Мірошниченко Людмила Василівна
Людмила Мірошниченко: промінчик культурного сонця

Людмила Василівна Мірошниченко від початку робочої кар’єри і донині працює на культурній ниві. Важко знайти людину, яка знає досконало роботу всіх ланок галузі– будинку культури, музею, картинної галереї, бібліотеки. Адже все життя було віддане служінню Культурі. Робота, здобутки, перспективи…

Дитинство

Поставщина – чарівний мальовничий куточок північно-західної Білорусі, край блакитних  озер, густих лісів, де гриби та ягоди на кожному кроці, край невмирущої партизанської слави. Розташований майже на межі з Литвою, так близько, що колись, за часів СРСР мешканці сіл могли у вихідні відвідувати литовську рідню, купували товари в литовських магазинах. 

Ось у такому невеличкому селі Вітебської області Поставського району в родині сільських інтелігентів і народилася дівчинка, назвали її Людмилою. Дитинство – найкраща пора, тож згадується воно часто: солодкою суницею, що застилала килимом лісові галявини, кучугурами снігу, з яких будували цілі снігові містечка, кисіль із журавлини, що варила мама і смачнішого вже більше ніколи нічого не буде.

Звичайна радянська родина. Звичайне дитяче щастя, коли батьки живі, а попереду ціле життя. Рідні бачили майбутнє своєї молодшої доньки у медицині, особливо татко, фельдшер у селі. Мама вчителювала, тож і для доньки сільських інтелігентів був уготований шлях: або вчителювати, або лікувати. Та сама Людмила з раннього дитинства виявилася натурою цілеспрямованою, з умінням відстоювати свою думку і захищати власні прагнення.  Впевнена у собі, артистична, вона уявляла себе на сцені – ведучою концерту, учасницею вистави, серед великого гурту талановитих людей, у світлі софітіві огорнутою гучними оплесками! Таке життя їй здавалося стрімким, емоційним, різнобарвним і радісним. А головне – вона відчувала потребу в цьому! Публічність її не лякала, а приваблювала! Нести людям свято, ось де бачила сенс життя дівчина.

Початок дорослого життя

Як наслідок великої дитячої мрії – диплом Вітебського училища культури та Мінського інституту культури. Після навчання працює директоркою Міорського районного будинку культури, потім – завідуючою Шарковщинським відділом культури. Робота займає весь час: нескінчена вервечка оглядів художньої самодіяльності, концертів, вистав, різноманітних розважальних програм. І завжди, в епіцентрі подій – Людмила Василівна! Невисока на зріст, тендітна дівчина вміло керувала великим колективом культпрацівників. 

Сімейне життя вносить свої корективи, і, ставши дружиною військового, родина оселяється в Каракалпакії – далекому спекотному краю в Середній Азії. Тут успішно освоюється ще одна складова ланка культурного життя – Людмила Василівна працює у музеї, картинній галереї. 

Зрілість

Початок 90-х років ознаменувався початком Томаківського періоду життя. Доля супутниці життя військовослужбовця привела до смт. Томаківка Дніпропетровської області. Відданість культурі не полишає її і тут. І знову робота у цій сфері, але тепер у бібліотеці: спочатку бібліотекарем читального залу, методистом, а з в 2002 році –на посаді директора Томаківської ЦБС. Час летить невпинно, і ось 18 років Людмила Василівна очолює комунальний заклад «Томаківська централізована бібліотечна система». Цей час став кульмінаційним у роботі публічних бібліотек Томаківщини, адже стрімкі зміни у суспільстві не змогли не залишити свого відбитку. Довелося перебудовувати своє мислення, погляди на бібліотечну справу, а головне – донести необхідність змін підлеглим. А перенавчатися завжди значно важче, аніж навчатися з нуля. Людмила Василівна гідно здолала головний стереотип про бібліотеку як книгозбірню, і вибудовує нову форму бачення сучасної бібліотеки як культурно-освітнього дозвіллєвого центру з гнучким графіком роботи та спектром нових послуг.

