Військові оркестри та капельмейстери Катеринославщини початку ХХ ст.

У кінці ХІХ – на початку ХХ століть військові духові оркестри займали чільне місце в культурному просторі регіону. З’являється більше музичних творів, написаних для духових інструментів, унаслідок чого посилюється попит на навчання грі на духових інструментах. Відкриття в ІРМТ (Імператорське російське музичне товариство) і приватних музичних закладах класів гри на духових інструментах сприяло швидкому розвитку професійного навчання у цій галузі. І першими викладачами, як правило, ставали визнані фахівці місцевих військових оркестрів, які мали значний як виконавський, так і певний викладацький досвід.

На початок ХХ століття припадає розквіт економічного і культурного життя Катеринославщини, яка починає займати вагоміше місце на культурній мапі імперії. З’являється підвищений попит на музику, в тому числі й на духову, яка здебільшого була представлена місцевими полковими оркестрами. Кожен військовий оркестр – «хор музики» – брав активну участь у культурному житті міста, в якому він дислокувався, а військова музика була невід’ємною часткою культури. Кожна велика військова частина мала свій оркестр і свого капельмейстера.

У ХІХ столітті військові оркестри здебільшого очолювали іноземні музиканти, діяльність яких позитивно вплинула на розвиток духового виконавства: в Одесі – А.Л. Бернарді, Ф.Ф. Ганек, А.О. Маравек, Ф.Ф. Штемберг, у Миколаєві – І.К. Горник, у Херсоні – Е. Бергмейер.

Традиція так званої «пленерної» музики прийшла із Західної Європи. Військові літні садово-паркові оркестри були частиною побуту мешканців. До всіх міських заходів у першу чергу запрошували військових музикантів «по вільному найму». Цікаво, що ці оркестри створювали певну конкуренцію іншим місцевим оркестрам. Так, у 1905 році відомий дириґент В. Молла закликав музикантів підтримати петицію Ростова на Високе Ім’я про заборону військовим оркестрам приймати пропозиції «приватого найму».

Постійні публічні заходи (свята, концерти, кінематограф, спорт) змушували оркестри оновлювати свій репертуар і професійно вдосконалюватись. Про репертуар військових оркестрів здебільшого можна судити з афіш і публікацій місцевих газет.

Так, репертуар оркестру 34-ї артилерійської бригади на цивільному заході у Миколаєві висвітлений у газеті «Южанин» (№ 144) за 2 липня 1895 року в розділі «Местная хроника»: «В назначенном на 2 июля гулянье на даче Барбе принял участие хор музыки 34 артиллерийской бригады под управлением капельмейстера А.Х. Векслера-Стрижевскаго. Оркестр пользовался успехом; особенно хорошо были исполнены попурри из оперы «Жизнь за Царя», фантазии из оперы «Эрнани», соло для кларнета и юмористическое попурри «Жженка».

У Катеринославі на початку січня 1899 року оркестр 34-ї артилерійської бригади грав на балу, присвяченому князю М.П. Урусову: «Во время ужина оркестр исполнил марш, посвящённый князю Урусову, попурри из «Жизни за царя» Глинки; Petіte Vales В.В. Маламе, попурри из «Пиковой дамы» Чайковского, «Креолка» Атцлера, попурри из «Евгения Онегина» Чайковского, мазурку Венявского, марш из «Руслана и Людмилы» Глинки, «Чары весны» Штрауса, марш из «Аиды» Верди, попурри из романсов Вяльцевой и «Фауст» Гуно».

Майже півстоліття на Катеринославщині були розташовані частини 34-ї піхотної дивізії, полки і підрозділи якої мали свої духові оркестри. Дивізія входила до 7-го армійського корпусу Одеського військового округу. До 34-ї піхотної дивізії входили 133-й Сімферопольський піхотний полк (прибув з Херсона у 1870 р.), 134-й Феодосійський піхотний полк (з 1856 року), 34-та артилерійська бригада, 210-й піхотний резервний Перекопський полк (розформований у 1909 р.), 135-й Керч-Єнікольський піхотний полк (Павлоград), 136-й Таганрозький піхотний полк (Новомосковськ). Під час Першої світової війни в Катеринославі були розташовані 228-й і 271-й запасні піхотні полки, а 229-й запасний полк дислокувався у Павлограді.

