«Вестник Екатеринославского земства» – періодичне видання краю

У середині 60-х років ХІХ століття на території Катеринославської губернії відбувався процес інституційного оформлення земських органів місцевого самоврядування, які опікувалися значним спектром вагомих господарських питань регіону: сільським господарством, промисловістю, торгівлею, системою початкової та професійної освіти, охорони здоров’я, ветеринарного та санітарного нагляду, розвитку комунального господарства, мережі шляхів сполучень, страхування будівель та майна населення.

На початку ХХ століття в Катеринославській губернській земській управі актуалізується питання щодо доцільності створити власне друковане періодичне видання, яке мало інформувати громадськість і населення губернії про адміністративну, правову, господарсько-фінансову й організаційну діяльність губернського та повітового земського самоврядування, слугувати своєрідним каналом зворотної комунікації з населенням регіону. Інституалізація власного видання мала на меті покращити й поточну діяльність органів місцевого самоврядування, які отримували б оперативну інформацію про законодавчу та господарсько-фінансову діяльність губернського земства, його численні проєкти розвитку місцевої господарської інфраструктури.

Поява в Катеринославській губернії земського періодичного видання свідчила про перетворення земських органів місцевого самоврядування на реальну опозиційну силу, яка почала проводити власну інформаційну політику на місцях, істотним чином впливаючи на подальше формування громадської думки в Придніпровському регіоні в контексті вирішення вагомих питань розвитку господарської системи.

5 грудня 1901 року на черговій сесії Катеринославських губернських земських зборів розглянули доповідь губернської управи, в якій був викладений детально розроблений план організації періодичного друкованого видання. В розробці плану адміністративних заходів для створення власного періодичного органу брали участь голова Катеринославської земської управи Михайло Володимирович  Родзянко, члени управи: дворянин Микола Володимирович Буницький, статський радник Павло Юхимович Голубінін, дворянин Володимир Степанович  Кисличний, завідувач губернської земської лікарні дворянин Володимир Олександрович Тихомиров.

На думку чиновників губернської земської управи, головним магістральним завданням періодичного видання було ознайомлення широкої читацької аудиторії з загальним перебігом справ у губернському та повітовому земствах, правовими, економічними ініціативами, численними господарськими планами та проєктами органів місцевого самоврядування.

На початку 90-х років ХІХ століття земство вже акумульовало значний досвід організації видання численних брошур, щомісячних періодичних видань-оглядів санітарної та ветеринарної хроніки, які інформували населення про перебіг різноманітних епідемій і епізоотій у регіоні, про вжиті органами місцевого самоуправління адміністративні, медичні та профілактичні заходи боротьби з небезпечними захворюваннями. Практика видання щомісячних земських інформаційних бюлетенів виявилась вкрай ефективною та результативною. Населення було вчасно проінформоване про впровадження системи адміністративних і профілактичних заходів, що сприяло оперативній ліквідації спалахів небезпечних інфекційних хвороб.

Паралельно члени катеринославської губернської земської управи змістовно проаналізували адміністративний, фінансовий досвід 10 губернських земств Російської імперії в організації власних друкованих видань, включаючи і періодичні часописи Херсонського та Чернігівського губернських земств. За аналогією з російськими земськими періодичними виданнями, Катеринославська губернська управа запропонувала назвати власний інформаційний орган – «Вестник Екатеринославского земства».

Представники катеринославської губернської земської управи розробили тематичну структуру видання, яка відображала головні напрямки адміністративної, господарської та соціально-економічної діяльності органів місцевого земського самоуправління. Зокрема, в першому розділі було запропоновано висвітлювати законодавчі ініціативи уряду, присвячені регламентації адміністративної, господарської діяльності органів земського самоврядування, міст і сільського побуту.

В першому розділі вміщувалися матеріали про кадрові ротації в земських і міських установах місцевого самоврядування. В другому розділі представники управи планували висвітлювати діяльність органів земського самоврядування та міст губернії. Одночасно, земські діячі вважали доцільним систематично викладати в цьому розділі поточну хроніку подій земських і міських управ, яка відображала головні напрямки роботи земських виконавчих установ. У третьому розділі передбачалося ознайомлювати читацьку аудиторію з хроніками та цікавими подіями діяльності земств і міст імперії. Четвертий розділ був присвячений висвітленню адміністративної, фінансової, господарської діяльності місцевих урядових адміністративних установ, громадських організацій, наукових, приватних  і благодійницьких товариств, які функціонували на теренах губернії, вирішуючи вагомі соціально-економічні проблеми регіону. В п’ятому розділі передбачалося вміщувати тематичні матеріали, присвячені висвітленню актуальних проблем земського самоврядування, організації економічного життя, історичного минулого й етнографії Придніпровського регіону, які відзначали його якісну специфіку та своєрідність.

