«Жовтень»: улюблений кінотеатр студентів

До легендарних кінотеатрів м. Дніпра (Дніпропетровська) справедливо віднесено «Жовтень», а за народною назвою декількох поколінь мешканців міста – «Сачок». Походження такої назви достеменно невідомо, але дніпровці впевнені, що її вигадали студенти навколишніх ВНЗ і технікумів, які полюбляли тут прогулювати лекції – «сачкували». Дійсно, студентство завжди складало основну частину відвідувачів закладу.

Розташований кінотеатр на розі центрального проспекту (нині пр. Д. Яворницького, 20) та Жовтневої площі (нині Соборна площа) у будинку, відомому в місті як «Дім спеціалістів». Будівлю зведено у 1934 році за проєктом архітектора Генріха Швецького-Вінецького у стилі конструктивізму. Це був елітний житловий будинок для професорів інститутів.

Але будівлі не пощастило: восени 1943 року, під час боїв за місто, прямим влученням бомб кілька блоків споруди було знищено, пожежа довершила руйнацію. Лише у 1947 році влада прийняла рішення про відновлення будинку спеціалістів. Проєкт відродження і розширення будівлі виконано архітектором Володимиром Самодригою у 1948 році (більше читати: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Volodimir_Samodriga_arhitektor).

Цього разу будинок постав у формах неокласики – відомої ще як «сталінський ампір». Саме під час реконструкції (1957 р.) до нього добудували новий корпус, у якому на перших двох поверхах розмістили кінотеатр «Жовтень».

Він мав дві зали – «Червону» і «Блакитну», розраховані на 211 глядацьких місць кожна. Сеанси у залах розпочиналися з розбіжністю у часі. Хто не встиг на перегляд до «червоної» зали міг потрапити на інший фільм до «блакитної». Та це у тому разі, коли не було цілеспрямованого запиту, а просто хотілось «подивитись кінушку».

Глядацькі приміщення за площею невеликі, з одного боку зали містилися дві масивні колони, які закривали частину екрану, дерев’яні крісла розташовані на рівній підлозі, підвищеного ухилу не було, відстань від екрану до першого глядацького ряду була лише пару метрів. «Невдалі» місця інколи ускладнювали перегляд. Під час демонстрації стрічки було чутно «звуки проспекту»: клаксони авто, гуркіт трамваю, сирени «швидких» – приміщення кінозалів були розміщені впритул до насиченого рухом перехрестя вулиць. Фойє теж невеликі за розмірами, скромно прикрашені портретами популярних артистів. Каси були розташовані окремо від кінотеатру (нині там працює аптека).

Але, не зважаючи ні на що, кіноцентр любили глядачі й активно його відвідували. Щороку тут демонстрували до 250 фільмів. Репертуар складався не лише зі стрічок для дорослої аудиторії, але враховувались інтереси і наймолодших відвідувачів. Були популярними походи до кінотеатру учнівськими класами з навколишніх шкіл (№ 23, № 79 та інших). Глядачі зі стажем згадують, як у дитинстві дивились тут на великому екрані «Невловимих месників», «Дубравку». Справжній ажіотаж викликала французька комедія про пригоди «Фантомаса», на яку школярам важко було потрапити, але вони все одно якимсь чином «просочувались» до кінозалу.

Траплялося, що деякі фільми з різних причин не показували у великих кінотеатрах, але їх можна було побачити у маленьких, як то у «Сачку». До прикладу, так сталося з комедією Леоніда Гайдая «Не може бути» (1975 р.) за оповіданнями Михайла Зощенка.

Я згадую «Жовтень» з теплотою і вдячністю. Особливо запам’ятався перегляд фільму-опери «Травіата» (1983) легендарного Франко Дзеффіреллі. Це було справжнє потрясіння! Чудова музика Верді, неймовірні голоси головних виконавців – Терези Стратос і Пласідо Домінго, зворушливий ліричний сюжет Олександра Дюма-сина, розкішні костюми та декорації. Усе зачаровувало… Саме з того перегляду почалась моя зацікавленість і любов до оперного мистецтва. А ще від того перегляду було трішки прикро: деякі глядачі пішли з сеансу не дочекавшись завершення фільму – не очікували, що «ціле кіно будуть співати».

Згодом поряд із кінотеатром відкрили кафетерій, який теж відвідувачі нарекли «Сачок».

Кінотеатр працював до 1995 року, але його закрили, як «нерентабельний». Приміщення викупила приватна фірма і капітально реконструювала під чотиризірковий готель «Академія».

2019 року у пресі пройшла інформація, що приміщення готелю, де колись був розташований кінотеатр «Жовтень», виставлено на торги за 33 мільйони гривень. Чим закінчилась ця історія – не цікаво.

Готель продовжує приймати «крутих» відвідувачів, а студентський кінотеатр «Жовтень» – «Сачок» залишився лише у добрих споминах безлічі мешканців Дніпра.

Титульне фото: Кінотеатр «Жовтень» у 1970-х роках //https://dp.vgorode.ua/news/dosuh
_y_eda/310408-ot-ekaterynoslava-do-dnepra-ystoryia-kynoteatrov-nasheho-horoda