Куліш Лілія Павлівна
Все життя служити Книзі

Життя прожити – не поле перейти

Лілія Павлівна Куліш народилася на Уралі в Свердловській області в багатодітній сім’ї. Мати її була вчителькою молодших класів, (звідси, мабуть, і любов Лілії Павлівни до дітей), батько – військовослужбовцем. Згодом його перевели до Дніпропетровської області, де він служив воєнкомом. Лілія закінчила школу, потім філологічний факультет Дніпропетровського університету, стала працювати вчителькою в 67-й школі. Музичне училище, куди вона пізніше пішла викладати філологію, стало її рідним домом на довгі роки. Тут вона знайшла себе. 

Лілія Павлівна Куліш зараз на заслуженому відпочинку, та не покинула улюблених друзів – книги, які стали справою життя. Головною рисою її характеру є життєрадісність, надзвичайна активність, інтерес і любов до життя та людей.

Вона – високо ерудована людина. Працювала викладачкою російської мови та літератури у Дніпропетровській консерваторії імені М. Глінки (1965–2002), завідувала відділом гуманітарних дисциплін (1979–1990), керувала літературно-музичним клубом «Ліра», метою якого було відродження та поширення художнього мистецтва слова, літератури рідного краю. Це досягалося різноманітними формами роботи – проведенням літературних вечорів, зустрічей з поетами, участю у Днях слов’янської писемності та культури. 

Наприкінці 80 – на початку 90-х років наше місто відкрили для іноземців. Сюди приїхали вчитися студенти з Камбоджі, Аргентини, Лівану, Мексики. Вони, звичайно, не знали російської мови, якою велося викладання в училищі. Саме Лілії Павлівні довелося навчати студентів премудростям мови та незвичної для них культури. Духовний зв’язок, який виник тоді між студентами та педагогами, зберігається у багатьох із них, тепер уже дорослих людей, які мають сім’ї, дітей, з улюбленим викладачем. Предметом гордості Лілії Павлівни є листи, які надходять їй із Мексики та Еквадору. Різноманітні літературні події студентського клубу «Ліра», який Лілія Павлівна започаткувала, (Пушкінські свята поезії у Дніпропетровську, ювілейні дати Т.Г. Шевченка) висвітлювалися у щомісячній «Літературній газеті» музичного училища ім. М. І. Глінки.

Підтримкою Лілії Павлівни є її сім’я – чоловік Артем Іванович, в минулому приват-професор історії ДІІТу, нині на заслуженому відпочинку, донька Наталія – лікар, та син Іван, інженер. Щопонеділка вони збираються за родинним столом на так звані «дитячі дні». Діляться з батьками своїми радощами, проблеми обходять стороною, щоб не турбувати рідних людей. 

«Літературна вітальня» – щастя спілкування з улюбленими книгами

З перших слів можна зрозуміти, чи любить людина книги. Хіба можна розвивати особистість без читання? Книга стала найкращим другом Лілії Павлівни з тих пір, як вона узяла її до рук. Театр, кіно показують нам уже готову картинку, а коли ми залишаємося наодинці з книгою, то вже самі собі і актори, і режисери. Маємо простір для роздумів, уяви, фантазії. Можна читати і з планшетів, але то просто сприймання текстів, а книга – особливе мистецтво, її можна взяти до рук, відкрити, прочитати й перечитати, покласти під подушку, не поспішаючи роздивитися оформлення, ілюстрації. 

За ініціативи активних книголюбів В.П. Серго, Н.П. Дубенко, М.С. Сочіної, Л.Г. Філатової, Є.М. Шабаліної, Б.С. Брам В.В. Глоби, О.С. Каменецької, М.С. Селезньова, сім’ї Будників виникла ідея створити клуб за інтересами «Літературна вітальня». Днем його народження стало 30 листопада 1975 року. Студентський клуб «Ліра» теж брав у цьому активну участь.

Символом літературного клубу обрали палаючий факел, який освітлював дорогу до знань, і розкрита книга. Цікаві засідання, присвячені новим книгам, мали за мету згуртувати зацікавлених книголюбів. Вони проводили обговорення, усні журнали, літературні вечори, запрошували до бібліотеки молодь, аби познайомити з книгою, прищепити любов до читання, й тим самим запобігти бездумному та бездуховному проведенню часу.

43 роки діє «Літературна вітальня», проведено понад 300 засідань. За цей час сюди влилося багато любителів літератури та мистецтва, всі вони брали участь у засіданнях завдяки Лілії Павлівні, бо вона вміла зацікавити темою. 

Основною формою роботи клубу були і є щомісячні засідання, на яких проводились тематичні та ювілейні вечори, конференції, прем’єри книг, зустрічі з прозаїками та поетами. Лілія Павлівна докладала багато зусиль, щоб віднайти часто невідомі факти про авторів книг, сюжети, історію написання. Ця копітка робота була для неї істинною насолодою. З 1993 року місцем проведення засідань клубу став відділ документів із питань мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія.