До нашого часу збереглися імена лише деяких керівників цих оркестрів, оскільки військові частини час від часу міняли своє розташування і капельмейстерів. Окрім того, з 1909 року почався процес заміни капельмейстерів, які не мали музичної освіти, на дипломованих. Треба відзначити, що підготовка багатьох з них була досить поверхнева. Так, у перші роки існування Московської і Петербурзької консерваторій, мало хто закінчив повний курс навчання. Здебільшого то були дворічні навчальні програми, і коли на чолі оркестру був талановитий капельмейстер, то щастило і мешканцям, і музикантам.

Оркестром 133-го Сімферопольського піхотного полку у різні часи керували: до 1900 року вільнонайманий капельмейстер М.З. Гольдберг; з 1900 по 1906 р. О.Х. Векслер- Стрижевський; з березня 1906 р. по 1917 р. М.О. Карлов. Оркестром 134-го Феодосійського полку керували: Й.І. Лазебніков (дані за 1900–1903 рр.); Калл (до 1912 р.); М.Л. Тхоржевський (1912–1917 р.)

Оркестрами: 34-ої артилерійської бригади до 1899 року та після 1906 року керував О.Х. Веклер-Стрижевський, 210-го піхотного резервного Перекопського полку (1904–1905 р.) – вільнонайманий капельмейстер М.З. Гольдберг, 135-го Керч-Єнікольського полку (м. Павлоград) – М. Пеккер, И.И. Вигарницький, А.О. Шорковський (1890 р.), згодом – О.І. Кисельов (1900–1915). Є данні, що оркестр полку в 1870 р. у Ростові грав у міському саду і був кращим, серед інших. Оркестрами 136-го Таганрозького полку (м. Новомосковськ) з 1911 року керував А.Е. Винокуров, а 228-го запасного піхотного полку та 228-го запасного піхотного батальйону – О.Х. Векслер-Стрижевський.

У квітні 1917 р. у театрі Комерційних зборів ставилися мюзикли й оперети за участі оркестру 271-го запасного піхотного полку під орудою І.Б. Мар’яскіна.

Усі полкові оркестри Катеринославщини були залучені до садово-паркових заходів. М.О. Карлов керував оркестром парку Комерційного зібрання, М.Л. Тхоржевський – духовим оркестром Потьомкінського парку, Й.І. Лазебніков грав у Міському саду. Оркестр 34-ої артилерійської бригади виступав у саду Англійського клубу (зі симфонічними творами) та на різних офіційних заходах міста. В «Русской музыкальной газете» № 39 за 29.09.1913 року, в рубриці «Музыка из провинции», знаходимо кореспонденцію Н. Михайлова з Катеринослава: «В истекшем летнем сезоне во всех наших садах играло 5 оркестров: 2 симфонических и 3 военной музыки». І далі: «Третий, – один из лучших наших военных оркестров, – хор трубачей 34-й артиллерийской бригады под упр. капельмейстера А.Х. Векслер-Стрижевского, – играл в саду Английского клуба. Хор этот состоит из 50 ч., играет для военного оркестра очень хорошо и имеет обширный репертуар. По справедливости оркестр пользуется расположением публики и имеет большой успех».

У Павлограді оркестром 135-го Керч-Єнікольського полку керував колезький реєстратор О.І. Кисельов. Ось як описує у книзі своїх спогадів «Кадетский корпус» життя провінційного Павлограда відомий актор Б.Є. Захава: «В Городском саду, – жители называли это место «бульваром», – по вечерам, стуча медными тарелками, ухая большим барабаном и заливаясь кларнетом, гремел, вздыхая и охая, военный духовой оркестр 135-го Керчь-Еникольского полка. Полковой капельмейстер был толст, лыс и носил на подбородке толстую эспаньолку».

228-й піхотний запасний полк, який зазвичай грав у саду Англійського клубу, брав активну участь у революційних подіях 1917 року. У полку було створено українське військове товариство, яке розгорнуло роботу з його українізації. У цей період оркестр був залучений до багатьох подій міста. Газета «Приднепровский край» від 17 червня 1917 року повідомляла, що відбувся: «Концерт-митинг и грандиозное народное гулянье», в якому брали участь відомі Катеринославські музиканти та «…військовий оркестр під орудою Векслер-Стрижевського».

