Балка Північна Червона

Що це таке – балка Північна Червона?

Криворіжжя – край, який має багату і давню історію, унікальний ландшафт і природні ресурси. Кривбас – один із найстаріших і найбільших залізорудних басейнів в Україні та найбільший район видобутку залізної руди в світі. У нас розташовані потужні промислові підприємства, які займають величезні площі. І, звичайно ж, таке значне техногенне навантаження не може не вплинути на стан природного середовища та здоров`я людей. З природокористування виводяться орні землі, змінюється гідрологічний режим регіону, рельєф місцевості та потоки повітряних мас; зростає загальна захворюваність населення, забруднюються ґрунти, водний і повітряний басейни; знищується тваринний і рослинний світ. Але, не зважаючи на всі ці негаразди, в нашому краї ще збереглися ділянки незайманої природи, які входять до складу природно-заповідного фонду. Ми маємо 14 таких об’єктів, три з них є заказниками загальнодержавного значення. Це Криворізький ботанічний сад Національної Академії Наук України, балка Північна Червона та Скелі МОДРу. Сьогодні ми познайомимося з балкою Північною Червоною – унікальним куточком нашого краю.

Взагалі-то в нашому місті існує дві балки Червоних. Одна з них, «Південна», розкинулася в старому районі міста. Ось як писав про неї наш видатний земляк, професор, доктор історичних наук Петро Логвинович Варгатюк: «Балка Червона – найдовша серед балок Криворіжжя. Вона починається біля селища Довгинцеве, продовжується між Соцмістом і металургійним комбінатом «Криворіжсталь». Через її верхів’я від станції Довгинцеве до станції Червона і далі проходить Інгулецька гілка залізниці... На дні балки був струмок. У повоєнні часи в районі Соцміста збудовані дві греблі, утворилися ставки, які зразу стали зоною відпочинку громадян. Погано лише, що сюди скидає відпрацьовані води металургійний велетень. За другою греблею відкривалася широка і глибока долина. Справа в неї мав виходити Червоний рудний пласт (звідси й назва балки). Тут, як і в Великій Дубовій Балці, знайдені сліди стародавніх розробок і плавок руди. Колись тут діяли 12 рудників-кар`єрів, а в 30-х роках частина шахт рудоуправління імені Ілліча. Нижче балка густо забудована з двох боків аж до трамвайної колії, а гирлом своїм впадає в Інгулець поблизу млина і хлібозаводу».

А тепер рушаймо до балки Північної Червоної. Вона є ландшафтним заказником загальнодержавного значення і знаходиться в Тернівському районі Кривого Рогу. Розташована між шахтою Тернівською (до 2016 р. – шахта ім. Леніна) та Першотравневим рудником. Якщо доїхати автобусом чи тролейбусом до кінцевої зупинки «Площа Толстого» і пройти від неї повз шахту, а далі через селище до провальної зони, то праворуч будуть залишки старої залізниці та дачні кооперативи. Ось як раз за ними і знаходиться балка.

Геологічна будова балки Північної Червоної

Площа балки складає 54,3 га, довжина 36 км. По днищу її протікає струмок, який бере початок зі ставків біля селищ імені Горького та Романівка. А закінчується на межі з дачним кооперативом «Восход», від якого починається Ленінський ставок, який виходить до автомобільної траси на Веселі Терни. В балці на денну поверхню виходять породи продуктивної залізорудної товщі палеопротерозойського віку, тут відслонюються сланцеві та залізисті горизонти саксаганської світи. Вони утворюють невеликі за розмірами розрізнені скельні виходи на обох схилах балки від її верхів’я до зруйнованого залізничного мосту. В балці відслонюються породи четвертого залізистого, п’ятого сланцевого, п’ятого залізистого, шостого сланцевого і шостого залізистого горизонтів.

Сланцеві горизонти складені хлоритовими, біотит-хлоритовими, біотит-кварцитовими сланцями і безрудними кварцитами. Ці породи утворюють прошарки товщиною 1–3 см, які перешаровуються між собою. Вони легко руйнуються і на їхньому місці утворюються невеликі улоговини, розташовані поперек схилів балки.

