Парк Лазаря Глоби – центр розваг і веселощів міста…
Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 95
Парк ім. Лазаря Глоби – центральний парк міста Дніпра, одна з його історичних і культурних пам'яток.
Парк ім. Лазаря Глоби – центральний парк міста Дніпра, одна з його історичних і культурних пам'яток. Цей парк є практично ровесником Дніпра, раніше – Катеринослава. Парк Л. Глоби, парк В. Чкалова, Низинний парк… Як тільки його не називали. Майже в кожного городянина в пам’яті залишилися приємні теплі спогади, пов’язані з цим затишним, гарним, по-дитячому веселим місцем. Географічно та функціонально парк нагадує Центральний парк Нью-Йорка, хіба що менший за площею. Щороку в ньому проводять безліч фестивалів, ярмарок, виставок, а також кожної зими напередодні Нового року на головній алеї ставлять міську новорічну ялинку, де потім відбуваються народні гуляння. Та чи всі знають як створювався один із найвідоміших і найбільших парків нашого міста, хто його заснував та які знаменні події відбувалися на цій території?
Від Глоби до Гуммеля
Історія парку сягає майже часів заснування Катеринослава, а з подіями, які відбувалися тут протягом його історії, може помірятись хіба лише парк ім. Шевченка. Заснував парк, як тоді називали, – сад відставний осавул Війська Запорізького Лазар Глоба. Йому дуже сподобалися мальовничі місця біля Дніпра і після закінчення служби в 1743 році він перебрався сюди жити. Лазар Остапович любив займатися садівництвом. Оселився він у селищі Половиця, на березі річки збудував чотири млини і зайнявся вирощуванням садів.
Низинний сад протягнувся від озера на місці нинішнього ринку
Озерка до майбутньої вулиці Садової (нині Андрія Фабра)
Спочатку у Л. Глоби був Верхній сад на березі р. Дніпра (нині парк ім. Т.Г. Шевченка), де він насадив багато дерев і квітів неймовірної краси і яким дуже пишався. Але невдовзі цей сад викупили для князя Г. Потьомкіна для подальшого будівництва його резиденції та створення навколо садово-паркової ділянки в новому стилі. Через це Л. Глоба і переходить жити на територію своєї нижньої ділянки, яку зараз займає парк його імені. Він настільки розширив Низинний сад, що той протягнувся від озера, яке існувало на місці нинішнього ринку Озерка, до майбутньої вулиці Садової (нині вул. Андрія Фабра). На жаль, прожив він тут мало, близько 10 років і помер у 104 роки. Поховали козака тут же біля нової садиби під горою, поруч із посадженим ним дубом. На могилі довго стояв скромний обеліск з лаконічним написом – «Запорожцу Глобе, основателю Сада».
Після смерті Глоби сад відійшов полотняній фабриці, розташованій на його західному кордоні. По багатьох роках після смерті його засновника, сад перетворили на Катеринославський казенний ботанічний сад.
У 1806 році імператор Олександр І наказав намісникові Новоросії герцогу Ришельє верхній сад у Катеринославі надати для публічних гулянь, а нижній повернути для ведення систематичного садівництва, аби забезпечувати Новоросійський край рідкісними деревами і рослинами для фруктових плантацій. Цим обумовлюється створення в північно-західній частині саду (перехрестя нинішнього пр. Д. Яворницького та вул. Шмідта) в 1817 році училища садівництва, яке заснував С.Х. Контеніус (керівник контори іноземних поселенців в 1799 р.).
У парку з'явилися рослини з Америки та Італії, а на
пишних клумбах росло 600 видів квіткових рослин
Стараннями головного садівника А. Гуммеля (1807–1848) за допомоги навчених помічників сад став кращим у Новоросійському краї. Окрім звичайних дерев культивували фруктові насадження, виноградники, були городи та парники. У парку навіть з'явилися рослинні переселенці з Америки та Італії. Сад постачав саджанцями Новоросію та зіграв знаменну роль у розширені лісопосадок на півдні Росії. На пишних клумбах росло 600 видів квіткових рослин. Також були і городи, оранжереї, парники і навіть лабораторія з розведення шовкопрядів. Після «епохи Гуммеля» для парка настали не найкращі часи. До середини дев'ятнадцятого століття він занепав, а училище скасували і закрили.
