Старостін - патріот рідного міста

Чи багато знайдеться у Дніпрі людей, які добре знають рідне місто, його історію й архітектуру? Напевне, одиниці. Валентин Старостін – один із таких, тих, хто не просто знає, а знає глибоко, бо займається краєзнавчими дослідженнями багато років. На сьогоднішній день він – визнаний знавець історії розвитку, забудови, архітектури рідного міста.   

Валентин Сергійович Старостін народився у Дніпропетровську 22 березня 1973 року в родині робітників. 1990 року закінчив середню школу № 78, навчався на підготовчому відділенні Дніпропетровського державного університету, збираючись вступати на історичний факультет. Але родинні обставини склалися так, що він змушений був покинути університет і здобувати робітничий фах. 1991 року після закінчення СПТУ № 1 м. Дніпропетровська став працювати в тресті «ДСП» плиточником-облицювальником. Проте не зрадив власним уподобанням – ні історії, ні архітектурі, ні краєзнавству, які вже тоді цілковито захопили юнака.

Архітектурою Дніпропетровська, і завдяки їй – історією міста, зацікавився ще в підлітковому віці. А причиною цього інтересу став природний катаклізм – повінь 1977 року, коли через сильні зливи затопило пів Дніпропетровська. Постраждало і помешкання родини Старостіних, яке розташовувалося в цокольному поверсі одного з будинків у центрі міста. Сім’я отримала квартиру на новому житловому масиві Тополя. Пізніше, коли Валентин уже був школярем, його потягло досліджувати куточки рідного міста, а що житловий масив так і залишився сірим і нецікавим, то маршрути довгих мандрівок, особливо влітку, вели на старі центральні вулиці з такими різними і цікавими будинками, зовсім несхожими на стандартні бетонні коробки спальних районів. 

У дванадцять років Валентин почав шукати по бібліотеках інформацію про історичні будівлі міста і скоро захопився книгами з питань архітектури та містобудівництва, причому віддавав перевагу серйозній фаховій літературі, став збирати поштові листівки з видами Катеринослава та інших міст. Поступово збиралася колекція, накопичувався власний архів.

З середини 1990-х років Валентин Старостін став постійним читачем обласної наукової бібліотеки, почав відвідувати засідання клубу «Ріднокрай» при краєзнавчому відділі й дуже швидко перетворився на активного помічника і консультанта бібліотекарів з питань архітектури Катеринослава-Дніпропетровська та його історії. На початку 1997 року він ініціював і взяв активну участь у створенні в краєзнавчому відділі  книжково-ілюстративної виставки «Образи Проспекту», а в квітні вперше виступив на засіданні клубу «Ріднокрай» з темою: «Архітектура та історія головного проспекту Дніпропетровська». На середину того ж 1997 року припадають і перші публікації молодого краєзнавця в журналі «Бористен» та газеті «Собор». Цього ж року він став членом Всеукраїнської спілки краєзнавців України (нині – Національна спілка). 

Скоро Валентина Старостіна помітили. Маючи робітничий фах, він користувався неабияким авторитетом не лише в середовищі краєзнавців-аматорів, але й серед музейних співробітників, працівників Центру охорони історико-культурних цінностей, істориків, архітекторів. Він охоче консультував їх, допомагав знаходити необхідні джерела, розібратися в плутанині історичних і архітектурних таємниць Дніпропетровська. Не говорячи вже про те, що безкорисливо допомагав студентам будівельно-архітектурної академії готуватися до дипломування.   

2000 року Валентина Старостіна прийняли на посаду техніка І категорії групи реставрації пам’ятників архітектури Д/ф НДІ «Проектреконструкція», а через рік – на посаду наукового співробітника відділу охорони пам’ятників історії Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей. 

На початку 2009 року Валентин Старостін почав працювати на посаді начальника інформаційного центру МГО «Інститут україніки». Цього ж року він закінчив заочне навчання у Дніпропетровському національному університеті за спеціальністю «історія», блискуче захистив дипломну роботу за темою: «Самарчик – Новомосковськ: стабілізація міської структури (1730–1820  рр.)». Тоді ж йому запропонували посаду наукового співробітника в ГО «Інститут Суспільних Досліджень». 2011 року Валентин Старостін вступив в аспірантуру Національного Гірничого університету, а 2014 закінчив її. З 2017 р. працює в Агентстві розвитку Дніпра (http://dda.dp.ua/pro-agenstvo/)

Протягом багатьох років Валентин Сергійович провадив глибокі копіткі дослідження, вивчаючи об’єкти історико-культурної спадщини, готував матеріали та документи для взяття цих об’єктів під охорону держави, проведення реставраційних робіт. Він брав участь у підготовці близько 200 проектів реставрації пам’ятників, проектів охоронних зон, історико-містобудівельних обґрунтувань у Дніпрі, Кам’янському, Кривому Розі, Новомосковську, Павлограді, у селах і селищах Дніпропетровської області, Дебальцевому Донецької області, селищі Нижня Ореанда АР Крим. Протягом цих років він об’їздив усю область, обслідував величезну кількість архітектурних та історичних пам’яток, працював в архівах і бібліотеках України, готував історичні довідки. До найбільш значних проектів Валентина Сергійовича належать: реставрація головного корпусу Богоугодних закладів (2000), реставрація будинку Національного банку України (2001), проекти охоронних зон і реставрації Ткацького корпусу Суконної фабрики (2006–2007) у Дніпрі; історико-опорні плани міст Дніпра (2007) та Павлограда (2008); проект зони охорони пам’ятника на місці загибелі князя Святослава в селі Микільському-на-Дніпрі (2008); проект комплексної охоронної зони Миколаївської церкви та Аудиторії народних читань у м. Кам’янському (2008), проект реставрації корпусу Дніпропетровської обласної ради (2011).