Залізисті горизонти представлені чергуванням прошарків залізистих і безрудних кварцитів та сланцевих порід. В їхньому складі переважають залізисті кварцити, які характеризуються смугастою будовою. Смугастість зумовлена чергуванням рудних і безрудних прошарків потужністю від кількох міліметрів до 1–1,5 см. Рудні прошарки складені магнетитом, мартитом, гематитом і залізною слюдою, а безрудні – кварцом і карбонатом. Наприклад, гематит-магнетитові кварцити характеризуються чергуванням червоних, вишнево-червоних, цегляно-червоних і темно-сірих з металевим відтінком смуг. Їх ще називають джеспілітами і використовують для виготовлення підсвічників, попільничок, настільних письмових приладь тощо.

Зустрічаються також брили імпактитів та відслонення пісковиків зі скам’янілими рештками рослин. Імпактити трапляються у верхів’ї балки під відвалами Першотравневого залізорудного кар’єру. Їх розміри від 0,5 × 0,5 до 1,5 × 2,5 м. Складаються з уламків порід продуктивної залізорудної товщі зцементованих склоподібним матеріалом, каеситу, стишовіту та імпактних алмазів. Існує припущення, що 360–400 млн. років тому метеорит впав на територію сучасної західної околиці с. Терни і утворив Тернівську астроблему (метеоритний кратер). На правому схилі лівої притоки балки трапляються виходи світло-сірих кварцових пісковиків із рештками очеретів девон-карбонового віку.

Історія створення заказника

Уперше територію взято під охорону як геологічний заказник місцевого значення в 1974 році. Систематичне вивчення флори та рослинності балки ще в 1972 р. розпочали науковці Криворізького відділення Донецького ботанічного саду. 12 січня 1983 року територію балки площею 28,3 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення. За постановою Ради Міністрів УРСР № 495 9 липня 1988 р. виконком Дніпропетровської Ради народних депутатів уклав рішення № 231 про збільшення заповідної території ще на 26 га. Ці площі визначено заказником місцевого значення.

Ще однією визначною особливістю балки є старовинний залізничний міст, вірніше залишки двох мостів.

Один із них був побудований в 1898 році і з’єднував рудник Колачевського з центром міста. Зруйнували міст, за різними даними, після війни чи вже в 1950-тих роках. Висота опор мосту близько 30 м, вони піднімаються над землею, як величні піраміди, а на каменях, із яких їх складено, і досі збереглися особисті клейма каменярів. Сюди, на міст, завжди приходять туристи помилуватися панорамою балки. А в арках мосту, під самим верхом, звисають маленькі «сталактити» із напливів вапна, яким щільно зцементовані кам’яні цеглини.

На жаль, на сьогодні майже не залишилося жодних позначок про те, що балка Північна Червона є заповідною. Лише пара табличок інформує про те, що балка Північна Червона є об’єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення і охороняється законом. Дуже прикро, але в дійсності територія нічим та ніким не охороняється. Тут випасають худобу, збирають дикі рослини, палять багаття, залишають масу сміття відпочивальники та туристи. Офіційно балка підпорядковується виконкому Тернівської районної у місті ради. Але заповідний режим у ній не дотримується, і штрафів за його порушення ніхто не стягує.