Казенний сад Катеринослава
У 1869 році Казенний сад передали з казни місту, і він став називатися Міським. Через це в 1895 році його західну частину відділили, закрили для публіки, створивши Технічний сад, а решта так і залишилася міською і доступною для будь-якого відвідувача. Технічну частину здавали в оренду, тут як і раніше розміщувалися дослідні ділянки, оранжереї, знову виникла школа садівництва та городництва. В 80-х роках ХІХ ст. невелике озеро на території парку збільшилося за рахунок скинення води з озера, розташованого на місці сучасного Озерного ринку. Під час чергової реконструкції парка (1924–1930) від нинішніх проспекту Д. Яворницького до Старокозацької вулиці проклали нову вулицю, яка називалася Нова. Через це у 1930-х роках через озеро перекинули пішохідний міст. Цікаво, що «Новою» ця вулиця називалася вісімдесят років, і тільки в 2003 році стала називатися вулицею В.В. Щербицького (нині – О. Блаватської). На цій вулиці немає жодного будинку, і всього два покажчика – при вході з боку Старокозацької вулиці.
У 1860–1870-х роках на «відвойованих» ділянках саду побудували католицький костел (пр. Д. Яворницького, 91) і лютеранську кірху (пр. Д. Яворницький, 103). На початку XIX століття Міський сад взяв в оренду Англійський клуб, а в 1904 році на місці клубу побудували літній театр.
Під час революції 1905 року зазвичай спокійний Міський сад перетворився на місце демонстрацій і мітингів. 19 жовтня 1905 року тут відбулися багатотисячні збори робітників і солдатів.
З 1 червня по 10 жовтня 1910 року в парку проводили
Південно-Російську обласну сільськогосподарську,
промислову та кустарну виставки, для якої збудували
близько 50 оригінальних павільйонів
У 1907 році на території саду було зведено Зимовий театр, нині – Дніпровський академічний театр драми та комедії. Великий об’єм будівельних робіт виконаний на території Технічного саду в процесі підготовки до проведення Південно-Російської обласної сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки, яка проводилася з 1 червня по 10 жовтня 1910 року. Було споруджено близько 50 оригінальних павільйонів, найбільшими з яких були Головний, Науково-Кустарний, Земський, сільського господарства. А найбільш оригінальним був павільйон промисловика Е. Вюрглера, побудований у вигляді вентиля. Виставка користувалася широкою популярністю, послугувала справі розширення передових ідей та досвіду. Був навіть випущений монументальний путівник і каталог «Южнорусская областная сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка в Екатеринославле». Будівлі стояли дуже довго і прикрашали своїм оригінальним видом всю композицію парку. Почали зносити ці будівлі лише у 20-х роках ХХ століття.
Ім’я Хатаєвича та Мала Сталінська залізниця
У тридцяті роки почалось відновлення парку після розрухи та громадянської війни. Він спочатку отримав назву «Сад фізкультурників», а потім – «парк ім. Хатаєвича». Главу місцевих комуністів Хатаєвича незабаром заарештували та розстріляли як «ворога народу», і в 1939 році парк назвали ім'ям загиблого легендарного льотчика Валерія Чкалова. У 1992 році парку присвоїли ім'я його засновника, запорозького козака Лазаря Глоби. 1998 року парк отримав новий статус – тепер він «Центральний дитячий», але як і раніше служить для розваг городян різного віку.
Мала Сталінська залізниця була перша дитяча
залізниця в Україні та друга в СРСР
Особливою популярністю серед відвідувачів парку користується дитяча залізниця. Дуже цікава історія її виникнення. У грудні 1935 року газети повідомили, що комсомольці паровозоремонтного заводу та піонери підшефної школи спільно хочуть побудувати в місті дитячу залізницю. І ось, 2 квітня 1936 року, було розпочато будівництво, а вже 6 липня відкрили рух. Мала залізниця охопила кільцем всю територію парку, мала довжину 2 кілометри і такі станції: «Жовтенят» (потім – «Піонерська») і Комсомольська та, навіть, тунель «Пушкінський». Це була перша дитяча залізниця в Україні та друга в СРСР (першу побудували в Тбілісі в 1934 році). Дніпропетровська дитяча залізниця називалася «Мала Сталінська» за аналогією з «Великою Сталінською» – колишньою «Катерининською» (нині – «Придніпровська»). Під час Другої світової війни німці акуратно демонтували обладнання залізниці і нібито готувалися вивезти його до Німеччини, щоб встановити це диво в одному з німецьких міст. Проте вони не встигли її навіть повантажити. Повністю відновили дорогу в 1947 році. Тут були своє депо, механічні майстерні, навчальні класи. Її використовували і для відпочинку дітей, і як наочну рекламу професії залізничника. Тут школярі з 6 по 10 класи могли придбати перші навички професій машиніста, провідника, зв'язківця, диспетчера.
