Антоніна Підмогильна – часта гостя в школах і бібліотеках Новомосковського району, член літературного об’єднання «Вільна ліра», авторка дитячих і ліричних вірші
Придніпровський степ не раз оспівували в поезії та прозі. Поезії Бориса Мозолевського чи не найліричніші з усього, просякнуті любов’ю, вдячністю, щемом.
Колектив Новомосковської центральної районної бібліотеки підготував до друку збірку поета-аматора, вчителя Василя Бабаря, діяльність якого активно популяризує.
Він мав сміливість вдатися до жанру історичного епосу в поезії, для душі малював, впроваджував найсучасніші методи лікування у стоматології, був меценатом.
У його письменницькій мозаїці спостережливе журналістське слово, часом гостре, часом дотепне, але правдиве, здатне достукатися навіть до байдужого читача.
Інтелектуальна проза Валер’яна Підмогильного, незважаючи на більшість безперспективних фіналів та повну зневіру героїв, дає надію на світло та шанс, – «бути!».
Валер’ян Підмогильний – феномен в українській літературі першої половини ХХ століття: майстер психологічної прози, митець-філософ, перекладач з французької.
Вдача Валер’яна Полiщука сформувалася ще в дитинстві – бачити життя не тільки в обсягах рідного села. Хлопчик бачив велике й маленьке, створював свій космос.
Почесний громадянин міста Дніпра, людина багатогранного таланту, автор цікавих і глибоких за змістом романів і повістей, телевізійних та художніх фільмів.
Вісь, навколо якої обертається планета творчості Віктора Коржа, проходить через українські степи, де він народився, виріс, де сформувалася його духовна снага.
Володимир Луценко – представник цілої епохи в літературі, з правдивим безстрашним сатирично-драматичним, по-філософськи глибоким письменницьким словом.
Непересічними були життя та творчість поета-шістдесятника, щирого патріота України, справжнього захисника Вітчизни, фронтовика-орденоносця Гаврила Прокопенка.
Популярний свого часу письменник, якого англійці назвали «радянським Фенімором Купером», був хрещеником Дмитра Яворницького, вчився і жив у Катеринославі.
Григорій Бораковський зробив вагомий внесок не лише у розвиток земської медицини на Катеринославщині, а й мав значний вплив на українську драматургію XIX–XX.
Яна Ловчинська – молода письменниця з м. Кам’янське, учасниця мистецького проєкту «VivArt», переможниця літературних обласних і всеукраїнських конкурсів.
Василь Сологуб намагався бути правдивим, наскільки дозволяли обставини і умови радянського режиму. Любив свою землю, родину, друзів і був хорошою людиною.
Дитяча письменниця Зінаїда Грієва – веселий і добрий друг дитинства, її іронічні та жартівливі, завзяті й сумні твори подобаються різним поколінням дітей.
Іван Данилюк – член Національних Спілки письменників і Спілки журналістів України, лауреат І ступеня у номінації «Авторська поезія. Громадянська лірика».
Літературний портрет Катеринослава другої половини ХІХ ст. був би неповним без постаті Івана Манжури, який понад двадцять років прожив на Катеринославщині.
Л. Залата: «У людини повинно бути мудре серце і добрий розум» говорить східна мудрість, цей прозаїк і поет мав і те і друге, а ще володів мистецтвом любомудрія
Маки, ніби червоні вогники, рясно ростуть на полях, луках, узбіччях усього Придніпров’я. Квітка є символом краси, багатства і пам’яті про загиблих на війні.
У Кам'янському живе талановита письменниця Марія Дружко. Вона присвячує своє життя літературі та розвитку мистецтва, будучи музою творчого проекту «VivArt».
Відома письменниця Марко Вовчок тричі побувала в Катеринославі та Новомосковську. Але не через літературні справи, а трагічні обставини сімейного життя.
Літературна творчість поета Миколи Мілаша як тонкого камертона вібрацій ХХ століття, з його злетами та падіннями, осягненнями й оманами, драмами і трагедіями.
Микола Сарма-Соколовський – талановитий поет, прозаїк, публіцист, був членом Національної спілки письменників України, лауреат кількох літературних премій.