А я пам’ятаю цю балку ще з 1990 року, з часів своєї роботи в Криворізькому відділенні Донецького ботанічного саду АН УРСР. Тоді я, випускниця Дніпропетровського державного університету, працювала інженером-біологом у відділі природної флори. Начальником цього відділу та моїм першим наставником був (на жаль, вже нині покійний) Василь Володимирович Кучеревський, провідний флорист нашого регіону, старший науковий співробітник Криворізького ботанічного саду НАН України, заступник директора з наукової роботи. Добре пам’ятаю, як ми с Василем Володимировичем працювали із сапками на нашій ділянці, як збирали по всіх усюдах рослини для наукового гербарію та для нашої колекції. Ми як раз починали її створення, в нас були види рослин – рідкісні та зникаючі, лікарські та фітомеліоративні... Сіяли ми рядками колосняк чорноморський, який потім висаджувався на відвалах Північного ГЗК; відрами тягали зі ставка воду та поливали посаджені карагани, сон-траву й анемони, які зібрали в найближчих балках. Я так обережно, так лагідно присипала землею коріння рослин, а Василь Володимирович притоптував їх своїми чоботами і приказував: «Жити захоче – виживе!» А в мене аж серце заходилося, така я була ще недосвідчена та по-юнацькому наївно закохана в кожну квіточку, що боялася зайвий раз придавити їй корінець. У польовий сезон було багато роботи – ми працювали не тільки на своїй ділянці, а й допомагали колегам з інших відділів, наприклад, квітникарям – висаджували іриси та збирали насіння однорічних декоративних рослин. Або збирали насіння на ділянці кормових рослин, там трудився Сергій Іванович Іващенко. Допомагали й дендрологам на розсаднику в Олега Павленка. А ще співпрацювали з Криворізьким педагогічним інститутом. Польовий сезон у нас починався з березня, тоді ми з Василем Володимировичем їздили на Макортовське водосховище за рослинами. Потім був Південний ГЗК, скелі МОДРу, а в квітні – на Інгульці збирали й описували червонокнижну рослину цимбохазму дніпровську. Сподівалися, що та діляночка степу згодом стане заказником. У травні збирали гербарій у балці Північній Червоній. Сушили його під стінами нашого лабораторного корпусу, щодня перекладали рослини сухими газетами, потім писали етикетки і складали змонтовані гербарні аркуші в залізну шафу, яка стояла в нашій робочій кімнаті. З тих часів у Криворізькому ботанічному саду зберігається чимало гербарних аркушів, у яких написано «зібрала Приймачук В.В.» (дівоче прізвище авторки). А Василя Володимировича згодом запитували співробітники відділу «Хто це така?». На що він відповідав: «Працювала в мене така гарна дівчина...» Та я й пізніше не забувала про своє перше місце роботи, яке дало мені путівку в життя. Коли знаходила цікаві екземпляри рослин під час своїх краєзнавчих і ботанічних досліджень, то передавала їх у колекцію ботанічного саду, доки там працював Василь Володимирович.

Я вдячна своєму наставникові за те, що він не забув згадати про мій внесок у ботанічну науку в своїх книгах. У 2001 році в київському видавництві «Фітосоціоцентр» вийшов друком «Атлас рідкісних і зникаючих рослин Дніпропетровщини», плід майже двадцятирічної праці В.В. Кучеревського. А в 2004 році в дніпропетровському видавництві «Проспект» вийшла надзвичайно цінна для спеціалістів монографія «Конспект флори Правобережного степового Придніпров’я». В обох книгах згадується і моє прізвище, що мені дуже приємно. На разі я сама вже маю майже три десятки наукових статей із ботанічної тематики.

Балку Північну Червону ми продовжували досліджувати і влітку 1990 р. Тоді я вперше познайомилася з викладачем кафедри ботаніки Криворізького педагогічного інституту Миколою Андрійовичем Тараном. Чому вперше, тому що вдруге ми познайомилися, коли я вже сама працювала в педінституті. Тоді ж, у червні 1990 року, Микола Андрійович привів на екскурсію групу ІІ курсу, в кількості 22 студентів. А ми з В.В. Кучеревським збирали науковий гербарій у балці. І ось мені вперше довелося побути викладачем, бо Василь Володимирович доручив мені провести екскурсію для цих студентів і розповісти їм про особливості місцевої флори. Для мене це було дуже відповідальне завдання і я з ним гідно впоралася. Згодом мені довелося вже оформлювати звіт Комплексної експедиції про результати досліджень у балці Північний Червоній. Комп’ютерів тоді ще не було, тому друкувала я його на старенькій друкарській машинці в п’ять закладок (5 аркушів паперу, а між ними чорний копіювальний папір). А потім неймовірно довго вписувала від руки чорною ручкою латинські назви рослин, грибів, мохів і тварин в ці тексти. Цілу ручку списала! Один із цих примірників згодом опинився в Криворізькому педагогічному інституті у викладача кафедри зоології, ентомолога Євгена Лапіна. Інші примірники – в Криворізькому ботанічному саду і ще десь.

Тваринний світ заказника

Сьогодні до балки Північної Червоної я приводжу своїх учнів і друзів-любителів природи. Це й навчальні екскурсії з біології для учнів Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею, й екскурсії для учасників нашого краєзнавчого клубу. Проводили ми тут і спільні екологічні акції разом із Покровською (колишньою Жовтневою) станцією юннатів, за участю гуртка «Фотоеколог», яким свого часу керувала Ольга Володимирівна Квітка. Людина, безмежно закохана в природу і самовіддана своїй благородній праці.
Професійний фотограф із багаторічним стажем, вона не гірше за спеціаліста-біолога знала майже всі рослини і тварин, які тут зустрічаються.

