Перелік публікацій автора - Світлана Сухіна

Лікар за професією, за покликанням серця – поет, такі два крила мала ця талановита людина.

В його особі – покоління замовчуваних юнаків афганської війни, його поезія – зразок безмежної любові до отчого дніпрового світу та високої християнської моралі.

Він – український Аполлінер із етнічним серцем, який об’єднав всі свої начала – поетичне, журналістське, наукове, педагогічне і щедре – людське.

Григорій Гусейнов єдиний на Дніпропетровщині письменник-лауреат Шевченківської премії, як краєзнавець досліджує історію Криворіжжя та літературний процес краю.

Петро Біба, представник найстаршої генерації в поезії та журналістиці, мав своє «магнітне поле».

Еліна Заржицька, письменниця, майстриня народної та сімейної педагогіки, плідно працює на творчій ниві дитячої книги.

Літературна творчість поета Миколи Мілаша як тонкого камертона вібрацій ХХ століття, з його злетами та падіннями, осягненнями й оманами, драмами і трагедіями.

Бали були не лише елементом культури, місцем відпочинку та спілкування, тут вирішували питання кар’єри, зав’язували знайомства, формували суспільну думку.

Відроджується традиція балу. Бали дозволяють нам зупинитися в часі, відчути чарівність минулого і навіть… реабілітуватися.

Іван Костиря – творець літературної енциклопедії Межівщини, кожен рядок якої дихає Україною.

Мандруємо незвіданими літературними островами оригінального поета, прозаїка, перекладача, інтелектуала свого часу Василя Мисика.

Її полум’яне слово звучить нині не тільки на рідній Дніпропетровщині, але вже і по всій Україні та за її межами.

У її повоєнному поколінні генетично закладені життєдайні сили роду, вміння відроджуватися з руїн і любити життя.

Визнання часто знаходить поета лише після смерті, цього поета прогледів час, болями якого він жив, його творчість – код до розуміння цілої епохи.

Його життя було коротке, як день, а творчість – спалах лише однієї поетичної збірки, наснаженої любов’ю до України.

Життя та творчість Наталки Петрівни Нікуліної - вченого-філолога, поетеси, радіожурналістки, літературного критика.

Біографія та творчість поета, прозаїка, перекладача, критика Сергія Романовича Бурлакова.

Біографія та творчість поетеси, прозаїка, члена Регіонального союзу письменників Придніпров'я Ніни Петрівни Бичкової.

Поезія життя та творчості Патріарха української літератури Придніпров'я Миколи Антоновича Миколаєнка - поета, прозаїка, публіциста, драматурга.

Л. Залата: «У людини повинно бути мудре серце і добрий розум» говорить східна мудрість, цей прозаїк і поет мав і те і друге, а ще володів мистецтвом любомудрія

Михайло Свєтлов – поет суперечливий і парадоксальний. Юним романтиком уявляє поета минулої епохи сучасна молодь.

Кодова формула життя і творчості професора ДНГУ Олега Колоколова – «І вершини і низини» невловимим дзвоном відгукнулася в його поезії.

Олександра Кравченко своїми романами «лікувала» душі читачів. А «Героєм» її романів стало і рідне місто Дніпро.

Про дитячу літературу та дитячих письменників Наддніпрянщини: історичний аспект від письменниці Еліни Заржицької.

Вона – одна з обраних Поезією, тому що бачила серцем і душею, її книги народжувалися з великої любові…

Олена Ган – перша письменниця Катеринослава, яка випередила свій час і відобразила проблеми існування обдарованої жінки в провінційному середовищі.

Літературна діяльність Дмитра Демерджі відіграла важливу роль у популяризації літератури греків Приазов’я.

Народні бали Катеринослава стали елементом розважальної культури міста, заходами благодійності, згуртували купецтво, різночинців, простолюд.

Її творами захоплювалося XIX століття, а у XX – стали бібліографічною рідкістю.

Людмила Сердюковська – авторка сучасної прози, яка створює книги нового формату, зокрема і фотокниги.

Наіль Ісмайлов – письменник, який любить життя і ділиться цією любов'ю з оточуючим світом.

Його життя покрите завісою таїни та замовчування, його поезія належить до найкращих творів української поезії усіх часів.

Він проніс у своєму серці величезний потенціал любові до українства, реалізувавши його у своїй багатогранній творчості.

Вона може бути тонким ліриком і безмежним романтиком, запрошуючи читача здійснити мандрівку у світ своїх фантазій і мрій, почуттів і переживань.

Знайомимось із літературною спадщиною лірика-мрійника 1970-х.

Знайомимось із літературною спадщиною дніпровського сміхотворця Григорія Гарченка.

У його Книзі життя три глави, три мотиви: кохання до жінки, рідної землі, Приорілля та синівська любов до батьків.

Крізь криницю пам’яті повоєнного покоління поет намагався розгадати таїни любові до рідної землі.

Про українського поета-дисидента Олександра Григоренка та його поезію.

Її бурхлива літературна діяльність припала на 90-ті роки минулого століття – добу літературної Реконкісти.

Поет-ідеаліст, романтик-журналіст, не бажаючи того, прагнув «підірвати» атмосферу брежнєвського застою.

