Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн ‒ перший директор Катеринославської консерваторії

Дніпропетровська академія музики відроджує історичну пам’ять…

Дніпропетровська академія музики, ‒ один із найдавніших навчальних і мистецьких закладів нашого міста. Минулого року вона відзначала своє 125-річчя. Її багаторічна історія, започаткована відкриттям Музичних класів у губернському центрі ще 1898 року, віддзеркалює процес становлення, розвитку й утвердження музичного професіоналізму в південно-східному регіоні України. Історія залишила нащадкам різні назви навчального закладу, що позначали його різний статус ‒ музичні класи, музичне училище, консерваторія, академія музики. Мистецький заклад пройшов випробування часом, у горнилі політичних катаклізмів, соціально-економічних експериментів зберіг свою ідентичність. Адже незмінною була його місія ‒ зберігати та пропагувати музичну класику, плекати національні традиції, підтримувати талановиту обдаровану молодь. Як регіональний центр професійної музичної освіти заклад завжди тримався свого фундаментального принципу ‒ відданого служіння музиці. І, можливо завдяки своїй сутності, й сьогодні залишається осередком спільноти, об’єднаної духовними цінностями.

Історичну панораму мистецького навчального закладу складають різні грані. Це, перед усе, творчі долі кількох поколінь музикантів ‒ виконавців і викладачів, для кожного з яких, життя в музиці було покликанням. Це також і творчі досягнення сотень вихованців і випускників, чиї вже власні здобутки виростали на міцному фундаменті Alma mater, розширювали й збагачували музичні обрії рідного краю. А як багато з них розлетілись по різних містах, країнах…. На жаль, історія навчального закладу, як і прізвища славетних музикантів, доля яких була з ним пов’язана, відомі сьогодні лише вузькому колу фахівців. Упродовж останніх двадцяти років науковці ретельно досліджують і складають «пазли» з відкритої та закритої в радянський період інформації про події й наслідки доленосних і, більшою мірою, маловідомих сторінок історії музичного навчального закладу.

Одна з таких сторінок ‒ відкриття в лютому 1919 року вищого фахового навчального закладу ‒ Консерваторії ‒ на базі існуючого музичного училища в Катеринославі (тодішня назва сучасного міста Дніпро). Цей факт ретельно замовчувався в радянський період. Відсутність будь-якої інформації про Катеринославську консерваторію в радянських енциклопедіях і довідниках можна пояснити винятково тенденційним відбором фактографічного матеріалу, його частковим використанням, а часом, – і повним замовчуванням. Адже, відкриття консерваторії, так само, як і університету в Катеринославі, було підтримано урядом УНР і засвідчувало національне піднесення, породжене в короткий період відновлення української державності 1917–1922 років. Культурно-освітні реформи в Україні, започатковані ще 1917 року, надали суспільству такий могутній поштовх національного розвитку, що почали давати відчутні позитивні результати впродовж найближчих років українського державотворення. Відкриття вищих навчальних закладів у губернському центрі засвідчувало реалізацію позиції української влади на формування та розширення національної системи вищої освіти.

Відсутність в архівах офіційних документів про відкриття консерваторії в Катеринославі в 1919 році тривалий час залишало це питання без однозначної остаточної відповіді. І все ж таки, масив знайдених і оприлюднених матеріалів про діяльність Катеринославської консерваторії, а саме – обговорення на шпальтах місцевої губернської преси в 1918 р. питання про необхідність відкриття консерваторії, ряду афіш концертів викладачів і студентів у період 1919−1921 років із позначенням «Катеринославська Консерваторія», матеріалів із особових справ викладачів консерваторії, протоколу загальних зборів викладачів і студентів Катеринославського вищого Музичного технікуму від 24 липня 1922 р. про статус навчального закладу та звітно-статистичних матеріалів Катеринославського Музичного технікуму за період 1919−1923 рр., що зберігаються в Центральному Державному архіві вищих органів влади України, − переконливо засвідчував факт реального функціонування «загубленої» в шухлядах радянського історичного музикознавства Катеринославської консерваторії.

Публічні обговорення питання про репресовану Катеринославську консерваторію в колі вітчизняних науковців і низка публікацій про різні аспекти її функціонування, попри відсутність документального підтвердження дати відкриття закладу та її керівника, все ж, було прийнято до уваги та надало обґрунтовані підстави зазначати в сучасних українських енциклопедичних [9] і навчальних виданнях [8] інформацію про цей заклад як реальний історичний факт. Але в кожній із них відсутні дві надзвичайно важливі позиції – дата відкриття Катеринославської консерваторії та прізвище першого директора навчального закладу. Відповіді на ці питання надав документ, випадково знайдений в архіві Дніпропетровської академії музики лише у 2021 році.