А яких же тварин ми тут можемо побачити? Найбільше тут комах – близько чотирьох сотень видів. Над струмком улітку кружляє безліч різноманітних бабок – коромисло велике, коромисло синє, коромисло руде, звичайна стрілка, бабка решітчаста, бабка бронзова, червонокнижний вид красуня-діва з синіми крильцями. Багато видів жуків – звичайні для нас чорнотілка та бронзівка, сонечко семикрапкове і двадцятидвокрапкове, клоп-солдатик тощо.
Зустрічаються тут цикадки, цвіркуни, коники, богомоли і червонокнижний вид – представник ряду двокрилих – ктир гігантський. Поміж стеблинками повзають мурашки-женці та мурахи чорні. А над квітами кружляють медоносні бджоли та галльські оси, жужелиці, джмелі – кам’яний і польовий. Сім видів джмелів занесені до Червоної Книги – джміль лезус, джміль моховий, джміль глинистий та інші.

Але найбільше впадає в око різнобарв’я метеликів. Чого тут тільки не зустрінеш – жовтяниці, лимонниці, сатири (бархатниці), білани (бояришниці), синявець Ікар... Назва говорить сама за себе – в різноманітті видів представлені всі кольори веселки. Особливо цінними є червонокнижні метелики – Подалірій, ведмедиця Гера, махаон, Поліксена. Багато видів птахів, 156 із них занесені до охоронних списків. А саме до Червоної книги України занесені 13 видів; до Червоної книги Дніпропетровської області – 25 видів; до переліку Бернської конвенції – 128. Наприклад, огар, чернь білоока, лунь польовий, лунь лучний, сиворакша, сорокопуд сірий, дрізд омелюх, жайворонок польовий, ластівки – сільська та міська, жовта та біла плиски, соловейко східний, сорока, одуд тощо. В струмочку та по його берегах кумкають ропухи.

Навесні 2006 року ми з Євгеном Шевченком (тодішнім учнем ПТУ, а згодом випускником Дніпропетровського агроуніверситету), зустріли в заростях чагарників молодого чотирисмугового полоза, плазуна занесеного до Червоної книги. Хотіли його сфотографувати, але, на жаль у фотоапараті закінчилася плівка, а знімок на тодішньому мобільному телефоні ще не давав можливості розгледіти гарні смужки, які тягнулися від кінця мордочки через тендітну голівку змії та далі по всьому тілу – дві смужки по спині і дві з боків. Це був квітневий ранок, і тваринка грілася на теплому камінці серед ще голих кущів крушини.

А в 2005 році, під час проведення чергової екскурсії з учнями групи електромонтерів нашого ліцею, ми ледь не наступили на ще одного представника Червоної книги. На самісінькій вершині залізничного насипу, біля стежини, яка виводить на оглядовий майданчик зруйнованого мосту, ми побачили полоза жовточеревого. Він собі тихенько грівся під розпеченим на червневому сонці муром, скрутившись у клубок, а потім так само тихенько поліз геть від нас. Не сподобалися йому наші зойки та захоплені вигуки. До речі, цей вид полоза є найбільшою змією Європи і сягає у довжину 2 м. Ці полози не отруйні. Так що при зустрічі з такими красенями не завдавайте їм шкоди, ні в якому разі не вбивайте їх!

Балка Північна Червона на телебаченні

Навесні 2006 року разом із знімальною групою телерадіокомпанії «Криворіжжя» під керівництвом Наталі Шишки ми виїздили до балки. Відзняли багато цікавого матеріалу – ландшафт, весняні квіти – півники карликові, сон-траву, горицвіт весняний, зайців, які бігали з балки на дачі та назад тощо. Наталя Василівна взяла в мене інтерв’ю, в якому я розповідала про історію створення заказника, про тваринний і рослинний світ балки, про її геологічну будову. Розповіла також і про те, що, на жаль, не витримується заповідний режим у заказнику, не охороняється балка ніякими засобами. А треба її зберегти не тільки для майбутніх поколінь, але й для сьогоднішніх, щоб люди мали можливість милуватися чудовими краєвидами, гарними квітами та комахами, а не смітниками та згарищами, полишеними після себе горе-відвідувачами. Колега Наталі Василівни Елеонора Миколаївна зробила також інтерв’ю зі мною і для радіо. Цей репортаж одразу ж пройшов в ефірі й мав багато відгуків. Навіть мої колеги по роботі телефонували мені додому, щоб привітати з вдалим матеріалом. Телевізійний сюжет також декілька разів демонструвався на різних українських каналах, і мені приємно усвідомлювати, що моя праця принесла людям радість,
привернула їхню увагу до проблеми збереження природи.

