Перший ювілей Катеринослава

Підготовка до святкування

З початком 1887 р. міська дума розпочала підготовку до святкування 100-річного ювілею міста. 19 лютого прийнято Програму ювілейних заходів, 30 квітня місто отримало дозвіл імператора на святкування.

«…я буду всегда считать себя 
счастливым по мере сил своих 
содействовать к благу родного 
славного нашего города»
Г.П. Алексєєв

У квітні міська дума прийняла рішення про надання звання Почесних громадян міста О.М. Полю та Г.П. Алексєєву. У відповідь гофмейстер Г.П. Алексєєв писав: «Прошу Вас принять лично и передать всем глубокоуважаемым городским гласным мою беспредельную душевную благодарность за высокую честь, оказанную мне избранием меня почетным гражданином дорогого Екатеринослава. Глубоко тронутый лестный вниманием моих достопочтенных сограждан, я буду всегда считать себя счастливым по мере сил своих содействовать к благу родного славного нашего города».

Протягом двох місяців – з 1 квітня по 1 червня ювілейні матеріали друкувалися у спеціальному виданні «Екатеринославский Юбилейный Листок», редактором якого був міський голова І.М. Яковлєв. Усього вийшло 25 номерів «Листка». Тут знайшлося місце для опису історичних подій, які відбувалися в місті, спогадів багатьох його старожилів, наведено безліч імен, дат, фактів, розповідей жителів, хроніка підготовки та святкування ювілею.

Святкування почалося з молебню

«…небо очистилося  від хмар, 
і радісний, сяючий день розгорнувся 
в усій своїй пишноті»

Святкова хвиля прокотилася містом у знаменні дні ювілею – 9–10 травня. Місто, прикрашене вдень прапорами, ввечері виблискувало ілюмінацією: каганці, свічки, ліхтарі, вензелі, транспаранти були використані у достатку. По вулицях снувало багато екіпажів і великі натовпи жителів. Народні ігри, гуляння, театр, сади були переповнені публікою. «Здавалося, – писав “Листок”, – саме небо було прихильним до свят: неймовірна пилюка, яка лежала перед тим протягом майже тижня, була прибита зливою, що скінчилася о 7-ій годині ранку 9 травня, а близько 9-ої визирнуло сонце і небо очистилося  від хмар, і радісний, сяючий день розгорнувся в усій своїй пишноті. Свіжа, пахуча зелена трава, розквітаюча біла акація наповнили повітря пахощами у цей день».

Святкування розпочалося о 6-й годині ранку дзвоном, який подав Преображенський собор. Через центр міста до Соборної площі, де о 12-й годині був здійснений всенародний молебень, пройшли хресні ходи з хоругвами і особливо шанованими іконами. 

Панахиду та літургію у соборі провів Преосвященний Серапіон у службі з багатьма іншими духовними особами. На кліросах співали два великі хори півчих. По закінченню молебню гласні думи, представники адміністрації, установ, відомств у супроводі значної кількості людей, вирушили до палацу Потьомкіна, де о 1-й годині дня відкрилося урочисте засідання думи.

Засідання думи, народні розваги та чарівний ліхтар

Промова міського голови Яковлєва була короткою. Окресливши історію заснування та розвитку міста, міського самоврядування, він назвав лише трьох осіб, які найбільше вплинули на його процвітання – Катерини Великої, Олександра ІІІ і О.М. Поля. Особливо тепло про Олександра Поля: «Его замечательной энергии, неутомимой деятельности и громадным затратам мы обязаны тем, что железорудные наши богатства сделались известными не только в нашем отечестве, но и во всей Европе, и что это дело привлекло к нам своих и иностранных предпринимателей, вместе с их солидными капиталами. 

Благодарная память есть самая лучшая награда трудящемуся на пользу общую. Будем же мы трудиться по силам нашим на пользу нашего родного города – и Бог благословит наши труды».

Залишився приз, який призначався 
тому, хто розігне залізну підкову: 
таких не знайшлося

На Ярмарковій площі відбувалися народні розваги з призами. Переможців бігу на дистанцію було п’ятеро – хлопці та чоловіки отримали відрізи червоного кашеміру на сорочки, а дівчата – відрізи доброї тканини на сукні. Чавунну кулю у 20 ¾ фунтів (8,5 кг) на найбільшу відстань – 10 кроків – кинув селянин Калузької губернії Микита Гаврюков, за що отримав чумарку. За носіння яйця на лопатці першу нагороду – великого гумового м’яча – отримав син міщанина Прокопій Переденко, другу – маленького м’яча – Костянтин Ливинський, син диякона, який навчався у 2-му класі духовного училища. Нікелевого годинника здобув ремісник Петро Савінін 18-ти років, за те, що зліз на стовп заввишки у 5 сажнів (10 метрів). Залишився приз, який призначався тому, хто розігне залізну підкову: таких не знайшлося, хоча спроби були зроблені 20-ма жителями. Народу на іграх було не менше як 2,5 тис. людей.

Коли посутеніло, на площі біля пам’ятника Катерині ІІ Комісія народних читань  показала картини за допомогою чарівного ліхтаря. Подивитися зібралося 5 тис. людей. Показані картини із зображенням Катерини ІІ і Г. Потьомкіна, портрети колишніх катеринославських губернаторів, архієреїв, міського голови І.І. Ловягіна, імператорів, поява на екрані яких віталася гучними «ура». О 9-ій годині вечора на Монастирському острові спалахнув феєрверк, запалений уродженкою міста дівчиною Є. Гегелло.