Стисла біографія та професійне життя очільників військових оркестрів, пов’язаних із Катеринославщиною, імена яких вдалося відстежити, додаються нижче:

Михайло Зіновийович Гольдберг (17.09.1874–1948)
Був Катеринославським міщанином. Закінчив 4 класи класичної гімназії, Варшавську консерваторію (віолончель). З 15.05.1893 по 01.05.1900 р. капельмейстер 133-го піхотного Сімферопольського полку.

27 листопада 1894 р. брав участь у 1-му вечорі камерної музики, організованому товариством любителів музики, співу та драматичного мистецтва у залі готелю «Європейський». З 1899 р. очолював «Катеринославські музичні курси та курси драматичного мистецтва М. Гольдберга», де викладалась гра на духових інструментах. Учитель музики Першого та Другого Реальних училищ (1903 р.). З 20.09.1904 по 20.09.1905 рік – капельмейстер 210-го піхотного резервного Перекопського полку. У 1907 році закінчив Королівську Лейпцизьку консерваторію по класу Артура Нікіша.

З 1907 по 1913 р. подружжя Басових-Гольдбергів мешкало в Пермі, де залишило значний внесок у музичному житті міста. З 09.10.1907 по 01.03.1909 рік Гольдберг є капельмейстером 17-го Уланського Новомиргородського полку, оркестр якого грав у саду «Громадських зборів»: «Да так хорошо, что прямо из Перми его забрали на царский курорт – в Ливадию», – як свідчили сучасники. У 1907 р. у Пермі подружжя Басових-Гольдбергів започаткувало фортепіанні класи, а з 1909 року – музично-драматичну школу, де М.З. Гольдберг викладав теоретичні предмети, а його жінка Любов Миколаївна Басова, – фортепіано. У 1911 р. він створив перше музично-театральне видання уральського регіону «Искусство и жизнь».

У 1913 р. подружжя їде до Москви де М.З. Басов-Гольдберг очолює електротеатр «Пегас» АТ «О.О. Ханжонков і К о » і його симфонічний оркестр (35 чоловік). У 1915–1917 рр. Басов-Гольдберг (Басов) – заступник редактора журналу «Вестник кинематографии». У 1924 р. – працівник «Госкино» і «Наркомпрос». М. Басов – дириґент ансамблю 1-го «Госкино». Заслужений артист РРФСР. Також, відомо  що  у  1917 р. у Катеринославі існував оркестр М. Гольдберга, який працював у кінотеатрі «Модерн».

Олександр Харитонович Векслер-Стрижевський
До 1899 і з (1906? – 1914) р. керівник оркестру 34-ї артилерійської бригади, оркестр якої виступав у саду Англійського клубу. З 1900 по 1906 р. був капельмейстером оркестру 133-го піхотного Симферопольського полку; керував духовим і симфонічним оркестрами Англійського клубу (солісти Н. Дінгер, Ю.І. Ейдлін).

Під час війни О.Х. Векслер-Стрижевський керував оркестром 228-го запасного піхотного полку (батальону), який грав у саду Англійського клубу. Як дириґент він також брав участь у концертах Катеринославської «Просвіти». О.Х. Векслер-Стрижевський є автором музики до першого українського ігрового фільму Данила Сахненка «Запорозька Січ».

У 1919 році О.Х. Векслер-Стрижевський був мобілізований у Добровольчу армію і відправлений на Кубань дириґентом духового оркестру генерала Шкуро. У газеті «Вільна Кубань» від 17 (04) липня 1919 року писалось: «…Хор трубачей состоит из 50 человек, среди которых много волонтеров и учащихся столичных консерваторий под управлением известного на юге России композитора, свободного художника А.Х. Векслер-Стрижевского». Пізніше він із козаками генерала Шкуро емігрував до Франції.

Скоріше за все, наведена вище світлина зроблена під час лютневої революції 1917 року. У Катеринославі розташовувались 271-й (Сімферопольські казарми) та 228-й (Феодосійські казарми) запасні піхотні полки. Можна припустити, що на світлині зображений оркестр 228-го запасного полку, яким на той час, керував О.Х. Векслер-Стрижевський.
 

