Крилов Олексій Гаврилович
Олексій Крилов — автор улюблених віршів для дітей

Народився майбутній поет 15 грудня 1913 р. у Катеринославі (нині Дніпро) у родині юриста. У 1929 р. Олексій Крилов закінчив трудову школу і вступив до Дніпропетровського металургійного інституту (нині — Національна металургійна академія України). Після закінчення учбового закладу був направлений за розподілом на Сталінградський тракторний завод, де його й застала Друга світова війна.

Повернувшись після війни в рідне місто, Олексій Гаврилович працював інженером в інституті Дніпрогіпрошахт. Якось він надіслав свої спогади про оборону Сталінграда в багатотиражну газету. У результаті інженеру Крилову довірили редагувати інститутську багатотиражку. А коли знадобилося привітання у віршах до святкової дати, він виявив у собі ще й поетичний талант, і його віршовані привітання до державних свят почали друкувати всі місцеві газети. Тоді ж Олексій Крилов почав писати перші байки. Завдяки сатиричним публікаціям у пресі він став відомим і за межами Дніпропетровщини. У 1948 р. разом із делегацією дніпропетровських письменників поїхав до Москви, де його байками зацікавилися журналісти відомих періодичних видань.

У 1955 р. вийшла перша книга О. Крилова — «Как лечили петуха». Справжня слава прийшла до Олексія Гавриловича в 1959 р., коли вийшла збірка його дитячих віршів «Кот Василий» з ілюстраціями В. Любарського (1938–1998).

Спочатку Крилов був незадоволений ілюстраціями до «Кота Василия», які пропонувало видавництво, і вирішив сам знайти ілюстратора і звернувся до студентів художнього училища. Малюнки 17-річного Володимира Любарського йому сподобалися найбільше. Потім вони були допрацьовані, й намальовані коти отримали характер і зовнішність домашніх котів родини Крилових.

Ця робота В. Любарського визначила його життєвий вибір і зробила дуже популярним ілюстратором. Надалі він проілюстрував понад п’ятдесят книг, серед яких «Чомучка», «Добрий велетень», «Мишка-хвалько», «Пригоди старої ляльки», «Казки дядечка Римуса», «Айболить» та інші. Митець жив і працював у нашому місті й на все життя зберіг дружбу з О. Криловим.

Чомусь вважалося, що вірші про кота Василя, цапа Мефодія, півня («Заболел петух ангиной»), цвіркуна («Нам сказали, что сверчок носит скрипку и смычок») та інших, Олексій Крилов написав для своєї доньки Марини. Насправді ж, коли вона народилася, його «Кот Василий» уже пережив кілька видань і здобув популярність.

У 50–60-ті роки минулого століття Олексій Крилов був чи не найпопулярнішим поетом Придніпров’я. Його книги видавалися мільйонними накладами. Якось він поїхав у Київ на творчу зустріч, а повернувся звідти членом Спілки письменників. Але це не заважало йому бути простою і відкритою людиною. Він із радістю відгукувався на запрошення і йшов читати свої вірші дітям.

Тривалий час Олексій Гаврилович очолював видавництво «Промінь», допомагав молодим авторам видавати свої книги, але зі своїх творів видав тільки дві невеликі книжечки байок «Храбрый заяц» і «Ручеек сатирический». У 1965 р. Крилова звільнили з посади, він важко це пережив, переніс інфаркт. У 1987 р. письменник впав і травмував хребет і чотири роки терпів нестерпний біль. Помер Олексій Гаврилович Крилов у 1991 р. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі в Дніпрі.

У 2001 р. у видавництві «Січ» вийшла книга про Кота Василя на німецькій мові (переклад Лесі Степовички). Увесь наклад купило посольство Німеччини в Україні. Загальний наклад книжок О. Г. Крилова перевищує 9 мільйонів примірників. Його твори перекладені німецькою, польською, болгарською, угорською, чеською мовами.

Вірші для дітей О. Крилова ще за життя автора увійшли в золотий фонд світової дитячої літератури. Їх і досі читають та люблять діти. А байки та гуморески Крилова сьогодні забуті. Вони жодного разу не перевидавалися.

У Дніпрі досі стоїть будинок, у якому до 60-х рр. минулого століття жив талановитий поет. Пам’ятної дошки, яка розповідала б городянам, що в будинку на проспекті Пушкіна, 37 жив відомий поет, немає. Кілька років тому, до 100-річчя поета, виникла ідея встановити пам’ятник найвідомішому літературному персонажу Олексія Крилова — Коту Василю в парку ім. Глоби. Ініціаторами стали журналісти «Днепра вечернего». Городяни підтримали цю ініціативу. Було оголошено конкурс на кращий проект пам’ятника.

Донька О. Г. Крилова Марина та донька автора ілюстрацій до його віршів Людмила Рувинська вважають, що Кіт Василь має бути саме з малюнків Володимира Любарського. Ескіз майбутнього пам’ятника взявся безкоштовно виконати скульптор-анімаліст Антон Мельников. Але на спорудження пам’ятника потрібні кошти…