Бідняк Григорій Прокопович
Григорій Бідняк: живий голос епохи
Україна, Дніпропетровська область
- 21 березня 1933 – 18 липня 2020 |
- Місце народження: м. Марганець, Дніпропетровська область, Україна |
- поет, прозаїк, видавець. Заслужений працівник культури України, Почесний громадянин м. Марганця (2001).
Через усе життя він ніс любов до рідного краю і вірив у те, що український народ буде щасливим у незалежній і суверенній державі.
Багато мужніх працьовитих і талановитих людей народилося на Придніпров’ї. Світлою постаттю серед них є Григорій Бідняк, знаний і шанований український поет, заслужений працівник культури України, автор поетичних збірок «З Україною в серці», «Прийде час», «Біль», роману «Вінчальна ікона», книжок для дітей «Вивчаємо мову», «Літечко». Його мистецьке кредо вивершують такі чинники духу як характер, послідовність і працездатність.
Життєвий шлях
Перший крок в житті я тут зробив.
Григорій Бідняк
Григорій Прокопович Бідняк народився 21 березня 1933 року в селищі Городище Нікопольського району в простій українській родині Прокопа Степановича та Федори Петрівни Бідняків, яка переживала нелегкий для українського селянства час, позначений примусовою колективізацією, гіркою тінню голодомору, що нависла над степовим краєм. Маленький Григорій багато часу проводив у степах, вдивлявся у високе небо, прислухався до радісного співу зябликів, журливого туркування горлиці.
У тридцять третьому і я на світ родився, в той день і рік, як голод лютував. Можливо б, я було і не з’явився, коли б про те все достеменно знав. |
У родині Григорія головними цінностями були чесність і працьовитість, відповідальність та турбота про близьких, доброта, милосердя і справедливість.
Григорій змалку долучався до читання книжок. Читання, розповіді про рідний козацький край, на землях якого обживалися козаки, розбивали татарські загони, про їхні традиції, справляли неабияке враження на хлопчика, живили його душу.
Де стояла козацька Томаківська Січ, Ревуном і Річищем обвита, Плавні-хащі росли упродовж всіх сторіч – Луг Великий водою залитий. Та в уяві століть мати-Січ постає, Після бою козацтво гуляє… Тут отаман Сірко водив військо своє. Острів Буцький про те пам’ятає… |
Як не дивно, але вже в п’ятому класі з’явились перші вірші, пронизані глибоким почуттям любові до рідного краю, його чародійної природи, які він читав однокласникам.
Я тебе, мій краю, полюбив, краю мій вербовий і казковий. |
Швидко промайнули роки навчання у Городищенській неповній школі № 5 та Максимівській школі № 7, і Григорій розпочав свій трудовий шлях – пішов працювати на рудник імені Ворошилова. Це був особливий період в його житті, справжнє пізнання життя з його проблемами і труднощами. Після служби в армії Григорій Прокопович працював піонервожатим у школі, а з 1956 року в Марганецькій друкарні, де зрозумів, що місце його покликання, крім поезії, саме тут – у друкарні. Любов до книги та читання привели його на студентську лаву Львівського поліграфічного інституту. Пізніше він переїхав до Бердянська, там теж працював у друкарні. Тут поет зустрів своє справжнє кохання – Катерину Іванівну Сіващенко, яка стала його дружиною.
Уже у 1977 році його призначили директором міської друкарні Дніпропетровська. Згодом Григорій Прокопович – директор видавництва «Дніпро», генеральний директор видавництва «Поліграфіст». Глибини давнини, героїчні історичні постаті, що уславили себе в боротьбі за кращу долю України, спонукали його закінчити історичний факультет Дніпропетровського державного університету. Він був засновником і головним редактором газети «Літературне Придніпров’я».
Творча діяльність
Більш за все і перш за все багато,щоб вірші
люди читали,та щоб у читанні була користь.
Григорій Бідняк
Григорій Бідняк народився в День поезії. То був збіг обставин чи, може, самою долею була запрограмовано стати йому поетом, розпочати своє сходження на поетичний Олімп. Він почав зі сторінок місцевої газети «Шахтар Марганця», де друкувались його перші вірші і завжди був впевнений в тому, що успіху можна досягти тільки наполегливою працею, своїм бажанням та ініціативою, саме так його вчили батьки. Протягом творчого життя Григорій Прокопович звертався до різних жанрів: ліричні вірші, елегія, романи, пісня-роздум, проза. Доля українського народу, його одвічна боротьба за право мати свою державу, свою культуру, свою рідні мову стає головною темою поета.
Мені вбивали ненависть до тебе, щоб зрікся я і мови і тебе. Але мені нічого так не треба, як степу мир і небо голубе. |
Любов до України для поета – це думати про неї, боротися за неї своїм поетичним словом, наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, любові до людини, до своєї Вітчизни.
