Наконечний Володимир Васильович
Володимир Наконечний

 Він, може, трошки уникав цього світу. Якщо в наше життя входили якісь новації, такі як, наприклад, комп’ютер, мобільний телефон, він не міг дозволити їм відбирати час. Телефон не любив, говорив, що «це відволікає». Володимир не був противником цивілізації, але такий у нього був тип мислення... Наконечному завжди не вистачало часу, у нього було дуже багато власних ідей, він був жадібним до роботи, він поспішав жити...

    Олена Годенко-Наконечна

   Історія життя

Володимир Васильович Наконечний народився в 1956 році на Вінниччині. Вступив до Київського державного художнього інституту в 1980 році. Під час навчання його вчителем був Макар Вронський. У 1985 році Володимир Васильович закінчив навчання в інституті. Скульптурні твори виставляв на багатьох персональних виставках, з 1989 року – член Національної спілки художників України. На перший погляд, типова біографія сучасного художника, якому Богом дарований талант. Але не кожен художник може похвалитися, що його творчість знає кожен дніпропетровець.

Свій перший скульптурний конкурс Наконечний виграв у 35 років. Це був конкурс на створення пам’ятника відомому історику Дмитру Яворницькому. Останнім конкурсом скульптора, на якому він став переможцем, був міжнародний конкурс на створення меморіалу, присвяченого гетьману України Івану Мазепі та шведському королю Карлу XII, для «Поля Полтавської битви» під Полтавою.

Володимир Наконечний всерйоз цікавився історією і створював образи історичних особистостей, які відігравали важливу роль для України і Дніпра. Серед героїв його робіт Іван Манжура, Валер’ян Підмогильний та Дмитро Байда-Вишневецький. Головним в його роботі була ідея духу нації, яку він втілював в своїх скульптурах. Скульптор був захоплений козацькою темою, серія його робіт «Мамай» не раз експонувалася на виставках у музеях України. Для В. Наконечного козак Мамай був символом древнього українського духу і втіленням народної мудрості.

Помер Володимир Васильович 18 травня 2010 року. Панахида відбулася в приміщенні обласної організації Спілки художників України, членом якої він був. Попрощатися зі скульптором прийшли друзі, колеги, однопартійці. Поховали видатного скульптора та громадського діяча на Запорізькому кладовищі.

Володимир Наконечний був відомим автором і створив багато скульптурних творів. Але ця творча людина здійснила далеко не все із задуманого. Серед нереалізованих творів залишилися проекти пам’ятників репресованим за часів сталінізму і пам’ятник лоцманам дніпровських порогів для Дніпра, кошовому отаманові Івану Сірку для Харкова, Петру Калнишевському для Петриківки, Тарасові Шевченку для Вінниці, Несторові Махну для Гуляй-Поля та інші. Все це вже існувало в ескізах, але не було втілено в скульптурі.

Ніжні почуття хлопчика і квітки

    Адже це її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас накривав скляним ковпаком. Її загороджував ширмою, оберігаючи від вітру. Для неї вбивав гусениць, тільки двох або трьох залишив, щоб вивелися метелики. Я слухав, як вона скаржилася і як хвалилась, я прислухався до неї, навіть коли вона замовкала. Вона моя.

    Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц»

Однією з найбільш відомих скульптур Володимира Наконечного є «Маленький принц» (із легендарного твору Антуана де Сент-Екзюпері). За задумом скульптора хлопчик сидить на кулі, що являє собою планету, на якій жив принц. Біля нього його улюблена троянда, для нього – єдина в усьому світі. Він – її захисник і опікун, глядач її вистав і слухач нескінченних розмов. Скульптура знайшла своє місце серед невеличкого озера у парку ім. Л. Глоби в Дніпрі.

    З вагомих скульптур у мене є композиція «Маленький принц» в парку Лазаря Глоби. Я називаю його «хлопчик на кулі». До речі, зі скульптурою Маленького принца була пов’язана майже скандальна історія. Планету я вже виліпив в бронзі на заводі ім. Леніна, а хлопчика я ліпив в своїй майстерні. Коли ми зрозуміли, що не встигаємо його відлити в бронзі, вирішили залишити його в гіпсі, пофарбувати під бронзу і поставити зверху на планету. Так офіційно і відкрили. А коли ми через день її зняли, щоб замінити, – поповзли чутки, що її вкрали.

    Володимир Наконечний

Дмитро Яворницький – дослідник міста на порогах

Кожен, хто вперше побуває біля Дніпровського історичного музею ім. Дмитра Яворницького, не може спокійно пройти повз могили і пам’ятника видатному українському вченому. Пам’ятник Д.І. Яворницькому в Дніпрі на його могилі біля історичного музею, відкрили 8 листопада 1995 р. Автори монумента відомі: скульптор В.Р. Наконечний, архітектор В.І. Мірошніченко.

Скульптор зобразив історика босим, в народному одязі, з тяжким хрестом в руках. Саме таким і була його доля. Він пройшов нелегкий шлях, доки досяг своєї мети – зібрати в одному місці важливі згадки про історію козацького краю. І йому це вдалося. Його музей і донині існує і поповнюється новими експонатами, а відомого популяризатора козаччини поважають і шанують всі містяни.

Це був звичайний день…

13 жовтня 2007 року у Дніпрі стався вибух на житловому масиві «Перемога» на вулиці Мандриківській. Загинуло дуже багато людей, і ця подія назавжди змінила життя багатьох дніпрян.

Зараз на місці зруйнованого будинку зведений Храм ікони Божої Матері «В скорбях и печалях утешение», а поруч із ним знайшов своє місце і меморіал у пам’ять про загиблих жителів зруйнованого будинку. Два янголи тримають на руках дитину, яка вже не зможе побачити синього неба та посмішки друзів, яка загинула через недбалість і нещасний випадок. Хоча скульптура і має досить сумну історію створення, але вона є гарним нагадуванням про швидкоплинність нашого життя і закликає бути обачними та уважними до того, що нас оточує.

Володимир Наконечний прожив всього лише 54 роки, але залишив після себе значний слід в історії скульптури. Його твори ще довго будуть взірцем та натхненням для майбутніх поколінь.