Корецький Юрій Володимирович
Юрій Корецький. Від батька до сина

Ім’я Юрія (Георгія) Корецького маловідоме на Дніпропетровщині. Більш знаний його батько – видатний вчений-юрист Володимир Михайлович Корецький. Юрій розпочинав як поет-лірик і його доленосна зустріч з В. Маяковським, яким він захоплювався, назавжди змінила мрії стати ліриком.

Рання творчість Юрія з 13 років не позбавлена ідеологічних впливів 20–30-х років XX ст., революційної піднесеності та лефівських поглядів. З російської мови Корецький переходить на українську та вивчає англійську, німецьку, інші мови, в подальшому займається перекладацькою діяльністю. Твори класиків зарубіжної літератури в перекладах Юрія Корецького українською і посьогодні виходять в українських видавництвах. Юрій вивчає історію зарубіжної літератури, захищає дисертацію (англійська література) і мріє стати літературознавцем. Але цій інтелігентній, високоосвідченій особістості, поліглоту, не судилося підти слідами батька, завоювати славу. Прожив він дуже коротке, 30-річне життя і загинув чи безвісти зник в роки Другої світової війни. Все життя батько жив із цим тягарем невідомості, збираючи по крихтах інформацію, пов'язану з сином. Спробуємо трохи зазирнути в архіви.

З Катеринославської колиски

Юрій Володимирович Корецький народився 24 травня 1911 р. у м. Катеринославі в сім’ї відомого вченого-юриста Володимира Михайловича Корецького, заслуга якого полягає у створенні в Україні школи міжнародного приватного та публічного права. У м. Дніпро існує вулиця Володимира Корецького у Новокодацькому районі. Матір Юрія – Ганна Ананіївна, жінка дуже красива. Після трагічної смерті копія її погруддя завжди стояла в кабінеті київської квартири чоловіка, виконана скульптором С.Т. Коненковим. Сім’я інтелігентів, батько добросовісно служив науці, що було найвищим для нього моральним імперативом.

У 1916 році родина переїздить до Харкова. Там Юрій Корецький в 1926 році закінчив середню школу. В 1928 р. вступив до Інституту радянського будівництва і права, прагнучи стати юристом, як і його батько. Пізніше він змінив своє рішення і в 1931 році закінчив Харківський інститут профосвіти.

Почав друкуватися в 13 років у газеті, дебютував в 1924 році як публіцист, в 1925 р.– як поет російськомовними віршами. Як молодий україномовний поет – з 1932 року. Працював у редакціях газет «Комуніст» (1930–1936), «Соціалістична Харківщина» (1936–1941). Його твори публікувались у виданнях «Пламя», «Радянська література», колективному збірнику «Радиус авангардовцев» (Х., 1928). З 1937 року і до початку війни працював у редакціях газет, зокрема піонерської газети «На зміну». З 1938 по 1941 роки навчався в аспірантурі Харківського педагогічного інституту у академіка О.І. Білецького. Напередодні війни захистив дисертацію: «Сказание о Петре Пахаре» (англійський роман 13 сторіччя) на здобуття звання кандидата філологічних наук. Це синтез наукових досліджень з історії ангійської літератури і майстерних перекладів важких середньовічних джерел літературознавства. Ряд його перекладів з англійської літератури входив до хрестоматій з історії західно-європейської літератури. За місяць до війни Корецькому запропонували кафедру з історії літератури в одному з вишів. Він працював над збагаченням української літератури перекладами класичних творів, головним чином, з англійської мови. Високо-художній зміст перекладів та їхня ритміка є актуальними і сьогодні, твори в його перекладах часто виходять в сучасних українських видавництвах. Корецький майстерно володів українським словом.

