Дунаєва Юлія Вікторівна
Юлія Дунаєва: світ вишуканих форм

«… Як дихання, як птахові політ»

Небесний дар творити диво це!
Ця витинанка, як душа народу.
В мініатюрі диво-деревце
Несе душі і серцю насолоду.

Наталя Мазур

В Україні паперові витинанки як прикраси широко використовувались в інтер’єрі українських осель ХІХ століття. Вони були розповсюджені на Поділлі, Прикарпатті та Подніпров’ї. Як правило, традиційна витинанка містить сюжет: за нею можна було прочитати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які були свята. Нескладні для опанування прийоми витинання та недорогий матеріал дали чудові зразки прорізного паперового декору, в якому втілені вічні символи природи, колективний досвід пізнання світу, багатство фантазії. Витинанка символізує вічне прагнення українців відзначити певне свято, пам’ятний день або просто прикрасити своє життя. При всій подібності, витинанки різних місцевостей мають самобутні риси, притаманні лише цьому певному регіону. Так, витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники. Подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок. Витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом та в кожній паперовій прикрасі проглядається обличчя окремого майстра як творчої особистості. Нині українська витинанка поступово відроджується завдяки сучасним майстрам, які докладають максимуму зусиль для збереження витинанкового мистецтва, надання йому нових форм і сучасного змісту.

Серед провідних українських майстрів витинанки добре відоме ім’я Юлії Дунаєвої, дніпровської майстрині, яка зуміла випрацювати виразну самобутню стилістику в малярських, графічних, глиняних роботах, а також у техніці вирізування з паперу. Її твори, позначені індивідуальною манерою виконання, не раз експоновано на міжнародних і всеукраїнських виставках. Вона брала участь у міських виставках «Різдвяні візерунки», «Стародавня сучасність», у виставках творчого об'єднання «Коло», а також у виставці-конкурсі «Молодильні яблука», організатором якого був Дніпропетровський художній музей. Відвідувачі заходів мали унікальну можливість насолодитися автентичними справжньо-українськими витворами, поринути у вир глибокого образно-оберегового світосприйняття наших пращурів, який так змістовно переосмислений і відображений в авторських сучасно адаптованих, орнаментально стилізованих витинаннях майстрині. Пані Юлія стала однією з переможниць цього конкурсу і за нагороду отримала право влаштувати персональну експозицію у музеї.

У 2022 році наша землячка стала учасницею благодійного проєкту Wolna Ukraina на підтримку художниць з України, що виїхали через воєнний стан, проведеного в арт-галереї польського міста Лодзь. У його межах художниці мали змогу продовжити свою роботу та забезпечувати себе і своїх дітей на чужині.  Вони творили і продавали свої картини, розкрили себе і свій творчий потенціал для любителів мистецтва і колекціонерів з різних країн.

Зустрічі з майстринею та знайомство з її творчими роботами під час виставок завжди залишають у глядача надзвичайно виразні карби, наповнені всепереможним оптимізмом та піднесенням. Ці почуття згодом ще довго домінують над різними іншими враженнями. Активність художниці, позитивний настрій її робіт залишають життєствердні акорди у кожного, кому пощастить їх оглядати. Її творам притаманні художня виразність, архаїчна глибина і знаковість. У своїй творчості вона транслює простоту, невимушеність і безпосередність, притаманні всьому народному мистецтву. Вона залюбки організовує різноманітні майстер-класи для дітей і дорослих. Кожний захід завжди спрямований на те, щоб відвідувачі отримали не лише корисну інформацію, а й радість та впевненість у своїх силах.