Здобутки

Навчаючись новому сама, змушує навчатись підлеглих, постійно вдосконалює свої навички та вміння, завжди в пошуку нових заходів для повернення користувача до бібліотеки,  втілює в життя  нові форми роботи, бере активну участь у написанні проєктів. Написано їх багато, і серед них були вдалі! В одному – ІІІ раунді конкурсу програми «Бібліоміст» – «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до мережі Інтернет» – шість бібліотек району стали переможницями, і як результат –  володарками п’ятнадцяти потужних комп’ютерів і комплектів оргтехніки! Зрозуміло, що головним виконавцем проєктної роботи була Людмила Василівна.

Після цієї перемоги була наступна – участь у проєкті «Підтримка українських громад у зв’язку зі збільшенням кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО)» і в результаті –співпраця з GIZ,Німецьким товариством міжнародного співробітництва, що принесла немало позитивних аспектів і змін у роботі Томаківської центральної бібліотеки. В межах цієї співпраці директорка та її підлеглі відвідали близько двох десятків тренінгів з різноманітної тематики у різних містах України: навчання проводились у Києві, Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Львові.  Разом із колегами вдосконалила свої знання з маркетингу та менеджменту, отримала гарну базу знань для написання інших проєктів, створила Стратегічну програму розвитку ЦБ. 

А ще Томаківська центральна бібліотека стала членом громадської спілки «Культурна ліга Сходу» (це громадська спілка, що об’єднала 27 закладів культури із Дніпропетровської, Запорізької, Харківської областей. Заснована у 2019 році як результат трирічної співпраці з Німецьким товариством з міжнародного співробітництва GIZ у проекті «Підтримка українських громад у зв’язку зі збільшенням кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО)»). Це – великий крок в осучасненні бібліотечної справи у Томаківці. Як винагорода за активну діяльність та співпрацю – Томаківська бібліотека отримала підсилення своєї матеріальної бази від GIZ: комп’ютери, оргтехніку, дитячий куточок, столи, стільці, стелажі. Бібліотечні зали набули сучасного вигляду, а робота стала більш комп’ютеризованою. Отож в арсеналі осучасненої бібліотеки з’явився сучасний громадський простір, де проводяться різнопланові заходи, плідно працює Інтернет-центр, задовольняючи сучасні потреби користувачів. Суттєво змінилися вигляд і функції абонементу: відкриті простори, розкритий фонд і креативні виставки стали візитівкою бібліотеки. 

Стараннями Людмили Василівни у фойє бібліотеки відкрито народознавчий куточок «Українська хата на добро багата». Всі експонати до світлиці дружно збирали працівники бібліотеки за допомогою своїх вірних друзів-користувачів. Наразі народознавча світлиця – улюблене місце для фотосесій у громадян! 

Не пасуть задніх і сільські бібліотекарі. Кожен із них відчуває підтримку з боку директора, і тому намагається віддячити сторицею: організовують креативні масові заходи, задіявши всі ланки громадського життя. Для сільських бібліотекарів вона ініціює проведення навчальних курсів, семінарів, громадських  обговорень, тренінгів, – все робиться для того, щоб бібліотечна справа на селі розвивалася відповідно до вимог сучасності. Як добра господиня у своїй господі, вона дбає про добробут сільських колег, і по можливості завжди відстоює їхні матеріальні та моральні інтереси. 

Децентралізація та створення об’єднаних територіальних громад розпочинає новий період життя бібліотек. З 2017 року Людмила Василівна очолює комунальний заклад «Томаківська централізована бібліотечна система» відділу культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Томаківської селищної ради. В епіцентрі роботи стала Томаківська громада. Постало питання знайти такі форми роботи, які були б необхідні і цікаві й мешканцям громади, і представникам влади. Саме для співмешканців бібліотеки організовують безліч масових заходів нового ґатунку: воркшопи для молоді, щоб здобути креативні ідеї  використання приміщень, тренінги, навчальні заходи. Також застосували і«важку артилерію» – бібліотекарі вийшли за межі свого приміщення, щоб бути ближчими до людей. Людмила Василівна стала ініціатором проведення численних вуличних акцій різноманітної тематики: розповідати про книги, заходи, і, головне, – підняти настрій пересічним громадянам у незвичайні свята – Дні щастя, шоколаду, спонтанного прояву доброти. 

