Канібор Олександр Олександрович
Олександр Канібор: художник, скульптор, музикант і патріот

Талант, який передався з генами

У кожного на шляху є вішки, 
якщо вони повторюються, 
то людина іде вірним шляхом.
                                                        Олександр Канібор

Автор паркових скульптур, пам’ятників і мініатюр, встановлених у Кривому Розі, Запоріжжі, Маріуполі, селах Широківського району, на о. Хортиця, Олександр Олександрович Канібор народився в селі Юріївка Царичанського району Дніпропетровської області. Родина майбутнього скульптора була творчою, хоча, на перший погляд, займалась досить буденними ділами. Однак, кожен у своїй роботі був художником. Батько, Олександр Степанович Канібор, був знаним на весь Царичанський район ковалем. Не було такої побутової речі, яку б він не зміг виготовити, та ще й загартував так, що сокира, сапа, долото, зубило служили роками без підточування. По лінії матері, Ганни Пилипівни, родичі вирізнялися любов’ю до рукоділля – в’язання, вишивки. Бабуся була людиною обізнаною – знала шість мов і церковно-слов’янську в тому числі. Мати Олександра закінчила народний педагогічний університет в Новомосковську. Були в родині Каніборів й професійно творчі особистості – дядько Семен Пилипович, учився у Ленінградській академії мистецтв. Малий Олександр з дитинства бачив його картини і, мабуть, це визначило його долю. Дві двоюрідні сестри та племінниця теж художниці. 

У такій родині не могла народитися не талановита дитина. З малих років Олександр ліпив, вирізав і малював іграшки. Схильність до різьблення по дереву виявилася у нього ще з дитинства: спочатку вирізав шаблі, револьвери, а потім начитавшись книжок про козаків – люльки, коней… Однак шлях до творчості був не простий. Освіту Олександр Канібор отримав далеку від мистецтва – він закінчив Нікопольське педагогічне училище та Дніпропетровський державний інститут фізичної культури. Після закінчення педагогічного училища відпрацював три роки у Петриківській школі, зібрав гурток різьбярів по дереву і каменю. Від Ф.С. Панка – визначного майстра народної творчості у Петриківці отримав пропозицію працювати на знаменитій фабриці художніх виробів «Дружба». 

Доля закинула Олександра Канібора у наш край, де він працював художником-оформлювачем у клубі, потім на дріжджовому заводі.

Душа, яка таїться в камені та дереві

Які б скульптури я не створював, завжди 
намагаюся прив’язати їх до важливих 
історичних подій, до нашого козацького міста. 
Я хочу, щоб люди не забували героїчне минуле 
своїх дідів і прадідів. 
Олександр Канібор

Його фанатизму та фантазії у справі немає меж. Днями підшукує матеріал, готує його до роботи, складає ескіз майбутнього виробу, а вже потім чаклує різцями. «Буває, що з якихось незрозумілих шматочків уяви виникає ідея, задум нової роботи, і ти розумієш, що це імпульс тобі одному», – каже Олександр Олександрович.

Першу свою скульптуру О. Канібор зробив до Чемпіонату світу з футболу 1966 року – «Богиню Ніку», потім був індус із корзиною винограду на плечах. Довго створював станкові, камерні роботи. Великі скульптурні композиції майстер почав створювати відносно недавно. У 2012 році в Запоріжжі та смт. Широке були встановлені перші монументальні роботи – скульптура «Іван Сірко» в історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» на острові Хортиця та монумент пращурам-козакам  засновникам Широкого. 

У січні 2017 року в Маріуполі встановили триметровий монумент «Князь Святослав» і скульптуру «Мадонна з дитиною», створені в творчій співдружності з сином майстра, художником та воїном АТО. Поштовхом до створення скульптур стали обстріли мирних мешканців мікрорайону Східний у 2015 році. 

З ініціативи батальйону «Азов», бійцем якого є син скульптора (який, до речі, став прототипом одного з героїв роману «Чорне сонце» відомого письменника Василя Шкляра), створено монумент Петрові Сагайдачному, встановлений в селищі Мангуш.

Окраса індустріального міста

Я намагаюся робити Кривий Ріг ще більш 
українським, козацьким і трохи казковим.
                                                                        Олександр Канібор

Скульптури майстра прикрашають площі, парки та сквери міста Кривого Рогу. У сквері «Співдружності», що в Саксаганському районі, встановлено п’ять скульптур із бетону, дерева та каменю, які зображають історичні символи України. В житломасиві Інгулець, де й мешкає майстер, особливо багато його робіт. Скульптуру «Світанок», яку інгульчани називають між собою «Закохані», майстер зробив під час воєнних подій в Україні і присвятив своєму синові – добровольцю АТО і його товаришам. Композиція зображає сильну фігуру козака у військовій шапці, який турботливо обіймає, укриває дівчину-Україну та символізує любов і прагнення до миру. Скульптура встановлена в одному з найулюбленіших місць інгульчан – біля каскадного фонтану та поряд з «Алеєю любові». Серед закоханих і молодят стало доброю традицією фотографуватись біля романтичної пари з каменю.

Монумент «Солдат з гармонією» встановлено там, де завжди багато людей. Його відкриття відбулося 9 травня 2014 року. Скульптор вклав в образ воїна, який грає на гармоні ідею про те, що мир врятує доброта, краса, і, звичайно, музика. Саме тому, у руках воїна гармошка замість зброї. 

Завершує композицію скверу – каскадного фонтану, «Алеї любові», паркової скульптури «Закохані» – скульптурна композиція «Танцівниця». Це своєрідний подарунок скульптора до 40-річчя народного колективу бального танцю «Ритм». Композиція є символом наполегливої праці і яскравих творчих знахідок танцівників. Вона – уособлення захоплення глядачів, любові та визнання шанувальників танцю.

У 2017 році був створений пам’ятник Енею, головному герою всесвітньо відомої поеми І.П. Котляревського. Майстер описав своє творіння так: «Мій Еней – міцний, веселий, симпатичний козарлюга. У нього крутий поворот голови, завзятий погляд, іронічна посмішка у вуса. Він – переможець, як і всі українці!». Не помітити скульптуру неможливо – її висота 2,8 м. Матеріал, з якого виготовлено фігуру літературного героя, білий піщаник. Саме з такого наші далекі пращури виготовляли фігури скіфських баб. Скульптура Канібора – це перший пам’ятник Енею в Україні.

Подарунок інгулецьким малятам – «Галявина казок» з’явилась у 2012 році. Казкові герої поселилися під відкритим небом на проспекті Перемоги на житломасиві Інгулець. Місце відразу стало найулюбленішим серед малих і дорослих мешканців мікрорайону, діти в захваті від зібрання найрізноманітніших героїв народних казок! 

Символічних скульптур Олександра Канібора в Кривому Розі вже більше десятка, а ідей і задумів у автора ще більше. В макеті чекає свого часу пам’ятник Костеві Пестушку, в роботі спільний із сином проєкт монументу воїнам України, проєкт «Добрі звірі в камені».

Крім мистецьких проєктів Олександр Олександрович втілює в життя й духовні пориви. У 2006 році на прохання протоієрея І.І. Батога брав участь у будівництві Свято-Миколаївського храму на Інгульці.

Життя – це творчість

И высочайший гений не прибавит
Единой мысли к тем, что мрамор сам
Таит в избытке…
Мікеланджело

Олександр Олександрович Канібор виставляв свої роботи на багатьох престижних виставках, і маститі художники-професіонали дивувались, як це самоук може так тонко відчувати національний колорит, відтворювати в дереві декоративні елементи, які побутували в народі століття тому. «Хто мене навчав скульптурі? Книги, журнали, музеї та виставкові зали для мене були і залишаються вчителями. Ціную творчість Мікеланджело, Родена, Коненкова, Вучетича, Васякіна», – відповідав на подив колег О. Канібор. Скульптор спілкується, консультується, а іноді й отримує критику, з колегами із Запоріжжя, Ужгорода, Харкова – Сергієм Канищевим, Олександром Жолудем, Міклошем Штецем, Євгеном Романенком, Віталієм Колесниковим. Найбільшу та найдорожчу освіту О. Канібор як скульптор отримує від роботи з каменем і деревом. У  цих матеріалах є готові образи, а душу має вкласти людина. 

Майстерність скульптора підтвердила громада Кривого Рогу, назвавши його ім’я серед кращих творців міста. Адже тільки в межах міської програми «Місто нашими руками» майстер втілив у життя п’ять чудових проєктів!

О.О. Канібор – цікавий співрозмовник, з яким можна говорити і говорити про історію України, яку він добре знає, про земляків, з якими він зустрічався і працював. Він не зупиняється на своїх досягненнях. На запитання, чи вважає себе успішною людиною, відповів не зразу. Трохи подумавши, він пригадав, як криворізький скульптор, заслужений художник України, член Національної спілки художників України, Почесний громадянин Кривого Рогу О. Васякін, побачивши його твори сказав: «Талановитий хлопець…». «Я думаю можна вважати мене успішним», – відповів скульптор. А ще О.О. Канібор самобутній музикант. Він грає на сопілці, яка в його руках виспівує на всі лади.

Прізвище Канібор, по всьому видно, не козацьке і навіть не українське, але із покоління в покоління Канібори передають талант митця, творця прекрасного, неповторного. Підтвердженням цього є син Олександра Олександровича, теж Олександр і теж художник, роботи якого виставлялися в Одесі, Львові, Рівному, Острозі, Дніпрі, Миколаєві.