Пилка Василь Йосипович
Василь Пилка: підкорити світ скла

Великий талант вимагає великої працьовитості.

Петро Чайковський

Талант не туман, він не сідає на кожного. Художник, хто він? Хто може назвати себе художником? Думаю той, хто може щось сказати цьому світу, навіть якщо це маленькі замальовки, ескізи, начерки. Намальовано, написано, надруковано на клаптику паперу, картону, навіть на серветці. Не важливо коли і де вони були намальовані та написані. Важливо, що вони мають ідею, думку, емоції. Художник, якщо він має і відчуває в собі якісь здібності, тим більше талант, не має морального права його не розвивати, не вдосконалювати. Талант це щось таке – або багато, що має якийсь незвичайний вплив на людей. Коли дізнаєшся про творчі досягнення своїх земляків, відчуваєш гордість і радість. Приємно усвідомлювати, що десь поряд живуть талановиті люди, чиї роботи викликають мимовільне захоплення та повагу. «Неймовірне почуття краси він виражає через скло та алмаз», – так відгукується про роботи Василя Йосиповича близький друг художника Дмитро.

Василь Пилка народився 4 травня 1959 року в селі Поляна Закарпатської області в родині робітників. У 1960-х роках родина переїхала до міста Кривого Рогу. Вже там Василь отримав повну середню освіту. У ці роки Василь часто відвідував батьківське село. Юнак багато часу проводив серед неповторних краєвидів рідного краю. На виховання у Василя відчуття прекрасного, вміння розуміти матеріал, з яким працюєш, вплинуло спілкування з майстрами-меблярами, серед яких було чимало родичів. Після завершення навчання та служби у Збройних силах СРСР (1978–1980 рр.) Василь деякий час працював на Криворізькому локомотиворемонтному заводі. Робота з величезними дизельними двигунами вимагала великої відповідальності. Вміння розбудити у шматку металу великого, сильного та слухняного механічного звіра – вже саме по собі справжнє диво! Тож майбутній майстер отримав безцінний̆ досвід механіка. З 1984 по 2004 роки Василь Пилка пов’язав свою долю з фахом металурга. Бути частиною чогось великого – великої справи, великого колективу, великого результату – в повній мірі дозволяла робота саме на металургійному комбінаті. Василь опанував професію помічника сталевара, а згодом і сам став сталеваром. У цей час він активно займався практичною фізикою та хімією металу. Вчився, як кажуть сталевари, «дихати та слухати метал». Професійний вік металурга яскравий, але недовгий. Агресивне середовище сталеплавильного цеху, високий травматизм, втрачене здоров’я – це далеко не повна ціна, яку платять за право володіти таємницями металу. Цю ціну з лишком сплатив Василь Йосипович.

Після тяжкої та довгої реабілітації почався період нового пошуку себе. У цей час Василь багато спілкувався з людьми різних професій і соціальних статусів. Неначе вся Батьківщина постала в особах цих людей праці! Їхні погляди на життя, роздуми про минуле та майбутнє, оцінка сьогодення та місце людини в ньому – все це мало великий вплив на формування нового світогляду Василя. Його хвилювали питання філософії та самоідентифікації, спроєктовані на долю власної країни, на своє місце в історії становлення неньки-України. Душа Василя не мала спокою, не була готова відпочивати. Чим задовольнити жагу творчості славного сина українських майстрів і сталеварів? Відповідь надійшла з найнеочікуванішого боку. Скло. Ось нова стихія, яка поглинула його повністю.

Мало-помалу Василь освоював техніку гравіювання і створював мініатюри. Гравіювання – це один зі способів декорування поверхні скла або дзеркала. На скло можна нанести будь-який напис або зображення. Ручне гравіювання по склу – процес досить трудомісткий і складний. Будь-яка необережність, зайвий рух і неправильно нанесена лінія може зіпсувати всю роботу. Особливий ефект надає зображенню на склі спеціальне оформлення та підсвічування.

Для «написання» своїх «полотен» використовує алмазні бури. Гравіювання робить на склі завтовшки один сантиметр, причому з обох боків. За рахунок цього картинка виходить тривимірна й об'ємна.

Скло піддалося майстрові не одразу: примхливий матеріал давив пилом, вибухав в обличчя скалками. Але для того, хто знає, як гартується сталь і має залізне терпіння, це – не перепона. Василь експериментував. Допомогли навички механіка, розуміння фізичних і хімічних процесів матеріалів. Після українського й італійського скла («біла сльоза») перейшов до богемського: серйозні роботи потребують найякіснішого матеріалу.

