Керносівський ідол, прихований віками

Керносівський ідол (боган) – статуя арійського божества, першолюдини чи вождя племені – знайдений випадково в селі Керносівка Новомосковського району. Зараз він знаходиться у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. Яворницького. Працівники музею неодноразово свідчили, що індуси, які бачили статую, падали на коліна, плакали, раділи і молилися до нього. Перекладачі пояснювали, цей ідол – давньоарійське божество і воно ще раз підтверджує думку, ніби арії прийшли в Індію з території України.

Керносівський ідол увійшов до археологічної науки та став експонатом музею тихо і непомітно. Напевне тому, що потрясіння після його знахідки було настільки сильним, що вітчизняні вчені під впливом марксистсько-ленінської ідеології не наважувались його коментувати.

Як часто буває з подібними унікальними знахідками, Керносівського ідола випадково знайшли школярі села Керносівка Новомосковського району в 1973 р. під час земляних робіт на місці зруйнованого кургану. Школярі повідомили про знахідку вчителя. Про те, як це сталося, згадував Олександр Бугай, фермер, який із друзями знайшов керносівського ідола: «Після занять у школі ми пішли гуляти у глинище за село. Це, мабуть, було у вересні-жовтні. А там рили траншею під силос. Нас було п’ятеро. Ми й помітили: щось стирчить із землі. Коли почали розривати, побачили голову ідола. Тоді розрили до кінця. А вона важка, заввишки 1 метр 20 сантиметрів, яка вага – не скажу точно. Може, кілограмів 200… Я ходив тоді у 7-й клас, а мої супутники Сашко Гудзь (вже покійний), Олександр Кейбал, Анатолій Беззима і Олександр Горбаток – у п’ятий-шостий. Поставили ідола руба, потім візок підкотили, поставили на візок, опустили. А голова ж важка, піднімати її тяжко, так ми посадили одного на дишло. Ми знали, що знайшли. Видно було, що статуя… Ми прикотили ідола до Сашка Гудзя додому, у дворі поставили і написали у Київ. Може, тижнів два пройшло чи більше. Аж ось приїхали люди з Дніпра, з музею. Мабуть, Київ передав на Дніпро. Ми якраз у школі були. Приходимо додому. Коли, кажуть, приїхав автобус і забрав знахідку. Минуло знову два тижні чи й більше. У школі зібрали лінійку і нам усім вручили по грамоті й фотоапарату».

На почесній грамоті, яку майже півстоліття тому отримав Олександр Миколайович, написано, що нею нагороджується учень 7-го класу Керносівської восьмирічної школи Олександр Бугай «за збереження унікальної археологічної пам’ятки».

…Коли Олександр буває у Дніпропетровську, заходить до музею подивитися на знайденого і збереженого ним із друзями керносівського ідола. «Там, – каже, – ще куточок був надщерблений, коли бульдозер вигортав його. Але в музеї, по-моєму, ліквідували цей гандж».

На перший погляд, Керносівський ідол це невелика статуя з сірого пісковика. У Вікіпедії хибно подано вагу ідола як 950 кг., насправді, він важить 238,5 кг. Статуя вражає своєю гармонійністю, якоюсь особливою шляхетністю обрисів. Вона являє собою прямокутну, достатньо об’ємну плиту (швидше, навіть блок) з невеликим виступом зверху – головою. Всі чотири сторони блоку вкриті численними малюнками, зображеннями, зробленими в техніці невисокого рельєфу.

По боках голови виступають невеликі вуха з поглибленням у центрі. Обличчя видовжене, з виступаючим підборіддям, низько опущеним на груди. Зображені невеликі, глибоко посаджені очі, невеликий ніс, щоки, «козацькі» вуса. В цілому, вираз обличчя – спокійний, дещо суворий. Голова спирається на припідняті плечі, на котрих праворуч – хвилеподібні лінії, а зліва – трикутники. У верхній частині стели зображені руки, зігнуті в ліктях і підняті вгору. Під лівою рукою – лук із туго натягнутою тятивою і вставленою стрілою. Особливо насичена зображеннями центральна частина ідола (він весь чітко поділений на 3 частини).

Просто під руками є малюнок, на якому біжить людина з довгим мечем, перед нею біжать двоє собак. Від кисті правої руки вниз зображений предмет, схожий на палицю чи булаву. На нижній частині ідола розміщено триярусний орнамент: дві паралельні лінії, під ними – три трикутника вершинами вверх, нижче – зигзаг, ще нижче – три ряди меандрового візерунку. Під орнаментом – двоє людей (зображені під кутом 90 град.), які, ймовірно, танцюють. Під ними, нижче лінії пояса – малюнок бика з широко розставленими рогами.

Багато зображень є на задній частині ідола – на спині. В центрі по всій довжині спини зображено дерево життя: стовбур – це хребет, гілки – це ребра. Під плечима, – лопатки у вигляді прямокутників із закругленими кутами. Всередині лопаток – схематичні малюнки дерев. Внизу, по обидва боки від хребта, перетинаючи пояс, зображено дві стопи. Під поясом – продовження хребта, ліворуч і праворуч від якого зображені знаряддя праці коваля-металурга: ложка для розливу металу та прямокутна фігура з виїмкою по центру. Дослідники вважають її формою з розплавленої міді. На правому боці ідола у верхній частині – геометричний орнамент: трикутники, зигзаги та меандр.

Зрозуміти, що являє собою Керносівський ідол, допомагає «Рігведа». Не викликає сумнівів, що статуя представляє нам або одного з верховних божеств арійського пантеону, або брахмана-жерця, або ж, скоріше за все – першобатька. На доказ останньої версії свідчать «козацькі» вуса. Крім того, – численне озброєння, присутнє на ідолі, – свідчить про військовий побут зображеного.

Нагадує Керносівський ідол і про Пурушу, першого створеного Богом чоловіка, древньоарійського Адама, з якого творець створив Всесвіт та людей, поділивши їх на варни. Тому що ідол не просто зображує людину, а є образом моделі Всесвіту, мікро- та макрокосмосу: голова Пуруші йде в небо, а ноги – в земні надра.

Як би там не було, але Керносівський ідол, що пролежав у землі тисячоліттями, свідчить про велике переселення народів, про зв’язки України з Індією, а також про те, що нам треба бути уважними. Керносівського ідола знайшли в силосній ямі зовсім випадково. Лише згодом місцеві жителі згадали, що там був курган. А це означає, що слід берегти ті історичні пам’ятки, які ще залишилися.

Є переказ, що як тільки ідол (знахідка ІІІ тисячоліття до нашої ери) з’явився в історичному музеї, тут почали відбуватися незвичайні речі. Співробітникам стало здаватися, що в музеї з’явився інфернальний наглядач, який уважно наглядає за всім, що відбувається навколо. Та над повною розгадкою ще працюватимуть покоління українських і зарубіжних істориків.

Титульне фото. Копія Керносівського ідола в Новомосковському районі //
https://www.0569.com.ua/news/2521808/v-peresepinomu-projsov-festival-nacionalnih-kultur-foto