Документ представляє собою складений із двох аркушів буклет розміром 12,5 см х 20 см із текстом на першій титульній, на другій та третій внутрішніх сторінках. На першій титульній сторінці великими літерами по центру зазначено: «АКТ ОТКРЫТІЯ КОНСЕРВАТОРІИ» (мовний правопис тексту документу тут і далі збережено за оригіналом – Авт.). Ліворуч у самому верхньому рядку позначено назву товариства «Екатеринославское МУЗЫКАЛЬНОЕ О-во». Праворуч у найнижчих трьох рядках у стовпчик зазначена дата «Воскресенье / 16 февраля 1919 г. / Екатеринославъ». На другій сторінці буклету зазначена програма урочистого заходу. І нарешті, на третій сторінці зазначені прізвища членів комісії з організації урочистого заходу, серед яких і директор консерваторії Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельштерн.

Таким чином, віднайдений документ надав вичерпні відповіді на важливі питання, що тривалий час залишались відкритими. Достеменно й однозначно зазначено ім’я першого директора Катеринославської консерваторії – Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельштерна та дату урочистого відкриття вищого навчального закладу – 16 лютого 1919 року (за н. ст., оскільки григоріанський календар запроваджений 14 лютого 1918 р.).

Пошуково-дослідницька робота з різними інформаційними джерелами надала можливість зібрати й узагальнити відомості про музиканта, який був призначений директором Катеринославської консерваторії 1919 року.

По-перше, у загальнодоступній мережі пощастило знайти дві фотографії Гвідо фон Самсон- Гіммельштерна, на яких можемо бачити його в студентські роки в період навчання в Дерптському університеті (титульне фото ) та друге фото більш пізнього часу (фото 3) [1, 2].

Варто зазначити також і ряд загальнодоступних публічних видань, що презентують інформацію про Г.О. фон Самсон-Гіммельштерна. Це, перед усім, «Музичний словник» Гуго Рімана (Восьме видання). Berlin – Leipzig, 1916 [6], довідник Клауса-Пітера Коха «Німецькі музиканти в Естонії, включно з Північною Лівонією». Schillingsfürst 1996 (публікація в медіа 20 жовтня 2001 р. Автор: Мануэла Брандт) [5], стаття в Каталонській Вікіпедії [1] з посиланням на «Enciclopèdia Espasa» [4]. Ціла низка статей присвячена постаті Г.О. фон Самсон Гіммельштерна та представникам цього славетного роду в російськіх версіях Вікіпедії: «Гвидо Оскарович фон Самсон-Гиммельшерна (нім. Guido Hermann Claudius Wilhelm von Samson-Himmelstjerna)» [10, 11], що дублюються в категоріях «Диригенти Російської імперії», «Музичні викладачі Латвії», «Диригенти Латвії»; стаття про рід Самсон-фон-Гіммельштерна в Вікіпедії з посиланням на Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона [12]. Проте в жодному із зазначених видань відсутня інформація про перебування Гвідо Оскаровича фон Самсон-Гіммельштерна в Україні!

На користь підтвердження факту перебування Г.О. фон Самсон-Гіммельштерна в столиці України восени 1918 року та в Катеринославі від лютого 1919 року постав не тільки знайдений «Акт про відкриття Консерваторії» в Катеринославі, а й рекламне оголошення про «Духовний концерт», що було розміщене на шпальтах київської щоденної безпартійної газети «Відродження» від 27 (14) вересня 1918 р. / ч. 146, в якому Г.О. фон Самсон-Гіммельштерн зазначений як дириґент хору: «В п’ятницю 27 вересня в Євангелічній лютеранській церкві (Лютеранська вул., ч. 22) відбудеться духовний концерт. Участь приймуть професори Київської консерваторії: Маргарита Тойман-Шетохіна (арфа), фон Мулерт (віолончель), артистка української опери Литвиненко-Вольгемут, оперний баритон Філімонов, органіст Ульке. Диригент Самсон-Гіммельштерн. Вхід вільний для всіх» [7].

Узагальнення інформації зазначених джерел надало можливість усвідомити події життя та сфери діяльності Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна, зрозуміти передумови строкатої за своєю географією долі митця. І, що не менш важливо, впевнено стверджувати про факт перебування відомого свого часу музиканта в Україні в період 1918‒1920 років.

Свідченням про композиторську творчість Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна є на сьогодні єдиний, що зберігся, твір ‒ Соната D-dur для фортепіано. Клавір Сонати був виданий 1910 року видавництвом Leipzig: Jul. Heinr Zimmermann 1910 (Plate Z. 4982). На даний час клавір Сонати розміщений на платформі Міжнародного вікі-проекту бібліотеки музичних партитур International Music Score Library Project (IMSLP), що існує від 2006 року в відкритому доступі, без обмежень авторського права. IMSLP − це міжнародна електронна нотна бібліотека, у фондах якої зберігаються твори, що перейшли в суспільне надбання. Друковані копії клавіру знаходяться в США, Великій Британії, ряді країн ЄС як загальне надбання світової музичної культури у відкритому доступі, без обмежень авторського права: Printed copy of this file (US) / Printed copy of this file (UK & EU) [3]. Презентація першого публічного виконання Сонати D-dur для фортепіано Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна відбулась в межах проведення VI Всеукраїнської науково-практичної конференції «Музичний твір у перетині сучасних інтерпретаційних процесів» 12–13 квітня 2022 року в Дніпропетровській академії музики у виконанні викладача академії Тетяни Реви

Проведена пошуково-аналітична робота надала можливість доповнити існуючу в світовій мережі інформацію про долю Гвідо Оскаровича фон Самсон-Гіммельштерна новими фактами про його перебування та професійну діяльність в Україні впродовж 1918‒1920 років. Тож, маємо можливість стисло познайомити зацікавлених читачів із життям талановитого музиканта.

Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельшерн (нім. Guido Hermann Claudius Wilhelm von Samson-Himmelstjerna) народився 27 лютого (11 березня) 1871, Рауге, нині волость Риуге, Естонія; помер на сімидесятому році життя 2 березня 1941 в Стамбулі. Він представник прадавнього аристократичного роду балтійських німців, відомого ще від кінця ХVІ ст. В період перебування Ліфляндії в складі російської імперії (це одна з трьох балтійських губерній, створених за наказом Петра І в 1713 р. під час Північної війни, що раніше були на території Шведської Лівонії), рід Самсон фон Гіммельшерна було включено у дворянський ліфляндський матрикул.

За родинними традиціями, він отримав різнобічну ґрунтовну освіту. Навчався в університеті в м. Тюбінгені, відомому як один із найдавніших німецьких університетів (рік заснування 1477). Потім вивчав економіку у Дерптському університеті, ректором якого свого часу був дід майбутнього композитора − Гвідо Карлович Самсон фон Гіммельшерна (1809–1868) − доктор медицини (1834), ординарний професор, декан медичного факультету (1855–1859), ректор (1865–1868).

Можна припустити, що батьки композитора турботливо опікувалися вихованням сина, названого на честь діда. Певно, з дитинства він, окрім іншого, займався грою на фортепіано, адже це була стала традиція в інтелігентних німецьких родинах у другій половині ХІХ ст. Напевно, що й в студентські роки не полишав і занять із приватними викладачами. Можливо, вивчав теорію музики, поліфонію, не виключено, що й композицію. Було би дуже важливим віднайти цю інформацію саме тому, що роль викладачів надзвичайно важлива для формування світогляду й естетичних пріоритетів творчої особистості, його фахових вподобань, а головне, − свідомого вибору мистецької сфери діяльності як основної. Адже, певно не випадково, по закінченні курсу з економіки Дерптського університету Гвідо Оскарович вирішив присвятити себе саме музиці. В 1893 році двадцятидворічний юнак стає студентом Санкт-Петербурзької консерваторії. А, як відомо, для вступу до консерваторії потрібно було вже мати певний рівень професійної підготовки, що й надало підстави висловити припущення про його серйозні заняття музикою ще до початку занять у столиці. Навчання в Санкт-Петербурзькій консерваторії тривало для Г.  фон Самсон-Гіммельштерна лише три роки з 1893 до 1896. За інформацією каталонської Вікіпедії, він був відмінником Петербурзької консерваторії, проте, «завершив навчання в Німеччині».

Впродовж трохи більше десяти років Г.О. фон Самсон-Гіммельштерн перебував у прибалтійському губернському адміністративному центрі, де очолював Ризьке відділення російського Музичного товариства, був директором музичного училища; в той час активно виступав як суспільно-громадський діяч, хоровий дириґент, дириґент оркестру, викладач. А з початком Першої світової війни виїхав спочатку до рідного Дерпта, згодом до Петрограда (1916), а невдовзі – до Москви (1917).

За нашим переконанням, навесні або влітку 1918 року, як і багато представників російської творчої інтелігенції, Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн виїхав із Москви до Києва, де на той час не було більшовиків. Українську Державу очолював Гетьман Павло Скоропадський. Тут музикант мав можливість отримати українське громадянство і, певно, цим скористався. А, вже маючи українське громадянство, а також і налагоджені контакти з колегами музикантами, він отримав пропозицію очолити Катеринославську консерваторію.

Таким чином, варто доповнити наявну довідниково-інформаційну базу твердженням про те, що восени 1918 р. Г.О. Самсон фон Гіммельштерн мешкав у Києві, а від початку 1919 р. ‒ в Катеринославі, де й очолював Консерваторію. Після захоплення влади більшовиками на початку 1921 р. був змушений виїхати до Севастополя, і вже звідти – в Стамбул. Останні двадцять років (1921–1941) він перебував саме в Туреччині, де продовжував займатися професійною діяльністю. Припускаємо, що масштаб його суспільно-громадської та творчої діяльності був достатньо потужним. Адже не випадково на сторінках найбільш ґрунтовної європейської енциклопедії розміщена стаття про його життя, громадську діяльність та творчість.

Більш докладні відомості про діяльність Гвідо Оскаровича фон Самсон-Гіммельштерна у цей період до сьогодні, на жаль, відсутні та потребують подальшої пошукової дослідницької роботи.

Титульне фото: Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн //
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/6b/Samson-Himmelstjerna%2C_dirigent.jpg