Як мандрівна друкарня Потьомкіна стала Катеринославською губернською друкарнею

Історія виникнення цієї друкарні розпочалась наприкінці XVIII – початку XIX століття.

Коли під час російсько-турецької війни на Україну виїхав світлійший князь Григорій Потьомкін-Таврійський, то він взяв з собою й спеціальну друкарню. Друкарню цю заклав собі князь значно раніше, десь ще року 1779. Потьомкінська друкарня була при Воєнній Колегії.

Вибираючись в подорож, князь забрав 1 серпня 1787 р. з Воєнної Колегії свою друкарню і вона помандрувала за ним і побувала в багатьох містах України; таким чином кн. Потьомкін розпочав книгопечатання в декількох тих містах, де його до того часом й не було. Друкарня побувала в таких містах в Кременчуці по 6 червня 1789 р., в Лисаветграді по 11 грудня 1789 р., в Яссах по 15 1790 р., в Бендерах по 1 січня 1791 р., потім знову в Яссах по 5 грудня 1791 р., знову в Кременчуці по 9 травня 1792 р., в Архангельськім шанці по 23 червня 1792 р. і втретє в Кременчуці по 28 червня 1793 р.

Потьомкінська друкарня була досить велика; мала вона руський та грецький шрифти; перебуваючи в Яссах, друкарня набула собі зі Львова ще й латинського шрифту. Російського шрифту вона мала найбільше, а саме: так званого «парагон» на круговий лист, великого миттеля на 1 1/2 л., малого на 1 л., корпусу на 1/2 сторінки; курсиву парагону на 1 ст., великого миттелю на 1 ст. латинського шрифту на круглий лист, грецького – на дві сторінки. Прикрас було п’ять сортів, кожного потроху. Станків для друку книжок було 4, а крім цього один спеціальний станок для друку карт та картин, на якім друкувалися також і дворянські грамоти.

Управителем друкарні був Іван Генних, що до того працював в Воєнній Колегії – був друкарем паперів, що друкувалися чужою мовою, та словолитним майстром; мав 600 карб, річного утримання. При нім працювали: 1 коректор на 100 карб., утримання, 4 складачі по 60 карб., 1 тередорщик 50 карб., 1 батирщик 45 карб., і 1 сторож 25 карб.

Друкарня ця видрукувала такі книжки: 1) «Канон вопіющія в грехах души ко Спасителю». Кременчук, 1791; передсмертний твір самого Потьомкіна. 2) «Изследованіе христіанства». Ясси, 1790; з англ. переклав Лука Січкарів. 3) Опыт о человеке. Поппе. Ясси, 1791.; з франц. переклав Микола Поповський. 4) Названія древних судов. Бендери, 1790.

По смерті князя Потьомкіна (5 жовтня 1791 р.) його мандрівна друкарня не по вернулась до Петрограду. Тайний совітник Василь Попов в кінці червня 1793 р. передав цю друкарню катеринославському намісникові Василю Васильовичу Каховському, а той віддав її «Приказу Общественнаго Призренія». За цей час в Катеринославі ця друкарня випустила дві книжки: 1) «Наставленіе сыну», 1796 і 2) «Начальноє ученіе французского языка» Хведора Заставського, 1800.

Перша надрукована в Катеринославі книга – «Наставление сыну» за авторством Володимира Трохимовича Золотницького (1743–1797), була його останнім творінням. Син сільського церковного служки, вчився у Києво-Могилянській академії та в Московському університеті, знав декілька мов (польську, латинську, німецьку), працював на державній службі. 1768 року саме він склав план організації в Росії мережі училищ та притулків для нужденних; у 1785–1795 рр. служив прокурором у Катеринославі, у 1795–1796 р. був головою Палати цивільного суду Катеринославського намісництва. 12 травня 1796 Володимир Трохимович вийшов у відставку і незабаром помер.

Активна літературна діяльність Золотницького практично обмежується 1760-ми рр.. Основні праці належать до моралістичною літератури, в тій чи іншій мірі є компіляціями, складеними з різноманітних джерел. Автор основою всього природного права визнає наявність вроджених схильностей і внутрішніх спонукань до добра чи зла, що, втім, підлягають впливу виховання. В основі виховання має лежати пізнання самого себе і свого місця у суспільстві. Саме у руслі цих ідей написане «Наставление сыну», як зазначає сам Золотницький на початку свого твору: «Соображение сего взято из основания естественнаго права».

Твір формально поділений на чотири частини, що регламентують обов’язки людини: «І. К Творцу. ІІ. К Самодержавной Власти. ІІІ. К ближнему и IV. К самому себе». Слід зазначити, що І і ІІ частини внутрішньо пов’язані між собою, оскільки відповідають на питання хто є вищим за індивіда; ІІІ частина відповідає хто є рівним йому; IV – відповідно сконцентрована на індивідуальному самопізнанні.

Основні положення автора у І частині майже повністю співпадають з аналогічними тезами православних катехізисів. Але у ІІ частині вони доповнюються державницьким пафосом. У ІІІ частині твору «К ближнему», державницький пафос майже повністю відсутній, що цілком зрозуміло, оскільки уся повнота влади сконцентрована, та «воображена» Богом у постаті «Государя», то піддані-діти будучи усі рівні перед ним як перед Богом, лише виконують його волю.

Остання IV частина твору, розповідає про обов’язки «К самому себе». У ній викладаються основні настанови християнської моралі. Батько закликає дітей до чеснот, серед яких виділяє: стриманість, помірність, працьовитість і справедливість; застерігає від «худых сообществ», самолюбства, гордості, заздрощів, помсти. Таким чином, Золотницький замикає коло своїх міркувань, повертаючись до заявленої на початку книги установки природного права, що, майже не зазнаючи змін, перетікає в природне богослів’я.

Повертаючись до друкарні князя Потьомкіна, слід зазначити, що «Приказ Общественнаго Призренія» не мав ніяких вигід від силою накиненої йому друкарні, не знав, що має з нею робити, і порішив її знищити. Але заступилося губерніальне правління – йому треба було друкувати свої накази, а тому воно й прийняло утримання друкарні на себе, а з 1807 р. ця друкарня цілком стала його. Так, мандрівна друкарня князя Потьомкіна, перетворилася на  Катеринославську губерніальну друкарню.

Черенки цеї друкарні в кінці попсувалися і 1807 р. зробили нові. Старих черенків було 24 пуди 20 хунтів; їх прийняв Харківський університет, що погодився дати за них   9 п. 7 1/2 x. нового шрифту.

Отже, Г.О. Потьомкіну Катеринослав зобов’язаний появою друкарні і, внаслідок цього, поширенням книжної культури, хоч і у вельми скромних розмірах.

Титульне фото: Потьомкін Григорій Олександрович
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%BE%D0%BC%
D0%BA%D1%96%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%
D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%
D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87