Веселі Терни в народних легендах

Існує думка, що поселення назване так завдяки тому, що у заростях терну було багато солов’їв, які своїм співом звеселяли всю округу.

Проте існує й кілька легенд, пов’язаних із іменем Богдана Хмельницького. Ніби ще за часів козаччини, тут у балці, що поросла терном, існував зимівник, через який провів своє військо у 1648 р. тріумфатор битви на Жовтих Водах. За легендою, гетьман наказав відзначити блискучу перемогу. «Запалали серед степу вогнища, заграли музики, святкували свою перемогу славні українські козаки. Проходячи поміж козаками, Богдан Хмельницький, бачачи, як гамірно навкруги, не раз повторив: «Ну, й веселі Терники сьогодні, як ніколи! Добре рубалися козаки, добре й гуляти вміють побратими наші». І вже понеслося між вогнищами: «Веселі Терники! Веселі Терники! Сам батько Хмель так сказав!». Тому козаки й назвали цю місцевість Веселими Тернами. 

Пропонуємо вашій увазі легенди, записані на Криворіжжі близько ста років тому.

Назва від Богдана Хмельницького

Після великої битви на Жовтих Водах 8 травня 1648 року Зіновій Богдан Хмельницький зі своїми побратимами-козаками святкував першу велику перемогу над ляхами в одному із сіл, що знаходилось поряд із місцем битви. Називалося це село Терни. Хмельницький запитав у своїх козаків, які були родом із цих місць:

– Як же, братці, називається це село?

– Терни, пане Богдане, – пролунало йому у відповідь, – Терни!

– Ох, і веселі ж Терни сьогодні! – промовив тихо великий гетьман.

Хоч і сказав він це дуже тихо, проте козаки почули слова Богдана і рознесли їх по всьому козацькому табору. Три дні пробуло козацьке військо після великої битви, відзначаючи свято своєї перемоги, в Тернах, готуючи військову амуніцію до нових битв. Особливу увагу Богдан Хмельницький приділяв гарматам, які в Тернах ставилися на колеса, щоб зробити їх рухливою і маневреною одиницею козачого війська. А далі козаки вирушили в новий похід, залишивши селу нову назву. З того часу й почали називати село Терни Веселими Тернами в пам’ять великої перемоги українського козацтва.

Записано Демидом Кучером, 1932 р.

І стали Терни Веселими

Темна ніч огорнула безкрайній український степ. Приховала від людського ока непрохідні хащі терену. А з ними й невеликий хутір. Усе завмерло навкруги. Лише невгамовні цвіркуни заводили свої трелі та в одному з будинків, що стояв між заростями терну серед степу, довго горіло світло. Тут, на тихому козачому хуторі під назвою Терники, зупинився зі своєю старшиною, або як би сказали зараз, зі своїм штабом, славний гетьман український Богдан Хмельницький. Привів він із собою велике військо козацьке. Випадало козакам схрестити  гострі козацькі шаблі з панами-ляхами ненависними в завтрашньому бою. Щоб не топтала більше панська шляхта вільну землю козацьку. То ж і зібрав військову раду зі своїми побратимами Богдан Хмельницький. Майже до ранку вирішувала рада, як побити поляків. Бо принесли козацькі розвідники свіжу звістку – побіля річки Жовті Води вишикував Стефан Потоцький свої війська. До битви з козаками готується. 

Далеко за північ, майже перед ранком по хутору почувся приглушений цокіт копит. Поспішали до своїх куренів козацькі полковники та старшини готувати військо до бою. 

А потім на ранок, як тільки нещадне сонце землю обпалило, загомоніли голосні литаври. Заворушився, зарухався в різних напрямках, ожив безкрайній степ. І вже широкою, нестримною лавою понесли козаків вірні коники  на табір ворожий.

– Слава! Слава! Слава! – понеслося по степу козаче тисячоголосся. І грянула страшна битва. Багато козачої крові пролилося серед українського степу. Та не марно, адже вщент була розбита польська шляхта. Перемогли козаки ляхів. Відчайдушно оборонялися шляхтичі. Та тільки де було встояти їм проти великої любові до землі рідної та до волі. Не раз одному козакові доводилося вступати в бій з трьома-чотирма ляхами, але виходив він переможцем. До вечора тривала жарка битва. Та ось здригнулися ворожі ряди. Показали ляхи свої спини запорозькому військові Богдана Хмельницького.

А Богдан наказав відзначити блискучу перемогу великим бенкетом. Запалали серед степу вогнища, заграли музики, святкували свою перемогу славні українські козаки. Проходячи поміж козаками, Богдан Хмельницький, бачачи, як гамірно навкруги, не раз повторив: «Ну, й веселі Терники сьогодні, як ніколи! Добре рубалися козаки, добре й гуляти вміють побратими наші».

І вже понеслося між вогнищами: «Веселі Терники! Веселі Терники! Сам батько Хмель так сказав!»

Так і повелось з того часу називати те місце Веселі Терники. Згодом на місті хутора виросло велике село, тільки назва трохи змінилася. Замість Терники – Терни. Але Веселими так і залишилися.

Записано Анастасією Степаненко у 1930-ті роки.

Підготувала Людмила Яковлєва