Наша криворізька телерадіокомпанія «Рудана» знімала цикл авторських передач «Близькі подорожі» (авторка та ведуча Вікторія Сімкіна, оператор Костянтин Сологуб). 17.09.2013 р. ми зняли фільм про балку Північну Червону за моєї участі. В цьому фільмі я розповіла, як виникла ідея заповідання цього унікального місця, які люди доклали зусиль до створення заказника, а також про рідкісні види рослин і тварин, про особливості геологічної спадщини балки. Фільм багато разів демонструвався на телебаченні та на каналі YouTube.

А в травні 2016 року до Дня міста знімальна група ТРК «Рудана» за моєї участі зробила фільм «Телемарафон «Заповідники»». Починається він неймовірно гарними краєвидами балки, знятими з квадрокоптера. Зйомки ми проводили 13 та 16 травня 2016 року, після рясних весняних дощів, тому кольори рослинності балки вийшли неймовірно соковиті. Авторка сюжету – Марія Семенова, оператори – Вадим Діденко, Іван Баранов. За основу було взято текст про балку з моєї першої книги про заповідні об’єкти Криворіжжя «Навчальне краєзнавство в роботі сучасного вчителя» (Кривий Ріг, Видавничий дім, 2007. – 120 с.). Цей фільм є найкращим відеосюжетом у моєму власному архіві, я часто демонструю його, коли виступаю з лекціями про природно-заповідний фонд Криворіжжя перед різними групами слухачів – на наукових конференціях, перед учнями, читачами бібліотек, слухачами Краєзнавчих університетів, тощо. Крім того, про балку Північну Червону я неодноразово розповідала в прямому ефірі на радіо «Криворіжжя» (зараз «Суспільне мовлення»), на телеканалі «Перший міський» – у програмах «Новини Кривбасу», «Інтерв’ю дня», «Нарада». А також у своїх наукових публікаціях і в Збірках конференцій різного рівня.

Боротьба за збереження заповідного об’єкту

У 2018 році на території балки хотіли створити геопарк, потім планували розробку кар’єру. ТОВ «КРИВБАС ЦЕМЕНТ ПРОМ» мало намір здійснювати там видобування відкритим способом залізистих кварцитів для отримання залізовмісної коригуючої добавки до цементу. Небайдужі депутати та наукова громадськість спільними зусиллями відстояли балку від цих зазіхань. Я виступала на захист балки в засобах масової інформації. Зокрема, 23.07.18 р. виступила в програмі «Тема для» на радіо «Криворіжжя» (редактор Тетяна Туренко).
Розказала про намагання фірми «КРИВБАС ЦЕМЕНТ ПРОМ» організувати видобуток кварцитів у заповідній зоні балки Північної Червоної. Пояснила, які ризики несе ця планована діяльність для існування рідкісних видів флори і фауни заказника загальнодержавного значення. Закликала слухачів долучитися до захисту заповідного об’єкту. Згодом, 14 серпня 2018 року, був запис мого інтерв’ю для « Експерт-КР – експертне відео про Кривий Ріг » у програмі «Відверто про» щодо намагання створити кар'єр на території заказника «Балка Північна Червона» (Редактор Ольга Хвостова).

Спільно з Міжнародною благодійною організацією «Екологія-Право-Людина» та Олексієм Василюком, головою Громадської організації « Українська Природоохоронна Група-UNCG », я відстоювала балку. А саме, 28 липня 2018 року написала звернення до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації й до Міністерства екології та природних ресурсів України про незаконність такої планованої діяльності. Навела переліки рідкісних видів рослин і птахів, які зустрічаються в межах заказника (перелік видів птахів на моє прохання склали криворізькі орнітологи Ігор Янчук і Віктор Сєвідов). Я процитувала законодавчі документи України щодо охорони природи. Звернула увагу на те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2012 р. № 1030 «Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання)» накладаються штрафи «за незаконне добування, знищення або пошкодження тварин із числа видів, занесених до Червоної книги України, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах у межах території України...