Очевидно, що місцеві земські діячі прагнули використати періодичне видання як інструмент інформаційної політики, котрий істотним чином впливав на формування регіональної ідентичності населення губернії, підкреслюючи його етнографічну специфіку та своєрідність, що спиралася на місцеві історичні та національні традиції. Остання обставина мала вагоме значення для становлення українського громадського руху, розвитку національної самосвідомості та культури в Придніпровському регіоні, посилюючи відцентровані політичні тенденції.

Шостий розділ видання був присвячений проблемам розвитку сільськогосподарського виробництва, висвітлення актуальних економічних і агрокультурних питань галузі. Земські чиновники планували вміщувати в тематичних оглядах матеріали економічної статистики, яка відображала кількісні показники загальної площі землі, посівів сільськогосподарських культур, загальні відомості про врожайність, ціни на продукцію рослинництва та тваринництва, робочі руки.

Крім того, на шпальтах видання передбачалося викладати статистичну інформацію про вартість і оренду землі, переміщення земельної власності між різними соціальними категоріями власників, давати описи провідних селянських і приватних господарств регіону.

За планом губернської управи, сьомий тематичний розділ земського видання був присвячений проблемам земського страхування, торгівлі та промисловості. У восьмому розділі передбачалося публікувати матеріали, які відображали розвиток санітарно-ветеринарної справи, змістовно інформували населення регіону про перебіг епідемій і епізоотій, надавали поточну ветеринарну хроніку, що мало вагоме значення для підвищення рівня біологічної безпеки на теренах Катеринославської губернії. У дев’ятому розділі, у відповідності до розробленої програми, йшлося про публікацію листів читачів, у яких містилися питання про актуальні проблеми господарського розвитку регіону. Одночасно в цьому розділі земські чиновники планували надавати змістовні відповіді на читацькі питання, роз’яснювати особливості реалізації різноманітних земських програм і проєктів розбудови економічної та соціальної інфраструктури. Десятий розділ, згідно тематичному плану управи, був присвячений викладу різноманітних оголошень і об’яв.

Спочатку чиновники губернської управи передбачали, що загальний обсяг одного примірника видання дорівнюватиме трьом друкованим аркушам, згодом він був зменшений через фінансові обставини та дефіцит коштів, зумовлених економічною кризою.

Розробляючи проєкт губернського земського видання, представники губернської управи взяли до уваги той факт, що у більшості земських періодичних видань країни посаду головного редактора обіймав голова губернської управи, який здійснював загальне керівництво редакційною політикою.

Редакція «Вестника Екатеринославского земства» розташовувалась у приміщенні Катеринославської губернської земської управи (телефон №2). До складу її входив секретар та двоє співробітників, які займалися наповненням редакційного портфеля інформаційними матеріалами, які відображали різноманітні аспекти діяльності земських органів місцевого самоуправління губернії.

Розробляючи власну концепцію проєкту земського періодичного видання, чиновники управи приділили значну увагу організації передплати на «Вестник». Це мало вагоме значення для подальшого функціонування періодичного видання, оскільки формувало розлогу читацьку аудиторію часопису, визначаючи обсяг інформаційного простору. Чиновники виходили з того засновку, що вартість передплати на друковане видання не має бути високою – річна передплата з доставкою коштувала 2 рублі. Вартість окремого числа видання становила 20 копійок.

Оскільки часопис був друкованим офіціозом місцевих органів земського самоврядування, то чиновники вирішили, що видання безкоштовно розсилатиметься всім гласним губернського та повітових земств, повітовим земським управам, міським управам, губернським і повітовим очільникам дворянства Катеринославщини. Одночасно примірники безкоштовно надавалися представникам адміністрації – губернаторові, віце-губернаторові, управителям казенної та контрольної палат, начальникові гірничого управління, директорові народних училищ, інспекторові лікарень, старшому губернському ветеринару, управителям Катеринославського відділення дворянського та селянського банків, інспекторам народних училищ, справникам і становим приставам.

Крім вище означених посадових осіб, власні примірники щотижневика отримували й очільники губернських і повітових земських установ – усі земські начальники, земські та міністерські школи, громадські та народні бібліотеки, земські лікарі, ветеринарні лікарі, страхові агенти, катеринославський архієрей і очільники церковних парафій, волосні правління, редакції столичних і регіональних періодичних видань. Всього на початку діяльності «Вестника Екатеринославского земства» загальний наклад становив 2500 примірників.

Земське видання через наявність розгалуженої адміністративної системи земського самоуправління перетворилось на одне з наймасовіших і авторитетніших періодичних видань регіону, яке істотним чином впливало на громадську думку Катеринославської губернії, формуючи розлогий інформаційний порядок денний.

На початку діяльності загальна вартість земського видання, враховуючи й жалування співробітникам, технічному персоналу, за підрахунками управи становила 8500 рублів.

На засіданні від 5 грудня 1901 року губернські гласні підтримали ініціативу управи виділити 5 000 рублів на витрати з організації земського щотижневого часопису. Після нетривалої дискусії губернське земське зібрання ухвалило рішення видавати «Вестник» у вигляді щотижневого друкованого періодичного видання, схвалило його тематичну рубрикацію та програму, затвердило загальний список установ і посадових осіб, які безкоштовно отримували видання, встановило розмір річної передплати та вартість окремого номера. Згодом через фінансові обставини губернські земські збори змушені були переглянути обсяги фінансування періодичного видання, збільшивши витрати на нього.