Нащадки мої! Збережіть Україну на багато багато століть. |
Він був впевнений у тому, що без Батьківщини немає людини. Рідні землі для поета – це життєдайне джерело натхнення. Дуже важливим штрихом у змалюванні образу рідного краю є оспівування рідних поету міст: Марганця, Бердянська, Дніпропетровська, місць, де він народився і жив. Для поета рідна мова – це «зірка-провідниця», вона – «родова скарбниця народу», це – материнське слово. У своїх віршах автор не лише освідчується чарівній красі мови, він стає на її захист, закликає любити і цінувати її так, як вона того варта.
Мову цінуйте, любіть, бережіть і кривдити зайдам не дайте. Нею співайте, читайте, пишіть, своєю лише розмовляйте. |
Багато композиторів звернулось до віршів Григорія Бідняка. Плідна співпраця з відомим українським композиторам Ігорем Тищенком, створила багато пісень, що надали творам поета зовсім нового звучання. Разом із Олександром Морщавкою видано збірки: «Юнь серця», «Веселкові струни», «Пісенний майданчик». Бути серед людей, бути під сонцем, бути у просторі – цього бажав поет своїм пісням, які вийшли у численних збірках.
На люди! На сонце! У простір. В незламні далекі світи В дзвінки і ясні високосні, Лети, моя пісне, лети! |
Із давних давен людство зверталось і звертається у піснях до своєї берегині – матері. Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає тепло своєї душі, безмежну любов. Поет створив цілу низку пісенних шедеврів, присвячених матері. Це збірка «Пісні про маму», «Батькова криниця», в яких висловлює їй свою любов і вдячність, возвеличує її образ.
Не забувайте матерів своїх Ні в час скорботи, Ані в час світання. Несіть до них свій посивілий сміх, Свою сльозу, яка – мов зірка рання… |
Досліджуючи пісенну творчість Григорія Прокоповича, розумієш, що поет-пісняр сприймає два поняття: пісня і Україна – як єдине ціле.
Буде наша Україна – ненька калинова,
Буде пісня солов’їна – ніжна світанкова.
Досить вагомими є здобутки Григорія Бідняка у прозі. Його романи несуть незриму нить, що єднає покоління, ведуть шляхами істини, аби не загубилося в часі трагічне минуле, аби внуки та правнуки жили, маючи в душі цінності, які нам передано з глибини століть.
Перший свій роман «Вінчальна ікона» він почав писати ще в 70-ті роки минулого століття, а завершив у 2001 році. Наступними романами цієї трилогії, стали «Планида» і «Месія». В їхній основі – реальні події, що відбувалися в рідних письменникові місцях. Через ці твори автор доносить до читача думку: покликання людини на землі – творити добро.
У кожному літературному дітищі Григорія Бідняка гостро відчувається його власна громадянська відповідальність за долю України та своєї малої Батьківщини. Поет за допомогою слова намагався достукатися до кожного небайдужого серця, закликав цінувати історію, пам’ятати власний родовід, берегти джерела духовності.
Творчість Григорія Прокоповича відзначена грамотою Національної спілки письменників України «За визначні успіхи в розвитку української літератури, активну участь у літературному процесі». Також він нагороджений Почесною відзнакою Міністра культури та мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв».
Творчість Григорія Бідняка зріла і вистраждана, багатогранна й водночас художньо цілеспрямована, яка пробуджує і зміцнює філософські, громадянські і ліричні почуття.
Моє слово – Для спраглих, воно – Для майбутнього хліба зерно. Моє слово – Для спраглих, у нім – Той вогонь, що потрібен усім. Моє слово – Для спраглих: беріть – Світ краси для нащадків Творіть! |
Фото взяті з мережі Інтернет:
http://bibl-ostr.ucoz.ua/news/marganec_koliska_ti_moja/2013-09-19-76
Бідняк Г.П. Твори у восьми томах. Т. 1. Благовіст Україні. Поезії.– Дніпропетровськ: Січ, 2008.– 393 с.
***
Морщавка О. Думки митця: за творчістю поета Григорія Бідняка.– Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2000.– 45 с.
***
Сулаєва С. Григорій Бідняк – живий голос епохи // Шахтар Марганця.– 2011.– 24 берез.– С. 4: фото.
Яковлева С. «Долею гартовані» від Григорія Бідняка // Шахтар Марганця.– 2011.– 15 верес.– С. 3.
***
Бідняк Григорій Прокопович [Електронний ресурс] // Марганецька центральна міська бібліотека [сайт].– Режим доступу: http://surl.li/ncyp (дата звернення 15.03.2021).– Назва з екрану.
Забенько О. Пам’яті поета Григорія Бідняка / О. Забенько, В. Фіалковська // Марганець бібліотечний: віртуальна газета [сайт].– Режим доступу: http://surl.li/ncyn (дата звернення 15.03.2021).– Назва з екрану.
Редакція від 06.12.2021