Започаткування Катеринославського Вищого Гірничого Училища

У Дніпрі є старовинна будівля, за порогом якої, можна дізнатися про таємниці Землі, про мову каміння, про кам`яні троянди. Ця будівля зветься Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» – державний заклад вищої освіти. За часи свого існування навчальний заклад кілька разів змінював свій статус і назви. Історія його багата і цікава. 

Швидкий розвиток гірничодобувної та металургійної промисловості, освоєння Донецького вугільного і Криворізького рудного родовищ викликали потребу підготовки інженерно-технічних кадрів. У зв’язку з цим 26 січня 1896 року на засіданні Катеринославської думи було порушене питання про необхідність заснувати в місті гірничий інститут. Після тривалих дискусій і обговорень Державна Рада 4 червня 1899 року затвердила положення   про Катеринославське вище гірниче училище.

На перший курс було зараховано 77 абітурієнтів. На відміну від інших  гірничих училищ воно було вищим, для вступу треба було мати середню освіту. Училище здійснювало підготовку своїх випускників не для науково-теоретичної, а для практичної діяльності. В училищі викладались крім основних предметів і допоміжні такі як прикладна механіка, електротехніка, будівельне мистецтво. Училище ділилось на два відділення – гірниче і заводське. Важливими питаннями, на шляху створення КВГУ були проблеми з фінансуванням, а також спорудження навчальних корпусів. Для залучення коштів на будівництво училища (крім державних джерел), міська дума створила «Комітет для збору пожертвувань на облаштування приміщень К.В.Г. училища», який, розгорнувши активну діяльність, через рік уже мав більше як півмільона рублів.

Для спорудження будівель училища було запрошено архітектора О.М. Бекетова, який на той час спроєктував кілька будівель у центрі Харкова і мав добру репутацію як фахівець. 30 вересня у великому залі Потьомкінського палацу відбулось урочисте відкриття Катеринославського Вищого Гірничого Училища. Розпочалося функціонування навчального закладу і налагодження навчального процесу та спорудження корпусів училища.

Першим був розглянутий проєкт будівництва хімічного корпусу, а потім розглядалось питання будівництва головного корпусу. В тому ж навчальному році відбулося ще дві визначні події: перша пов’язана з переходом від три- до чотирирічного навчання, а друга – з випуском восьми рудничних інженерів і восьми інженерів-металургів. Пізніше вони стали відомими вченими, це були І.І. Танатар, А.П. Виноградов, Г.Є. Євреїнов. 

Викладачі молодого вищого навчального закладу виявляли високу науково-педагогічну і громадську активність. Про це свідчить аналіз річних «Звітів» про роботу викладачів та їх особових справ. Крім написання наукових праць, півдручників, вони брали участь у різних наукових форумах, виїджали на стажування за кордон. Свої наукові знання і досвід викладачі КВГУ застосовували у практичній роботі, беручи участь у вирішені конкретних справ життя міста та губернії. Вчені створили Катеринославське Наукове товариство, яке ставило перед собою мету стежити за успіхами науки та сприяти розвитку і поширенню наукових знань за допомогою лекцій, читань, нарад, створення бібліотек, видання науково-популярних праць.

Потреба у кваліфікованих спеціалістах, які мали великий попит на підприємствах гірничої промисловості, з року в рік зростала, у звязку з чим рада училища відновила клопотання про присвоєння училищу статусу інституту, а випускникам – звання гірничого інженера, а не техніка. Така наполегливість мала наслідки, у квітні 1903 року Державна Рада прийняла Проєкт реорганізації училища і затвердила його 12 травня того ж року. Перший крок у напрямку підвищення статусу Училища було зроблено, але обмеження його випускників у правах і отриманні звання гірничого інженера зберігалися. Одним зі шляхів досягнення кінцевої мети – отримання статусу Гірничого інституту і надання випускникам звання гірничого інженера – було вдосконалення навчальних планів і організації навчального процессу. Цим Рада КВГУ опікувалася постійно.

У період становленні функціонування КВГУ-КГІ у перші два десятиліття навчальний процес відбувався в умовах бурхливих політичних подій та воєнного стану держави.

На початку ХХ століття студентська молодь Вищого Гірничого Училища не стояла осторонь революційних подій, вона легко підхопила тезу про те що, академічна свобода неможлива без політичної. Студентські заворушення в умовах активної діяльності катеринославської організації РСДРП, а також загальної політизації суспільства напередодні революції продовжувалися. У такій напруженій ситуації Рада Училища не мала можливості радикально впливати на ситуацію. Було принято рішення не виключати студентів, а припинити заняття у вищих навчальних закладах до заспокоєння студентів країни. Лише в вересні 1905 року в КВГУ було зроблено невдало спробу поновити навчання. Сходки, мітинги, погроми були головними подіями і політичному життя міста і, зокрема, студенства. Фактично заняття  в КВГУ були відновлені на початку 1906–1907 навчального року. Поступово різними методами студенство було втихомирене. На початку 1908 року знову відбулися студенські заворушення, викликані новим «Положенням про іспити». Студентський рух охопив всі освітні центри імперії. Неодностайність студентів, охоронні заходи поліції та дії адміністрації Училища заспокоїли  розбуркане не стільки новою системою складання іспитів, скільки політичними гаслами студенське середовище.

На певний час настало затишшя, порушене тільки початком Першої світової війни. Проте, активність студентів і професорсько-викладацького складу Катеринославського Гірничого інституту мала вже інший характер. Багато молоді було мобілізовано на фронт. Ті, що залишилися, працювали у майстернях з виготовлення снарядів, брали участь у різних благодійних справах.

Катеринославський гірничий інститут зробив великий внесок у розвиток вищої освіти в нашому краї на початку ХХ століття. Однією з особливостей його історії є те, що він дав життя трьом десяткам самостійних установ. Вчені зовсім молодого вишу створили наукові інституції, ініціювали і брали участь в організації діяльності місцевого краєзнавчого музею ім. О.М. Поля, підтримували створення художнього музею і Ботанічного саду. У 1913 році вони порушили питання про створення в Катеринославі вищих жіночих курсів, які були відкриті 15 вересня 1916 року.

За матеріалами фонду ДОУНБ
Фотолистівки поч. XX ст. з фонду ДОУНБ