Так, вартість одного екземпляра рідкісних видів тварин, що можуть бути знищеними під час гірничопромислових робіт у межах балки Північної Червоної, складає: метелики махаон, поліксена, подалірій – по 133 грн., ящірка зелена – 1 403 грн., змія мідянка звичайна і полоз жовточеревий – по 4 000 грн. Вартість одного червонокнижного птаха: лелека чорний – 14 540 грн., огар – 2 476 грн., лунь польовий – 80 000 грн., орлан-білохвост і сапсан – по 112 000 грн., журавель сірий – 15 000 грн. тощо.

«...За знищення природних луків, сіножатей, пасовищ, боліт та інших місцезростань рослин, занесених до Червоної книги України, унаслідок переорювання, затоплення, відведення під забудову, розробку корисних копалин, використання під садово-городні ділянки, залісення, а також у разі різкої зміни гідрологічного режиму чи забруднення хімічними речовинами, яке призвело до загибелі рослин, відшкодування нараховується в сумі 6 150 гривень за один гектар для видів рослин, які є зникаючими і вразливими, 4 100 гривень за один гектар – для видів рослин, які є рідкісними, неоціненими і недостатньо відомими. Додатково сплачується компенсація за кожний екземпляр виду згідно із встановленими розмірами».

Наприклад, вартість одного екземпляру червонокнижних видів рослин, які зростають у межах заказника «Балка Північна Червона» складає: горицвіти весняний і волзький, астрагал шерстистоквітковий, сон лучний, ковила Лессінга, к. волосиста, к. найкрасивіша, к. українська, шафран сітчастий – по 62 грн., тюльпан бузький – 49 грн.

«Розмір компенсації за кожний квадратний сантиметр субстрату незалежно від їх категорії (ґрунту, каменів, дерева тощо), на якому ростуть мохи, лишайники, водорості, гриби, становить 82 гривні».

У випадку надання дозволу на плановані роботи рідкісні види рослин і тварин, які мешкають в межах заказника «Балка Північна Червона», були б знищенні разом із рідкісними оселищами та унікальними ландшафтами цього заповідного об’єкту.

Згодом, у 2020 році, вийшла моя наукова публікація про балку Північну Червону з характеристикою її созологічної цінності та великим переліком наукових і популярних статей, присвячених балці. Вона називається: Список публікацій, в яких згадується заказник загальнодержавного значення «Балка Північна Червона» // Моніторинг та охорона біорізноманіття в Україні: Прикладні аспекти моніторингу та охорони біорізноманіття // Розділ 4. Історичні аспекти створення та функціонування природно-заповідного фонду / Серія: «Conservation Biology in Ukraine». – Вип. 16, Т. 3. – Київ; Чернівці: Друк Арт, 2020.– С. 515–524.

Свого часу ми відстояли балку, але біда прийшла знову. Біля опор старовинного мосту, в наймальовничішому місці заказника, «оселилися» скелелази, вони створили там скеледром, порушивши всі можливі закони про заповідні території. На скеледромі клуб «Еверест» проводить заняття для місцевих альпіністів. Для цього одну опору мосту обладнали спорядженням і страхувальними станціями.

З березня по листопад у вихідні тут організовують роуп-джампінги. Щорічно проводять приватні та міські фестивалі з альпінізму та скелелазіння. А до 2014 року «Криворізький страйкбольний корпус» регулярно проводив там ігри. Були навіть нічні. Просто неймовірно, як люди нищать природу, не замислюючись над тим, що хтось колись доклав титанічних зусиль для охорони цього цінного куточка Криворіжжя! Тепер інша організація намагається створити на території заказника ще й геопарк, нехтуючи усіма можливими природоохоронними законами. Хочеться кричати на весь голос: «Люди, схаменіться! Та дайте ж спокій балці Північній Червоній, не руйнуйте її!»

Рослинний світ заказника

Балка Північна Червона цікава не тільки представниками тваринного світу. Багате тут і рослинне різноманіття. По днищу балки протікає струмок, а по схилах зустрічаються різні види рослинності.