Маленький принц замість Самсона
Чи не головною визначною пам'яткою парку, яку обов'язково зображували на фотографіях 1950–1960-х рр. був фонтан зі скульптурою Самсона. Його поставили в середині ХХ століття, після війни. Відновлюючи центральний парк Дніпра і споруджуючи фонтан на озері, будівельники вирішили прикрасити його фігурою легендарного персонажа. Скульптура прикрашала парк Чкалова кілька десятиліть, а потім зникла. Сліди Самсона загубилися. В газетах висловлювали різні версії: чи то Самсона перенесли в один із київських парків, чи то «дніпропетровський Самсон» встав на місце свого зразка в Петергофі (після реконструкції). Ці версії важко підтвердити. Тільки кілька років тому на місці «Самсона» в центрі озера з'явилися фонтан і скульптура «Маленький принц», який зараз займає ледь не центральне місце в усьому парку. Замість старого «Зеленого театру» на острові побудували театр-лекторій оригінальної конструкції.
Прикро, що при будівництві дитячої залізниці (1936 р.) обеліск-пам’ятник Лазарю Глобі зняли і лише в 1972 році встановили новий пам’ятник, але вже в іншому місці. Він зображає козака, який тримає в руках маленький паросток дерева.
Сьогодні в парку ім. Лазаря Глоби зростає
8 000 дерев і понад 2 000 кущів
Багато реконструкцій і пригод пережив парк: і добрих, і не дуже, і тих, що змінили його назавжди. На його території працюють численні атракціони, картинг. Гойдалковий парк від «MILLENNIUM» у парку Глоби на сьогоднішній день є найбільшим в Україні. Тут зібрані 47 гойдалок різних конфігурацій: класичні, гойдалки-альтанки, плетені кокони і багато-багато іншого: таке різноманіття припаде до смаку як зовсім маленьким відвідувачам, так і дорослим. У 2009 році в парку був відкритий дельфінарій.
Сьогодні тут зростає 8 000 дерев і понад 2 000 кущів. Прогулюючись серед мальовничих місць парку, то тут то там натрапляєш на різні цікаві скульптури. Приходьте до парку Глоби і пориньте у безтурботний світ дитинства.
Акинфиев И.Я. Растительность Екатеринослава в конце первого столетия его существования: Список сосудистых растений Екатеринослава и его окрестностей.– Екатеринослав: Тип. Н.Я. Павловского, 1889.– 217 с.– Б. ц.
Кузикова Л. Прогулки по городу. Путеводитель по улицам исторического ядра Днепропетровска.– Сумы: Эллада S, 2012.– 196 с.: ил.
Стародубов А.Ф. Память истории. г. Екатеринослав (г. Днепропетровск) по литературе и воспоминаниям [Текст] / А.Ф. Стародубов, В.В. Самодрыга, С.С. Иванов.– Дніпропетровськ: Дніпро-VAL, 2001.– 366 с.– (О прошлом память сохраним).
* * *
Аливанцева Е. Парк Лазаря Глобы // Уик-энд.– 2002.– № 4.– С. 17.
Гусаров И. Битва за парки: [судьба парков Глобы и Шевченко] // Газета по-днепровски.– 2008.– 13–19 марта.– С. 2.
Кокошко Ю. Растил сады казак // Днепр вечерний.– 2001.– 15 сент.– С. 2.
Кузикова Л. Казенный сад [Текст] // Горожанин.– 2007.– № 18.– 3–9 мая.– С. 16.
Скрицкий А. Князь Потемкин против казака Глобы // Торговый дом.– 1995.– 15 дек.– С.4.
Шруб К. История парков Днепропетровска // Днепр вечерний.– 2011.– № 77 (27.05).– Вкладыш.
Редакція від 14.09.2020
