Будівля головного банку Дніпра

Катеринослав завжди був прогресивним містом, в якому технології розвивалися швидше, ніж в інших містах Російської імперії. Вируючий життям Катеринослав журналісти називали «Новим Чикаго». Згідно письмових джерел початку ХХ сторіччя, у місті на той час працювало більш як 30 різноманітних банків і банківських установ. Як і прийнято зараз, під них відводилися найгарніші будівлі у самому центрі міста, але більшість із них перебували в орендованих приміщеннях. Похвалитись власною, спеціально для цього зведеною будівлею, не міг жоден, навіть найзаможніший банк.

Катеринославське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку (одного з найбільших у Російській імперії) було відкрито у 1899–1900-х роках. Його основним призначенням була торгівля металом і кредитування металургійних підприємств. Довгий час банк не мав постійного «місця проживання», тож був змушений змінювати адреси – з будинку Бабушкіна (на розі сучасних вул. Короленко та пр. Д. Яворницького) до кімнати у Шишмана (сьогодні – ТЦ «Library» на розі вул. В. Мономаха та пр. Д. Яворницького). Але, оскільки оренда була досить дорогою, керівництво установи прийняло рішення збудувати власне приміщенням. У 1909 році для будівництва була викуплена ділянка з будинком Брагінських на розі Катерининського проспекту (пр. Дмитра Яворницького) та вул. Клубної (вул. Воскресенська). Не все було ідеальним у цій історії – необхідно було додатково придбати землю у міста, але земельна комісія Міської Думи відхилила прохання банку через побоювання, що будівництво може пошкодити великий каналізаційний колектор, що пролягав по вулиці Клубній.

Існувала легенда, що попередній власник (голова родини Брагінських) володів чорною магією та перед будівництвом власної домівки наклав на нього закляття, що допомагало б господарю багатіти, а будівлі – не бути зруйнованою. Чи це правда – невідомо, проте справи у Катеринославського банку і дійсно складалися доволі вдало. Незважаючи на те, що дозволу на будівництво не було отримано, банк оголосив всеросійський конкурс на створення проєкту майбутньої будівлі. Потрібен був архітектор, який зміг би сформувати архітектурний бренд і зробити будівлю візитівкою банківської установи. За результатами проведеного конкурсу троє переможців отримали грошові премії. Серед них були петербурзькі архітектори А.Л. Лишневський, Н.В. Васильєв і А.І. Ржепишевський та польські зодчі Г. Гіршенберг і М. Файн. Але через якісь причини жоден з приготованих проєктів не був втілений у життя. Тож на початку 1910 року банк замовив ще один варіант проєкту молодому архітектору Віктору Естрόвичу, вказавши для майбутньої будівельної ділянки не тільки придбану землю, але й ту, у якій банкові було відмовлено.

Архітектор Естрόвич досить швидко виконав замовлення, тож банк-замовник отримав ефектний проєкт величної триповерхової будівлі. У липні 1910 року було розпочато будівельні роботи, які доручили конторі відомого катеринославського інженера Ігоря Майданського. Однак, майже одразу після початку будівельних робіт, виник скандал. Губернатор був обурений тим, що під час риття котловану попсували новий асфальт на головному проспекті міста. Він дав розпорядження міській владі провести перевірку ведення робіт як на цьому об’єкті, так і по всьому місту загалом. І знову «сплила» на поверхню історія про самовільне захоплення банком земельної ділянки. Щоб якось залагодити свою провину та уникнути розголосу, банк запропонував компроміс – він виділяє місту 1500 рублів (ціна вдвічі вища, ніж вартість земельної ділянки), після чого скандал має бути усунуто. Після бурхливого обговорення на засіданні Міської Думи гроші вирішили взяти, і у 1911 році кошти пішли на будівництво Вознесенської церкви (нині не існуюча, розташовувалась на розі сучасних вул. М. Грушевського та вул. І. Сікорського).

Початок 1912 року став визначним для Катеринославського відділення комерційного банку – будівництво власної будівлі було завершено. Продовжувалось воно майже два роки, в результаті чого Катеринослав отримав чи не найбільшу будівлю серед всіх існуючих на той час. Першим орендатором приміщення стало Катеринославське відділення Головної страхової спільноти «Росія». А відкриття та переїзд самого банку відбувся у лютому 1912 року, освячення будівлі відбулося в той самий день. Тодішні газети писали, що урочистості змогли зібрати понад 300 гостей, серед яких значились і віце-губернатор, і чиновники, представники міського самоуправління та промисловості Катеринослава. На честь цієї події керівництво банку пожертвувало близько 3000 рублів різним благодійним спільнотам міста.

