Перші бібліотеки Катеринослава

Історичні аспекти вивчення українського бібліотекознавства як важливого компоненту вітчизняного культурного простору викликають все більший дослідницький інтерес сучасних науковців. Історія перших бібліотек переплітається із сьогоденням. Витоки бібліотечної справи допомагають виявити передумови і чинники становлення, розвитку та транформації бібліотечних установ на теренах України. Вагомим є внесок українського історика, дослідниці культурно-освітнього простору Катеринославщини С.В. Абросимової, яка розглянула процес започаткування приватних бібліотечних зібрань та розвиток книжної культури на Катеринославщині.

Церковні і приватні бібліотечні осередки

Першими бібліотеками краю були козацькі бібліотеки, що створювались та зберігались в церквах і монастирях на землях Запорозької Січі. У ХVІІІ ст. відомим книжковим осередком став Самарський Пустельно-Миколаївський монастир, до якого надходили книги від кошового отамана Петра Кальнишевського, курінних отаманів і козаків. Вони дарували службові книги та трактати отців церкви.

Наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. формувалися приватні бібліотеки місцевих катеринославських діячів. Іхню увагу привертали історико-географічні книжки, зокрема з вітчизняної історії та історії зарубіжних країн. З художньої літератури в приватних бібліотеках переважали переклади французьких романів. Власниками великих бібліотек в губернії були катеринославські дворяни, військовослужбовці, викладачі навчальних закладів, службовці, лікарі. Цікавою за змістом була бібліотека родини Андрієвських, зокрема О.І. Андрієвського – директора Катеринославської класичної гімназії.

Бібліотека відомого фольклориста, етнографа, історика, археолога з Олександрівська Катеринославської губернії Я.П. Новицького увійшла до першого ґрунтовного видання «Частные библиотеки России» російського бібліографа У.Г. Іваска. Приватне зібрання зберігало історичні монографії, законодавчі пам’ятки, географічні книжки, описи подорожей. На особливу увагу заслуговує бібліотека культурно-освітніх діячів Катеринославщини братів Мізків. В історії губернії найбільш відомим був Д.Т. Мізко, який своє життя присвятив освітній галузі. Приватне зібрання відоме історичними, філософськими, географічними, юридичними та математичними виданнями. Власники мали каталог бібліотеки.

Таким чином, наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. у Катеринославській губернії діяли церковні та приватні бібліотечні осередки, що свідчили про рівень культури й освіти вищих верств населення та міської інтелігенції.

Бібліотека Головного народного училища

Серед перших бібліотек міста нашу увагу привернула історія та діяльність Головного народного училища – першого середнього навчального закладу Катеринослава. Відкриття навчальної бібліотеки стало вимогою часу з метою підвищення рівня освіти та зростання кола писемного населення губернії. Відкриття Головного народного училища відбулося у 1793 р. За статтю 80 % учнів складали хлопці і тільки 20 % – дівчата. Від самого початку існування училище опікувалось відкриттям та розвитком бібліотеки, яка мала б навчальні посібники, рекомендовані для народних училищ, з 13 предметів, зокрема архітектура, графічне мистецтво, мови (латинська, німецька, французька).

Осередком підтримки місцевого закладу став «Приказ общественного призрения». У 1792 р. його діячі придбали 4 925 примірників навчальних книг і посібників, географічних атласів, мап, глобусів, архітектурних креслень, геометричних фігур. Отже, на початок заснування бібліотека мала певне зібрання. Крім того, початкові фонди народного училища вміщували 406 томів книг, написаних п’ятьма мовами, що перейшли після закриття державного виховного закладу («казенных воспитанников»). У 1797 р. через закриття Головного училища у Симферополі 1881 примірників підручників і різногалузевих книг надійшли до Катеринославського головного училища. Зазначимо, що перші внески у бібліотечну справу губернії зробили чотири губернатори та попечителі навчального закладу. Завдяки ініціативним діям попечителя М.П. Миклашевського бібліотека отримала у 1800 р. 2 456 примірників різних книг і посібників; у 1804 р. – 16 творів та 100 примірників навчальних посібників. Діяч виявляв інтерес до нових столичних книг, що виходили у Петербурзі.

У 1799 р. бібліотека училища отримала 243 твори різними мовами – дублікатів книг, призначених для відкриття університету в Катеринославі (бібліотеки князя Г. Потьомкіна та архієпископа Євгенія Булгаріса). Таким чином, на початку ХIХ ст. бібліотека князя Г. Потьомкіна в Катеринославі була розпорошена. Гордістю відділу рідкісних видань наукової бібліотеки ДНУ ім. О. Гончара є 77 томів книг із бібліотеки намісника Катеринославського краю. Друга частина була відправлена до Імператорської гімназії в Казані. Сьогодні ці видання створюють основу колекції наукової бібліотеки Казанського державного університету.