Під час Другої світової війни був літпрацівником фронтової газети «За Родину» (рос.). Зник безвісти під час оборони Києва, за другою версією – загинув 19 вересня 1941 року в битві за Київ. За яких обставин загинув на фронті Юрій Володимирович – невідомо. Єдине повідомлення про нього батько отримав вже після війни від знайомого сина, теж військового кореспондента, який бачив і розмовляв з ним, зустрівши неподалік Києва, в Голосіївському лісі. Після війни Володимир Михайлович багато разів зв’язувався з відповідними органами, сподіваючись хоча б на якусь звістку про сина з надією, що він ще живий. Але жодних відомостей про нього він так і не отримав.

Молодий поет

Ніде не довіряй змії –
Такий життя закон.
Ти дружбу другові неси,
Ти друга від біди спаси –
Такий життя закон.
А де не був би ворог твій,
Бери меча і твердо бий –
Такий життя закон.

                               Юрій Корецький «Змія», східна казка

За своїм характером Юрій Володимирович був творчою людиною, не на літа розумним обдарованим підлітком. Уже в 13 років пробував себе в поезії, публікувався в періодиці. Поряд із піонерськими патріотичними віршами, циклом нарисів про Закавказзя, писав чудову, досить дорослу лірику, вірші про кохання до Фріди Ніколаєвської (журнал «Пламя», 1924).

Батько відзначав його природну схильність до гуманітарних наук та феноменальні здібності у вивченні іноземних мов. Згадував, як під час перебування з сином у період літньої відпустки в Середній Азії Юрій буквально за два-три місяці навчився читати й писати турецькою мовою. Прагне читати твори зарубіжних авторів в оригіналі, тому наполегливо вивчає іноземні мови, а надалі стає достойним перекладачем з англійської та німецької. Мав талант експромту, дотепної блискавичної репліки, майстерно читав вірші. Належав до творчого кола М.Т. Рильського, з яким особисто дружив.

Починав Юрій як російськомовний поет-авангардовець та з 1930-х років переходить на українську. Ще в середній школі він захопився вивченням історії української літератури, знав багато українських пісень, фольклор. Захоплюючись В. Маяковським, наслідує його манеру звучання віршів українською мовою. В лютому 1927 року в Харківському готелі «Червоний» відбулася зустріч поетів-початківців з В. Маяковським, серед яких був Юрій Корецький. Він читав тоді популярний серед молоді вірш «Швидкість» і отримав позитивні відгуки. «Ліричний цикл» Корецького зазнав критики, мовляв це вірші для панночок, а треба писати для радянської влади, для всієї маси народу. Ця зустріч мала вирішальне значення для творчості початківця. Злам у тематиці творів Юрія, рішення пов'язати свою творчість з газетою, «писати про те й так, як вимагають цього інтереси народу».

У 1928 році вийшла літературна збірка «Радиус авангардовцев» російськомовного відділення групи «Авангард» (редактор бюлетня Валер’ян Підмогильний, україномовне відділення), де були розміщені твори молодих поетів і прозаїків, в т.ч. Юрія Корецького. В. Підмогильний відзначав, що український пролетарський конструктивний динамізм повинен відображати українский побут, є «частина передових молодих поетів це «уїдливий Метер.., ліричний Троянкер, і запальний, чутливий Октябрьов, тут бурхливий, динамічний Корецький, який шукає нового лексикону…» («Радиус авангардовцев, 1928 р.)

У 1932 році виходять постанови партії про дитячу літературу та боротьбу з українським націоналізмом. Преса 1930-х років пише про Корецького: «Книжки Корецького не зогріті… більшовицькими пристрастями…» (Н. Рогозін «Молодняк», 1936 р., №1), поет зазнав «лівацьких настанов» і впливів, немає оспівування героїзму, комсомолу, бичування експлуатації дітей тощо.

30-ті роки XX ст. драматичні для історії дитячої літератури. В ці роки з’являються такі дитячі журнали як «Червоні квіти» (1923–1930, з 1931 – «Піонерія»), «Весела бригада» (1931–1937), «Знання та праця» (1929, з 1992 – «Наука і фантастика») та інші. Для них характерна ідеологічна спрямованість на виховання дітей у дусі комуністичної ідеї. Однак і тоді повчальні думки про корисність праці, красу довкілля доносив своїми творами в цих виданнях Юрій Корецький. Писав казки, вірші, нариси для дітей.