Народилася Юлія Дунаєва у місті Новомосковську серед розлогих мальовничих краєвидів. Дитинство і юність провела в місті Нікополі. Малювати дівчина любила з дитинства, але у місті не було художньої школи, тому вона прийняла рішення вступити вступати до професійно-технічного училища в смт. Петриківці за спеціальністю «художник розпису по дереву». Це була справжня школа народного петриківського розпису, що зберігає звичаї оздоблення українського житла та щодня розвивається і набуває нових рис. Навчання у Дніпровському театрально-художньому коледжі (1994–1999) на відділенні декоративного розпису заклало міцну основу для подальшого фахового зростання молодої художниці. Цікаво, що саме там вона почала працювати у техніці витинанки. Можливість створювати художні панно з клаптиків паперу дівчина відкрила для себе випадково: якось на передостанньому курсі вона рвала папір і раптом помітила, що народилося щось оригінальне, змістовне, схоже на справжню картину. Студентка показала цю першу свою витинанку викладачеві як домашню роботу. Він поставився до цього серйозно, показав витвір співробітникові Художнього музею Надії Молчановій, яка високо оцінила роботу і порадила студентці продовжувати працювати в тому ж напрямку. З того часу, а це був 1998 рік, пані Юлія активно впроваджує свої творчі пошуки та вільно експериментує, сміливо комбінує та поєднує матеріали, від чого роботи від рівня узвичаєних технік переходять у ранг складних художніх творів.

Юлія Дунаєва чи не єдина в Україні, хто в основу вираження своїх мистецьких ідей поклав техніку вириванки і довів її до висот образотворення. Вириванка – особлива техніка витинанки, в якій не використовують ножиці, а візерунок виконується за допомогою відщипування шматочків паперу руками. Ця техніка є досить давньою. Такі прикраси виготовляли, зазвичай, під час церковних свят, коли не можна було вирізувати їх з паперу. Одна з технологій вириванки полягає в тому, що перед її створенням папір мнуть, щоб він став м'яким і вже потім руками створюють візерунки. Спершу пані Юлія робила картини з білого паперу, а нині творить із газет, пофарбованих чорною гуашшю і зрідка – кольоровою. Вибір матеріалу мисткиня пояснює тим, що із газетою легко працювати, бо вона добре рветься. Художниця любить, коли композиція виходить із суцільного аркуша, але іноді все ж таки доводиться створювати її з окремих елементів. Працюючи з папером «без посередників» вона наче вивільняє його суть як матеріалу, одухотворяє його структуру й фактуру. Спостерігаючи за технічними особливостями вириванок, Юлію Дунаєву можна назвати першовідкривачем у царині паперового мистецтва цього типу. Основна тематика робіт – язичницькі символи: дерево життя, символіка перетікання живого у фігуративні елементи. Варто зауважити, що майстриня не створює ескізів своїх робіт, а творить «наживо».

Художниця професійно використовує такі пластичні можливості паперу як силует, ажурність і площинність. Вона збагачує художню мову творів, поєднуючи в одній композиції різні технічні прийоми. Плавні лінії зрізу утворюють довільні, подекуди гротескні абриси, немов рука рухалася невимушено, керована лише внутрішнім відчуттям матеріалу та техніки. У її творах усі елементи вибагливо й різноманітно декоровані мережаними формами, наближеними до кола, овалу, дуги, лінії. Вони утворюють орнамент, який заповнює всю площину аркуша ажурною фактурою. Для її декоративних робіт характерна трансформація народної символіки та композиційних прийомів, пані Юлія часто створює чотирирапортні вириванки на зразок хрестоподібних елементів і дворапортні дзеркально-симетричні з використанням схем і мотивів орнаментики українських рушників. Пишні квіткові мотиви в її виконанні набувають додаткового декоративного ефекту.

Серед її фігуративних композицій вирізняються панно «Вовк» і «Янгол». Попри те, що майстриня надає перевагу монохромним творам: чорне на білому, є в її добутку і яскраві поліхромні вироби. Наприклад, в панно «Лев» присутній контраст червоного із золотим, а в панно «Сад» відчувається вплив супрематизму. Смислове наповнення робіт мисткині – це алегоричне переосмислення якогось певного образу чи поняття. Умовність витинанки дозволяє авторці розкрити суть багатогранно з різних позицій. Особливе пластичне та тематичне значення має мотив віття, плетива гілок, який у різноманітних інтерпретаціях присутній у деяких творах. Також майстриня використовує поширені мотиви українського народного мистецтва. Нерідко серед них зустрічаємо й праслов’янські символічні зображення часів трипільської культури. Багатство українського народного мистецтва в авторських витинанках художниця значною мірою трансформувала й переосмислила вже з позицій професійного митця. Різні зображення вона доповнює самобутніми новаційними декоративними деталями. Таке переплетення давніх і сучасних оригінальних інтерпретацій формує виразну відмінну стилістику робіт майстрині, надаючи її витинанкам неповторного шарму. Саме вириванка відкрила майстрині нові перспективи творчого пошуку, дала можливість втілювати мить живописної випадковості у досить стриманій галузі аплікативної графіки, наповнила свіжими барвами колорит, виявила модерні композиційні прийоми.