У поповненні бібліотеки значну роль відігравали дарувальники. Попечитель училища, генерал-майор І.І. Хорват подарував 40 примірників гравірувальних прикордонних мап Російської імперії. Викладач французької мови, француз за походженням К. Обюртень поповнив фонди французькомовними книгами у кількості 32 томів. Серед дарувальників закладу значиться прізвище архієпископа Катеринославського, Херсонського та Таврійського Платона (Любарський), який пожертвував кілька книг і давню срібну монету.

З «Исторической записки» Г.В. Донцова відомо, що у 1804 р. фонди бібліотеки зменшились на 63 томи внаслідок вилучення їх для новоутвореного Харківського університету (1805 р.). Незважаючи на несприятливі умови розвитку закладу, у 1805 р. завдяки приватним пожертвуванням Головне народне училище Катеринослава було достатньо забезпечене книгами. На цей період фундаментальна бібліотека налічувала близько 850 томів. З 1805 р. народне училище перейменоване на класичну гімназію.

На початку ХIХ ст. постійним джерелом комплектування бібліотечних фондів стала книжкова крамниця Харківського університету, що в цей час була відомою як потужний освітньо-видавничий осередок Слобожанщини. Таким шляхом надходили до бібліотеки у великій кількості навчальні керівництва, обов’язково затверджені Міністерством народної освіти. Значне поповнення відбулося у 1812 р. із німецького міста Лейпциг у кількості 305 томів книг, написаних грецькою, латинською, французькою та німецькою мовами.

Зазначимо, що латинською мовою надійшла класична література, німецькою та французькою – кращі твори письменників ХVIII – початку ХIХ ст. Важливими для бібліотеки були 80 томів книг-дарунків від архієпископа Платона.

Бібліотека виконувала соціальні функції, які визначались державними органами. Зміни міністерської політики Російського уряду віддзеркалювались в діяльності бібліотек навчальних закладів Катеринославщини. Так, у 1819/1820 н. р. у Класичній гімназії викладали 12 предметів. З навчальної програми гімназії було вилучено п’ять дисциплін, зокрема міфологія, загальна граматика, початковий курс філософії та «изящных» наук, політекономія, комерційні науки. Замість цього підвищена увага приділялася давнім мовам, поглибленому вивченню курсу географії та історії. Бібліотека складалась із основних і допоміжних фондів. Деяка література вводилась до навчального процесу тільки за розпорядженням попечителя Одеського навчального округу, наприклад, «Поэтика» професора К.П. Зеленецького, «Космография» професора В. Петровського.

У 1805 р. гімназія отримала нове приміщення на розі вулиць Клубної та Стародворянської, напроти будинку В. Хрінникова. Головний корпус містив дві кімнати для бібліотеки. Фізичний стан дерев’яних будівель постійно потребував ремонту та фінансової підтримки (15 000 руб). З 1835 р. керівництво Класичної гімназії надавало бібліотеці щорічні асигнування. Катеринославський навчальний заклад належав до третьої категорії, відповідно до якої на бібліотеку витрачали 250 руб на рік. Для порівняння: заробітна платня вчителя малювання складала 300 руб на рік, вчителя-мовознавця – 400 руб. З 1835 р. до 1848 р. відбулося значне поповнення бібліотечного зібрання підручниками, які надходили від Головного правління училищ і Департамента народної освіти. Навчальна література була глибоко змістовною та вагомою у викладацькому процесі.

У середині ХIХ ст. загальний фонд бібліотеки Катеринославської класичної гімназії нараховував понад 4 000 томів, тобто зріс у 5 разів. Обов’язки бібліотекарів класичної гімназії виконували викладачі навчального закладу. За внутрішнім розпорядженням процесом комплектування керував один зі старших викладачів. Серед них: вчитель математики І.С. Афанасьєв (1819 р.), старший вчитель-мовознавець О.І. Бартошевич (1831–1853). Отже, мережа джерел поповнення бібліотеки Катеринославської класичної гімназії свідчить про її розгалуженість і потужність. Місцева влада та керівництво закладу увагу і дії спрямовували на підвищення її ролі у розвитку освітнього потенціалу губернії.

Наступною бібліотекою Катеринослава на початку ХIХ ст. стала бібліотека Катеринославської духовної семінарії. З 1804 р. Духовна семінарія переїхала з Новомиргорода до Катеринослава. У 1806 р. архієпископ Платон (Любарський) провів ревізію бібліотечного майна і виявив фінансові порушення. Повчальною є історія префекта Єгора Сорокіна, який, виконуючи обов’язки бібліотекаря, виявивися її боржником (573 руб. 05 коп.). За розпорядженням Платона Любарського з платні Є. Сорокіна щорічно відраховували певну суму (погашення боргу). Але архієпископ Платон вважав, що справу треба передавати до кримінального суду, оскільки бібліотекар не тільки видавав книги студентам, а й продавав їх – розтрата державного майна. Відомо, що кошти він сплачував до самого звільнення з роботи. В Духовній семінарії діяли суворі правила поведінки для семінарістів і складні програми з латинської мови, за невиконання яких учнів відраховували.

