«Старий міст» – перший стаціонарний міст Дніпра

Однією з визначних подій у формуванні соціокультурного вигляду та економічного розвитку Катеринослава було будівництво першого залізничного мосту через Дніпро (нині він називається Старий міст, або Амурський міст).

Перший постійний міст у Катеринославі, який надійно зв’язав лівий і правий береги Дніпра, був відкритий 30 травня (за н.ст.) 1884 р. Це – унікальна для свого часу споруда, що стала результатом настирних прохань катеринославського земського зібрання та невтомної діяльності місцевого дворянства. 

До моменту введення в дію постійного мосту катеринославцям доводилося переправлятися через водну перепону за допомогою ненадійного наплавного мосту, що являв собою споруду з дерев’яних кріплень. До того ж, цей міст діяв лише з весни до пізньої осені, коли його розбирали, і людям доводилося діставатися до іншого берега по кризі. 

Такий стан речей існував з 1796 р – часу спорудження першого наплавного мосту поблизу сучасного «Старого мосту» у Дніпрі. На кінець 60-х років дерев’яний міст перебував у занедбаному стані. Грошей для ремонту мосту Міністерство шляхів сполучень у своєму розпорядженні не мало. Намагаючись виправити ситуацію, новоутворена установа місцевого самоврядування – Катеринославське губернське земство почало шукати шляхи до покращення існуючої ситуації. Деякі земці пропонували прохати уряд про передачу в безпосереднє розпорядження земства грошей, які уряд кожного року виділяв на ремонт наплавного мосту. Інші вважали, що необхідно прохати Міністерство шляхів сполучень передати міст на утримання губернського земства. Однак більшість земців були переконані, що ці пропозиції не вирішували проблеми, тому у 1873 р. Катеринославське губернське земство, за пропозицією гласного О.М. Поля, вирішило звернутись до Кабінету Міністрів з клопотанням про побудову постійного мосту через Дніпро.

Сам по собі міст вирішив би багато проблем губернського центру, але для губернії і всієї держави цього було замало. Тому з моменту, коли Катеринославське губернське земство почало лобіювати уряд щодо побудови мосту через Дніпро, його спорудження пов’язувалось з прокладанням залізничної колії, яка мала пролягти через Катеринослав.

Протягом двох років земство домагалося, щоб уряд позитивно вирішив питання спорудження мосту і залізниці. Нарешті, 22 квітня 1875 р. імператор Олександр ІІ затвердив проект спорудження залізниці на Катеринослав з постійним мостом через Дніпро.

Після того як в губернії стало відомо про початок розвідувальних робіт для віднайдення найкращого маршруту для прокладання залізниці, Катеринославська губернська земська управа мала сміливість просити міністра шляхів сполучень від імені губернського земства про те, щоб міст, який планувалося спорудити, зробити двоярусним. Управа просила, щоб «міст був з окремим шляхом для безперебійного руху екіпажів, возів, прогону худоби та інше». До ідеї спорудження двоярусного мосту губернських гласних підштовхнув невдалий досвід експлуатації залізничного мосту через Дніпро в м. Кременчуці, де міст не мав спеціального шляху для екіпажів і населення діставалося іншого берега в проміжку між проходженням поїздів.

Як відомо, міст у наступні роки так і не було споруджено через низку обставин (війна Росії з Туреччиною, пошук інших шляхів прокладання залізниці, яка б зв’язала Донбас і Кривбас). Після закінчення російсько-турецької війни 1877–1878 рр. катеринославське губернське земство вирішило відновити свої прохання перед урядом про спорудження затверджених урядом залізниці і мосту. На 14-й черговій сесії (1879 рік) губернське зібрання одноголосно постановило:

«Відновити перед вищим урядом прохання про найшвидше спорудження залізниці через Катеринослав з залізним мостом через Дніпро у м. Катеринославі ... прохати вищий уряд про побудову постійного залізного мосту, пристосованого як для залізничного, так і звичайного руху, з продовженням залізниці, що знаходиться на лівому березі Дніпра, через міст в Катеринославі зі спорудженням тут і станції».

В надії на швидше вирішення питання прохання земців було надіслане генерал-губернаторові краю Е.І. Тотлебену.