Магія справи

Моє особисте переконання, що в роботі має бути життя і краса.

Юлія Дунаєва

Зачаровують глядачів і акварельні роботи пані Юлії. Твори буквально приголомшують якоюсь чаклунською привабливістю барв, викликають асоціації та нагадують фольклорні легенди, народні казки й оповідання. Автор зуміла вловити і висловити інтонацію української культури, донести її теплий і людяний тембр. У картинах майстрині знаходять втілення образи казкових звірів, вони виразні, пластичні, з мудрим поглядом та доброю усмішкою. Хитрющі лиси, сміливі тигри, поважні леви, самотні вовки, фантастичні звірі на картинах художниці виступають не лише головними персонажами – вони уособлюють ті чи інші почуття та послання, які мисткиня хотіла донести глядачеві. Укрупнені форми незабутніх звірів, справжня злива кольорів у поєднанні з орнаментальною розробкою тулуба слугують створенню дивовижного своєю емоційною силою образу. Саме тут наче вступає у дію магія справжнього мистецтва: звірі ніби ворушаться, дихають, спостерігають. Найбільше вражають очі – вони начебто то зазирають у душу глядачеві, то приховують щось. Кожен герой полотна сприймається живим, часткою природи, української землі. Наприклад, твір «Тигр з сонячними крилами» виконаний в жовтоблакитній палітрі фарб, тож асоціюється з силою та незламністю українського народу. Полотно «Лев та малюк» уособлює в собі мудрість і сімейні цінності. За кожною роботою відчувається велика різноманітна школа народного мистецтва, багатовікова культура нашого народу. Це ніби згусток емоційних вражень і від казок і від самого життя. Творчість художниці є утаємниченим і прекрасним явищем, яке привертає увагу як мистецтвознавців, так і шанувальників мистецтва.

Одним із тих оберегів, які у всі часи були сторожами української автентичності, підживлювали національний дух, не давали скоритися під час ворожих навал, є народні ремесла. Особливе місце серед них займає гончарство. У давнину картографи писали, що Україна – «країна глин», а українці – «керамічний» народ. Звісно ми мали хати, мазані глиною, глиняні долівки заміняли підлогу, глиняним був посуд та іграшки. Тож недарма, коли ми їмо з глиняного посуду, торкаємося його, вбираємо запах випаленої глини – нас проймає щемливе відчуття дому… Відроджує українську кераміку і Юлія Дунаєва, яка виготовляє нестандартні вироби з глини. Її глиняний посуд – це висока естетика. Художниця натхненно малює, ліпить, випікає, розмальовує та захоплює цією справою інших. Адже кераміка – це мистецтво, яке народжується з рук однієї людини і живе в руках іншої. В її чудодійних руках глина перевтілюється на унікальний посуд з космічною енергетикою, він сповнений символів і глибинного сенсу. Композиції пані Юлії дають можливість зануритися у світлий, веселий і казковий всесвіт, через який можна побачити її роздуми, сприйняття та ставлення до життя. Вироби авторки неповторні, вони впливають на емоції та розмовляють мовою емоцій, сягають сердець глядачів.

Стиль, шарм, актуальність, висока художня майстерність і філософський підтекст роблять роботи Юлії Дунаєвої особливими та впізнаваними. В інтер’єрному декорі, скульптурах чи посуді витає український дух, закоханість у природу, увага до деталей. Все вишукане, лаконічне, естетичне. Як митець вона радіє, коли люди знаходять у її роботах те, що вони шукали. Захоплення новими творчими ідеями та невгамовна енергія ніби збільшують для майстрині кількість годин у добі. Вона самовіддано працює в затишній майстерні, бо для неї її праця – це її світ, її радість, її життя.