Конюхов Станіслав Миколайович
Станіслав Миколайович Конюхов: людина слова і діла

Легендарна особистість, талановитий конструктор, інженер творчої думки… Все це можна сміливо говорити про Генерального конструктора КБ «Південне» Станіслава Миколайовича Конюхова. Його звань не перерахувати на пальцях: доктор технічних наук (1987), професор (1991), академік Національної академії наук України (відділення механіки, з грудня 1992); генеральний конструктор і генеральний директор Державного КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля (відповідно з 1991 і 1995); завідуючий кафедри проектування літальних апаратів Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського (з 1995); член Ради з питань науки та технічної політики при президентові України (з березня 1996), Член комітету з державних премій України в галузі науки та техніки (з червня 2000), Герой України (2004), Академік Нью-Йоркської академії; завідуючий кафедри системного проектування Інституту підвищення кваліфікації Міністерства загального машинобудування СРСР (1987–1992); віце-президент Міжнародної академії астронавтики (2004).

Народився майбутній інженер 12 квітня 1937 р. у с. Бекреневе Вологодської області РФ у родині службовців Миколи Миколайовича та Анни Миколаївни Конюхових, де він був другою дитиною. Через роботу батька родина часто переїздила і лише в 1949 р. «осіла» в Дніпропетровську, і саме це місто стало рідним «на всю решту життя».

Весною 1954 р. Станіслав Миколайович закінчив чоловічу СШ №2 і отримав першу в житті нагороду – золоту медаль за атестат зрілості з самими п’ятірками. Після випуску зі школи С. Конюхов вступив до Дніпропетровського державного університету на фізико-технічний факультет, щоб стати інженером «для оборонки». В той час навколо «спецфакультету» ФТФ була завіса таємності, так що більшість вступала до нього «всліпу». І ось настала черга нового вибору в житті студента Конюхова – вибір спеціальності, він не роздумуючи обрав «Проектування літальних апаратів» і залишився вірним їй назавжди. 

В наступному році навчання почалися спецкурси – закриті лекції, педагоги з секретного підприємства. Спецкурси з фізики на той час «читали» визначні вчені та фахівці ракетно-космічної техніки – В.С. Будник, В.М. Ковтуненко, В.І. Моссаковський та інші. На 5-му курсі студент Конюхов прибув для переддипломної практики в ОКБ-586 у конструкторський відділ 10, яким керував на той час В.Ф. Уткін. У червні 1959 р. він успішно захистив свій дипломний проект, а після випуску отримав диплом інженера-механіка і направлення до Дніпропетровської ОКБ-586. 

У 1959 році Станіслав Миколайович зустрів свою долю – майбутню кохану дружину Нінету Ісидорівну Потребу. Зустрілися вони в одному з турпоходів і не розставалися більше ніж півстоліття. Нінета, як і чоловік, працювала в КБ «Південне». Своїй роботі вона віддала 32 роки, почавши працювати інженером, дослужилася до начальника бюро. Через два роки в молодого подружжя народилося двоє синів-близнюків: Олександр і Юрій. Вони, як і батьки, стали інженерами, Олександр, навіть, кандидатом технічних наук. А Юрій працює в Міністерстві машинобудування і мешкає в Києві.

У студентські роки Станіслав активно займався туризмом, альпінізмом, гімнастикою, штангою; в складі студентських загонів брав участь в освоєні цілинних земель.

Початок роботи молодого інженера був досить інтенсивний. Його відділ брав участь у завершені розробки та підготовки до льотних випробувань другої ракети ОКБ середньої дальності Р-14 і першої міжконтинентальної ракети Р-16. 

У 1960-ті рр. С.М. Конюхов почав роботу на посаді начальника відділу. Спочатку це був відділ науково-технічної інформації (ВНТІ), який за два роки перетворився на активний інформаційний центр, який забезпечує всі проектно-конструкторські підрозділи інформацією про досягнення вітчизняної та зарубіжної науки і техніки. 

Улітку 1966 р. С.М. Конюхова призначили начальником новоствореного відділу надійності. Працюючи в цьому відділі, Станіслав Миколайович активно проводив наукові дослідження. Ця діяльність завершилася успішним захистом кандидатської дисертації 1970 року.

Згодом С.М. Конюхова призначають начальником проектного відділу, який відповідає за створення стартового комплексу. В результаті з’явилося багато «ноу-хау», які стали класикою вітчизняного та світового ракетобудування. Так, під час відпрацювання «мінометного» старту ракет проведено широкомасштабні випробування, названі брусковими, технічним керівником яких був Станіслав Миколайович. «Мінометний» старт правомірно можна називати дітищем інженерної діяльності  С.М. Конюхова.

Велике місце в науковій та інженерно-технічній діяльності вченого посідають розробки ракет-носіїв. Завдяки широкому спектру наукових і експериментальних досліджень у галузі динаміки складних систем, надійності конструкцій, учасником і керівником яких він був, створені ракети-носії «Циклон» і «Зеніт».  За допомогою цих унікальних носіїв здійснені запуски безлічі космічних апаратів серії «Космос», «Інтеркосмос», вирішено багато наукових, народногосподарських і оборонних задач.

У 1984 р. керівництво КБ «Південне» приймає рішення призначити Конюхова головним конструктором і начальником конструкторського бюро зі створення штучних супутників Землі (КБ-3). На цій посаді конструктор керував створенням космічних апаратів військового, наукового та народногосподарського призначення типу «Цілина», АУОС, «Океан» та «Інтеркосмос». 

Друга половина 80-х років була винятково складним і напруженим періодом роботи КБ «Південне». Рішенням уряду в 1986 р. було створено НПО «Південне», до складу якого ввійшли ПО «Південний машинобудівний завод», ДФНИИТМ і КБ «Південне». В цей період на озброєння був прийнятий ракетно-космічний комплекс в складі ракети «Циклон-2» і двох типів вдосконалених супутників військового призначення. До експлуатації також був прийнятий дослідний варіант супутника «Океан-01», призначений для океанографічних досліджень.

1990 р. С. Конюхова призначили Генеральним конструктором КБ «Південне». На фоні економічної та політичної ситуації в країні на той час Генеральному конструктору КБ потрібно було терміново розробити програму діяльності в нових умовах. Головною задачею він обрав максимальне збереження науково-технічного потенціалу КБ «Південне» та його раціональне використання в подальшій праці.

С. Конюхов сприяв початку проекту «Морський старт», який вперше в світі проклав шлях до Космосу з екватора в Тихому океані. Брав активну участь у розробці та затвердженні Національної космічної програми України. 

С.М. Конюхов не збирався йти на пенсію. Весь свій потенціал він присвячував роботі, до початку хвороби працював дуже напружено, ділився з колегами своїми планами на майбутнє. Повернувшись із Брюсселю, захворів запаленням легенів. І саме ця хвороба стала для нього, як то кажуть, «фатальною». 3 квітня 2011 року не стало Генерального конструктора КБ «Південне».

Саме завдяки С.М. Конюхову українська ракетно-космічна промисловість піднялася до міжнародного рівня і започаткувала співробітництво з такими відомими установами як американська фірма «Боінг», норвезька «Кварнер» та іншими. Своєю діяльність С. Конюхов вивів КБ «Південне» на принципово новий рівень можливостей і співпраці.