Зелені скарби балки Зеленої

У Широківському районі Дніпропетровської області є одне дивовижне місце – балка Зелена. Навесні вона являє собою казкову місцевість. На її майже семи тисячах гектарів чорноземних, глинистих і вапнякових схилів зацвітають моря горицвітів, поміж ними фіолетовими і рожевими плямами визирають галявини сон-трави і брандушки, блакитними озерами розливається гіацинтик блідий. На зміну їм приходять ковила і літнє різнотрав’я, в заростях якого вирують бджоли, метелики, цвіркуни та інші комахи. А над усім цим буйством природи щебечуть бджолоїдки, жайворонки та безліч інших птахів.

Балка багата різноманітністю видів флори і фауни, на її території є кілька мальовничих ставків. З 2002 року вона зарезервована під подальше заповідання і входить до Екологічної мережі Дніпропетровщини. З грудня 2019 року, Рішенням Бернської конвенції, балка стала частиною Смарагдової мережі України (Emerald Network Ukraine), а саме сайту UA0000310 «Долина річки Інгулець». Згідно з Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄЕС від 21.05.1992 «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори», на території балки Зеленої повинні охоронятися цінні біотопи Е1.2. Це багаторічні трав’янисті угрупування на вапняках і степи. У балці поширені майже зниклі в регіоні різнотравно-типчаково-ковилові степи з комплексом рідкісних видів рослин і тварин. Особливу цінність ця територія відіграє як стабілізуючий елемент в надмірно антропогенно трансформованому регіоні.

У гирловій частині балки, на правому березі р. Інгульця, розкинулося старовинне село Зелене, засноване в 1760-х роках. У верхів’ях балки розташовані села з поетичними назвами: Червоний Ранок, Зелена Балка, Зелений Луг, Зелений Гай, Червона Поляна. Поруч із двома останніми розташовується танковий полігон 17-ї окремої танкової Криворізької бригади ЗСУ. У тому ж районі розпочато складування нового відвалу пустих порід металургійного заводу «Арселор Міттал Кривий Ріг». У східній частині балки пролягає залізнична гілка Кривий Ріг-Інгулець. Вона тягнеться з півночі на південний захід уздовж кар’єрів Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату та Південного гірничо-збагачувального комбінату, повз села Степове і відвалу «Степовий», перерізаючи балку залізничним мостом у районі станції Полтавка-Криворізька. Якщо їхати в електричці цим маршрутом, то можна побачити не тільки залізорудні відвали, але й всю неосяжну і мальовничу красу балки Зеленої.

На території балки ростуть рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України та Червоної книги Дніпропетровської області. Розповім про рослини Червоної книги України.

Горицвіт. У балці ростуть 2 види горицвітів – весняний (Adonis vernalis L.) і волзький (Adonis wolgensis Steven ex DC.) з родини Жовтецеві. Обидва види занесені до Червоної книги України як неоціненні. Це красиві весняні багаторічники з яскраво-жовтими квітами і розрізаними листочками. Вони одними з перших з’являються в сухий торішній траві, як тільки пригріє весняне сонце.

Розрізнити ці два види можна за листочками. У горицвіта весняного вони тонко посічені і без опушення, а у горицвіта волзького з опушенням, часточки листочків ширші, розсічені пальчасто на лінійно-ланцетні частки, загорнуті по краях вниз. Також у горицвіта весняного до нового цвітіння зберігаються минулорічні сухі стебла, які, наче спідничка, лежать на землі навколо молодих пагонів, що проростають.

Є дві версії про походження наукової назви цієї рослини – Адоніс. За першою версією, відповідно до грецької міфології, ця квітка походить від сліз богині кохання Афродіти, що оплакувала померлого сина кіпрського царя Кинира Адоніса, який загинув на полюванні від удару вепра. За іншою версією, цей рід названий на честь ассірійського бога Адона. Українська назва «горицвіт» точно відображає яскравість квіток цієї рослини, які наче палають на сонці. Інші народні назви: горитьцвіт, горицвіт затятий, жовтоцвіт, мак заячий, пожежна квітка, сосонка.

