Зелена Долина: спогади очевидця

Україна, Дніпропетровська область

Нарис-спогад Марії Порфирівни Капусти про історію чарівної Зеленої Долини.

Зеленодольськ — прекрасне молоде місто, яке було збудоване разом із будівництвом Криворізької ДРЕС-2. З весни й до осені місто потопає в зелені різноманітних дерев, кущів, радують людське око квіти. Прекрасний парк відпочинку, а на березі рукотворного водосховища, яке необхідне для роботи ТЕС облаштовано пляж.

Назва Зеленодольськ складається з двох слів — зелена й долина. «Зелено» відповідає першій частині назви міста, а чому «дольськ»? А тому, що тут у минулому була створена природою долина. Вона була, ніби велике блюдце, обрамлене кругом бугром. Ось на дні цього «блюдця» на початку 20 століття було збудоване молоде красиве село Зелена Долина. Адміністративно село Зелена Долина належало до сільської Ради с. Велика Костромка.

Збудували його й поселилися тут молоді сім’ї із села Велика Костромка: Загреби, Полозки, Пащенки, Капінуси, Лісові, Упиренки, Водяники, Ярошенки… А також переїхали із села Велика Костромка переселенці з Росії: Богомолови, Жукови, Йолкіни, Калінцеви, Чупрови… На родючих землях роботящі люди швидко стали заможними.

Міцніло, розвивалося молоде село до зими 1940–1941 років (за спогадами автора 1941-1942 рр.). Зима була дуже сувора, морози сягали за -30⁰С. Випало багато снігу, глибоко промерзла земля, а у відкритих колодязях замерзала вода. Та наприкінці лютого почалася відлига. Вода не змогла йти в грунт через мерзлоту. Танув сніг, ішли дощі вода ринула потоками схилами пагорбів у долини й низини. Швидко заливало й село Зелену Долину. Населення боролося з повінню скільки могло, але повіяло тепло весни і вода швидко піднялася, ніщо не могло її зупинити — заливало людські оселі, колгоспні будівлі.

Серед ночі підняли тривогу і в селі Велика Костромка. Човнами, коритами вивозили населення із водяної пастки. Більшість людей із Зеленої Долини перевезли в с. В. Костромка й тимчасово поселили в місцевих мешканців. Частина зеленодольців поселилося в селах Мала Костромка, Перше Травня, Чубарівка й інших. Коли зійшла трохи вода, хазяїни розібрали зі своїх будинків дахи, вікна, двері й почали будувати на новому місці собі житло.

Коли прийшла весна перелітні птахи облюбували водоймище зеленої долини й поселилися на все літо. Особливо багато було качок, вони гніздилися, виводили пташенят. Поступово вода зійшла і вся територія, що була під водою, поросла очеретом, осокою, різнотрав’ям. Траву косили на корм худобі. Землі с. Зелена Долина відійшли колгоспові «Маяк». Родючі землі обробляли, вирощували хороші врожаї, решта землі використовувалась як пасовища для великої рогатої худоби, коней, овець. Село відбудувати було неможливо.

Під час Другої Світової війни на військових картах було позначене с. Зелена Долина, хоч його на початок війни вже не було. Навіть перші бомби, які були скинуті фашистськими бомбардувальниками в нашій місцевості, впали саме на територію Зеленої Долини. Одна з бомб не розірвалася і її привезли в село В. Костромка до сільради, а люди приходили й дивилися на цю смертельну зброю.

Скільки пам’ятають місцеві старожили повінь 1941 року була найбільшою. Та ще багато разів цю місцевість, де була Зелена Долина, заливало водою.

1946 рік був спекотним і сухим ні весною, ні влітку не було дощів. Палаюче сонце й суховії зробили свою справу, висохли, загинули всі посіви, пересохли всі водойми. Поливу не було, не вродили зернові культури, овочі, фрукти. Д того ж в цій місцевості в 1947 році був великий голод. Зголоднілі люди шукали порятунок від голоду й серед трав. Знайшли вони і водяну рослину, у якої коріння було під водою, а листя над водою. Корінь білий. м`ясистий і їстівний.

А вже взимку випали сніги, весна була дощова. і долина знову наповнилася водою. Пригріло сонечко, зазеленіла трава, природа ожила і дорослі й діти з навколишніх сіл ішли, як водоплавні птахи до води. Вони заходили у воду і, неначе великі зграї лелек, стояли у воді й діставали з-під води корінці для їжі. Їх мили, сушили в печах, подрібнювали і використовували для приготування їжі. Їли в голод і різні трави, а саме: лободу, щавель, кульбабу, гірчак, квіти білої акації. На той час природа ніби подала допомогу людям у боротьбі з голодом за життя.

В 1961 році земля, на якій колись було село Зелена Долина, і частина землі колгоспу імені Андреєва (колгоспи «Маяк» і «Комунар» були об’єднані) була передана під будівництво Криворізької ДРЕС і міста Зеленодольськ.

Колись квітуче маленьке село Зелена Долина, яке отримало свою назву від природного розташування в зеленій долині пішло в небуття. І щоб його пам’ятали, ніби естафету передало свою назву сучасному прекрасному зеленому місту енергетиків Зеленодольськ. На місці села Зелена Долина тепер водосховище й дамба.

Капуста Марія Порфирівна. 86 років. м. Зеленодольськ 2018 рік.

Створено: 21.04.2020
Редакція від 01.10.2020