Білополий Йосип Оксентійович
Йосип Білополий: яскраві барви життя

Його живописне обдарування, оптимізм, закоханість у життя щедро виявляються у його творах

Людмила Богданова

Художник залишив нам і чудові портрети, і українські краєвиди, і клаптик краси, світлої і чистої, що живе в його натюрмортах. 

Людмила Богданова

Герой нашої розповіді – дніпровський живописець, який створював глибокі портрети, яскраві барвисті пейзажі та теплі натюрморти. При тому чуйна, уважна до інших, доброзичлива людина.

Йосип Оксентійович Білополий народився у 1910 році в селі Григоро-Бригадирівка Кобеляцького району Полтавської губернії. Ще дитиною відчув він потяг до малювання, щиро захопився мрією стати художником.

Початком самостійного шляху в мистецтві Йосипа Білополого можна вважати появу його першої роботи «Українка» на обласній художній виставці в 1939 році. Її помітили завдяки правдивому трактуванню образу і мальовничій свіжості. Міцна реалістична основа творчості, що виявилася вже в ранніх роботах молодого художника, була закладена спочатку на художніх курсах у Дніпропетровську, куди він вступив в 1929 році до класу художника-педагога Михайла Паніна, учня Іллі Рєпіна. Потім курси було реорганізовано в художньо-педагогічний технікум, одним з перших випускників якого в 1934 році став Йосип Білополий.

Творчу діяльність перервала Друга світова війна. Художник захищав Батьківщину і зі зброєю в руках, і засобами образотворчого мистецтва, оформлюючи на фронті бойові листки, створюючи патріотичні плакати і малюнки, як і багато художників в роки війни. Солдатський подвиг художника і воїна відзначено медаллю «За відвагу».

Після закінчення війни Білополий повернувся до Дніпропетровська. Усе подальше життя і творчість митця були пов'язані з нашим містом. Разом із іншими колегами він заснував Дніпропетровську обласну організацію Спілки художників України, протягом усього творчого життя стверджував славу художньої Дніпропетровщини.

У митця не було раз і назавжди знайдених методів, стандартів, він постійно був у пошуку цікавих живописних рішень. Йосип Білополий славився своїми портретами. Він зобразив на полотнах більше трьох сотень людей різних професій і характерів. Це були і знайомі, з ким він багато спілкувався і знав їх ув різних життєвих ситуаціях, і нові люди, з якими художник зустрівся тільки в процесі створення їхніх образів. У його портретній галереї – робітники й колгоспники, вчені й артисти, студенти і воїни. Всі портрети об’єднує одне – доброзичливе і захоплене ставлення художника до своїх героїв.

У 1958 році Йосипа Білополого прийняли до Спілки художників СРСР. Персональні виставки художника з успіхом відбулись у Дніпропетровську в 1970 та 1980 роках.

Живописець одним із перших звернувся до групового портрету-картини, цікавого жанру, де в об’єднанні багатьох особистостей і характерів розкривається суть не окремої людини, а певної категорії. Такі різні та єдині його брати-хлібороби, такі несхожі особистості петриківських майстрів, об’єднані в єдине ціле композицією і буянням кольорів.

Окрім портретів, І.О. Білополий писав пейзажі і натюрморти, в яких, як в дзеркалі, відбилися його життєлюбність, безпосередність і відкритий погляд на світ.

Не стало художника у Дніпропетровську 19 листопада 1984 року.

У Дніпропетровському театрально-художньому коледжі дбайливо зберігають пам'ять про одного з перших своїх випускників.

Роботи Йосипа Білополого зберігаються в Дніпропетровському художньому музеї, Музеї українського живопису (м. Дніпро), Кобеляцькому музеї літератури і мистецтва, в приватних колекціях в Україні та за її межами.