Горицвіти містять серцеві глікозиди і є лікарськими рослинами. Однак, збирати їх із дикої природи не можна, бо їхні популяції скорочуються в результаті браконьєрського винищення. Ці чудові рослини можна виростити на своїй клумбі, якщо посіяти насіння під зиму. Сіянці зацвітуть уже на другий рік. Популярною рослиною в культурі адоніс став ще наприкінці XVII століття, з тих пір постійно вирощується в парках, садах і на квітниках. Рослина отруйна!

Сон-трава. По схилах балки зустрічається сон-трава лучна (Pulsatilla pratensis (L.) Mill. S.l.) з родини Жовтецеві. Ця рослина занесена до Червоної книги України як неоціненний вид. Маленькі чашечки сон-трави нагадують пухнастий підсніжний тюльпан. І назва «сон» прийшла до неї з сивої давнини. Цвіте вона навіть якщо температура повітря нульова. Всередині квітки температура +8° C. Виявляється, чашечка квітки – це увігнуте дзеркальце, яке збирає сонячне тепло. З цією рослиною пов’язано дуже багато легенд, переказів і повір’їв. Сон-трава – рослина легендарна і називають її «простріл». Легенда говорить, що колись у неї було широке, велике листя, таке велике, що за ним ховався сатана, вигнаний з раю. Але архангел Михаїл, метнувши в рослину громову стрілу, вигнав сатану з укриття. А листя сон-трави з тих пір так і залишилося простреленим, ось чому воно розсічене на безліч тонких часточок. З того часу у сон-трави вузьке листя, а нечиста сила обходить простріл стороною. Старовинний травник наставляв: «Від тих, хто носить цю траву при собі, диявол біжить. У будинку її тримати, а хороми будувати – під кут класти, жити ладно будеш».

Родова назва рослини походить від латинського слова Pulsare, що означає «приводити в рух» або дзвонити. І справді, квіти сон-трави, як фіолетові дзвоники, розгойдуються під поривами вітру. Здається, якщо прислухатися, дзвенять вони тихенько і нагадують мелодією давню легенду про цю загадкову квітку.

У всіх слов’янських народів зберігаються поетичні перекази про сонне царство, яке перебуває в найтіснішому зв’язку з віруванням у сон-траву. Сільські жителі переконані, що сон-трава має пророчу силу: якщо покласти її на ніч під узголів’я, вона покаже людині її долю в сонних видіннях; вважають також, що кожен, хто заснув на цій траві, набуває здатності передбачати уві сні майбутнє. У віщих снах щастя уявляється або молодою дівчиною, або гарним парубком; біда – старою бабою з горбом за спиною, з костуром у руці, з патлами сивого волосся, яке розвівається за вітром. Казка про сонне або скам’яніле царство висловлює одну ідею: зимовий сон природи і її весняне пробудження. Відоме одне поетичне українське народне оповідання про сон-траву і її злу мачуху – розповідь, подібна до давньогрецького гомеричного сказання про Деметру. У всіх квітів є мати, тільки у сон-трави зла мачуха. Саме вона і виганяє щорічно бідну квітку навесні з-під землі раніше за інші квіточки.

Астрагал одеський (Astragalus odessanus Besser) з родини Бобові, занесений до Червоної книги України як рідкісний вид. Латинська назва роду походить від слова Astragalus – так назвалася бобова рослина у Діоскорида, ця назва в свою чергу походить від давньогрецького слова, що означало гральну кістку з баранячих кісточок, яку нагадує форма насіння цієї рослини. На території балки астрагал одеський зустрічається переважно в середній частині й у верхів’ях. Це напівкущ 40–100 см заввишки, з ажурними дрібними листочками і квітками, схожими на рожеву конюшину (обидві рослини належать до родини Бобові). Хоча я зустрічала в іншій балці рослини висотою 175 см (!), про що написала в одній своїй науковій статті. Цей астрагал часто об’їдають корови, які пасуться в балці. Декоративна, протиерозійна, ґрунтозахисна, медоносна, кормова рослина. Потребує охорони.

