Квітковий календар Катеринославщини

Історія створення

Існує багато напрямків вивчення рослинного світу. Одним з таких напрямків в біології рослин є фенологія. Термін “фенологія” було запропоновано Морраном – ботаніком середини XIX століття. У найзагальнішому значенні цього слова це – наука про явища росту і розвитку рослин і тварин. Основним завданням фітофенології є вивчення сезонних змін у річному циклі розвитку рослин, реєстрація часу їх змінювання, виявлення різноманітних закономірностей цього процесу. Основоположником фенології вважається Карл Лінней, який у книзі “Філософія ботаніки” дав перше чітке визначення цілей і методів фенологічних спостережень.

У Російській імперії фенологічні дослідження стали систематичними, починаючи з другої половини XIX століття. Одними з перших їх стали проводити Д.М. Кайгородов, В.О. Поггенполь, І.Я. Акінфієв та інші.
У Катеринославі систематичні фенологічні спостереження над рослинністю були розпочаті І.Я. Акінфієвим у 1882–1885 рр. Перші результати його спостережень були опубліковані в широко відомій праці, спеціально підготовленій до століття з дня заснування Катеринослава (тобто до тієї дати, яку офіційно відзначали у XIX столітті як дату заснування міста) [2]. У цій книзі, а також у виступі на засіданні Харківського товариства дослідників природи, він наводить вперше список 186 рослин, за фазами розвитку яких велися спостереження, і робить вельми цікаві висновки. Одним з таким висновків був наступний: “В порядке расцветания растений замечается строгая последовательность из года в год... На основании этого, если бы в иной год было замечено время расцветания фиалки..., то с полной уверенностью можно сказать для нашей местности, что уже раньше первой цветет не менее 25 видов...” [2]. Він робить також висновок, що проміжок часу “от расцветания одного вида до расцветания другого в разные годы не одинаков” [1, 2]. Причина полягає у несталості кліматичних умов кожного року. 

Але надалі, накопичивши значну кількість фітофенологічних спостережень, І.Я. Акінфієв дійшов дуже цікавого висновку. За його даними будь-яка рослина розцвітає тоді, коли у повітрі накопичиться певна кількість тепла, тобто при певній сумі середніх температур повітря. Відхилення від цього правила він пояснював неоднаковими умовами вологості і хмарності. Наш земляк провів співставлення числа видів рослин, що розквітли в одні й ті ж дні різних років, і виявив взаємозв’язок між цим числом, середніми температурами повітря, сумою середніх температур грунту, хмарністю і вологістю. Вперше І.Я. Акінфієв навів для дослідженого регіону (а саме Придніпров’я) список весняних рослин з детальними фенологічними даними, у який увійшло більш ніж 250 видів. Усі вони були розташовані у порядку розквітання.

Залишався лише один крок до створення так званого квіткового календаря, і він був зроблений І.Я. Акінфієвим у спеціальній роботі, яка так і називалася “Цветочный календарь” [3]. Ця і ряд інших робіт дають підстави вважати нашого земляка І.Я. Акінфієва одним з піонерів складання квіткових календарів як в Україні, так і в Російській імперії взагалі. Сам Іван Якович з цього приводу писав у 1895 р.: “Цветочный календарь представляет одну из самых редких в России попыток предугадывать время цветения в данной местности. За границей в последние годы такие календари стали вводиться  все чаще и чаще. Составление их возможно только после предвари-тельных многолетних наблюдений над жизненными процессами растений в какой-либо местности” [3]. Ці спостереження, як вже вказувалося, І.Я. Акінфієв почав ще на початку 80-х років. У 1891 р. О.І. Войейков, рецензуючи праці І.Я. Акінфієва з фітофенології, звернув увагу на наступний його висновок: “... так как расцветание растений совершается из года в год почти в одном и том же порядке, то по отношению к температуре можно сделать вывод, что всякое растение зацветает тогда, когда в воздухе находится определенное количество тепла, когда будет определенная сумма средних температур воздуха, случится ли это через неделю или месяц после открытия весны” [3].
У цілому всі рослини даної місцевості будь-яку весну будуть розквітати в певному порядку. І далі він пише: “В Екатеринославе, например, ольха всякую весну начинает цвести раньше бере-ста на 9–10 дней, берест раньше клена на 5 дней, абрикосы раньше груши на неделю и т.п.” [3].

