Бондарчук Лілія Володимирівна
Лілія Бондарчук: сенс її життя – книга й родина

Життєве кредо: «Ставитись до людей так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе».

Професія на все життя

Є поняття: «домашнє вогнище», «вогнище культури». З давніх-давен повелося, що домашнє вогнище має підтримувати жінка. Мабуть тому і в бібліотеках працюють переважно жінки, які бережуть духовне тепло, яке так потрібне людям, примножують культурні надбання. 

Роботу вогнища КЗК «Широківська публічна бібліотека» розпалює і підтримує прекрасна жінка, чудова колежанка, вірна порадниця і друг, справедлива керівниця, директорка книгозбірні Лілія Володимирівна Бондарчук. 

Як людина знаходить своє місце в житті? По-різному…

Хтось із дитячих років впевнено йде до мети, а когось на життєвий шлях виводить сама доля. 
Маленькою Ліля ніколи не мріяла про професію бібліотекаря. Просто дуже любила книги, багато читала, чимало знала і своїми знаннями та відданістю книзі хотіла поділитися з оточуючими. І саме доля привела її в далекому 1987 році до Широківської центральної бібліотеки. На той час молода дівчина була трохи розгубленою та засмученою. Омріяна професія педагога на цілий рік залишилася лише мрією, бо невдало були складені вступні іспити до Криворізького педагогічного інституту. Після цього вона з головою пірнула в кропітку роботу бібліотекаря дитячої бібліотеки. Згодом прийшло розуміння – ось воно те, про що мріяла, до чого прагнула, те, де можна віддатися любові до книг і до дітей, де можна себе повністю реалізувати як професіонала своєї справи. 

Поступово опановувала навички роботи, прислухалася до порад досвідчених колег, як губка вбирала в себе знання. Прагнення досконало оволодіти професією привело дівчину на бібліотечний факультет Дніпропетровського училища культури, який вона закінчила у 1991 році. Поєднувати навчання, роботу і сім’ю, звісно, було непросто. Але сила волі й прагнення довести всім, а в першу чергу – собі, що бібліотечна справа то дійсно її, допомагали Лілі в найбільш важкі моменти життя. 

П’ятнадцять років роботи в дитячій бібліотеці стали стартовим майданчиком для подальших звершень. З травня 2002 року Лілію Володимирівну переводять на посаду завідуючої методико-бібліографічним відділом районної бібліотеки. Тепер вона вчить своїх колег любити книгу, вміти нею користуватися, показує, як донести свої знання і любов до читання користувачам бібліотеки. А також, як правильно, з іскринкою-родзинкою, проводити масові заходи, від яких серце завмирає і на душі стає млосно. Адже працюючи в дитячій бібліотеці, опанувала цю майстерність у повній мірі, бо дуже любила готувати та проводити цікаві повчальні й розважальні свята для дітлахів.

Працювала, вчила і знову вчилася сама – опановувала всі тонкощі спеціальності менеджера в Криворізькому інституті ділового адміністрування, який закінчила у 2008 році. Навчання в інституті співпало ще з однією важливою подією в житті: з жовтня 2006 року Лілію Володимирівну призначено на посаду директора Широківської ЦБС.  

Нелегко бути керівником великого бібліотечного господарства, яке на той час налічувало 22 сільські бібліотеки-філії та дві районні, але здобуті ділові якості менеджера, широкий обсяг професійних знань, ерудиція, здатність до аналітики та прогнозування завжди допомагали реалізовувати поставлені завдання. А ще, як говорить сама директорка, найголовніше в кожну справу вкладати душу, прагнути нових знань, не боятися впроваджувати нові форми й методи роботи, мати підтримку колег-однодумців.

За час роботи директоркою вона приділяє багато уваги впровадженню бібліотечної інновації: це і щорічне презентування роботи бібліотеки перед громадою, і проведення різноманітних соціальних досліджень бібліотечної діяльності. Тому і сфера її професійних інтересів поширюється переважно на подальше впровадження інновацій в практику роботи бібліотек району. 

