Візирка – найбільший ландшафтний заказник Криворіжжя

Туристу немає чого робити в промисловому Кривбасі! На що тут можна подивитись? Понівечена шахтами та кар’єрами земля, величезні гірничо-збагачувальні комбінати, металургійний гігант «АрселорМіттал Кривий Ріг», який сам наче місто в місті. Ви саме так вважаєте?! Тоді – здивуйтеся!

Почасти турист-скептик має рацію. Кривбас – одне з найбільших індустріальних міст України. Тихе розмірене життя степового поселення закінчилось ще наприкінці ХІХ століття з відкриттям на його теренах багатих покладів залізної руди. З тих часів люди доклали багато зусиль аби змінити ландшафти та краєвиди Криворіжжя. Замість рівного степу з’явились гори відвалів, печери старих шахт, озера затоплених кар’єрів. Однак, природа сильніша за людей і, навіть після багаторічного промислового використання, відновлюється і надає можливість помилуватися своїми красотами. 

Яскравим прикладом відродження техногенного середовища на Криворіжжі є ландшафтний заказник «Візирка», про який наша оповідь. Якщо зазирнути в «Енциклопедію Криворіжжя» побачимо таку інформацію: «Візирка, ландшафтний заказник, створений в районі міста Інгулець за ініціативою Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, Дніпропетровського університету проблем природокористування та екології НАН України в березні 2001 року. Площа 121,1 га. Розташований на відпрацьованих землях. Основна частина – кар’єри, відвали». Лаконічні енциклопедичні дані не передають краси цього райського куточка на теренах індустріального Криворіжжя. Однак, спочатку трохи історії. 

Гірничорудне минуле заказника

У південній частині Криворіжжя розташовувалися земельні володіння поміщика, колишнього офіцера лейб-гвардійського уланського полку В.П. Добровольського. 4000 десятин землі в мальовничій долині річки Інгулець в околицях Кривого Рогу царський уряд пожалував йому за участь у російсько-турецьких війнах. Поміщик заснував на своїх землях село Зелене й оселив у ньому два десятки родин кріпаків, вихідців із Олександрійського повіту. 1846 року В.П. Добровольський звів будинок для власної родини, який, до речі, зберігся донині. Економія займалася суто сільськогосподарським виробництвом, допоки на цих землях не виявили покладів руди. «Залізна лихоманка» не оминула й Добровольського з синами – наприкінці ХІХ століття частину їхніх землеволодінь стали орендувати різні акціонерні товариства з видобутку руди. 1899 року молодший син Василя Добровольського Андрій у селі Зеленому відкрив рудник Малодобровольський. До складу його входила шахта «Візирка», яка отримала назву завдяки прямолінійному розташуванню залізорудного пласту з півночі на південь. На шахті видобували багаті руди зі вмістом заліза до 66%. 

За час свого існування шахта двічі була затоплена – в часи громадянської війни та в серпні 1941 року перед наступом нацистів на Криворіжжя. В 1946 році видобуток руди  відновлено, а вже в 1954-му вона втратила своє практичне значення і слугувала допоміжною. З 1961 року руди стали розроблятися кар’єрним способом. Кар’єри «Візирка», глибиною 40–70 метрів остаточно були вироблені у 1964, 1968 та 1978 рр. і частково заповнилися водою, припинилась і відсипка відвалів. Люди та техніка пішли, залишивши за собою безжиттєвий постіндустріальний простір з перепадом рельєфу близько 200 метрів!

Доленосне рішення

Час та вічна жага до життя бере своє, і природа, понівечена людьми, починає потроху самовідновлюватись. Небайдуже керівництво Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату прийняло рішення допомогти матінці-природі шляхом створення ландшафтного заказника з багатою рослинністю та чудовими краєвидами передгір'я. «Працюючи над «Візиркою», ми ще раз впевнилися: природа, як і будь-який організм, бореться за себе і має велику відновлювальну силу, – зазначив генеральний директор ВАТ «ІнГЗК» Володимир Півень. – І їй важливо з розумом допомогти у цьому».

Ініціатива керівництва комбінату була підтримана науковцями Дніпропетровського університету проблем природокористування та екології НАН України, які разом з фахівцями-екологами підприємства провели ґрунтовні дослідження для відновлення та збереження екосистеми найбільшого в Кривому Розі ландшафтного заказника «Візирка». Рішення керівництва комбінату затвердила Дніпропетровська обласна рада 28 грудня 2001 року. Так розпочалось інше життя «Візирки».

Смарагдове намисто озер в обрамленні прадавніх скель

За минулі чотири десятиріччя у «Візирці» багато чого змінилося. Схили старих кар’єрів поросли чагарниками та деревами, затоплені кар’єри перетворились на чудові озера з кришталево-блакитною водою. Утворився штучний гірсько-озерний ландшафт зі своєю екосистемою й унікальними виходами стародавніх гірських порід, в яких залишилися відбитки викопних молюсків, типових для епохи верхнього сармату. Це незаперечний доказ того, що Сарматське море досягало території сучасного Криворіжжя. 

Незвична місцина приваблювала науковців ще з кінця ХІХ століття: в 1869 році її досліджував відомий гірничий інженер, професор геології Санкт-Петербурзького гірничого інституту М.П. Барбот де Марні, 1881-го – геолог, гірничий інженер В.О. Домгер, на початку ХХ століття – відомий дослідник Криворіжжя А.А. Фаас, пізніше – український палеонтолог-стратиграф Д.Є. Макаренко та професор Л.С. Білокрис. Кожен із вчених відзначав наукову цінність і унікальність об’єкту геологічної спадщини.