Особлива увага приділяється роботі бібліотечних клубів. Гордістю бібліотеки та громади став жіночий клуб «Берегиня», який,без сумніву, виділяється своїм розмаїттям заходів, а рушійною силою є директорка, яка постійно в пошуках креативних тем, прикладає руку до оформлення залів і складання сценаріїв.

У межах роботи клубу кожна жінка може виявити ініціативу: зібрати на день народження своїх подруг-берегинь, відсвяткувати День матері або Восьме березня, організувати поїздку на острів козацької слави Хортицю, відвідати театр, поговорити про сновидіння, згадати дитинство разом із сучасною молоддю, пригостити смачнючими млинцями на Масницю, познайомитися з творчими односельцями (а у нас таких вистачає!), навчитися виробляти новорічні прикраси, і таким чином відчути себе несамотньою! Тож бібліотекарі сміло взяли на себе роль борців із самотністю літніх жінок.Та головне, що ініціативу підтримують у громаді! Заходи проводяться на високому рівні, коли є спонсори, меценати, волонтери, і взагалі добрі щирі люди. Бо ж коштів у неприбуткової організації, як водиться, обмаль. І тут на допомогу приходять керівники громади, місцеве самоврядування, підприємці та всі небайдужі. А Людмила Василівна тримає руку на пульсі цього щирого жіночого клубу. 

Визнання

Колектив бібліотеки для директоркистав другою родиною: творчий, злагоджений, дружний, який працює з вогником та ентузіазмом. Активність і ділові якості директорки приносять неабияку користь всій бібліотечній системі Томаківської ОТГ, вдосконалюючи напрацьоване і втілюючи мрії в життя новими здобутками. Під її керівництвом бібліотечна справа на Томаківщині набрала обертів.

Внесок Людмили Василівни в розвиток бібліотечної справи Томаківщини достойно оцінений багатьма нагородами: подяками та грамотами від керівництва культури різних ступенів, а також від органів місцевого самоврядування. 

Очоливши бібліотечну систему Томаківщини, Людмила Василівна стала доброю господинею  під час бібліотечних навчальних заходів обласного рівня: тут неодноразово відбувалися Школи методистів, школи майстерності та творчі лабораторії, семінари бібліотечних працівників.

Допитливість та ініціативність Людмили Василівни стали головним стрижнем у пошуку точної дати відкриття Томаківської бібліотеки. Саме з її легкої руки та за допомогою краєзнавця Миколи Чабана віднайдено точну дату відкриття Томаківської бібліотеки. Виявилося, що сталося це ще у 1911 році (а не в 1945, як було написано в радянських офіційних довідниках). Причетний до цієї справимісцевийшляхтичі меценат Григорій Гаркушевський.Отже історія бібліотеки завдяки її директорці сягнула на півстоліття вглиб. 

Людмилу Василівну вирізняє рідкісний талант керівника, стратега, генератора сміливих, але цілком реальних ініціатив. І кожен із працівників бібліотеки знає, що в найскрутнішу хвилину можна звернутися до директорки. Як мама, якій можна довірити найпотаємніше, як сестра, що допоможе і розрадить, як подруга, котра дасть мудру пораду і прийде на допомогу – саме такою її знаємо ми, її підлеглі. Така довіра – найвища нагорода для людини і керівника. 

Хто добре знає директорку КЗ «Томаківська ЦБС» Людмилу Василівну Мірошниченко, яскраву емоційну жінку з величезним творчим потенціалом, яка присвятила служінню Її Величності Культурі все своє життя, той неодмінно підтвердить, що вона дійсно перебуває на своєму місці: гарна фахівчиня, справжня керівниця, креативна мислителька і рушійна сила свого колективу.