Шафран сітчастий (Crocus reticulatus Steven ex Adams) з родини Півникові. Занесений до Червоної книги України як неоціненний вид. Ця квітка з’являється в балці одночасно з горицвітами на початку березня. Як білий пролісок, цей смугастий крокус ховається в сухій траві, виглядаючи звідти своїми яскраво-помаранчевими рильцями маточки. Родова назва Crocus походить, за однією версією, від грецького слова kroke – нитка. За іншою, – назву дано в пам’ять про легендарного грецького юнака Крока, який загинув під час спортивних змагань з одним із олімпійських богів. Видова назва «сітчастий» пов’язана не з фіолетовими смужками на білих пелюстках, а з підземною частиною рослини. Бульбоцибулина шафрану до 1,5 см в діаметрі, куляста, зверху покрита сіточкою з товстих волокон. При основі бульби є внутрішня оболонка з міцних поздовжніх волокон, що з’єднуються біля основи. За цими ознаками і дано назву «сітчастий». Шафран зустрічається поодиноко на невеликих площах, тому його популяції зовсім незначні та потребують охорони. Фактори, що впливають на скорочення чисельності шафрану – весняні підпали, випас худоби, збір квітів для букетів, розорювання балок, рекреація, терасування схилів під посадки, порушення місць проживання, прокладка доріг, будівництво, поїдання підземних органів квітки сліпаком, об’їдання листя зайцями навесні, що порушує цвітіння рослини. Рослина розмножується в природі за допомогою мурах, вони розносять насіння крокусу. Якщо хочете посадити цю рослину в себе у садочку – використовуйте насіння. Проростання насіння відбувається восени в рік їхнього дозрівання, схожість становить 90%. Перше цвітіння спостерігається на третій рік, масове – на четвертий-шостий рік. Крокус збирають на букети, викопуючи разом із бульбами для продовження цвітіння, і тим самим знищують популяції в природному середовищі існування. Хочеться, щоб люди дбайливіше ставитися до природи. Адже особливу чарівність цих первоцвітів можна помітити, тільки милуючись ними як частиною гармонійної картини весняної природи. Запобігти їхньому повному знищенню можна, запровадивши рослини в культуру. Багато квітникарів вже навчилися успішно вирощувати крокус сітчастий у своїх садах, хоча він менш популярний, ніж інші види цього роду. Висаджують його на клумбах, в альпінаріях, під кронами дерев. Такі насадження стійкі, часто культурні рослини дають самосів.

Зіновать гранітна (Cytisus graniticus Rehman) з родини Бобові, занесена до Червоної книги України як вразливий вид. Наукова назва роду походить від грецького найменування одного з Цікладских островів Cythnus, на якому вперше було знайдено рослину цього роду. У балці Зеленій зіновать гранітна зустрічається у багатьох місцях, на виходах вапняків. Особливо мальовничий вигляд вона має під час цвітіння – немов біла піна розплескалася по схилах балки. Це густі кущики 15–30 см заввишки. Листя трійчасте, знизу опушене, зверху майже голе. Квітки білі, блідо-рожеві, по 2–4, зібрані в несправжні верхівкові суцвіття. Плід лінійний, опушений біб. Цвіте в травні-червні. Мені часто доводилося зустрічати кущі зіноваті, об’їдені коровами. Мабуть їм до смаку не тільки соковита зелень, а й ароматні білі квіти! Це декоративна, медоносна, протиерозійна рослина.