Сама будівля Катеринославського відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку стала уособленням могутньої фінансової установи. Витримана у популярному на той час стилі новаторського класицизму, будівля за формою нагадує літеру «г», має приблизно рівні фасади з різних боків. Верхні яруси прикрашені колонами та декоративними картушами з гербами північної столиці, які підтримують жіночі голови. Якщо ж говорити про внутрішнє оснащення, воно не поступалося зовнішньому. У підвальних приміщеннях, створених із залізобетону та посиленої сталевої броні, розміщувались сейфи (які справно працюють і до сих пір). Перший поверх було відведено під вестибуль, операційний зал, приймальню та кабінет директора. На другому розміщувалась бухгалтерія та рахунководи, зал засідань, рахувальний комітет і страхова спільнота «Росія». Третій поверх займали квартири директора, його заступника та головного бухгалтера банка (за тогочасною традицією). Всі поверхи будівлі були поєднані парадними сходами, а службові сходи з’єднували операційний зал із підвалом. Власна телефонна станція забезпечувала зв’язок між приміщеннями, і, можна сміливо говорити, охорона банку була на гідному рівні (забезпечувала її чи не перша електрична сигналізація у місті). Щоб додатково отримувати кошти, банк здавав в оренду чотири торгових приміщення на першому поверсі будівлі.

Але не судилося банкові працювати «довго і щасливо» – після подій 1917 року банк-засновник припинив своє існування, Катеринославське відділення націоналізували. Сейфи було підірвано у пошуках золота, якого там давно вже не було. Дорогі меблі, цінні папери, фінансові документи – все було спалено. А під час войовничих дій на вулицях міста будівлю частково зруйнували, тож вона потребувала значної реконструкції. Відновлення розпочалось відразу після встановлення у Катеринославі радянської влади. До реконструкції запросили відомого архітектора Олександра Красносельского. Відновлювальні роботи майже не змінили зовнішнього вигляду будинку, і 28 лютого 1922 року відремонтований і готовий до фахової роботи банк відкрив свої двері для відвідувачів. Відтепер у цьому приміщенні розміщувалось відділенні Державного банку УРСР, Укрінбанк і губернський Центральний робочий кооператив (Церобкооп).

Робота йшла своєю чергою до 1923 року – саме тоді відбулось єдине за всю історію банку пограбування. Опівдні 9 липня група добре вдягнених чоловіків увійшла на другий поверх будівлі та «попросила» віддати їм всю наявну готівку. Поки касири виконували вимогу грабіжників, двоє зі зловмисників попрямували до кас Церобкоопу. Працівники банку намагалися виказати спротив, унаслідок чого загинули заступник керуючого банком і один із охоронців. Це не зупинило злочинців. Сумарний обсяг награбованого склав 3 трильйони рублів із сейфів банку та 500 мільярдів рублів із кас Церобкоопу (на сучасні гроші – 1 304 348 доларів і 217 391 долар відповідно). Після цього зловмисники сіли в автомобіль, який їх чекав, і зникли у невідомому напрямку. Пошуки результатів не дали.

Середина 20-х років минулого століття характеризується масовим закриттям комерційних банків. Держбанк залишився не тільки головним, але і єдиним у країні, тож його функції та штат співробітників значно зросли. Поступово вся будівля вже була зайнята банківською установою, а всі орендарі (організації, магазини, квартири керівництва) були виселені з його стін. У роки Другої світової війни будинок був значно пошкоджений, його відновлення завершилось у 1949 році. З 1991 року і до сьогодні у цьому приміщенні розташовується обласне відділення Національного банку України. На початку 2000-х років був проведений капітальний ремонт, у результаті якого будівлі був повернутий первозданний вигляд (встановили декоративні вази на даху, втрачені під час революції, відновили герб імперської столиці та корону над ним) (роботи проводились за участі компанії «Вертикаль строительных технологий»). На початку XX століття поруч із входом значилась повна назва банку, у радянські часи – «Державний банк», а з 2006 року гордо значиться – «Національний банк України».

За більш як сторічну історію існування банку він пережив різне – незаконні махінації, руйнування, грабіж, переїзди; змінювались власники, місця розташування, валюти, назви самої установи. Незмінним залишалось і залишається одне – велич будівлі головної банківської установи нашого регіону.