Урочистий обід в Англійському клубі

В Англійському клубі увечері відбувся урочистий обід, на який міська дума запросила 150 найвідоміших людей міста. «Первые тосты были провозглашены за здоровье Государя императора и членов Его Августейшей семьи. Неумолкаемые и восторженные крики «Ура» потрясли самые стены здания», – писав журналіст про початок обіду. Далі звучали здравиці та промови.

«От имени предводимого мною дворянства пью здоровье городского головы и гласных думы. Желаю им еще на многие годы продолжать приносить их просвещенную деятельность на пользу городу, деланиями своими увековечивать свои имена и содействовать приведению города к той степени процветания, в котором желала видеть его Царственная основоположница». 

О.М. Поль проголосив тост від імені 
представників Бельгійської компанії, 
яка відкрила у місті завод

Грім оплесків вітав кінцівку промови М.М. Алексєєнка, професора Харківського університету, уродженця міста і десятки бокалів потяглися почаркуватися з ним. «Все смолкло в шумных залах, когда встал этот достойный представитель науки и из уст его вещих вылились следующие слова:

«Невольно вспоминается возвышенное изречение: не о хлебе едином будет жить человек. Преследование одних текущих повседневных интересов не может наполнить жизнь. Есть интересы общественные, во имя которых человек, хотя на время, отрывается от ежедневного обихода, возвышается над ним и творит прочное. Школа для выработки общественных чувств, для проникновения людей общественными интересами – общественное самоуправление, на котором покоится благоденствие целого дорогого отечества. Общественное управление – глашатай общественной мысли, выразитель общественных чувств. В сфере общественной деятельности и создаются прочные памятники, которыми могут гордиться будущие поколения, которые составляют достояния истории и знаменательные знаки благоденствия города. Я провозглашаю тост за развитие общественных чувств, органом которого является городское общественное самоуправление».

Привітання

Міське самоуправління потурбувалося про прикрашення вечірнього міста: розкішна ілюмінація прикрашала будинок думи, Успенської та Троїцької церков, вокзал і корпуси залізниці, де було декілька електричних сонць, і увесь Катерининський проспект.

Було поздоровлення і від правнука 
запорожця лазаря Глоби

9–10 травня на ім’я міського голови, губернатора та предводителя дворянства надійшло багато привітальних листів і телеграм. Своєю увагою ушанував місто Олександр ІІІ. З Петербурга надійшли привітання від міністра внутрішніх справ графа Толстого, таємних радників Компанейщикова і Г.П. Алексєєва, студентів Гірничого інституту й Університету – катеринославців; з Києва – від почесного громадянина Катеринослава, колишнього губернатора В.Д. Дуніна-Борковського, зі ст. Заводська – від Джона Юза. Місто привітали Ростовський міський голова А. Бійков, Олександрівський і Маріупольський предводитель дворянства граф Канкрін, Харківський міський голова Фесенко, Азовський – Є. П’ятибратов, Нахічеванський – Салтиков, Ростовський-на-Дону предводитель дворянства Сарандинаки, з Таганрогу – Штурм-де-Штрем, митрополит Київський Платон. Від імені гірничого і промислового товариства Півдня Росії місто привітав гірничий інженер М.С. Авдаков. Він побажав місту зробитися центром широкого розвитку гірничозаводської промисловості і процвітання в усьому. Було поздоровлення і від правнука запорожця лазаря Глоби – Миколи Срединського.

Ювілею було присвячено чимало віршів. Ось один із них, надрукований в «Юбилейном листке».

Давно і тепер*

Шумить Дніпро, ревуть пороги,
Як років сто назад ревли; 
Тоді ліса, та скрізь розлогі й
Балки безлюдні тут були.
І зрідка, зрідка де у балці,
Неначе та дитина в ляльці,
В степу маячили хатки…
В хатках отих козак старенький
У тиші віку доживав
Після походів, і раденький,
Що не в неволі загибав…
Минуло все. І та недоля,
Що над Вкраїною була
Від нехристів… Не мало горя
Від їх Вкраїна прийняла!
І тілько ріднії діди: 
Глоба і Корж, старий Мандрика
На пам’ять лишили сліди
Булої слави нам і віку.
Якби устав хто із могили,
Того б і міста не пізнав, –
Бо де гармати гомоніли
Тепер стоїть «Катернослав».
Його построїла цариця,
Іменням власним нарекла...
І скоро там, де Половиця, –
Велика слава загула. 
Нехай росте і процвітає
Славетний град, покіль шумить
Дніпро і ясне сонце сяє –
Нехай йому Господь щастить!...

М. Криворотов.

* Текст вірша друкується за сучасною українською транскрипцією.

Мешканці міста зібрали і передали пожертви грішми та харчами богадільням, хворим, бідним і злиденним людям, до місць ув’язнення. 10 травня 1887 р. на пожертвуваному місці по вул. Залізній було закладено будинок дешевої їдальні, з нагоди чого улаштували безкоштовний обід для бідних. Усього обідаючих було 700 чоловік. «Это скромное торжество почтили своим присутствием высшие представители администрации, обществ и учреждений, значительная часть публики», – писав «Екатеринославский юбилейный листок». У звіті розпорядників з улаштування обіду для бідних перелічуються десятки імен мешканців міста, які відгукнулись на благодійну справу.