Зелені шати «Візирки» налічують близько сотні видів типових для степової зони рослин. Значна їх частина привнесена, завезена внаслідок праці над створенням і розвитком заказника. Однак, найбільшою цінністю заказника є дикорослі види трав'янистих рослин, які розселилися по відвалах самостійно, без допомоги людини, з розташованих поряд степових балок – зіновать гранітна, гаплофіл запашний, ковила волосиста тощо. Ґрунт заказника устилають трави – шавлія сухостепова, костриця валійська, деревій звичайний, полин австрійський, молочай степовий, кульбаба пізня та інші. Над ними височіють дерева – маслинка вузьколиста, дикі груші та яблуні, акація, клен, тополя, ясен. Трапляються терен степовий, шипшина, глід. Навесні радують око первоцвіти, влітку зачаровує своїми хвилями срібляста ковила. Серед всієї зеленої краси чимало рідкісних видів, занесених до Червоної книги й інших природоохоронних списків. 

Непорушна тиша заказника привернула до себе чимало звірини, яка почуває себе тут у цілковитій безпеці. Це і лисиці звичайні, ласки, зайці, їжаки, хом’яки, миші, навіть дикі кабани. Фахівці нарахували 27 видів птахів – яструби, сови, дятли, синиці, фазани тощо та 542 види комах. Серед плазунів – ящірка прудка, водяний вуж, полоз жовточеревий (червонокнижний вид), степова гадюка. Біля води оселились зелені ропухи й озерні жаби. 

Насичене життя «Візирки»

Заказником «Візирка» опікується Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат разом із екологами, учнями місцевої школи та волонтерами. Заказник підтримується у доброму стані за допомогою інноваційних підходів і сучасних екотехнологій. Підприємство проводить прибирання території, виконує санітарно-захисні заходи, зміцнює схили кар’єра і проводить роботи з біологічної рекультивації. 

У 2018 році було привезено з Одеської області та випущено на території заказника 200 фазанів. Вони покращують стан довкілля, знищуючі шкідливих комах, є справжніми санітарами природи. Слідкують фахівці й за акваторією. Наприкінці 2020 року Інгулецький ГЗК, екологи та волонтери Кривого Рогу провели екологічну акцію – по схилах затопленого кар’єру висадили саджанці дерев, а у водойму випустили 600 кг білого амура, який чистить воду від водоростей.

Насолодитися чудовими краєвидами туристи та місцеві жителі мають можливість із обладнаного оглядового майданчика, який швидко перетворився на популярну локацію для фотографування. 

Чудовий куточок природи не залишився поза увагою місцевих мешканців і вже невдовзі став улюбленим місцем відпочинку мешканців прилеглих районів. Повітря, напоєне ароматами трав і квітів, мелодійний переспів пташок, білосніжний пісочок, блакитна гладь озер – в спекотний літній день що може бути кращим для стомлених повсякденною метушнею містян! Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат подбав про комфортні умови для відпочивальників: збільшили площу і привели до ладу зону відпочинку біля води, вкрили асфальтом під’їзні шляхи та розширили територію для паркування авто, відремонтували і пофарбували понтон.

Заказник «Візирка» не лише улюблене місце відпочинку, а й яскрава локація для спортивних заходів. Тут пролягали маршрути одного з етапів бігової трейлової ліги Kryvbas Stone Trails – марафон «Black Stones Trail», який стартував з піщаного пляжу «Візирки». В забігу брали участь близько 1500 атлетів із різних куточків України. Спортсмени мали можливість не тільки перевірити свою силу та витривалість на вузьких звивистих стежках, але й помилуватися дивовижними куточками природи Криворіжжя.

Символ заказника

Віднедавна заказник має свій символ – на одному з пагорбів природної оази з’явилася скульптура орла загальною висотою 6 метрів. Встановити символ ландшафтного заказника «Візирка» було ініціативою працівників ІнГЗК. Її підтримало керівництво комбінату, а творче втілення взяв на себе криворізький скульптор  Олександр Канібор. Фігура птаха виконана з бетону. Для підніжжя скульптури використана кам’яна брила з кар’єру Інгулецького комбінату вагою близько 30 тон. Генеральний директор Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату Олександр Герасимчук заінтригував містян повідомленням, що це не останній арт-об’єкт, який з’явився на теренах «Візирки». В планах підприємства розширити мистецьку складову найбільшого заказника на території Криворіжжя. Чудовий привід завітати сюди!

Ландшафтний заказник «Візирка» на Криворіжжі – приклад ефективної співпраці людини та природи з відновлення техногенно порушеного ландшафту. Напрацювання екологів Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату були використані під час розробки обласної програми з використання порушених земель гірничо-збагачувальних підприємств, яку пізніше затвердила Дніпропетровська обласна рада. Досягнення ІнГЗК у розвитку ландшафтного заказника оцінені на державному рівні – в 2008 році керівництво підприємства удостоєно Державної премії в галузі науки і техніки.

Олег Скрипник, доктор технічних наук Інституту проблем природокористування та екології НАН України вважає:  «Це один з кращих заказників в Дніпропетровській області. Сьогодні заповідник занесений в список Геологічної спадщини України, його рельєф не характерний для степу, ця місцевість являє і художній, і науковий інтерес. Дуже важливо підтримувати заказник в хорошому стані. Ми раді, що співпраця ІнГЗК з екологами міста і області приносить користь і людям, і природі».