Уже в 70-ті роки XX століття Юрій Вівташ не вписувався в штампи комуністичного ладу.

Вона 30 років віддала роботі на обласному радіо, а поезія живила її душу і давала сили для нового злету.

Степова волелюбність поета – визначальний стрижень його багатогранної творчості післявоєнного часу.

Це була Дружба з великої літери – між Аркадієм Казкою, Павлом Тичиною і Василем Мисиком.

Літературно-науковий і педагогічний збірник «Січ», заснований П. Єфремовим, виходив у м. Катеринославі в 1919 році в «Українському видавницві в Січеславі».

Поет Анатолій Шкляр із покоління справжніх, поет, який рівняється на світові поетичні простори.

Його лірична поезія воєнного лихоліття віднайшла вихід з пережитого, залишилася гуманною і людяною.

Філософсько-інтелектуальна лірика Ганни Шепітько обертається навколо цінностей та сутності нашого буття.

Володимир Луценко – представник цілої епохи в літературі, з правдивим безстрашним сатирично-драматичним, по-філософськи глибоким письменницьким словом.

Маловідома нині письменниця Валентина Зубова, уродженка Чаплів, у своїх творах відобразила реалії українського села, щоденну працю та любов до землі.

Його пошуки істини – змінити цей світ на краще наукою, дослідами і поезією.

За біографією Олександра Билінова можна вивчати літературне життя Придніпров’я XX століття.

Він із покоління знищених, світогляд яких вирізнявся бунтом, самостійністю мислення та щирою вірою у власні ідеали.

«Надзвичайно люблю живопис. Проте, це другий план моєї творчості. Основний план, звичайно, це поезія», – Віталій Старченко.

Ця Людина справедливості живе у своїх віршах, тому що їй боліла Україна.

Прозаїк, публіцист, громадський діяч. У 1960–1966 рр. очолював Дніпропетровську обласну письменницьку організацію. Лауреат обласної премії ім. В. Булаєнка.

Михайло Романушко – маловідомий широкому загалу поет-модерніст від бога, поет-дисидент, поет без книг.

У його письменницькій мозаїці спостережливе журналістське слово, часом гостре, часом дотепне, але правдиве, здатне достукатися навіть до байдужого читача.

Письменник-фантаст Олег Волик творить свою правду, поєднуючи традиційну фантастику з містикою й історичними розвідками.

Сміх, сатира та журналістика були його дієвими засобами боротьби зі злом.

Його життєвий шлях позначений боротьбою проти тоталітаризму та відданістю літературній справі.

Юрій Корецький гідний син свого видатного батька, мріяв стати літературознавцем та доля розпорядилась інакше…

Трагічна доля петриківського поета з ярликом «націоналіста», який жагуче любив українське слово і шукав правди.

Усе своє життя Ярослав Трінчук мав ярлик націоналіста.

Поєднуючи журналістську та письменницьку справу, Василь Ковалюк відроджував українське Слово.

Марія Зобенко, невтомна дослідниця творчості Олеся Гончара, сказавши своє правдиве слово, відзначилась талановитим, безстрашним пером.

Іван Рибицький – лірик-шістдесятник, для якого життя поділилося навпіл між поезією і журналістикою.

Олександр Зобенко мав світогляд щирого українця, а свій твір «Плаче кобза…» назвав трагедією століття.

За любов до України Микола Самійленко карався по ГУЛАГах і засланнях, рятуючись поетичним словом.

Олександр Кобринський – поет-галерник, який не зрадив своєму літературному покликанню.

Життєвим кредо журналіста, поета і краєзнавця Бориса Ковтонюка було: «Ні дня без творчості».

Її творчості притаманне вражаюче передчуття трагічних подій, які переживає нині наш народ, наша держава.

Стасій Гречаний прагнув «впізнати власну душу і вписати її в неглибинне поняття «Україна».

Огрінський мистецький феномен увійшов в історію української образотворчості Придніпров’я і його «четвірки».

Лідія Яценко, мистецтвознавиця, поетеса, членкиня УГС, мала статус «неблагонадійної» дослідниці українського мистецтва.

Ростислав Маменко творить свій неповторний поетичний світ.

Петро Харламов, перший очільник Дніпропетровської філії Спілки пролетарських письменників, став жертвою репресій влади, яку підтримував і на яку працював.

Діапазон його творчості вражає: сонети, рубаї, ронделі, хайку, псалми, літературознавчі та методичні статті, переклади, рецензії та багато іншого.

Іван Іов – неперевершений майстер паліндрому, перероджуючи слова у символи, він вибудовував свій мистецький алгоритм бачення світу.

Любов Голоту вирізняє високопрофесійна журналістська та письменницька творчість, вірність українському слову, Україні.

До нього тягнувся всяк, у кого в душі зріло зерно справедливості.

Знайомимось з історичним, поетичним і художнім надбанням літописця рідного Приорілля.

Літературний доробок Григорія Шияна часто називають справжньою «біографією села».

Його степовіада суто української ментальності увійшла в історію українського історичного роману.

Ім’я народної поетеси Фросини Карпенко стало символом жіночої сили, таланту, рішучості, цілеспрямованості.