Поповнення бібліотеки відбувалося за рахунок держави (щорічно по 2 000 руб.). Бібліотека не мала власного приміщення, не була єдиним цілим: фонди були розпорошені. На початку ХІХ ст. обов’язки бібліотекаря виконував учитель граматики, ієрей Ф. Круп’янський, отримуючи за цю посаду 10 руб. на рік (як викладач – 40 руб.). Бібліотека зберігала класичну літературу, книги «отців церкви», богослужбові книги та коментарі латинською мовою. Це викликало невдоволення учнів, і відомі випадки, коли вони залишали заклад. Крім того, певний відсоток складали твори грецькою мовою, література філософського змісту надходила російською мовою. Окремий комплекс складала художня література (проза та вірші). У процесі навчання підвищену увагу приділяли вивченню класичних мов. Учні Духовної семінарії користувались виданнями тільки семінарської бібліотеки, відвідувати інші бібліотеки міста ім заборонялося. Також бібліотека духовного закладу рекомендувала для читання тільки чітко відібрані окремі твори, проаналізовані керівництвом навчального закладу та наставником.

Знаменною подією в історії міста стало урочисте відкриття у Катеринославі 9 травня 1834 року в Будинку дворянського зібрання Губернської публічної бібліотеки, створеної за ініціативою відомого російського державного діяча, президента «Вольного экономического общества», адмірала М.С. Мордвинова. Документом, відповідно до якого виникла бібліотека, є циркуляр міністра внутрішніх справ начальникам губерній Російської імперії «О заведении в губерниях публичных библиотек для чтения». Повну інформацію з цього приводу знайдено у виступі бібліотекаря Г.П. Герценвіца на відкритті осередку.

З 1834 р. по 1839 р. бібліотека в Катеринославі функціонувала. Пожежа 1839 р., що знищила будинок Дворянського зібрання, пошкодила і бібліотеку, частина якої тут розташовувалась. Катеринославська публічна бібліотека припинила свою діяльність на довгих чотири роки. У 1843 р. відбулося відновлення осередку у будинку міського голови І.Т. Артамонова. На її відкриття було зібрано 634 руб. 64 коп. сріблом – пожертвування різними особами міста. Бібліотека повністю відновила роботу, але її успіх був нетривалим. З 1851 р. напередодні Кримської війни бібліотека припинила свою діяльність. Катеринославську публічну бібліотеку спіткала доля більшості бібліотек Російської імперії, які закривалися до кращих часів.

Відновлення публічної бібліотеки, за інформацією «Екатеринославского юбилейного листка», відбулося 1 вересня 1859 р., при ній відкрито Кабінет для читання. До складу читальні входили залишки книг першої губернської бібліотеки, а також нові надходження. Книги, що містилися у підвалі у вигляді архівного мотлоху, були зібрані та приведені в порядок. Бібліотека розташовувалась у приміщенні книгарні, якою керував губернський чиновник В. Ульман. Він виконував обов’язки розпорядника та господаря бібліотеки. Майже 30 років проіснувала бібліотека у приватній книгарні. Подальша історія культурного осередку пов’язана з відкриттям Міської громадської бібліотеки у 1889 р.

Список перших книг, що надійшли до публічної бібліотеки, а з часом стали міцним книжковим зібранням губернії, надрукований на сторінках «Екатеринославского юбилейного листка» з переліком дарувальників, прізвищами авторів і назв видань. Початковий фонд складав 200 видань, зростання зібрання відбулося у 1848 р. та сягнуло 2 598 томів. У 1859 р. бібліотека зберігала лише 546 томів творів, поділених систематично за 11 відділами: найбільшим за обсягом був відділ словесності (143 книги), література з мистецтвознавства була представлена п’ятьма книгами. Головна функція Публічної бібліотеки полягала у поширенні знань і підвищенні рівня грамотності серед населення губернії, тому важливу роль відігравав процес обслуговування читачів. Послугами бібліотеки користувались учні середніх навчальних закладів та інтелігенція. Зміст фонду та платні послуги не давали можливості звертатися до бібліотеки нижчим верствам населення. Читання книг і журналів у читальній залі було безкоштовним, видання літератури додому – платним.

Таким чином, перші бібліотеки Катеринослава стали надійним підгрунтям для майбутнього розвитку розгалуженої бібліотечної мережі губернії. Відкриття та функціонування бібліотечних осередків залежало від економіко-політичної ситуації, що складалася на українських землях, представників міської влади та інтелектуального середовища Катеринославщини. На той час бібліотеки стали першими осередками у процесі поширення знань, заохочення до читання, підвищення освітнього рівня та морального виховання молоді.
 

Титульне фото Бібліотека комерційного училища. Фото з фонду Музею історії Дніпра.