Лілія Павлівна – унікальний знавець літератури, особливе місце в діяльності клубу приділяється популяризація творчості Тараса Шевченка, інших українських письменників і діячів мистецтва. В засіданнях, присвячених П. Загребельному, М. Карплюку, Ф. Залаті, Ліні Костенко, Лесі Українці, письменникам краю брали участь В. Ковтуненко, Л. Кушкова, Н. Годенко-Наконечна, Н. Заверталюк, Ю. Поліський, студенти і викладачі музичної академії імені М. Глінки. Гість одного із засідань О.С. Мистецький подарував декілька своїх екслібрисів із зображенням Кобзаря. Тісні зв’язки голови «Літературної вітальні» з дослідником-шевченкознавцем Леонідом Большаковим, лауреатом Державної премії ім. Т.Г. Шевченка за трилогію «Быль о Тарасе», листування з ним дали можливість презентувати його книги на зустрічах у клубі, відкрити досі невідомі сторінки життя українського поета. Кожне засідання супроводжувалося розлогими книжковими виставками з циклу «Пошуки та знахідки, який започаткувала Н.П. Дубенко, і який дав можливість розкрити унікальні фонди обласної наукової бібліотеки та особисті колекції книголюбів.

Предметом обговорення, за ініціативою Лілії Куліш, була творчість письменників-земляків, чиї твори знаходили живий відгук у літературної громадськості. В клубі презентували книги І. Шаповала «В пошуках скарбів», «Козацький батько», «Взяв би я бандуру». Особливу увагу приділяли творчості Олеся Гончара, яка завжди була пріоритетною. Зустрічі з поетами Дніпропетровщини С. Бурлаковим, В. Коржем, М. Селезньовим залишили слід у пам’яті учасників засідань.

Заходи інколи проводилися спільно з краєзнавчим клубом «Ріднокрай» обласної наукової бібліотеки, музеєм «Літературне Придніпров’я» за участю вчених національного університету, письменників, журналістів. Великим другом і постійним учасником клубу книголюбів став дніпровський краєзнавець, дослідник, письменник Микола Чабан. Презентації його книг про діячів історії та науки краю часто відбуваються на засіданнях «Літературної вітальні» і завжди викликають живий інтерес у громадськості міста. Цікавими були тематичні засідання «Книжкова мініатюра», «Марія Башкірцева і Париж», «Інтелектуальна еліта Дніпра», в межах якої проведені зустрічі з Г. Хмель-Дунай, Н. Суржиною, а також Дням Європи в Україні.

У високій якості засідань є велика заслуга тісної співпраці Лілії Павлівни з педагогами шкіл, університетів, медичної, будівельної, металургійної академій. Усіх згуртувала вона в любові до слова. 

За ініціативою Лілії Павлівни клуб став справжньою дослідницькою лабораторією, яка відкриває нові імена і забуті твори, має міжнародні зв’язки з людьми науки та мистецтва з клубом Les mille Gari в Парижі, «ГУРУ» у Вільнюсі, «Ельдар-ТВ» у Москві. Гостями вітальні були представники болгарського товариства «Роден дом», професорка Софійського університету Святого Климента Охридського, заступник голови товариства «Мати Україна» в Болгарії В.А. Драгулєва.

Другом «Літературної вітальні» став видатний кінорежисер, друг України, Ельдар Рязанов. Лілія Куліш написала йому листа з незвичайним проханням – розкрити феномен невідомого для нас французького письменника, лауреата Гонкурівської премії Ромена Гарі та надіслала книгу. Рязанов зацікавився і зняв чотирисерійний телевізійний фільм у циклі «Парижские тайны Эльдара Рязанова. Несколько жизней Ромена Гари». В Московському виданні «Вагриус» вийшла книга «Эльдар-ТВ, или Моя портретная галерея», в якій він згадує про листи та книги від Лілії Павлівни. Свою колекцію творів Ромена Гарі вона передала до відділу мистецтв ДОУНБ. 

Щороку в «Літературній вітальні» проводяться засідання, присвячені О.С. Пушкіну, який відвідував Катеринослав. 6 червня, в день народження поета, члени клубу збираються біля його пам’ятника для покладання квітів, читають вірші, розповідають різні факти з життя поета, цікавляться вдалими перекладами його творів різними мовами. Сподобався членам клубу переклад «Руслана і Людмили», здійснений екс-прем’єр- міністром В. Фокіним.

Дякуючи тісній співпраці книголюбів із колективом Академії музики імені М. Глінки відкрилась нова сторінка у житті «Літературної вітальні». Викладач кафедри «Виконавське мистецтво» Т.О. Медведнікова стала ініціатором видання книжкової серії «Видатні музиканти Дніпропетровщини». Ці книги знайшли своє місце на полицях бібліотек, викликали величезний інтерес музичної громадськості не тільки в Україні, а й за її межами. Тому на засіданнях клубу книголюбів, де відбувалися прем’єри, були присутні численні музиканти, викладачі дитячих музичних шкіл і представники музичної громадськості. Подією в культурному житті не тільки Дніпра, а й області, став вихід у світ книг-енциклопедій «Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки» до 100-річчя закладу та присвячена 120-літтю академії. Ці книги широко обговорювались на засіданні клубу книголюбів. Музичні виступи студентів і викладачів були окрасою заходу. Дякуючи Лілії Куліш газета «День» надрукувала статтю про Дніпровську академію імені М. Глінки.

Лілія Павлівна залучила до участі в засіданнях «Літературної вітальні» клуби «Поиск» (м. Павлоград), «Гренада», «Ветер странствий», «Молоді вишнівці» (ДНУ), літературну студію «Плавка» заводу ім. Г. Петровського та мистецький клуб «Екслібрис».

У 2018 році «Літературна вітальня» відзначила своєрідний ювілей – 25 років з того дня, коли її домом став відділ мистецтва ДОУНБ. Лілія Павлівна дала життя прекрасному джерелу знань. Клуб живе і розвивається, здобуває все більший авторитет, поглиблює свою роботу. Приходять нові люди, закохані в книгу, дороговказом любові до неї є Лілія Павлівна Куліш.