Горбаченко Володимир Семенович
Володимир Горбаченко. Лейтмотив творчості – радість буття і гаряча любов до Батьківщини

Він любить українську землю, вона у нього особлива,
із золотом хлібів і веселкою у небі. Святкова.
Безліч камерних, ліричних творів художник присвятив тому,
що так безмежно любив.

Л. Богданова.

Володимир Семенович Горбаченко народився у місті Катеринославі (нині Дніпро) 22 березня 1924 р. Все життя майстер жив і працював у рідному місті.

Учасник Другої Світової війни, танкіст. Захищаючи рідну землю, пройшов фронтовими дорогами до самого Берліна. Був нагороджений медалями «За відвагу» (1945), «За взяття Берліну» (1945).

У 1950 р. закінчив Дніпропетровське державне художнє училище. Вчителями зі спеціальності у нього були видатні художники-педагоги Дніпропетровщини М. Панін, М. Погребняк, О. Вандаловський.

Розпочавши активне творче життя, з 1951 року молодий художник бере участь в обласних виставках, з 1959 – в республіканських і всесоюзних.

Визнаючи талант і натхненну працю Володимира Семеновича Горбаченка, у 1966 році його приймають до Спілки художників СРСР.

У 1974, 1980, 1985 роках у Дніпропетровську, Бородіно, Москві з успіхом проведені персональні виставки талановитого живописця.

Володимир Семенович працював у складі всесоюзних творчих груп (Крим, Прибалтика) (1960–1970) і Республіканської групи на каналі Дніпро-Донбас (1978). Особливі враження художник отримав, подорожуючи Шевченківськими містами у Середній Азії. По слідах цих поїздок було створено серію картин «По містах, де бував Т.Г. Шевченко».

Відчуття та емоції від подорожей знайшли втілення у натюрмортах, пейзажах, та інколи – у жанрових композиціях, портретних замальовках. Твори того періоду складаються в єдиний ланцюг життєвих вражень майстра.

Знавці називають однією з особливостей творчості художника  серійність його картин. Митець створив серії «По містах, де бував Т.Г. Шевченко» (1960), «На будівлях семирічки» (1960), «На березі» (1964), «На Курській дузі» (1974–1975), «ДП-9 будується» (1974), «Рибалки Гурзуфа» (1984), «Мартенівський цех заводу ім. К. Лібкнехта» (1985), «Танкова бригада в прориві» (1985); цикли пейзажів «Бородіно» (1980–1981), «Плавка дружби» (1979), «Весняний день» (1980), «Пам’ять про війну» (1980), «Вечір Дзержинки» (1982), «Веселка над полями» (1984), «На Кримській землі» (1984).

Численні етюди, які зображують начебто просте, звичайне, повсякденне, відкривають автора як людину, котра вміє радіти життю, любити оточуючих та рідний край («Вечір», «Околиця села», «У березовому гаю» тощо).

Живу зацікавленість викликали у художника життя та праця людей на заводах, будівлях, колгоспах і радгоспах рідної Дніпропетровщини. Його індустріальні пейзажі – це своєрідний літопис трудового життя країни («9-та криворізька будується», «Будівництво насосної №1 на каналі «Дніпро-Донбас», «Вогні Петровки», «Комсомольська домна № 2-5», «Жовтень»).

Подорожуючи Батьківщиною, художник постійно спостерігає за змінами у природі, за красою куточків різної землі. Серії українських, кавказьких, кримських, прибалтійських пейзажів дуже різноманітні за манерою виконання та художнім рішенням.

1976 рік був для Володимира Горбаченка роком напруженої творчої праці над створенням діорами «Битва за Дніпро». У співпраці з художниками М. Козуліним і В. Ерліхом, в процесі вивчення документальних матеріалів, обмірковування художнього рішення В. Горбаченко-співавтор зробив сотні начерків, етюдів, ескізів, макетів. Результатом цієї плідної та тривалої роботи став вражаючий за глибиною образів витвір мистецтва, що оспівував героїчний подвиг воїнів в роки Другої світової війни.

Помер Володимир Горбаченко 16 липня 1987 року у м. Дніпропетровську.

Твори художника зберігаються у Дніпропетровському художньому музеї, Музеї українського живопису (м. Дніпро) і приватних колекціях.

Репродукції взято з сайту Музея українського живопису