Минуло ще два роки. Лише у 1881 році під тиском капіталістів і «голодних» заворушень населення, яке потерпало від неврожаїв протягом кількох років, уряд остаточно затвердив проєкт Катеринославського земства. Шостого лютого 1881 р., цар Олександр ІІ затвердив Положення Комітету Міністрів, згідно з яким було дозволено спорудження Криворізької залізниці з постійним мостом через Дніпро в Катеринославі. В Положенні Комітету Міністрів було зазначено, «що терміновий початок спорудження (мосту і залізниці – І.К.) викликаний головним чином необхідністю надання постраждалому від неврожаю місцевому населенню заробітків».

У травні 1881 р. було остаточно з’ясована будова мосту, а 26 серпня того ж року на воду був спущений перший кесон. У березні 1883 р. були завершені основи всіх биків та устоїв. До 15 червня 1883 р. були готові всі опори мосту разом із положенням карнизів і підферменних каменів. До початку січня 1884 р. були завершені зборка і клепка прольотів мосту. Всі замовлення на спорудження різних частин мосту були виконані в Росії. Металічну частину виробили на Брянському рейкопрокатному заводі в Бежицях, цемент надавала фірма Шмідт, кесони – Петербурзький металічний завод торгового будинку Кнорре. Роботи з опускання кесонів виконані робітниками Петербурзького металургійного заводу. Найважливіші роботи виконали іноземці (італійці та інші). Загальна вартість мосту склала 3 млн. 850 тис. руб. (при тому, що уряд для його будівництва виділив 5 млн. руб.).

Міст являв собою грандіозну споруду: 15 прольотів по 39 сажнів кожний, загальна довжина (разом з віадуками при в’їзді на міст) – 651 сажень (1 389 м), ширина – 16 футів (майже 5 м), загальна вага – 9 525 тон, на берегах дві величезні земляні дамби, вимощені каменем. Верхній ярус здіймався над залізничним полотном на 4,5 сажнів (9,6 м). Він був обладнаний тротуаром, по якому могли одночасно пройти дві людини. Біля краю тротуару встановили чавунні поруччя.

За розмірами, це був третій міст в Європі (після Олександрійського через Волгу та Голландського біля Мердика). У 1889 р. на Всесвітній виставці, що відбулась у Парижі, міст заслужено отримав золоту медаль.

Проєкт мосту був складений відомим інженером мостобудівником Миколою Аполлоновичем Белелюбським (1845–1922). Будівництвом керував інженер В.І. Березін, який раніше керував роботами зі спорудження другого за довжиною мосту в Європі – Олександрійського на Волзі. 

18 січня 1884 р. через Катеринославський міст пройшов перший товарний потяг і з цього часу відкрито постійний рух поїздів товарного призначення. Протягом березня 1884 р. проведено ретельний огляд та випробування мосту. Урочисте відкриття мосту відбулося 30 травня 1884 р. Газета «Русские ведомости» повідомляла, що 18 травня (ст. ст.) на вокзальній площі архієпископ Феодосій провів молебень в присутності міністра шляхів сполучень К.М. Посьєта, губернатора В.М. Долгорукова і представників різних закладів. Після освячення вокзалу освятили сам міст.

Після цього почесне товариство сіло на спеціально приготований потяг і на ньому під’їхало до вокзалу, де його зустріли духовенство та народ. 30 травня через Катеринославський міст прослідував перший пасажирський поїзд, в цей же день було відкрито екіпажний рух по верхньому ярусу мосту.

Можна вважати, що з моменту введення в дію постійного мосту, Катеринослав з розряду заштатного, провінційного міста перейшов в категорію великих промислових центрів Півдня Росії. На надзвичайному засіданні губернського земства 29 лютого 1884 року зазначалось, що «побудова залізничного мосту з особливим шляхом для екіпажного проїзду усунула зовсім ту незручність, якої зазнавало населення губернії до цього часу, – при цьому, – з відкриттям екіпажного руху через залізничний міст наплавний міст втрачав загальногубернське значення».

Стаціонарний міст через Дніпро вирішив проблему сполучення Катеринослава з іншими частинами губернії. Його спорудження збільшило пасажирський і вантажний потоки через губернський центр і зв’язало надійним шляхом Криворізький рудний та Донецький вугільний басейн. Все це, в свою чергу, зумовило швидкий розвиток міста Катеринослава і губернії. Катеринослав згодом перетворився на значний промисловий центр.