Завмерли хмари в небі над Дніпром

Ох, небо, скільки ж у тобі краси!.. Ми про нього не завжди згадуємо. Життя у місті привчає нас дивитися частіше собі під ноги. А небо таке прекрасне і таке різне. 

Воно може плакати або сміятися, бути похмурим і грізним, може лякати, а може проникливо і допитливо заглядати тобі в душу. Воно може бути світлим і високим, а може лягати тобі на плечі важкою, темною ношею, може щебетати пташиним співом, приємно лоскотати ніздрі духмяними липовими пахощами, може навіювати мрії та спогади, від яких буде солодко щеміти серце, може викликати філософські роздуми - хто ми, звідки ми... Можливо, ми нащадки загадкових прибульців з інших дивовижних світів... Якби ж то знати... Хто ми? Які ми? Звідки взялися, і куди веде нас швидкоплинний час?.. 

Небо завжди досконале. І взимку, коли сіре, холодне та похмуре; і влітку, коли спокійне, високе та чисте, і заставляє нас мружитися від яскравого сонечка. Досконале навесні та восени, коли швидко вітер гонить по ньому дивовижні хмари; і в грозу, коли грізне та темне, низько нависає над світом важкими дощовими хмарами і пахне свіжістю та озоном.
 Небо для всіх одне, таке різне і таке прекрасне і, на відміну від всього іншого на землі, воно – вічне, сповнене загадок та таємниць. У нього завжди мрійливо вглядаються закохані очі, воно потрібне їм, як і птахам, щоб літати. І ми віримо, що туди відлітають душі близьких та рідних нам людей; що вони нас чують, бачать, радіють за нас, сумують та вимолюють у вищих сил нам кращої долі.

І вдивляючись у небо, нам хочеться вірити у добрі пророцтва таємних знаків, закодовані в дивовижних формах та символах, що ми вгадуємо в обрисах хмарин. 
Небо ніколи не повторюється, воно завжди різне. Воно вражаюче і вдень, і на світанку, і на заході сонця, і вночі, коли густо всіяне ясними зорями в цьому таємничому, бездонному просторі. 

Але зараз... Зараз над нами небо війни, небо тривог та прильотів смертоносної зброї нелюдів, в яке ми вдивляємося зі щирою молитвою, вірою та сподіваннями на нашу Перемогу, мир і спокій на своїй рідній землі. 

Небо вище всіх людських тривог. Йому відомі всі відповіді на наші питання. І ми свято віримо, що вистоїмо в ці важкі часи, здобудемо таку вирішальну, таку бажану Перемогу. Відбудуємося, піднімемось, розквітнемо, заживем у мирі та спокої у своїй незалежній Україні на довгі-довгі століття, вшановуючи всіх, хто поклав своє дорогоцінне життя за наше мирне та щасливе майбутнє. 

Нехай небо над нами і над усім світом буде тільки чистим, спокійним та мирним!

Титульне фото на вибір. Фото Ольги Сербовки.