Тут степові і лісові чагарники, лучна рослинність і прибережно-водна, різнотравно-ковилово-типчакові степи і рослинність кам’янистих відслонень. Усього на території балки зустрічається 360 видів вищих рослин. Серед них багато охоронних, із яких понад десяток видів занесені до Червоної книги України, а більше 30 – охороняються в області. В заказнику налічується 21 вид фітотрофних мікроскопічних грибів на 33 рослинах, що їх живлять, 10 видів мікроміцетів – мучнисторосяних, 11 – іржистих; 13 видів макроміцетів (наприклад, монтенея кандоля, печериця польова, мухомор степовий). Зустрічається 9 видів мохів.

На виходах залізистих кварцитів, які зустрічаються по всій балці, раніше зростали чотири види папоротей, що охороняються в Дніпропетровській області. Це – аспленій північний, голокучник дубовий, пухирник крихкий, щитник шартрський. Два останні види, на жаль, уже не зустрічаються. Важко сказати, з яких причин вони зникли – чи внаслідок впливу газопилових викидів Першотравневого кар’єру, чи від рук «любителів природи», які намагаються винести з балки найгарніші та найцікавіші рослини. Душа болить у мене, коли дізнаюся, що деякі люди виривають ці квіти, не замислюючись, що можливо наступного року на цьому місці вже і не виросте така рослина. Вона зникне. І, можливо, назавжди... А хочеться навесні приводити сюди справжніх поціновувачів природи і показувати їм тендітні синьоокі проліски та рожевий ряст у заростях ще безлистих чагарників, а на вершинах схилів балки – духмяні жовті квіточки тюльпану.

На сухих схилах у квітні демонструють усю палітру барв півники карликові – вісім відтінків нарахувала – від блідо-жовтого і блакитного до фіолетового та коричневого. Маленькими сонечками виглядають із торішньої сухої трави голівки горицвіту весняного. А які чудові квіти у сону лучного – пухнасті фіолетові дзвоники, які схиляють свої голівки до землі, щоб їх не намочив квітневий дощ. А знаєте звідки така назва у цієї рослини? Є кілька версій. Перша – стародавнє слов’янське повір’я говорить, що коли покласти цю рослинку на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє. Друга – в медицині рослину використовують як заспокійливий засіб, для зниження кров’яного тиску і сповільнення серцевого ритму. Існує легенда про мисливця, який побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, після чого солодко заснув. Мисливець і собі полизав корінь рослини та й заснув. Однак, навіть не думайте повторити такий дослід – сон-трава містить отруйні алкалоїди, які можуть викликати запалення слизової оболонки та шкіри. В негоду і на ніч квіточки рослини закриваються і схиляються долі. Може тому так його і назвали в народі поетично: сончик, сон-зілля, сон-трава... Після того, як відцвітуть первоцвіти, розкриває свої ніжно-рожеві пелюстки мигдаль
степовий.

  ​

На жаль, цю рослину теж масово збирають на весняні букети. Краще прийдіть до балки і помилуйтеся цим дивом у дикій природі. Далі розпускають свої листочки чагарники та дерева, і ось уже літо переймає у весни естафету цвітіння. Яке багате різнотрав’я тут улітку! Буквиця лікарська, чабрець, підмаренники, шавлії, астрагали, молочаї, різні види цибуль і волошок, сріблясті хвилі ковили!.. Усього не перелічити. І все духмяно пахне, і над усім цим кружляють в своєму танку метелики й гудуть працьовиті бджоли... Хочеться впасти в траву, замружити очі й лежати так нескінченно довго, слухати співи пташок і плескіт струмка і насолоджуватися чистим повітрям. Чого ще потребує людська душа? Ось це, мабуть, і є щастя... В рутині повсякдення ми часто забуваємо про те, що для фізичного, духовного та емоційного відпочинку нам не обов’язково відвідувати масажні кабінети, сауни чи психотерапевта. Досить лише виїхати в дику природу, до лісу чи в степ, помилуватися квітами чи хмаринками в безкрайньому небі й забути про всі свої негаразди хоч на деякий час. Повернутися до наших витоків, до природи. А щоб ми мали такі можливості, треба цю природу берегти та примножувати. До чого я і закликаю усіх читачів!

Титульне фото: Польові дослідження. Липень 2021
Фото авторки