Тюльпан бузький (Tulipa hypanica Klokov et Zoz) з родини Лілійні, занесений до Червоної книги України як вразливий вид. У балці він зустрічається рідко – іноді уздовж ґрунтових доріг, частіше по берегах струмочків, тому особливо потребує охорони. Він цвіте в квітні та на початку травня. Його квітконоси вигнуті на кінці і, здається, що голівки тюльпана ще не прокинулися від сну. Пелюстки жовті, з червоним краєм, а коли квіти відцвітають – пелюстки червоніють. Загрози існуванню виду – розорювання степових масивів, штучне лісонасадження, випас худоби, витоптування в місцях рекреації, збір рослин на букети, викопування цибулин. Необхідно охороняти цю рослину в природі.

За останні кілька років польових досліджень я виявила і описала в межах балки Зеленої до двох десятків видів рослин, занесених до Червоної книги України. Це астрагал Геннінга, астрагал одеський, брандушка різнобарвна, горицвіт весняний, горицвіт волзький, дрік скіфський, сон лучний, зіновать гранітна, карагана скіфська, ковила волосиста, ковила Лессінга, ковила найкрасивіша, пирій ковилолистий, тюльпан бузький, тюльпан дібровний, шафран сітчастий.

В травні 2019 року в пригирловій частині балки я вперше виявила новий для Правобережного Степового Придніпров’я та Дніпропетровської області вид паразитичних рослин – вовчок Коха Orobanche kochii F.W. Schultz з родини Вовчкові (Orobanchaceae).

В балці Зеленій також зустрічаються рослини Червоної книги Дніпропетровської області. Я описала майже три десятка таких видів: астрагал блідий, астрагал пухнастоквітковий, белевалія гарна (сарматська), берізка лінійнолиста, волошка східна, гадюча цибулька занедбана, гаплофіл запашний, гіацинтик блідий, гоніолімон Бессера, громовик великощетинистий, ефедра двоколоса, калина цілолиста, кизильник чорноплідний, ластовень проміжний, ломиніс цілолистий, льон лінійнолистий, льон Черняєва, мигдаль степовий, оман очний (Христове око), півники карликові, півники солелюбні, проліска дволиста, рожа зморшкувата, цибуля крапчаста, шавлія австрійська, юрінея вапнякова, юрінея вузьколиста.

Усі ці чудові рослини є окрасою дикої природи і потребують охорони. У зв’язку з тим, що в верхів’ях балки Зеленої вже почалося будівництво відвалу пустих порід «Степовий-2», зростає ризик зникнення популяцій цих червонокнижних видів.

17.06.2019 р. разом із екологами Коаліції громадських організацій «Досить труїти Кривий Ріг» я брала участь у Громадських слуханнях Звіту ОВД (Оцінка впливу на довкілля) щодо створення на території балки відвалу «Степовий-2». На слуханнях я аргументовано доводила, що будівництво відвалу порушує природоохоронне законодавство і загрожує біорізноманіттю балки. Розробники Звіту ОВД стверджували, що ця територія не є цінною. Вони так і не надали письмової відповіді на мої запити щодо порушення природоохоронного законодавства і знищення рідкісних видів. А зняття верхнього родючого шару ґрунту під час проведення розкривних робіт та складування відвалу протягом 2020–2021 років, вже призвело до зникнення частки природних оселищ, а також рідкісних видів флори і фауни. І це ми спостерігали під час чергового моніторингового обстеження балки в квітні 2021 року. Відвал будується, а рідкісні рослини знищуються…

Дуже важливо розповідати про ці прекрасні рослини, пояснювати широкому загалу важливість існування цих видів в природних екосистемах. Особливу цінність вони представляють для збереження біорізноманіття такої великої балки як об’єкта Смарагдової мережі Дніпропетровської області та України. Давайте берегти нашу природу та її зелені скарби!

Титульне фото: Авторка серед літнього різнотрав’я у верхів’ї балки Зеленої
Фото авторки