Бібліотека Катеринославського наукового товариства: історія заснування та подальша доля

На початку ХХ ст. активізувався процес культурно-освітнього та наукового життя в українських землях. Відкриття різних за фахом товариств як громадських закладів стало нагальною потребою для мешканців краю. Заснування наукового товариства у Катеринославській губернії стало першорядним завданням прогресивного кола населення на початку ХХ ст. Формування бібліотеки та її фондів відповідало регламентуючим документам та було викликано часом.

Організація наукової бібліотеки

У 1901 р. засноване Наукове товариство, мета якого полягала у сприянні розвитку та розповсюдженню наукових знань. Девізом товариства були слова Ф. Бекона «Знание есть сила». За Статутом одним із завдань товариства було створення бібліотек наукових і педагогічних видань та видавнича діяльність, а саме підготовка журналів, газет та інших окремих друкованих праць. Обов’язки голови виконував професор В.В. Курилов. До правління товариства входили юрист С.І. Гальперін, викладач Першого реального училища І.Я. Акінфієв, професора і викладачі Вищого гірничого училища Я.І. Грдина, В.Є. Загулін, завідувач залізничним училищем М.В. Чехов. 90% членів товариства мали вищу освіту.

Організаційні питання включали, зокрема, проєкт відкриття наукової бібліотеки та читальні, підготовлений членом товариства, кандидатом природничих наук, бібліотекаром О.І. Ільїним. Початковий етап функціонування наукової бібліотеки, за проєктом О.І. Ільїна, полягав у спільному користуванні власними книгами членів товариства, кожний з яких мав підготувати каталог власного зібрання за відділами на прикладі Катеринославської міської громадської бібліотеки. Приватні каталоги повинні допомогти бібліотекареві скласти загальний каталог на фонд товариства. Другий етап полягав у створенні загального книгосховища, у якому зберігались би бібліотечні видання товариства. На думку О.І. Ільїна, бібліотека повинна мати читальню, яка містила б нові наукові журнали, довідкову літературу, карти, цінні видання.

Проєкт бібліотеки та проєкт правил користування книгами обговорювали на засіданні товариства, але рішення про відкриття бібліотеки так й не було прийнятим. Наукове товариство вважало нагальною потребою відкриття в Катеринославі бібліотеки, доступної масовому читачеві. Члени товариства прагнули відкрити публічну бібліотеку зі статутом колишньої бібліотеки Комісії народних читань. Міська управа не дозволяла. Неодноразові звертання до губернатора з цього питання не мали успіху. Влаштування власної бібліотеки для членів товариства, на думку правління товариства, не відповідало читацьким запитам і розвитку читацької аудиторії. Отже, у перші роки існування виникла складна ситуація: бібліотечна комісія, за звітами, створена, але офіційного відкриття окремою бібліотеки наукового товариства, за документами, не зафіксовано. Кожного року порушували та обговорювали питання про тип бібліотеки (публічна чи спеціальна). Відкрили ж бібліотеку для членів товариства.

Формування фонду бібліотеки Наукового товариства

У 1902 р. наукова бібліотека тимчасово розміщувалася в приміщенні лабораторії загальної хімії Вищого гірничого училища. З 1902 р. до 1907 р. активної діяльності бібліотеки ми не простежуємо. На мою думку, причина полягала у незначній кількості книжкового зібрання. З 1908 р. ситуація змінилась. Завдяки власним зусиллям членів Аудиторія народних читань після багаторічного закриття була передана Науковому товариству і отримала назву «Аудиторія наукового товариства» (вул. Петербурзька, вул. Чечелівська). З 1910 р. бібліотека розміщувалася в будинку Народного університету імені О. Караваєва. У 1912 р. було знайдено приміщення для читальні: загальну бібліотечну кімнату поділили шафами на дві зони. Під час Першої світової війни Аудиторія перейшла у розпорядження міста для воєнних потреб.

