Малютіна Зінаїда Никифорівна
Зінаїда Малютіна – засновниця Катеринославської української вокальної школи

Зінаїда Малютіна – засновниця Катеринославської української вокальної школи

Пані Малютіна – професор співу. Звичайно такою почесною і важкою відповідальною працею займаються якщо не ветерани, то, принаймні, особи, котрі припинили свою артистичну діяльність, – адже це вважається вінцем кар’єри; та у даному випадку ми маємо приклад дивовижного співвідношення сил: молода солістка з прекрасним голосом, свіжим, сильним, з великим запасом невичерпної енергії та натхнення присвятила свої неабиякі сили педагогіці, оминувши сцену…

(Газета «Южный край» 1 (14) квітня 1913 р.)

У сучасних дослідженнях творчості митців української професійної вокальної школи відкриваються несправедливо забуті імена періоду радянського режиму. Одним із них є ім’я фундаторки «Катеринославської гілки» української вокальної школи Зінаїди Никифорівни Малютіної. Донедавна вона була майже забута не тільки широким колом шанувальників, але й знавцями українського вокального мистецтва.

У чому ж феномен Малютіної? Першокласна вокальна школа, потужній злет, визнання таланту уже на початку творчої діяльності та грунтовний педагогічний досвід, що продовжився у творчості її таланових учнів – Івана Паторжинського та Марії Сокіл-Рудницької.  Штучно викреслений її внесок до становлення української вокальної школи, обставини, що змусили емігрувати з України, та неможливість не лише спілкуватися, а й навіть згадувати про своїх талановитих учнів, власні успіхи, своє українське життя – забутим лишалось до кінця 70-х рр. XX ст.

Сьогодні на основі архівних матеріалів велику дослідницьку роботу з вивчення феномена Малютіної здійснюють науковці І. Рябцева, В. Антонюк, найближчі друзі мисткині.

Зінаїда Малютіна (в дівоцтві Бахмутова) народилася в Катеринославі 22 січня 1881 року. Її життєва доля виявилася досить різноманітною в географічній площині: Катеринослав – Петербург – Москва – Катеринослав – Харків – Магнітогорськ.

Здобувши середню освіту в Петербурзькій жіночий гімназії, Зінаїда Бахмутова продовжила навчання в Московській консерваторії по класу вокалу (у італійського професора У. Мазетті) та класу фортепіано. Після закінчення консерваторії в 1906 році власницю чарівного, звучного голосу з першокласною вокальною школою чекало блискуче майбутнє оперної співачки. Спочатку вона працювала в приватних оперних антрепризах, виступала в Москві, Харкові, Варшаві, Кельце, Курську, Полтаві, Катеринославі... Заміжжя і народження дочки змусили повернутися до рідного міста. 

У 1908 році Зінаїду Малютіну запросили викладачкою по класу вокалу до Катеринославського музичного училища Російського музичного товариства. Уже через рік вона отримала звання старшого викладача. Маючи в своєму арсеналі концертний репертуар, Зінаїда Никифорівна органічно поєднувала педагогічну роботу з активною виконавською діяльністю.

Уже в перший рік своєї роботи Зінаїда Малютіна двічі виступає з симфонічним оркестром Катеринославського музичного училища, і представляє слухачам концертну програму з камерно-вокальними творами Е. Гріга. В Національному дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького збереглися програми двох симфонічних концертів – 12 січня 1908 і 23 лютого 1909 років, які відбулися в театрі Клубу Комерційного зібрання (клуб «Опера» по вул. В. Вернадського) Катеринослава і були присвячені пам'яті композитора М. Римського-Корсакова. З.Н. Малютіна виконувала арії з його опер. У Дніпропетровській консерваторії ім. М. Глінки збереглися програми концертів Малютіної 29 грудня 1911 року та 7 березня 1914 року в Англійському клубі на Клубній вулиці (Будинок офіцерів, вул. Вокресенська).

Неодноразово на сторінках катеринославських часописів публікувались захоплюючі відгуки після виступів Зінаїди Малютіної: «В романсах і аріях артистка продемонструвала свій красивий голос – ліричне сопрано, з особливо звучним центром і низами, ясне, продумане фразування і щире почуття, експресію без афектації… Володіє голосом пані Малютіна досить вільно…. До її достоїнств слід віднести ще невтомність – пані Малютіна співала дуже багато і дуже охоче, причому голос звучав однаково рівно й свіжо. Таку вокальну бадьорість не часто зустрінеш на концертній естраді. Публіка приймала концертантку з великою симпатією. Успіх був великий»

А в листопаді 1916 року на сцені театру Клубу Комерційних зборів Катеринослава відбувся концерт із трьох відділень на вшановування 10-ліття творчої діяльності З.Н. Малютіної. У ньому брали участь відомі катеринославські музиканти та учні співачки. У її виконанні звучали романси П.І. Чайковського, оперні арії. З глибокою вдячністю своєму викладачеві виступали її вихованці – соліст Большого театру П.П. Россіхін; Н.А. Горбачова, М.А. Ельконін, А.Я. Трахтенберг. Цей репертуар студенти вивчали в класі своєї викладачки. Колеги-музиканти виконували камерно-інструментальні твори О. Бородіна, Ф. Ліста. Організація такого великого концерту, так ще й у військовий  час, свідчить про значний авторитет З.М. Малютіної.

Зінаїда Никифорівна Малютіна зіграла вирішальну роль у формуванні національної вокальної школи і засвітила на українському співочому небокраї імена, що стали мистецькими зірками. Артистично-педагогічний досвід її знайшов продовження у блискучій творчості її учнів, видатних представників оперної сцени XX ст. Характерною рисою творчої діяльності Малютіної було поєднання педагогіки та виконавства.

У лютому 1919 року Катеринославське музичне училище було реорганізовано в консерваторію, куди Зінаїду Никифорівну запросили на посаду декана вокального факультету.

У класі Малютіної було понад двадцять учнів, з яких найбільш яскравими були випускник Катеринославської духовної семінарії, власник потужного басу Іван Паторжинський, який у 15 років так вразив викладачку, що вона запропонувала йому безоплатні заняття з вокалу, і обдарована чарівним сопрано красуня Марія Сокіл.