Вийшли друком віршовані оповідання Корецького у збірках: «Ми ще повернемось!» (1934), збірка віршів для дітей «Плем'я відважних» (1935), книжка «Пісня морів» для дітей молодших класів, «Вибране: вірші, поеми, переклади» (1967). Твори автора позначені впливом ідеологічних засад (класова теорія «соцзамовлення») та поетики ЛЕФу. Поетична збірка для дітей «Плем’я відважних» сповнена віри у перемогу людяності.

Корецький – автор літературно-критичних статей у періодиці. В українській науці початок вивчення В. Ленгленда «Видіння про Петра Орача» було покладено Ю.В. Корецьким, хоча його дослідження залишилося неопублікованим.

Перекладач

французською – я парлє
та інгліш – спікаю.

Юрій Корецький

Юрій Корецький був поліглотом, знав англійську, німецьку, французську мови, історію зарубіжної літератури. Його ім'я стоїть поряд з кращими майстрами перекладу М. Рильським, П. Тичиною, М. Бажаном, Л. Первомайським та іншими.

З деякими перекладами Юрія Корецького можна ознайомитися в електронній бібліотеці Чтиво.

Він переклав з англійської мови книгу «Пригоди Тома Сойєра» М. Твена (1935), «Острів скарбів» Р. Стівенсона (1936), «Історія особистих пригод, переживань і спостережень Девіда Копперфілда Молодшого» Ч. Діккенса (1937), «Роб Рой» В. Скотта (1938), «Трагедії», зокрема трагедії «Каїн», «Сарданапал», «Потвора перетворення» Дж. Байрона (1939), «Макбет» В. Шекспіра (1940); з німецької – «Марія Стюарт» Ф. Шіллера (1941), оповiдання Г. Гезкопа, з російської – «Маскарад» М. Лермонтова (не збережено); а також окремі поезії Р. Альберті, Дж. Байрона, Г. Гайне, В. Маяковського, С.І. Кірсанова та інших. Збірка віршів «Що погано, а що добре» в перекладі Ю. Корецького (Харків, Дитвидав УРСР, 1939).

Доцент кафедри перекладу Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» Я.В. Бойко (стаття «Своєрідність мови Шекспіра і мови українських ретрансляцій як знакових систем в історичній перспективі») зазначає: «Юрію Корецькому (1911–1941) в перекладі трагедії «Макбет» не завжди вдається відтворити піднесеність стилю Шекспіра. Корецький досить адекватно здійснив необхідні перекладацькі трансформації, спрямовані на те, щоб текст перекладу передавав зміст і конотації оригінального тексту: складні синтаксичні конструкції перекладач вдало відтворює семантикосинтаксичними структурами української мови; синтаксичні трансформації опущення призводять до загального скорочення тексту перекладу; зміни піднесеного стилю тексту оригіналу на знижений стиль».

Деякі вірші Корецького покладено на музику, зокрема «Пісня юних техніків», «Травень, май майорить» (обидві – композитор О. Арнаутов), «Пітьми війна» (музика Ю. Мейтуса).

В останні передвоєнні роки поет працював в галузі публіцистики, написав статті-портрети діячів культури: «Грізна зброя», 1938 р. про В. Маяковського, «О.І. Білецький», 1940 р., «Життя письменника» про Ю. Смолича, 1941 р., «І.О. Мар’яненко», 1940 р.

Рукописи праць, спогади про нього, інші документи зберігаються в особовому фонді Корецького у ЦДАМЛМ України (ф. 515).

Корецький був життєлюбом, дуже освідченою, інтелігентною людиною, мав науковий досвід і став би непоганим літературознавцем. Він прагнув творчості, але її реалізувати в той час було складно. Не судилося.