Перші кошти на відкриття наукової бібліотеки мали надійти від проведення літературно-музичного вечора на вшанування 150-річчя від дня смерті Ф. Шиллера, від публічних лекцій та приватних осіб (400 руб.). Витрати на бібліотечну справу товариства залежали від грошових внесків членів товариства та мешканців губернії. Зокрема, членські внески зробив і катеринославський губернський маршалок дворянства М.І. Міклашевський (200 руб. щорічно). За звітами відомо, що їхня кількість у 1912 р. була недостатньою як для комплектування, так і утримання бібліотекаря. За цих умов введено оплату за користування книгами у розмірі 15 коп. на місяць, що мало дати прибуток у розмірі 360 руб. на рік.

Основу фонду бібліотеки Наукового товариства складали рештки народної бібліотеки, що залишилися після пожежі 1905 р., а саме бібліотеки Комісії народних читань, яка існувала з 80-х рр. ХІХ ст. Її стан, на думку науковців, був незадовільним і не відповідав читацьким вимогам. У 1907 р. товариство отримало від пані Соколової пропозицію придбати власну бібліотеку «Свет» (вул. Чечелівська) у кількості 3200 томів книг без урахування журналів і бібліотечні меблі загальною вартістю 2500 руб. Бібліотечна комісія товариства під головуванням К.Л. Шкамарди визнала зібрання задовільним за складом та зовнішнім виглядом книг.

У 1907–1908 рр. бібліотечна комісія Наукового товариства вирішувала справи з упорядковування отриманого книжкового зібрання. Бібліотечні працівники впровадили загальний інвентарний запис книг, створили систематичний і картковий каталоги. Первісний фонд бібліотеки Наукового товариства потребував переплетення та ремонту. Приведена до ладу бібліотека мала 2050 книг різного змісту, розподілених за 15 відділами. Понад 1000 примірників було вилучено з різних причин. Найбільшими за кількістю були другий та шостий відділи, які містили 982 книги російської літератури, публіцистики та критики. Увагу привернув четвертий відділ, який зберігав 378 книг загального літературознавства. Друге місце посідали видання всесвітньої історії (144 книги) та суспільні науки (150 книг). Товариство виокремило для читачів географічні науки у трьох відділах (Х, ХІ, ХІІ) загальною кількістю 210 книг. Енциклопедичні словники та література з технічних наук зберігалися у XV відділі та складали 69 книг. Бібліотека товариства мала літературу з астрономії (17 книг), філософський відділ був представлений 22 книгами. Найменше було книжок з мистецтва (5 книг) і загального мовознавства (історія писемності та книгодрукування) (15 книг). Асигнування на книги та передплата періодичних видань складала 300 руб. щорічно, з роками грошові витрати зростали і досягли 500 руб.

Бібліотечними фондами Наукового товариства користувалися викладачі, службовці, літератори, юридичні особи, лікарі та інші. Більшість читачів бібліотеки складали чоловіки  (70%), які мали переважно вищу освіту. Жінки складали 30%. Бібліотека товариства діяла за «Правилами пользования книгами» (1911 р.). Увагу привертає зміст документу. Користування книгами для членів товариства було безкоштовне. Бібліотека обслуговувала читачів з 18:00 до 21:00 у будні та в святкові дні – з 15:00 до 18:00. Кількість виданих книг на читача складала від однієї до чотирьох. Бібліотека запровадила застави за книги: від 1 до 2 руб. Штраф за кожний прострочений день становив 1 коп. за книгу та 5 коп. за журнал (§ 4). Цікавим є визначення терміну «загублені книжки і журнали»: «ходкие» книги та нові журнали, які не повернули до фондів через два тижня після їх видачі читачеві. Бібліотека Наукового товариства мала відмінності у користуванні книгами. Наприклад, книги белетристичного змісту видавалися на два тижні, науковими книгами бібліотечна комісія дозволяла користуватися три тижні. Книги підвищеного попиту та нові журнали видавалися читачам тільки на п’ять днів (§ 5). Отримуючи книги, читач повинен уважно переглянути їх, бо відповідав за користування бібліотечними книгами останній відвідувач. Нашу увагу привернула інформація стосовно членів товариства, які хворіли на дифтерію, скарлатину, кір, віспу. При поверненні книг читач мав повідомити про захворювання для належного знезараження бібліотечних видань (§ 5). Бібліотека мала книгу відгуків і пропозицій.