Сьогодні Лілія Володимирівна вдало відпрацьовує загальну концепцію та філософію сучасної бібліотеки. Вона вважає, що бібліотека це, перш за все, соціально-культурний центр. А подальший розвиток бібліотечної справи у громаді – це комп’ютеризація всіх структурних підрозділів КЗК «Широківська публічна бібліотека». Саме вона доклала чимало зусиль, щоб книгозбірня стала осередком громадського і культурного життя на Широківщині, повернула роботу книгозбірні в нове прогресивне русло.

Завдяки її напору і поштовху стала можлива участь колективу у написанні гранту від програми «Бібліоміст». За результатами конкурсу Широківська районна бібліотека, а також Андріївська, Карпівська та Олександрівська сільські бібліотеки стали переможцями, і у листопаді 2013 року в бібліотеках були відкриті Інтернет-центри з вільним доступом до Інтернету для всебічного задоволення потреб місцевих громад. 

А у 2014 році РКЗ «Широківська районна бібліотека» взяла участь у конкурсі співпраці з місцевими громадами. Проєкт «Кінозал вільного часу» було обрано переможцем, і для його реалізації бібліотека отримала ноутбук «Lenovo».

Своїм прикладом, своєю працею директорка надихає колег на покращення якості роботи, постійно працює над планами щодо подальшого розвитку бібліотечної системи, намагається повсякчас привертати увагу влади до сільських бібліотек нашої громади, співпрацювати з органами місцевого самоврядування. Ніколи не стоїть осторонь жодної події в житті бібліотеки. Якщо треба, то й сценарій напише, і в ролі ведучої виступатиме, і під час театралізованих вистав зможе зіграти різних казкових персонажів, і читачів із задоволенням обслуговує. Тому і є її життєвим кредо девіз: «Якщо не я, то хто?».

Нагороди та відзнаки

За плідну працю Лілію Володимирівну неодноразово нагороджували  грамотами та подяками обласного управління культури, районних органів влади, відділу культури і туризму. У 2012 році її нагороджено Почесною Грамотою Міністерства культури України та відзнакою «Краща жінка Придніпров’я-2012». 

Справжнє жіноче щастя

Зрозуміло, що добре, коли улюблена робота приносить задоволення, наповнює життя змістом. Та повноцінно жінка самореалізується, коли вдало поєднує роботу й сім’ю. Лілія Володимирівна має гарну родину: люблячого й турботливого чоловіка, двох синів. Старший, Сергій, закінчив Криворізький технічний університет, має гарну роботу, сім’ю, двох діточок – Микитку та Матвійчика. А молодший, Олег, закінчив Криворізький педагогічний університет і, як мама, прищеплює дітям любов до книги – тільки до математичної, працює вчителем математики в школі. В них, у своїх чоловіках, знаходить Лілія Володимирівна  справжнє жіноче щастя, спокій та гармонію. 

Дуже любить домашній затишок, постійно і скрізь створює його; куховарить, намагається якнайчастіше радувати своїх чоловіків фірмовими рецептами смачної домашньої випічки. А у вільну хвилину – звичайно, книга! На журнальному столику біля ліжка завжди чекає на свою поціновувачку гарна книга під настрій.
 
Колектив бібліотечних працівників нашої громади поважає, любить і цінує свою директорку за уважність до людей, відкритість, доброзичливість, готовність прийти на допомогу за першим проханням і без нього. Вона ділиться своїм досвідом із молодими колегами, долучаючи до секретів бібліотечної роботи, вчить творчому підходу, уникати байдужості, сірості, шаблону. Своєю роботою Лілія Володимирівна показує, що коли людина відповідальна, високопрофесійна й енергійна, то працювати на досить високому рівні легко і в задоволення.