Валентин Старостін багато друкується. Його популяризаторськими публікаціями про історичні будинки Дніпропетровська, вулиці, площі щедро наповнені місцеві періодичні видання: газети «Собор», «Торговый дом», «Недвижимость в движении», «Експедиція XXI», «Зоря», «Днепровская правда», «Вісті Придніпров’я», «Шабат Шалом», журнали: «Бористен», «Апельсин», «Гуманітарний журнал», «Новый город». У музейних, університетських, архівних й інших збірниках: «Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті», «Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження», «Спадщина», «Пам’ятки України» та інших друкуються його змістовні насичені багатою інформацією дослідження. Не раз виступав краєзнавець із публіцистичними статями не лише у дніпропетровських виданнях, але виданнях Києва, Харкова, Сімферополя, Москви.

Давно вже Валентин Сергійович активно співпрацює з Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою: у виданнях ДОУНБ – календарях-щорічниках «Моє Придніпров’я», альманасі «Січеславщина» оприлюднено немало його матеріалів, він – автор і співупорядник кількох історико-бібліографічних видань в серіях «Архітектура Дніпропетровська» та «Історія міст і сіл Дніпропетровщини». На сьогодні опублікував сотні наукових, науково-популярних і публіцистичних статей з історії та архітектури Дніпропетровська, інших населених пунктів краю. 

2004 року у видавництві «Дніпрокнига» вийшла книга Валентина Старостіна «Столиця степового краю. Дніпропетровськ: Нариси з історії міста», яка отримала схвальні відгуки, а її наклад у п’ять тисяч розійшовся буквально за місяць. Валентин Сергійович  також і співавтор солідних книг – збірників, монографій – «Днепропетровск. Архітекторы» (2006), «Хроніка 2000. Дніпропетровськ: виміри історичної долі» (2007), «Палімпсест. Коріння міста: поселення ХVІ–ХVІІІ століть в історії Дніпропетровська» (2008), «История костёла г. Екатеринослава» (2012), «Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара: від перших споруд до сучасного університетського містечка» (2013).  

З 2012  року разом із гуртом ентузіастів – істориків, архітекторів, видавців – Валентин Старостін став членом редколегії історико-культурологічного альманаху «Фронтири міста», який друкує видавництво «Герда».  Вже видано чотири випуски, які користуються великою повагою серед фахівців і усіх, хто цікавиться питаннями історії, архітектури, містобудування.

Нові інформаційні технології, Internet дозволили значно розширити справу популяризації знань. 2010 року Валентин Старостін разом із гуртом однодумців створив добре структурований електронний ресурс «Энциклопедия Днепропетровска», був його модератором, сам готував численні матеріали, популярні не лише в середовищі звичайних користувачів, їх активно використовували й інші численні сайти Дніпропетровська. З 2016 р. очолює громадську організацію «Потік часу. Дніпро», яка проводить краєзнавчі екскурсії, виступає за захист і збереження історичних місць і пам’яток, веде сайт «Днепровская городская энциклопедия». Онлайн-енциклопедія є порталом, за своєю суттю, міським довідником, який висвітлює історію міста. 

Валентин Сергійович постійно бере участь у наукових історичних і краєзнавчих конференціях, які проводять Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького, Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Національний гірничий університет. 

Дослідницькі інтереси історика і краєзнавця охоплюють історію та історію архітектури м. Дніпра, інших населених пунктів області, історичну географію краю. Він завзятий колекціонер, збирає видові листівки та фотографії з зображеннями Дніпра, міст і сіл Придніпров’я, а також України, Росії, країн Європи. Часто виступає з доповідями з історії Дніпропетровщини перед краєзнавцями, студентами, школярами. Не раз експонати з його колекції доповнювали експозиції та виставки музеїв. Наприклад, на виставці «Україна – Бельгія: історія взаємостосунків наприкінці XIX – на початку ХХ ст.», яку підготували фахівці Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького за участі інших музеїв України та яка експонувалась у березні 2010 року в Брюсселі (Бельгия), були і матеріали, надані Валентином Сергійовичем.

Протягом багатьох років Валентин Старостін є членом робочої групи комісії з перейменувань вулиць при міськраді м. Дніпра, активно обстоює необхідність повернення історичних назв, увічнення в пам’яті міста імен і діянь його кращих громадян, збереження історичної та культурної спадщини. Особливо багато зусиль і часу віддав цій діяльності протягом 2015 та 2016 років, коли готувалося перейменування вулиць Дніпропетровська та й самого міста.

І нині він не припиняє діяльності в галузі збереження історичної та культурної спадщини нашого краю. Бере участь у засіданнях робочої групи істориків, музеєзнавців, фахівців із мультимедіа, художників і дизайнерів із Києва та Дніпра стосовно реконструкції Діорами «Битва за Дніпро» і зали № 7 Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького, присвяченої Другій світовій війні. 

Можна багато говорити про любов до рідного міста, почуття патріотизму. А можна просто, спокійно, без зайвих гасел і галасу робити свою справу, відновлювати історію вулиць, будинків і людей, які в них мешкали. Так, як це робить Валентин Старостін.