Сімдесят п’ять років минуло, як обірвалося життя М. Шутя, але його поезії і нині свіжі й неповторні. Вони, як і сам поет, назавжди залишаться в наших серцях.
Прозаїк, публіцист, громадський діяч. У 1960–1966 рр. очолював Дніпропетровську обласну письменницьку організацію. Лауреат обласної премії ім. В. Булаєнка.
Поетеса – давній друг Центральної бібліотеки міста Жовті Води, керівниця літературної студії «Горицвіт», яка об’єднала письменників жовтоводської громади.
Чим цікаві письменники читачам? Вочевидь, тим, що їм у певній мірі вдається створити світ, схожий і несхожий на той, у якому вони та їхні сучасники живуть.
У 1952 році у Дніпропетровську проводилась обласна нарада письменників і літературного активу, організована місцевим відділенням Спілки письменників України.
Зірка Олександра Бережного яскраво спалахнула його гарними вчинками, неперевершеним талантом, гідними подвигами і згасла у полум’ї російсько-української війни.
В його особі – покоління замовчуваних юнаків афганської війни, його поезія – зразок безмежної любові до отчого дніпрового світу та високої християнської моралі.
38 років лікар із Кам’янського Олекса Коваленко працював над поетичним переспівом українською мовою «Слова о полку Ігоревім», весь час удосконалюючи його.
Олесь Завгородній, поет-громадянин, тонкий ніжний лірик, прискіпливий перекладач, був наділений даром тонко й глибоко відчувати слово, його сутність і душу.
Павло Кашаєв — поет, перекладач, член Національної спілки журналістів України, лауреат літературних премій, понад тридцять років жив і працював у Дніпрі.
Половиця із самого початку була козацьким поселенням. Про це свідчить абшитований козак Микита Корж. Його спогади записав 1827 року етнограф Олекса Стороженко.
Олександр Басанець пише історичні повісті, оповідання, краєзнавчі нариси, гумористичні мініатюри. Прототипи його героїв – односельці, сільські трудівники.
Давно вже немає містечка Римова, який згадується в «Слові про Ігорів похід», та пам’ять про нього зберігають легенди і перекази про чудовий Римський ліс.
Шукати добрі начала, «які ведуть нас до порозуміння і, аж ні в якому разі, не до розбрату й війни» – розмірковує поет над сучасною українською літературою.
Герої книги Ірини Голуб «Сім чудес Дніпропетровщини» продовжують подорожувати рідним краєм. Друга подорож присвячена скіфським і половецьким кам’яним бабам.
Захоплююча розповідь про побудову фортеці Кодак спонукала героїв книги Ірини Голуб «Сім чудес Дніпропетровщини» до подорожі на історичне місце над Дніпром.
«Сім чудес Дніпропетровщини», художньо-пізнавальна книга для юнацтва, відкриває цікаві сторінки історії краю. Частина перша про таємниці скіфських курганів.
Герої книги «Сім чудес Дніпропетровщини» знайомляться з історією заводу «Південмаш», завдяки якому Дніпропетровськ називали космічною столицею України.
Герої книги Ірини Голуб «Сім чудес Дніпропетровщини» продовжують подорожувати рідним краєм. Третя подорож присвячена Троїцькому собору в м. Новомосковську.
Мандрівка рідним краєм привела героїв книги «Сім чудес Дніпропетровщини» до Самарського Пустельно-Миколаївського монастиря – пам’ятки архітектури XVIII–XIX ст.
Герої книги Ірини Голуб «Сім чудес Дніпропетровщини» знайомляться з історією унікального залізничного мосту Катеринослава, нині – Амурського мосту м. Дніпро.
Письменник,Член Національної спілки письменників України, ім'я якого занесено до Міжнародного біографічного довідника «Людина і творчість»(Велика Британія).
Глибина і розмаїття корінної української мови Придніпров’я представлені у «Словнику українських синонімів» письменника, журналіста і лексикографа Олекси Вусика
Місто Дніпро пережило немало лихоліть. Один із епізодів цього часу змалював Олесь Гончар у новелі «Співачка», вперше опублікованій у місцевій газеті «Зоря».