Дім пролетарського студентства

На фронтоні будинку Мізка на розі вулиць Шевченка і Грушевського в м. Дніпрі можна бачити загадкові літери «ДПС». Розшифровуються вони просто: «Дім пролетарського студентства». Молодіжну комуну в центрі міста створено майже 100 років тому – 1922-го. Сучасна адреса в Дніпрі – вулиця Шевченка, 59.

Упродовж довгого часу після революції студентство Катеринослава не мало свого притулку; воно «влаштовувалося» скрізь, де тільки можна було: на столах установ, у школах, нічліжках. Фактично від 1922 року студентство мало вже свій будинок-комуну, що розташувалася у найбільшому прибутковому будинку дореволюційного Катеринослава – будинку Григорія Георгійовича Мізка, спорудженому ним 1900-го. А наприкінці 1921-го більшовики передають будинок «Комісії з поліпшення побуту учнів» (рос. «Кубуч»).

У комуні налічувалося до 200 студентів усіх десяти вищих катеринославських навчальних закладів: тут і гірники, і «віновці» (студенти ВІНО – вищого інституту народної освіти – так тоді йменувався наш університет), і медики, і робітфаківці. Було багато партійців, комсомольців; інших виробничників-членів профспілок, незаможників.

Генеральне чищення в будинку-комуні влаштовував все той же «Кубуч». Просторий будинок по Шевченківській стає основною базою комісії. Тут містилися її контора, найбільший у місті студентський гуртожиток, найбільша у місті студентська їдальня, клуб «Кубуч», квартири викладачів вишів, виробничі майстерні. 

Як проводив тогочасний студент у комуні свій вільний час? Велике пожвавлення тут спостерігалося зазвичай увечері, коли мешканці стікалися сюди з усіх усюд після роботи у вищих школах, зборів тощо. Студенти обмінювалися з товаришами інших вищих навчальних закладів вітаннями, ділилися враженнями. Увечері у клубі при Кубучі лунали музика, співи. В одному місці займалися гімнастикою, в іншому грали у шахи. Ось засідає профгурток; в іншому місці – колективно готують уроки.

Вранці студенти прибирали приміщення, чистили двір, а де треба, здійснювали і ремонт; розподіляли наряди на завтрашній день: цей – в кухню, той – у двір, третій – до канцелярії. Самообслуговування було важливим чинником роботи ДПСу. Комуна обслуговувалася самотужки, працювали усі по черзі. Між мешканцями-студентами було чимало майстрових різних спеціальностей. З них організували низку трудових майстерень: кравецьку, шевську, пральню, палітурню, перукарню. Працювали тут ті ж студенти. Для них роботи виконувалися в першу чергу і на 50 відсотків дешевше від ринкових цін. Студенти ж провели й електрику та водогін.

Своїх засобів Кубуч не мав, якщо не брати до уваги невеликий виторг від частини приміщень, що здавалася непманам і державним установам. Комісія сприяння мало сприяла покліпшенню благоустрою будинку-комуни. Допомога деяких установ була до смішного мізерна. Так, приміром, земельне управління відпустило Кубучу аж три розбиті шафи та… сорок іржавих ложок. Набагато серйозніше поставився до справи допомоги Кубучу комунгосп, надавши велику матеріальну підтримку, обладнавши власним коштом приміщення. При Кубучі існувала добре обладнана амбулаторія, яку забезпечував медикаментами губернський відділ охорони здоров’я і «Джойнт».

Треба нагадати: «Джойнт» (англ. American Jewish Joint Distribution Committee, скорочено JDC) – «Американський єврейський об'єднаний розподільчий комітет», а до 1931 року – «Об'єднаний розподільчий комітет американських фондів допомоги євреям, що постраждали від війни». Це чи найбільша єврейська благодійна організація, створена ще 1914 року. Штаб-квартира понині знаходиться в Нью-Йорку. «Джойнт» допомагає євреям, які перебувають у нужді або небезпеці по всій земній кулі поза США.

З хвороб перше місце серед студентів сто років тому посідали  сухоти (туберкульоз).

Важливе місце в ДПС відводилося культурним акціям. Культурна робота велася і в студентському клубі, але внаслідок канікулярного часу та відсутності коштів улітку була млявіша. Проте початок клубної роботи при Будинку пролетарського студентства показував: будинок-комуна стане згодом не лише місцем відпочинку, а й культурним центром студентства. Пролетарський студент, прийшовши в комуну, міг віддатися корисній духовній розвазі, мистецтву тощо. З секцій при клубі краще за інші працювали політична та драматична. При останній організувався гурток «Досвітні вогні». Видавалася стінна газета «Дзеркало гуртожитку». Вона висвітлювала внутрішнє життя Кубуча.

