З історії церкви в ім’я Архангела Михаїла в Гологрушівці

Про сумну історію другої церкви села Гологрушівка і про те, як по крихтах збиралася інформація про втрачену святиню, ми вже писали раніше. Нині остаточно відомі її архітектурні особливості. На місці, де колись стояла церква, на невеличкому пагорбі, проводилися служби, й ось, мабуть, загальними молитвами місцевих мешканців і причту сучасного храму сталося диво.

У 2021 р. під час перегляду напрацювань колег Сергія Бакути й Олександра Алфьорова нам трапилося повідомлення про знайдення в архіві російського науково-дослідного музею архітектури імені О.В. Щусєва фотографій 1890–1905 рр. Володимира Машукова, на яких зафіксовано храм поблизу міста Ніжина та козацьких надгробків неподалік цього храму. Оскільки нам уже доводилося працювати з матеріалами російських архівів і, більш того, публікувати результати дослідження архітектури храму Гологрушівки, освяченого в 1882 р., і козацьких надгробків у цьому ж поселенні, ми зі стовідсотковою впевненістю повідомили дослідникам-авторам інформацію про помилкову прив’язку фотоматеріалів російського архіву. Ми визначили, що фото відомого катеринославського дослідника зберегли для нас храм села Гологрушівки.

На першому фото (8,9х12,5 см, авторський № 1403) храм відображений з північного заходу, на передньому плані розоране поле, навколо храму низька кам’яна огорожа побудована так, щоб не закривати виду на храм. На другому фото (12,0х16,8 см, авторський № 1403б) храм із південного заходу, трохи ближче, з кількома деревами на першому плані. На третьому фото (12,0х16,8 см, авторський № 1408) кам’яний надгробний хрест. У лівій частині поперечної перекладини хреста є втрати, на хресті вирізьблений напис.

Раніше ми публікували фотоматеріали В. Машукова з іншого російського архівного зібрання. Там ми вказували про надгробний хрест із пісковика та кам’яний храм Архангела Михаїла в селі Гологрушівка Катеринославського повіту Катеринославської губернії. Розпізнані нами нові фото цілком доповнюють і підтверджують повну картину архітектурних властивостей культової споруди і церковної ділянки навколо нього. Храм збудований в єпархіальних традиціях у формах еклектики з використанням рис псевдоруського стилю. Хрещатий у плані, з поздовжньою віссю схід-захід і розвиненим західним раменом, з прибудованою високою дзвіницею прямокутною у плані, увінчаною високим шатровим завершенням типу восьмерик на четверику із маленькою маківкою і великим кованим хрестом. Над головним об’ємом храму було влаштовано круглий світловий барабан, який увінчувався масивною цибулястою маківкою з характерним контуром і великим кованим хрестом.

Дослідники Сергій Бакута й Олександр Алфьоров запропонували кілька варіантів прочитання епітафії на знайденому фото хреста. Це пам’ятний козацький хрест ХVІІ століття, встановлений, скоріше за все, на поминання козаків, що могли загинути у військовому поході, на чужині. Текст повністю прочитати поки що не вдалося. Попередньо ми його трактуємо так: «Сей крестъ // для па(м)яти // рабовъ Божихъ Да//мияна Ива[на?] Ма//кара Сп[...нрзб...] пос//тавленъ // Року 1670 // Дня 6-го // [...]ен[...] (генваря?)». Скоріше за все, це – кенотаф, символічна могила. На це вказує текст – «для памяти», тобто для поминання. Вказані у тексті люди могли загинути на чужині, наприклад, у військовому поході. Зазвичай тіла загиблих рядових козаків не доправляли додому, а ховали на місці загибелі. А родичі на батьківщині ставили пам’ятного хреста, щоб було де поминати… І варіант напису – «Сей крест для памяти рабов Божих Дамиана и Василия Карастілов паставлен…».

Ці фотоматеріали дозволили з’ясувати форму церковної ділянки, наявність окремих складників культового комплексу і деталі храмової споруди. Виявилося, що зі сходу до храму були прибудовані ризниця і дияконик. На південний схід від вівтаря в межах церковної огорожі існувала невеличка будівля, ймовірно, каплиця на місці вівтаря першого дерев’яного храму (квадратна у плані, накрита високим дахом), а на південний захід від церкви, поблизу з центральним (західним) входом в огорожі розміщувалася могила священника Павла Івановича Висоцького. Високий мармуровий хрест над його могилою добре видно на фото. Кілька дерев було висаджено поруч із могилою. Залишки цього хреста зараз зберігаються у селі на рештках храму. На фрагменті можна прочитати: «Здесь // покоится прах // Священника // Павла Іоаннова // Высоцкаго // ..шаго 1896 года // ..Дек…ря 26 дня // …годи своей жи…». Південніше та північніше огороженої ділянки храму розташовувались великі глинобитні споруди (хата священика та школа). На захід від церкви існувало старовинне козацьке кладовище (відомі три хрести з його теренів).

Тепер ділянка, розташована на березі сучасного Каховського моря, із цікавою історією, отримала важливу інформацію про колишній культовий комплекс на теренах села. Звісно, це – лише перший етап історичного процесу «пригадування» знівельованої в радянську добу історії рідного краю. Попереду – локалізація місць розташування першої – дерев’яної церкви (яку малював Ілля Репін), козацького цвинтаря (інформацію про який ми знайшли в далекому Санкт-Петербурзі). Археологічні дослідження колишнього церковного місця дозволять відкрити численні загадки з історії храму і його громади.