«Вестник Екатеринославского земства» виходив у світ з 16 жовтня 1903 по 22 грудня 1905 року. Це було щотижневе періодичне видання, на шпальтах якого висвітлювалось широке коло актуальних питань організації господарського, соціально-економічного життя Придніпровського регіону в контексті діяльності повітових і губернських установ земського самоврядування. Газета виходила в світ щочетверга.

Редактором щотижневика був голова Катеринославської губернської земської управи, майбутній лідер Союзу 17 жовтня, дійсний статський радник (1906), гофмейстер імператорського двору, великий землевласник Новомосковського повіту, один із представників місцевої дворянської аристократії, що мав козацьке коріння, –  Михайло Володимирович  Родзянко (1859–1924). В 1904 році заступником редактора видання, відповідальним редактором був Володимир Тихомиров. Кореспондентами видання були чиновники повітових земських управ, земські начальники, директори навчальних закладів початкової освіти, земські ветеринарні лікарі, очільники громадських установ і товариств.

Щорічно загальна вартість видання становила 28 500 рублів. Із спмого початку була створена редакція з 3-х осіб. Губернське земство щорічно витрачало на сплату жалування членам редакційної колегії до 4 500 рублів.

Земський щотижневик друкувався на виробничій базі друкарні Катеринославського губернського земства, яке мало необхідне поліграфічне устаткування та висококваліфікований технічний персонал, здійснюючи набір і коректуру видання.

Щотижневе видання виходили в світ у форматі 50х32 см. Загальний обсяг складав один друкарський аркуш – 4 сторінки. Набір кожного номера обходився Катеринославській губернській земській друкарні в 20 рублів. На 4-х сторінках вміщувалось 7500 літер. У 1905 році вартість видання становила 11 921 рубль, вартість паперу – 1 940 рублів, набір – 1 505 рублів.

Щотижневе земське видання було одним із наймасовіших періодичних видань Катеринославської губернії, яке змістовно інформувало населення регіону про політичні та соціально-економічні події в країні та регіоні. В період російсько-японської війни (1905–1905 рр.) «Вестник» докладно висвітлював перебіг військових подій на фронті та діяльність Катеринославського шпиталю Червоного Хреста і Катерининської залізниці, який розміщувався на станції Урулга.

На шпальтах видання публікувалися списки уродженців Катеринославської губернії, які загинули в результаті російсько-японського військового конфлікту або отримали поранення.

У щотижневику були вміщені матеріали, які віддзеркалювали діяльність Катеринославського відділу Імператорського товариства садівництва, Катеринославського наукового товариства, Катеринославської школи садівництва, городництва та бджільництва. У численних матеріалах висвітлювались окремі аспекти історії розвитку Технічного та Потьомкінського міських садів, Катеринославської фельдшерської земської школи, губернської земської лікарні, Катеринославської Пастерівської станції, Олександрівського повітового опікунства глухонімих, Катеринославського товариства любителів української сірої великої рогатої худоби, Катеринославського відділення Імператорського товариства птахівництва, тощо. Впродовж всього періоду існування щотижневика на його шпальтах друкувалися річні звіти земських установ, протоколи поточних засідань громадських організацій, які функціонували на теренах губернії та міста. У виданні висвітлювався перебіг громадських благодійницьких акцій, присвячених збору коштів на підтримку військових, інвалідів, дітей-сиріт, хворих на сухоти, різних нужденних соціальних категорій населення губернії, які потребували матеріальної підтримки та медичного забезпечення.

Щотижневик містить цікаві біографічні відомості з життя та політичної діяльності низки діячів Катеринославської губернії, опубліковані в некрологах, спогадах, земських звітах, протоколах та стенограмах засідань різних органів місцевого самоврядування. Крім того, у виданні знайшли відображення матеріали, присвячені історії міста Катеринослава – проєкти позики Катеринославської міської думи 1903 року, проєкт облаштування міських боєнь, окремих ділянок міського водогону, організації ветеринарних дільниць, системи нагляду за санітарним станом катеринославських ринків.

Упродовж 1904–1905 pp. періодичне видання випускало інформаційний додаток «Врачебно-санитарная хроника Екатеринославской губернии», де знайшли відображення заходи губернського земства, спрямовані на підтримання належного санітарного стану та рівня біологічної безпеки на місцях. Останнє число періодичного видання вийшло 22 грудня 1905 р., після чого видання припинило своє існування, за офіційними даними, через фінансові проблеми. Насправді видання було припинено на вимогу місцевої адміністрації, яка прагнула таким чином встановити повний контроль над інформаційним простором Катеринославської губернії, впливаючи в такий спосіб на громадську думку регіону.

Видавничі традиції щотижневика були продовжені під час організації видання «Катеринославської земської газети» (1915–1917 рр.).