Мікроподряпини зі скла не виводяться, тому Василь працює у рукавичках. З крихким матеріалом обережний, наче хірург. На виготовлення однієї картини витрачає від місяця до півроку. Свою першу картину з орхідеєю – символом кохання і романтики, подарував жінці на ім’я Орхідея.

Багато хто з мистецтвознавців і дотепер вважає, що рівних середньовічним венеціанським майстрам скляних справ немає й не буде в цілому світі. Але кожна епоха народжує своїх геніїв. І той, хто зазирне у задзеркалля творчості нашого сучасника Василя Пилки з Кривого Рогу, сміливо назве цей славний металургійний край гідним конкурентом «скляного королівства» Венеції. Експерти з мистецтвознавства, які досконало досліджували скляні роботи криворізького майстра, зробили висновок: Василь Пилка – один із десяти осіб у світі, які мають у собі таку Божу іскру.

Василь зайнявся творчістю, коли пішов на пенсію. Звідки це взялося у ветерана металургійного комбінату «АрселорМіттал Кривий Ріг», за плечима якого 20 літ роботи біля мартенівській печі, а батьки були далекі від мистецтва (мати працювала в шахті, батько — на автокрані).

«Мій дід, який жив у селі Павлові Свалявського району на Закарпатті, був знаним майстром-червонодеревцем. Відбирав доброї якості дерево для царських карет, робив для них колеса та інші деталі», — розповів «Голосу України» Василь Пилка.

На Закарпатті діда називали «Пан Пілко». Онук зізнається, що на могилі пращура йому стає трохи моторошно. Через сімейну традицію називати сина ім’ям його батька він є повним тезкою діда. На надгробку майстер гравірування на склі читає... своє ім’я (Василь Йосипович Пілка) та бачить... свій портрет (він дуже схожий на діда)...

Бабуся Василя була чешкою. Шкода, що не дожила до часів, коли онук почав створювати картини на чеському богемському кришталі. Чехи ж з заводу «Богемія» (місто Подєбради, Чехія), коли дізналися, що плоский кришталь потрібен для гравюр, попросили Василя разом із бланками замовлень на матеріал електронною поштою надсилати і свої творчі звіти – зразки виготовлених робіт. Для чехів престижно, що їхній кришталь служить для створення не лише чудового посуду, а й гравюр.

Про талановитого майстра дізналися не лише в Україні, а й за кордоном. У 2013 році його роботи викликали справжній фурор на Міжнародній виставці-конкурсі у Санкт-Петербурзі, зібравши сім дипломів за перше місце та по одному – за друге та третє. А 2015-го православна колекція скляних полотен, яка розповідає про життя Ісуса Христа, на виставці в Одесі зацікавила представників іноземних делегацій. Криворожанин є номінантом міжнародних виставок, має Золоту медаль Академії наук України.

На скляних полотнах Василя Пилки зображені визначні особистості минулого та сьогодення, сюжети літературних творів і мотиви народної творчості, світові архітектурні шедеври та символіка рідного міста. Майстер навіть отримав пропозицію вигравірувати портрет короля Кувейту, а також колекцію арабських реалій, серед яких і мечеть Аль-Харам – центр арабської духовної культури. Наразі роботу практично завершено. Нещодавно Василь завершив ще одну масштабну роботу. На прохання Державної картинної галереї у Штутгарті (Німеччина) він відтворив на склі гравюру Альбрехта Дюрера «Діва Марія, коронована ангелом». Точну копію рідкісної середньовічної гравюри Василь Пилка робив за фото невеликого формату.

Василь Йосипович створив гравюру на найтоншому склі для святої гори Афон у Греції і планує відвезти її туди та залишити як дар від Кривого Рогу. На новій роботі Василя Пилки зображено ікону Божої Матері під назвою «Ігумена Святої Гори Афонської».

Раніше майстер створив у такій же техніці ікону Пантелеймона Цілителя і передав її до Свято-Пантелеймонівського монастиря в Афоні на північно-східному узбережжі Греції, де нині найбільший у світі осередок православного чернецтва.

Приборкувач богемського кришталю має приблизно 300 робіт у скляному виконанні. Творчість Василя Пилки оповита атмосферою любові, що надихає на нові образи. В одному з інтерв'ю у майстра запитали, щоб він міг побажати іншим людям: «Дерзати, творити, тому що і після п'ятдесяти, як це вийшло у мене, можна відкрити в собі таланти і почати нове життя, навчитися чогось нового, здивувати і себе, і світ своїми творіннями».