По суті, І.Я.Акінфієв запропонував принцип побудови рухомого календаря природи, який у сучасній літературі виглядає наступним чином: “Одной из закономерностей сезонной жизни природы является синхронность многих явлений в жизни различных организмов. Растительность реагирует на внешние условия как одно неразрывное целое. Схематически процесс начала цветения можно представить в виде цепи, отдельные звенья которой более или менее соединены опре-деленными интервалами времени. По отношению к календарным срокам эта цифра из года в год делает сдвиги... Но этот сдвиг захватывает всю цепь целиком и отдельные ее звенья следуют за собой в закономерной последовательности. На основе этого постоянства интервалов между сроками начала цветения отдельных растений строится принцип подвижного календаря природы” [5].

Виникало ще одне питання, а саме – який день прийняти за початок весни, від якого дня треба вести відлік часу для кожної з рослин, що входить до квіткового календаря. І.Я. Акінфієв на підставі десятирічних спостережень прийшов до висновку, що таким має бути день, коли розквітає підсніжник. Відзначимо, що вибір феноіндикатора першого дня весни – досить складне питання. Але вже після І.Я. Акінфієва переважна більшість тих, хто складав подібні квіткові календарі, зупинились в якості феноіндикатору якраз на підсніжникові.

Таким чином “Квітковий календар” для Дніпропетровщини був складений на підставі десятирічних спостережень над рослинами всіх околиць Катеринослава, що розквітали протягом перших трьох весняних місяців, починаючи від цвітіння підсніжника. У “Квітковий календар” були занесені усереднені дані за ці роки. І.Я. Акінфієв наводить також дані для найбільш раннього і найбільш пізнього зацвітання тієї чи іншої рослини.

Як же користуватися таким “Квітковим календарем”? Необхідно відмітити початок цвітіння будь-якої рослини у саду, лісі або степу. Припустимо, що це – лісовий тюльпан, і днем спостереження було 27 березня. Зазирнувши до “Квіткового календаря”, ми побачимо, що через три дні, тобто 1 квітня повинні цвісти абрикоси, а через 13 днів після цвітіння абрикос слід чекати цвітіння яблуні і т.д.

І.Я. Акінфієв попереджав при цьому, що спостереження необхідно проводити над рослинами, які поставлені в однакові умови освітлення, зігрівання сонцем. Екземпляри однакових видів рослин можуть різнитися терміном зацвітання на 5-6 днів, якщо одні знаходяться в тіні, а другі на осонні. Сам він для спостережень вибирав рослини, які користувались повним сонячним освітленням.

Такі квіткові календарі досить постійні для кожного регіону. Якщо, наприклад, розглянути календар природи для Московської області, то там раніше від усіх дерев зацвітають вільха сіра і ліщина. Від цієї дати розраховуються там часові інтервали, через які наступає цвітіння різних дикорослих культур. Тобто за фактичною датою цвітіння ліщини можна приблизно судити про можливі терміни початку цвітіння тих рослин, які нас цікавлять. Слід мати на увазі, що постійність інтервалів між термінами цвітіння зберігається лише в роки з середнім багаторічним ходом весни. При аномальній зміні температур точність визначення порушується, і треба робити поправки по розквітанню більш пізніх рослин. І все ж термін весняного пробудження природи є досить чітким показником рівня тепла у весняно-літній період. Більше того, існують спеціально розроблені методи прогнозу суми температур на наступний вегетаційний період за терміном початку весни [10]. Але й вказаним календарем природи, «Квітковим календарем», який наводиться для нашого регіону, є сенс користуватися, щоб оцінювати час цвітіння тих чи інших рослин.