Студенти були задоволені своїм становищем. Першого ж року існування ДПС Кубуч налагодив зв'язок із спілками та господарчими закладами. Розрахунок був на те, що як ті, так й інші братимуть ближчу участь у долі робітників, яких вони відряджали до вищих навчальних закладів.

Ось і настало літо 1923-го. У ДПС панувало пожвавлення: ремонт, побілення, проведення каналізації. Комісія з поліпшення побуту пролетарського студентства – «Кубуч» готувалася до майбутнього прийому студентів до вищих шкіл міста, готувалася до зими. Адже добра половина прийнятих до вишів, особливо приїжджих з округів, мала знайти притулок тут, у студентській комуні.

Становище студентства з часу організації «Кубуча» значно поліпшилося. «Кубуч» виявив багато ініціатив та зусиль, щоб забезпечити своїх підопічних квартирами та обідами. Окрім двох наявних уже їдалень, обладнаних на кошти міжнародних організацій, «Кубуч» став обладнувати на свої кошти третю їдальню для нужденних студентів. 

Ведуться переговори з деякими державними господарськими організаціями, зокрема з відділом праці з приводу організації студентами артілей для випадкових робіт. Адже в місті, яке ще не вибралося з голоду і розрухи громадянської війни, вистачало роботи, яка з успіхом могла би бути виконана студентами. Їх потребували, приміром, у садах і бульварах, для охорони складів, рознесення газет, у бюро оголошень, розклеювання афіш, листування тощо.

Відтак завдяки енергійній роботі «Кубуча» становище студентів поліпшилося, а це сприятливо відбивалося на навчанні; настрій студентів став бадьоріший, здоровіший. Як і раніше, багато допомагав «Кубучу» комунгосп: здійснював ремонт, відпускав матеріали для майстерень, освітлював комуну. Студенти називали його «гарним шефом комуни». Була надія, що й інші установи мали виявити більше зацікавлення у підготовці з молодих робітників і селян майбутніх інженерів, агрономів, учителів – здорових, не туберкульозних, не виснажених голодом. Але не всі однаково серйозно допомагали тоді «Кубучу», а відтак і всьому тодішньому студентству. 

Позаяк будинок був саме пролетарського студентства, то, звісно, вирішили ухвалити в дусі часу, що пільги існуватимуть лише для пролетарів. З 5000 тисяч тогочасних катеринославських студентів за статистикою 1923 року «пролетарського складу» нараховувалося 45 відсотків. У ДПСі ж мешкали не лише молоді люди пролетарського походження. Активісти забили на сполох: у той час, мовляв, коли пролетарські студенти не мають квартири, навпаки, непролетарські спокійно мешкають у гуртожитку. Класовий підхід – передусім!

Тож бюро Кубуча (комісії з поліпшення побуту учнів) ініціювало «чистку» (чищення) у гуртожитку ДПС. Результат: «вичищено» 102 особи. «Вичищені» належали, головним чином, до так званого «куркульського елементу». Багато хто з «вичищених» мав можливість жити на приватних квартирах, унаслідок матеріальної забезпеченості. Заодно «вичищено» і тих молодих людей, які не виконували внутрішнього розпорядку ДПС і таким чином «діють розкладаюче на весь колектив». Крім того, також умовно «вичищено» 22 особи «за недисциплінованість, за ігнорування громадської роботи та за тенденцію до відриву від пролетарського середовища». В результаті залишилося після чищення 294 особи. Отже, прості підрахунки показують, що всього в будинку-комуні ДПС у 1924 році жило 396 осіб!

У Києві, до речі, у цей же час існував свій Дім пролетарського студентства – відкритий у стінах колишнього Михайлівського монастиря. Там у 1924 році мешкало 700 студентів, причому чоловіків – 70 відсотків, а жінок лише 30…

Нині колишній ДПС прикрашає меморіальна дошка на честь загиблого під час Другої світової війни поета-воїна Володимира Булаєнка (1918–1944), який у 1938–1941 навчався тут як студент Дніпропетровського університету.

З далекого 1942-го долинає мужній поетів голос до нас, живих: