Озеро «Довге» на Приоріллі

За переказами

Сонце щиро припікало землю, яка ледь прокинулась після зимового сну. Ще в балочках, подекуди, навіть лежав сніг. Але теплий подих весни відчувався всюди: у веселій пісні жайворонка, легкому вітерцеві, білих хмаринках височини синього неба, квіточках пролісків. 

Другу добу козак Данило Бабай із синами Миколою та Іваном їхав верхи до свого нового місця проживання. Данило давно і славно воював за віру християнську і славу запорожців. Але настав час відпочити від ратних справ. За вірну службу отримав від Коша дяку – наділ землі біля річки Орелі поблизу містечка Царичанки. Вершники втомилися, розімліли під теплими променями, мріяли швидше дістатися до земель Протовчанської паланки. «Батьку, дивись, Оріль!», – вигукнув Микола. – «Доїхали?». 

– «Е ні, синку!», – відповів Данило, наблизившись до берега.

– «Подивися на воду. Течії немає, дна не видно. Вода в Орелі чиста, як сльоза, а течія весною така бурхлива, що греблі рве. Бачив на власні очі не раз, коли з братчиками ходили в походи. Це – озеро».

Мовчки поїхали далі вздовж берега. «Та й довге ж це озеро!», – нетерпляче сказав Іван через деякий час… 

Так, можливо, і народилася назва озера – «Довге».

А козак Данило таки дістався своїх земель і заснував там селище Бабайківка, яке розкинулось у семи кілометрах від довгого озера (про історію с. Бабайківка докладніше https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=672)

Чотири рядки у довідниках

У довідниках і енциклопедіях про озеро «До́вге» написано лише кілька рядків: «гідрологічний заказник місцевого значення в Україні. Статус присвоєно 1979 року. Розташований у межах Царичанського району Дніпропетровської області, на північ від села Бабайківка. Його площа 22 га, довжина 1,5 км, ширина 10–20 м. Статус присвоєно для збереження заплавного озера на лівобережжі річки Оріль. Озеро «Довге» – це типова річкова стариця. Перебуває у віданні: Царичанської райдержадміністрації».

За офіційними сухими реченнями неможливо розгледіти мальовничі краєвиди, дивний світ рослин, птахів і тварин, які зберігає в собі заказник. Цю несправедливість вирішили виправити небайдужі місцеві жителі с. Бабайківка, які з давніх часів знають і люблять цей куточок первинної природи. Ініціатива більше дізнатися, дослідити стан води, флору і фауну (бо це не тільки водойма, але й дім для великої кількості живих істот) належить вчителю біології та хімії Бабайківської середньої школи Михайлові Савичу Нездійминозі.

Нездійминога М.С. (1920–2019) – педагог, заслужений вчитель України, 41 рік присвятив вихованню юних мешканців села. Відомий краєзнавець, старожил Бабайківки, досліджував історію рідного села. Його статті надруковані у місцевій і обласній пресі, автор книг «Бабайківка, люди, їх долі», «Різне». Ветеран Другої світової війни, пережив тортури фашистських концтаборів.

Дослідження юних натуралістів

Як же виникло озеро «Довге»? Це питання, перш за все, школярі ставили Михайлу Савичу. За твердженнями вчених, землі Царичанського району розташовані в зоні Дніпровсько-Донецької западини. Фундамент її залягає на глибині 1800–2500 м., поступово піднімаючись у південному напрямку в бік Українського щита. Сучасний рельєф, як і основа рослинного та тваринного світу Приорілля, сформувалися близько 300 тис. років тому. Вирішальний вплив на цей процес мало так зване Дніпровське зледеніння. Саме на території Приорілля збереглися яскраві докази колишніх грандіозних зледенінь. Найбільш значними серед них є потужні відклади гори Калитви. Мільярд років тому Придніпров’я було кам’янистою пустелею, пересіченою високими горами. Приблизно 370 млн. років тому на території східної частини сучасної області виник глибокий прогин, який заповнився водою. Та поступово морський басейн скоротився. Утворились болота і озера.

Михайло Савич розповідав своїм вихованцям, як у дитинстві та юності любив ходити на озеро, де «на дзеркальному плесі серед білого латаття плавали лебеді, дикі качки з пухнастими каченятами, де вирувало птаство і буяло різнотрав’я. Взимку, щоб не задихнулася риба, рубали ополонки на озері. Були і щуки, і коропи…». У страшні роки голодомору 1932–1933 рр. озеро рятувало багатьох мешканців села: тут ловили рибу, полювали на поклади пташиних яєць, копали коріння рогозу, яке перетирали на борошно, оббирали кущі глоду, який ріс уздовж берегів.

Перші кроки з дослідження озера «Довге» були зроблені юннатами під керівництвом свого вчителя ще у 70–80 рр. Встановили довжину озера у 6 км, ширину від 5 до 20 метрів, глибину – 0,5–4 метри. Правий берег досить високий (до 4-х метрів), лівий – пологий. Береги заросли осокою, рогозом, очеретом. Озеро було заболочене з двох боків. 

Дослідили «мешканців» заказника – рідкісні та зникаючі види рослин: цибулю ведмежу, латаття біле, глечики жовті; молюсків: котушку рогову, жабурницю, ставковика великого; комах: жука-плавунця, водяного ослика, павука сріблянку, бабку-коромисло синє; риб: сома, щуку, ляща, в’юна, линя, карася сріблястого; земноводних: ропуху звичайну, трав’яну жабу, червоно-черевну та жовто-черевну, звичайну квакшу; плазунів: черепаху болотяну, вужа водяного; птахів: лебедя-шипуна, орлана-білохвоста, журавля сірого, лелеку білого, сіру чаплю, чайку-чібіса, птаха-рибалочку, чорну лиску; ссавців: ондатр, кротів. 
 

Екологічні проблеми озера

Естафету в роботі з юннатами з екологічних питань, з виховання любові до рідного краю і природи, дослідницькій діяльності підхопила вчителька біології Бабайківської ЗОШ І–ІІІ ступеню Наталія Іванівна Сапай. Наталія Іванівна приїхала до с. Бабайківки за призначенням після закінчення навчання у Криворізькому педагогічному інституті. І ось уже 34 роки на викладацькій роботі. Пані Наталя велика ентузіастка, залюблена у свою професію, у природу краю, який за ці роки став для неї рідним. Може годинами з піднесенням розповідати про світ рослин, птахів, або про жабу-квакшу так, що віриш – то дійсно царівна. Вона переймається екологічними проблемами, їй болить безграмотність і байдужість у ставленні до природи декого з односельців і гостей селища, які приїжджають на відпочинок. Тому своїм вихованцям намагається прищепити екологічну свідомість і розуміння світу як єдиної цілісної системи, де все поєднане і взаємозалежне.

Активна фаза продовження досліджень озера «Довге» школярами-юннатами під керівництвом Наталії Сапай припадає на 2005–2010 рр. Були підготовлені та здійснені різні цікаві акції: веломарафон до озера, «екологічні стежки», біологічні засідки, природознавчі операції «Гуси-лебеді», «Черепаха», «Царівна-жаба», «Первоцвіти», «Цілющі рослини», під час них спостерігали за птахами, які мешкають біля озера, знайомились з цінними лікарськими рослинами, які проростають у заказнику і замальовували їх, робили забори води, щоб виявити її склад і якість (аналіз допомогли зробити у районній санстанції). Створювали фоторепортажі. 

Цікаве відео вдалося зняти місцевому хронікеру-аматору Юрію Марочці. Він підгледів «толоку» колонії лелек перед відльотом до теплих країв. 

Отримані результати стали основою для змістовної наукової роботи «Вплив антропогенних факторів на природну екосистему озера «Довге», яку виконав 2007 року учень 11-го класу Віталій Альохін. Того ж року робота отримала відзнаку і ІІ місце на обласному конкурсі учнівських наукових робіт з екології.

На жаль, за результатами досліджень висновки невтішні: хімічний аналіз води, здійснений у Царичанський районній санітарно-епідеміологічній станції С.І. Хохотвою (протокол № 1224 від 28. 12. 2006) показав високий рівень забрудненості озера, надзвичайно низький вміст кисню призвів до кисневого голодування рослин і живих організмів, що призвело до зменшення видів і ареалів поширення, порушення ланцюгів живлення в екосистемі озера.

Рослинність на берегах озера, досить багата і різноманітна, зазнала суттєвих змін. Флора налічує 80 видів рослин, що входять до 30 родин. Переважно це лучні (22 види), степові (21), болотні (15), лісу (4). Помічено велику кількість лікарських рослин (56), медоносів (21), кормових (18). На берегах озера є цінні для господарства рослини: лікарські (деревій, полин, дивина, шавлія, череда, цикорій, аїр), медоноси (еспарцет, люцерна, бузина, глід, вероніка колосиста). Наукову цінність становлять пшінка весняна, звіробій. Охороняються в області астрагал шерстистоквітковий, вероніка колосиста, глід одноматочковий, звіробій, цибуля ведмежа, півники болотні, первоцвіт весняний. Мають національну цінність валеріана, м’ята польова, живокіст, горобина звичайна, підбіл звичайний, глечики жовті, латаття біле, фіалка триколірна. Але через людську діяльність: випас худоби, сінокоси, випалювання рослинності вогнем кількість видів із кожним роком зменшується. Колись звіробій ріс цілими плантаціями, а зараз – це поодинокі острівці. Так само мало залишилось люцерни, конюшини, еспарцету, знищеного худобою. Зникає м’ята, череда, чебрець, валеріана, аїр, які збирачі лікарських рослин виривають із коренем, знищуючи назавжди. На озері зовсім зникло біле латаття, жовті глечики, болотні півники. 

Помічено зменшення ареалів поширення земноводних: рідко де побачиш ропуху звичайну, трав’яну жабу, червоно-черевну жерлянку. Під загрозою зникнення зелена ропуха та жовто-черевна жаба. Зменшилась сітка ланцюгів живлення, що забезпечувала енергетичну збалансованість цієї екосистеми. Знизилась кількість видів нейстону, планктону, нектону, перифітону. На озері сьогодні не можна побачити лебедя-шипуна, сірої чаплі, орлана-білохвоста, сірого журавля, птаха-рибалочку, які живляться рибою. Не стало в озері щук, окунів, сомів, в’юнів, лящів. У водоймі зник річковий рак і водяний ослик. Виходячи з фенологічних спостережень, помічено, що на озері через браконьєрську діяльність і забрудненість води майже не стало риби.

Тоді з висновками досліджень і екологічними проблемами озера були ознайомлені представники районної влади, місцеві мешканці, з’явилась стаття у «Приорільській правді». Усі були стурбовані, начебто розуміли ступінь лиха і… нічого не зробили. Минули роки, багато змін відбулося в країні, прийшли нові люди до влади. Але старі проблеми не зникли, вони лише загострилися. Озеро скоротилось у розмірах, обміліло, стан води погіршується, впритул до озера фермери зорюють землю, вносять хімічні речовини, вздовж берегів випасають худобу, викошують цінні трави. Шкоду завдають дикуни-рибалки, полювальники на тварин і птахів, відпочивальники залишають купи сміття. 

На жаль, у багатьох наших земляків відсутнє відчуття екологічної совісті та культури. Хочуть отримати задоволення для себе тут і зараз, мало переймаючись майбутнім. А безкарність породжує нові злочини. 

На сьогодні лише завдяки ініціативі вчителів, школярів, небайдужих громадян с. Бабайківка здійснюються інформаційно-просвітницькі акції, поодинокі рейди зі збирання сміття на прибережній території. Посильну підтримку (інвентар, техніка) надає староста селища Валентина Чвертка. 

Що ж чекає озеро «Довге» надалі? Доля зони екологічного лиха? Так хочеться вірити, що його ще можна врятувати! Адже це гідрологічний заказник (один із чотирьох на території Царичанського району), призначення якого зберегти та примножити багатства краю. Озеро всупереч кліматичним змінам, людській байдужості майже самотужки бореться, не здається, зостається красивим і привабливим, тихим, мальовничим куточком Приорілля.

Титульне фото авторки