Обслуговування дітей

Окремий напрямок діяльності наукового осередку становила робота з дитячою аудиторією, а саме проведення народних читань для дітей та популяризація читання дитячої літератури (Чечелівська Аудиторія). Наукове товариство популяризувало дитячу літературу. Аналіз читання доводить, що на початку ХХ ст. учні катеринославських навчальних закладів вивчали казки О. Пушкіна, Г. Андерсена, Д. Свіфта «Путешествие Гулливера», М. Лермонтова «Песня о купце Калашникове», твори М. Гоголя «Ночь перед Рождеством», «Пропавшая грамота», «Бульба», Ш. Перро «Кот в сапогах», В. Короленка «Дети подземелья». У 1910 р. наукове товариство порушило питання про проведення народних читань (популярних лекцій) українською мовою. Це питання викликало серед присутніх жваве обговорення та дискусії й було відхилено, що викликало протест з боку місцевої української преси. Проведення народних читань в Аудиторії наукового товариства було відновлено російською мовою.

Бібліотечні працівники

Призначення бібліотекаря відбувалося за згодою губернатора. До 1910 р. за бібліотеку відповідав В.А. Восинський, який у той рік виїхав з Катеринослава. З 1911 р. обов’язки голови бібліотечної комісії виконувала К.Л. Шкамарда. У 1912 р. відповідальним за бібліотечні справи обраний пан В.Г. Воронін. У 1914 р. бібліотеку очолювали члени Катеринославської «Просвіти» А.О. Березнева та Є.В. Щоголіва, які працювали над створенням каталогу бібліотеки. Маючи незадовільний рукописний каталог, бібліотечні працівники розробили друкований. Зазначимо, що Є.В. Щоголіва відповідала за відкриття їдальні для нужденних членів сімей військових.

Товариство проіснувало до початку 20-х рр. ХХ ст. Досліджену бібліотеку міська влада передала до щойно збудованого Палацу культури Ілліча, який на початку ХХІ ст. припинив своє функціонування. За інформацією свідків, бібліотека була розформована.

Досліджену бібліотеку не варто вважати втраченою, оскільки Наукова бібліотека ДНУ зберігає видання з печаткою «Екатеринославский народный университет имени А. Л. Караваева» та «Из библиотеки Семена Ивановича Гальперина», які свідчать про зв’язок у часі. На початку ХХ ст. у Катеринославі був відомий приватний повірений суду Катеринославського округу С. І. Гальперін. Заслуговує на увагу його громадська діяльність у Катеринославському науковому товаристві, де він виконував обов’язки бібліографа. Закордонні подорожі С.І. Гальперін використовував не тільки як викладач законодавства, а ще як бібліограф, щоб отримати інформацію про нову книжкову продукцію. 12 книжок із персональною печаткою «Присяжный поверенный Семен Иванович Гальперин» зберігаються в Науковій бібліотеці ДНУ. Позначки та написи на книгах свідчать, що діяч збирав книги широкого гуманітарного спрямування, переважно філософські, історичні, юридичні та соціологічні видання. Крім столичних видань, у бібліотеці зібрано українські видання (київські, харківські й одеські). Записи в книгах свідчать про різні джерела придбання. Частину примірників катеринославський діяч купував у книжковій крамниці І.В. Шафермана, який опікувався закупівлею нових видань для мешканців Катеринослава. Значну кількість книжок С.І. Гальперін отримував як дарунки від авторів, підтримуючи тісні стосунки з видатними українськими діячами. Зазначимо, що більшу частину власної бібліотеки С.І. Гальперіна було передано до Народного університету ім. О.Л. Караваєва, відкритого 1908 р.

Отже, бібліотека Катеринославського наукового товариства була невід’ємною складовою плідної діяльності важливого осередку у науковому просторі Катеринославщини на початку ХХ ст. Незважаючи на складні умови відкриття та подальшу долю, бібліотека має право бути гідно представлена у загально-освітньому та науковому середовищі Катеринославщини початку ХХ ст. Фонди відповідали читацьким інтересам та сприяли формуванню цілісного інтелектуального кола діячів краю.