Микола Олександрович Карлов (24.12.1879–?)
М.О. Карлов походив із міщан Волинської губернії. Закінчив 4 класи Воронезької прогімназії (3 класи Житомирської прогімназії), 2 класи Петербурзької Консерваторії (у 1901 р.). З 1901 року був капельмейстером на броненосці «Ростислав». Після розформування оркестру з 22 березня 1906 року є вільнонайманим капельмейстером 133-го Симферопольського піхотного полку. Також він з успіхом керував великим духовим оркестром парку Комерційного зібрання. З 17 липня 1914 року М.О. Карлов брав участь у Австро-Німецькій кампанії. Йосип Іларіонович Лазебніков

Керував оркестром 134-го Феодосійського піхотного полку (1900–1903 рр.). У червні 1903 р. відбувся його концерт-бенефіс у Міському саду Катеринослава. У 1903 р. викладав на курсах М.З. Гольдберга.  А.І. Калл Керував оркестром 134-го Феодосійського піхотного полку (1912 р.). У 1912 році був одним із організаторів 1-го чеського жіночого оркестру «Havie», який працював у ресторані «Бристоль». А.І. Калл керував залізничним оркестром, який у 1914 році грав у Міському саду.

Михайло Леонтійович Тхоржевський (25.02.1883–19?)
Походить із селян Волинської губернії. Тхоржевський закінчив Московську Імператорську консерваторію по класу кларнета, був артистом оркестру Московського Державного театру, дириґентом оркестру при палаці намісника Кавказу Воронцова-Дашкова у Тифлісі. З 30 вересня 1912 року – капельмейстер 134-го Феодосійського піхотного полку. М.Л. Тхоржевський брав участь у Австро-Німецькій кампанії. З 11 червня 1915 року колезький реєстратор. До 1914 року керував духовим оркестром Потьомкінського парку. Був учасником Білого руху, потрапив у полон. З 1920 року перебував на обліку в Катеринославській НК. З 1918 року – викладач музичного училища при РМТ (з 1923 року викладав гру на кларнеті та музично-теоретичні дисципліни: теорію музики, гармонію). З 1926 року виконував функції завідувача музичними курсами філіального відділення Дніпропетровського музичного училища. В училищі М. Тхоржевський працював до 1947 (почасово до 1949 р.).

Олександр Іванович Кисельов (31.07.1868–?)
Син священника Катеринославської губернії. Закінчив Катеринославське Духовне училище і курс Варшавської консерваторії. О.І. Кисельов знаходився на службі з 20.09.1890 р. З 26 жовтня 1898 року колезький реєстратор. З 20 вересня 1890 року був капельмейстером оркестру 135-го піхотного Керч-Єнікольського полку (м. Павлоград). Під час війни служив у нестройовій роті (1914–1915).

Авраам Ерастович Винокуров (10.11.1870–?)
Походить із міщан Чернігівської губернії. Навчався у Віденській консерваторії на корнеті-а-пістон, але диплом загубився. Служив у 13-й артилерійській бригаді, 67-му піхотному та 25-му Східно-Сибірському (генерала Кондратенка) полках. А.Е. Винокуров не був викладачем навчальних закладів. Є автором маршу «Герой». З 06.12.1911 року – колезький реєстратор. Також був капельмейстером оркестру 136-го Таганрогського полку (м. Новомосковськ).

Ізраіль-Шебсель Берков Мар’яскін (1885–1948)
Походить із міщан м. Вітебська. Закінчив Ризьке музичне училище. У 1908 р. екстерном закінчив капельмейстерський факультет Варшавської консерваторії. З 1909 до середини 1910 року – капельмейстер 177-го піхотного Ізборського полку (м. Рига). Після переїзду до Катеринослава викладав спів у єврейських навчальних закладах і керував хором єврейської Хоральної синагоги. З 1913 р. викладав гру на духових інструментах та теорію музики у Катеринославському музичному училищі. З 1914 р. – керівник струнного оркестру училища. Під час війни керував оркестром 271-го запасного піхотного полку. На початку 30-х років – головний хормейстер «Госоперы» Катеринослава. У 1923 р. їде до Москви, де керує вокальною частиною Московського державного єврейського театру (ГОСЕТ). У 1922 році повертається до Катеринослава, де керує багатьма хоровими колективами. Під час війни працює на Уралі в клубі металургів Магнітки. У 1947 р. повернувся до Дніпропетровська. Серед його учнів В.Я. Йориш, В.А. Бунчиков, П. Бондаренко, Б. Догадкін та інші.

У першій половині ХІХ ст. система музичної освіти була слабо розвинута. Військові капельмейстери повинні були не тільки керувати оркестрами, а ще й навчати військових музикантів. У другій половині ХІХ – початку ХХ століть відкриваються музичні навчальні заклади і з’являються місцеві фахівці. У Московській і Петербурзькій консерваторіях у перші роки існування цих закладів духовим інструментам не приділяли багато уваги і кількість учнів була малою. В класах духової музики навчались учні із малозаможних родин.

Здебільшого готували військових капельмейстерів і вузьких фахівців. На початку ХХ століття з ростом популярності духової музики збільшується попит до навчання грі на духових інструментах. Почали відкриватися профільні класи у музичних закладах, у тому числі й приватних. З вересня 1898 року почались заняття в Музичних класах новоствореного Катеринославського відділення ІРМТ, а вже у листопаді 1900 р. були започатковані класи навчання гри на духових інструментах. Оплата за навчання становила 50 руб. на рік.

Першим викладачем гри на духових інструментах (труба, кларнет, згодом тромбон) Катеринославського відділення ІРМТ і музичного училища був О.Х. Векслер-Стрижевський. Його ім’я фігурує у звітах Товариства з листопада 1900 року і включно до 1904/1905 навчального року. Серед його учнів – Б. Міллер, Г. Пудель, К. Сарницький, Я. Сегалов, І. Храбровицький, Шапіро. У1906/1907 навчальному році Б. Міллер закінчив училище по класу корнет-а-пістон (грає в оркестрах). Також він викладав у приватній музичній школі В.А. Застрабської-Шапошніченко. Був учителем музики у Катеринославському семикласному комерційному училищі та 2-му Реальному училищі. Керував учнівським оркестром Реального училища. З початку 1901 р. відкрились класи з гри на флейті та гобої (музикант оркестру Ревінзон). У 1903 році гру на духових інструментах викладали: Вагнер (фагот, труба, валторна та ударні), А.Х. Векслер-Стрижевській (кларнет, тромбон), Ревінзон (флейта, гобой).

Перший навчальний рік (1900/1901) грі на флейті, гобої та кларнеті навчались по одному учневі, на трубі – двоє. На п’ятий рік (1904/1905) грі на флейті навчались п’ятеро учнів, на гобої один (викладач Н.Б. Левинський, Віденська консерваторія), на трубі – четверо, на кларнеті – троє. У 1913 році в Катеринославському училищі взагалі навчалося 167 учнів, по класу духових інструментів – 24 учня. У 1913 р. гру на духових інструментах викладав О.С. Талісман. Й.І. Лазебніков у 1903 р. викладав на курсах М.З. Гольдберга. І.Б. Мар’яскін із 1913 р. викладав гру на духових інструментах і теорію музики у Катеринославському музичному училищі. М.Л. Тхоржевський із 1918 р. викладав у музичному училищі при РМТ, а з 1923 по 1949 рік у Катеринославському музичному училищі (кларнет, теорія музики, гармонія).

Таким чином, у Катеринославі на початку ХХ століття постійно збільшувалась кількість учнів у класах навчання гри на духових інструментах і ціла низка капельмейстерів військових оркестрів протягом багатьох років брала активну участь у їхній підготовці. Знайомство з діяльністю духових оркестрів Катеринославщини дозволяє повніше уявити картину певного пласту музичного життя регіону на початку ХХ століття, розширити знання про очільників цих оркестрів, а також визначити їхній внесок у підготовку фахівців- виконавців гри на духових інструментах.

Титульне фото: Феодосійські казарми у Катеринославі.
Фотолистівка поч. ХХ ст. з фонду ДОУНБ